Ухвала

від 21.06.2023 по справі 191/1403/23

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/1403/23

Провадження № 1-кп/191/112/23

У Х В А Л А

іменем України

21 червня 2023 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041390000071 від 20.01.2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Ухвалою слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду від 01.03.2023 року до ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 29 квітня 2023 року.

Ухвалою слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду від 28.02.2023 року до ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 28.04.2023 року.

Ухвалою суду від 24.04.2023 року ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 22 червня 2023 року включно.

Ухвалою суду від 24.04.2023 року ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 24.06.2023 року включно.

В підготовчому судовому засіданні прокурора заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 строком на 60 днів, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, не працює, а отже не має постійного джерела доходів та міцних соціальних зв`язків. Крім того, останній повторно вчинив умисний корисливий злочин проти власності, 13.02.2023 року засуджений вироком Синельниківського міськрайонного суду за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.345 КК України до 5 років позбавлення волі, явно не бажає ставати на шлях виправлення, а також робити для себе належні висновки, а тому виникає наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені обставини в своїй сукупності є достатніми вважати про продовження існування з боку обвинуваченого спроб вчинити дії, передбачені пп.1),4),5) ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадження іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. В даному випадку, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що ОСОБА_5 не вчинить інших кримінальних правопорушень, в тому числі аналогічних, наразі відсутні.

Крім того, прокурор заявила клопотання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів без застосування електронних засобів контролю з покладенням на останнього наступних обов`язків : прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; не залишати у період часу з 22.00 години до 06.00 години місце постійного проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник в підготовчому судовому засіданні не заперечували проти продовження дії запобіжного заходу у вигляд тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував проти клопотання прокурора.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою не повинен перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про продовженні обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, також суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначено, що наявність вагомих підстав обвинуваченого затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. У рішенні ЄСПЛ по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Згідно з рішенням ЄСПЛ від 30.08.1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальні правопорушення. Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» визначає, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Крім того, згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. У справі «Феррарі-Браво проти Італії» ЄСПЛ зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.

При вирішенні заявленого клопотання відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує встановлені судом підстави обрання останньому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також, що наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, не має постійного місця роботи, утриманців не має, не одружений, тобто за місцем проживання у нього відсутні міцні соціальні зв`язки та відсутнє джерело доходів, раніше неодноразово судимий, що свідчить про обвинувачення ОСОБА_5 у системному вчиненні злочинів, обвинувачується у вчиненні тяжкого аналогічного злочину в період не знятої та непогашеної судимості. Вказані обставини в своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З урахуванням того, що у даному кримінальному провадженні наявні наведені ризики та обставини, що є підставою для продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає необхідним продовжити запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою терміном на 60 днів і тільки такий вид і міра запобіжного заходу зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та досягнення дієвості цього провадження. За таких обставин підстав для обрання обвинуваченому менш суворого запобіжного заходу судом не встановлено.

Що стосується клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , то слідчий суддя дійшов висновку про задоволення даного клопотання з наступних підстав.

Згідноч.1,2 ст.181 КПК Українидомашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченомустаттею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим ( ч.6 ст.181 КПК України).

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування.

При вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суддя враховує, що докази про вчинення підозрюваним ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення є вагомими, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 є тяжким та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до восьми років, ОСОБА_6 раніше не судимий в силу ст.89 КК України, постійного місця роботи не має, що свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_6 може скоїти інше кримінальне правопорушення, а також переховуватися від органів досудового розслідування .

Враховуючи викладене,суд вважаєза необхіднезастосувати допідозрюваного ОСОБА_6 запобіжний західу виглядідомашнього арешту,без застосуванняелектронних засобівконтролю зметою забезпеченнявиконання останнімпокладених нанього процесуальнихобов`язків,а такожпокласти напідозрюваного виконаннянаступних обов`язків: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; не залишати у період часу з 22.00 години до 06.00 години місце постійного проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 197, 314, 315 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою та обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту, задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, а саме, до 19 серпня 2023 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, без застосування електронних засобів контролю строком на два місяці, а саме, до 21 срепня 2023 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 виконання наступних обов`язків:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- не залишати у період часу з 22.00 години до 06.00 години місце постійного проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду.

На ухвалуможе бутиподана апеляціяпротягом п`ятиднів здня їїоголошення доДніпровського апеляційногосуду черезСинельниківський міськрайоннийсуд Дніпропетровськоїобласті.

Повний текст ухвали складено 26.06.2023 року.

Суддя ОСОБА_1