Постанова

від 21.06.2023 по справі 199/8832/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4020/23 Справа № 199/8832/19 Суддя у 1-й інстанції - ЯКИМЕНКО Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 серпня 2022 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2019 року ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 21 грудня 2018 року між АТ «Акцент-Банк» та СТОВ «АФ «Агросвіт» було укладено договір №644 про надання овердрафтового кредиту, відповідно до якого Позичальнику надається овердрафтовий кредит з лімітом у 3 000 000,00 грн на поповнення обігових коштів.

Також 21 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та АТ «Акцент-Банк» було укладено договір поруки №644/DP у забезпечення виконання СТОВ «АФ «Агросвіт» зобов`язань за договором №644 про надання овердрафтового кредиту від 21 грудня 2018 року.

17 жовтня 2019 року між АТ «Акцент-Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено Договір факторингу №644, за яким ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги за договором №644 від 21 грудня 2018 року про надання овердрафтового кредиту, укладеним між АТ «Акцент-Банк» та СТОВ «АФ «Агросвіт».

Також 17 жовтня 2019 року між АТ «Акцент-Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено Договір відступлення права вимоги б/н, за яким ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги за договором поруки №644/DP, укладеним між AT «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 , у забезпечення виконання умов за договором №644 від 21 грудня 2018 року про надання овердрафтового кредиту.

Того ж дня, 17 жовтня 2019 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» укладено Договір факторингу №17.10/19, за яким ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» набуло право вимоги за договором №644 від 21 грудня 2018 року про надання овердрафтового кредиту, укладеним між AT «Акцент-Банк» та СТОВ «АФ «Агросвіт».

Також 17 жовтня 2019 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» укладено Договір відступлення права вимоги за договором поруки №644/DP від 21 грудня 2018 року.

Так, у порушення виконання договору про надання овердрафтового кредиту СТОВ «АФ «Агросвіт» не виконало своє зобов`язання та не повернуло надані кредитні кошти.

Відповідно до пошуку відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СТОВ «АФ «Агросвіт» із 03 вересня 2019 року перебуває у стані припинення.

Відповідач, як поручитель за договором про надання овердрафтового кредиту, свої зобов`язання не виконав, внаслідок чого у ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» виникло право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

21 жовтня 2019 року за вих.№19-075 позивач надіслав на адресу відповідача листа з описом вкладення та повідомив про укладення договору факторингу та договору про відступлення права вимоги, та про виникнення у Позичальника перед Кредитором суми заборгованості по сплаті кредиту та нарахованих і несплачених відсотків за користування кредитом, та з вимогою сплатити вказану суму заборгованості.

Однак, сума заборгованості відповідачем у добровільному порядку не сплачена, тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» заборгованість за договором №644 про надання овердрафтового кредиту та договором поруки №644/DP у розмірі 3 418 518,18 грн, з яких: заборгованість за кредитом 2 959 828,97 грн, заборгованість по відсотках за користування кредитом 224 712,54 грн, пеня 233 976,67 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 серпня 2022 року задоволено позов ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» заборгованість за договором №644 про надання овердрафтового кредиту та договором поруки №644/DP у розмірі 3 418 518 грн 18 коп., з яких: заборгованість за кредитом 2 959 828,97 грн, заборгованість по відсотках за користування кредитом 224 712,54 грн, пеня 233 976,67 грн. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» 52 238 грн 27 коп. судового збору.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким провадження у цій справі закрити.

Позивач, відповідно до ст.360 ЦПК України, подав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів скарги.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 21 грудня 2018 року між АТ «Акцент-Банк» та СТОВ «АФ «Агросвіт» було укладено договір №644 про надання овердрафтового кредиту, відповідно до якого Позичальнику надається овердрафтовий кредит з лімітом у 3 000 000,00 грн на поповнення обігових коштів (т.1, а.с.8-17).

Вказаним договором встановлено, що період безперервного користування кредитом складає не більше 30 днів (п. А.4).

Крім того, зобов`язання позичальника забезпечуються договором поруки №644/DP від 21 грудня 2018 року (п. А.6.), який було укладено між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до договору поруки №644/DP від 21 грудня 2018 року, предметом договору є надання поруки Поручителем ( ОСОБА_1 ) перед Кредитором (АТ «A-Банк») за виконання СТОВ «АФ «Агросвіт» зобов`язань за Договором №644 про надання овердрафтового кредиту від 21 грудня 2018 року, з: повернення овердрафтового кредиту з лімітом 3 000 000,00 грн на поповнення обігових коштів, не пізніше дати закінчення періоду безперервного користування кредитом, передбаченого п. А.4 Кредитного договору, з кінцевим терміном повернення платежів Боржника Кредитором та повернення кредиту 20 грудня 2019 року, згідно з умовами п. А.З та відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.4., 1.5, 2.2.3 Кредитного договору, сплати процентів за користування кредитом, що залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту, тобто в день, після закінчення якого зафіксоване нульове сальдо на поточному рахунку Боржника № НОМЕР_1 , відкритому в установі Кредитора згідно п. А.7 Кредитного договору протягом 1-3 днів в розмірі 21% річних; протягом 4-7 днів в розмірі 22% річних; протягом 8-15 днів в розмірі 23% річних; протягом 16-30 днів у розмірі 23,5%; період повного погашення процентів за користування кредитом не пізніше дати закінчення періоду безперервного користування кредитом, кінцевий термін погашення процентів за користування кредитом не пізніше 20 грудня 2019 року, у відповідності до умов п.п. 2.2.2., п. 4.1., п. 4.3., Кредитного договору. У випадку невиконання та (або) неналежного виконання Боржником зобов`язань, передбачених п. 2.2.18 Кредитного договору сплати процентів за користування кредитом збільшених на 5% річних за кожний випадок невиконання та/або неналежного виконання; сплати процентів за користування кредитом у випадку порушення Боржником будь-якого грошового зобов`язання у розмірі 47% річних від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту, що передбачене п.А.8, згідно з п.п. 1.4., 1.5., 2.2.3., 2.2.4., 2.2.5., 2.3.4. Кредитного договору, та у відповідності до п.п. 2.2.2., 4.2., 4.3. Кредитного договору; а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Кредитному договорі. Якщо під час виконання Кредитного договору зобов`язання Боржника, що забезпечені цим Договором збільшується, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладенні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Кредитним договором в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

Відповідно до п. 1.2. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власниками коштами та майном, яке належить йому на праві власності (т.1, а.с.18-20).

17 жовтня 2019 року між АТ «Акцент-Банк» та ТОВ «Дніпрофінансгруп» було укладено договір факторингу №644, згідно з умовами якого Фактор (ТОВ «Дніпрофінансгруп») здійснює фінансування Клієнта (АТ «Акцент-Банк») шляхом передання в його розпорядження грошових коштів у розмірі та на умовах, які встановлені у п.1.2 цього Договору, за плату, розмір якої встановлений у п.1.4. цього Договору, а після здійснення фінансування Клієнт відступає Факторові своє право грошової вимоги за Договором №644 про надання овердрафтового кредиту від 21 грудня 2018 року, укладеним між АТ «Акцент-Банк» та СТОВ «АФ «Агросвіт» (т.1, а.с.22-26).

Також 17 жовтня 2019 року укладено договір відступлення права вимоги б/н, відповідно до умов якого АТ «Акцент-Банк» відступає ТОВ «Дніпрофінансгруп» своє право вимоги за Договором поруки №644/DP від 21 грудня 2018 року, укладеним між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 та СТОВ «АФ «Агросвіт», який забезпечує виконання умов Договору №644 про надання овердрафтового кредиту від 21 грудня 2018 року, який укладений АТ «Акцент-Банк» і СТОВ «АФ «Агросвіт» (т.1, а.с.29).

17 жовтня 2019 року укладено договір факторингу №17.10/19 від 17 жовтня 2019 року, відповідно до якого Фактор (ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор») здійснює фінансування Клієнта шляхом передання в його розпорядження грошових коштів, а після здійснення фінансування Клієнт (ТОВ «Дніпрофінансгруп») відступає Факторові своє право грошової вимоги за Договором №644 про надання овердрафтового кредиту від 21 грудня 2018 року, укладеним між АТ «Акцент-Банк» та СТОВ «АФ «Агросвіт» (т.1, а.с.31-34).

Крім цього, 17 жовтня 2019 року укладено договір відступлення права вимоги за договором поруки №644/DP від 21 грудня 2018 року, відповідно до якого ТОВ «Дніпрофінансгруп» відступає ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» своє право вимоги за Договором поруки №644/DP від 21 грудня 2018 року, укладеним між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 та СТОВ «АФ «Агросвіт», який забезпечує виконання умов Договору №644 про надання овердрафтового кредиту від 21 грудня 2018 року (т.1, а.с.35-36).

У порушення виконання договору про надання овердрафтового кредиту СТОВ «АФ «Агросвіт» не виконало своє зобов`язання, не повернуло надані кредитні кошти.

Відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, СТОВ «АФ «Агросвіт» із 03 вересня 2019 року перебуває у стані припинення.

Відповідач, як поручитель за договором про надання овердрафтового кредиту, свої зобов`язання не виконав, внаслідок чого у ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» виникло право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

21 жовтня 2019 року за вих.№19-075 позивач надіслав на адресу відповідача лист та повідомив про укладення договору факторингу та договору про відступлення права вимоги та про виникнення у Позичальника перед Кредитором суми заборгованості по сплаті кредиту та нарахованих і несплачених відсотків за користування кредитом, та з вимогою сплатити вказану суму заборгованості (т.1, а.с. 37, 38, 39).

Згідно розрахункузаборгованості,станом на 16 жовтня 2019 року, загальна заборгованість за договором №644 про надання овердрафтового кредиту та договором поруки №644/DP від 21 грудня 2018 року, складає 3 418 518,18 грн, з яких: заборгованість за кредитом 2 959 828,97 грн, заборгованість по відсотках за користування кредитом 224 712,54 грн, пеня 233 976,67 грн (т.1, а.с.50-56).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що на спростування вищенаведеної заборгованості відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні ч.1 ст.81 ЦПК України, а також свого контррозрахунку, тому, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» заборгованості за договором №644 про надання овердрафтового кредиту та договором поруки №644/DP у розмірі 3 418 518,18 грн, з яких: заборгованість за кредитом 2 959 828,97 грн, заборгованість по відсотках за користування кредитом 224 712,54 грн, пеня 233 976,67 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Так, відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За положеннями частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Водночас, відповідно до частини першої статті 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання може бути порука.

Згідно з частинами першою, другою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції було установлено, що відповідач, як поручитель за договором про надання овердрафтового кредиту, свої зобов`язання не виконав, внаслідок чого у ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» виникло право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що при неповно та всебічно з`ясованих обставинах справи, зокрема, з порушенням правил предметної підсудності, оскільки спір підлягає розгляду в господарському суді, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення даного позову.

Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, з наступних підстав.

Так, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/1733/18 (провадження №12-170гс18) зазначено, що «5.1. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

5.2. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, яким чинні Господарський процесуальний кодекс України та Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

5.3. Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України у редакції вищевказаного Закону (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

5.4. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України (тут і далі у редакції вищевказаного Закону).

5.5. Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

5.6. З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

5.7. За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

5.8. Відповідно до положень статей 553, 554, 626 ЦК України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем; поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

5.9. Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, ПАТ «Банк Аваль» як кредитор подало до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто, між позивачем та відповідачем наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.

5.10. Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

5.11. Вказуючи, що прийняття до розгляду господарським судом позову до фізичної особи неминуче порушить права та законні інтереси цієї особи, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що за статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України (як приклад, пункти 5, 10, 14 статті 20 ГПК України).

5.12. Отже, враховуючи викладене, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

5.13. Положення пункту 1 частини першої статі 20 ГПК України не пов`язують також належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, з об`єднанням таких позовних вимог із вимогами до особи боржника за основним зобов`язанням.

5.14. Відтак, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України не відповідають наведеним вище нормам процесуального права.

5.15. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відмову у відкритті провадження у справі».

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 січня 2020 року провадження у вищезазначеній справі було закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України (т.1, а.с. 95-96).

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд даної справи за суб`єктним складом відноситься до юрисдикції господарського суду, а тому провадження в справі підлягає закриттю з передбаченої п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України підстави.

Між тим, постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року було задоволено апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» та ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 січня 2020 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 за договором поруки, який укладено 21 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та АТ «Акцент-Банк», а відповідач є фізичною особою, а не юридичною особою чи фізичною особою-підприємцем, тому вказаний позов відноситься до юрисдикції цивільного судочинства.

Таким чином, посилання апелянта на порушення районним судом правил предметної підсудності не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи вже були предметом розгляду як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.

При цьому, згідно матеріалів справи постанова апеляційного суду від 15 квітня 2020 року сторонами у справі не оскаржувалась.

Отже, судом першої інстанції було повно з`ясовано обставини справи, а саме, що у порушення виконання договору про надання овердрафтового кредиту СТОВ «АФ «Агросвіт» не виконало своє зобов`язання та не повернуло надані кредитні кошти. 21 жовтня 2019 року за вих.№19-075 позивач надіслав на адресу відповідача лист та повідомив про укладення договору факторингу та договору про відступлення права вимоги та про виникнення у Позичальника перед Кредитором суми заборгованості по сплаті кредиту та нарахованих і несплачених відсотків за користування кредитом, та з вимогою сплатити вказану суму заборгованості. Проте, відповідач, як поручитель за договором про надання овердрафтового кредиту, свої зобов`язання також не виконав, внаслідок чого у ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» виникло право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів як Кредитора, а тому, з огляду на наявний в матеріалах даної справи розрахунок заборгованості, колегія суддів дійшла висновку про правомірність задоволення заявлених позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що будь-яких належних та допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог, зокрема, контррозрахунку заборгованості, відповідачем не було надано ні до суду першої, ні до апеляційної інстанції, тоді як відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Згідно із ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст.141ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова