Рішення

від 03.07.2023 по справі 741/119/23

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження номер 2/741/205/23

Єдиний унікальний номер 741/119/23

РІШЕННЯ

іменем України

03 липня 2023 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретарів судового засідання Багмута О.С.

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права на земельну частку (пай), визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом,

УСТАНОВИВ:

У січні 2023 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Носівського районного суду Чернігівської області з позовною заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права на земельну частку (пай), визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом. Позовні вимоги позивачі мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . На день своєї смерті він проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів все своє майно ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в рівних долях. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається із: 1) права на земельну частку (пай) розміром 4,34 умовних кадастрових гектарів із земель, які перебували в колективній власності колишнього КСП ім. Щорса, які розташовані на території Макіївської сільської ради Чернігівської області, що належало померлому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ЧН № 0104779, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 834 від 25 жовтня 1996 року; 2) житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав покійному як члену колгоспного двору.

Фактично спадщину після смерті ОСОБА_6 позивачі як спадкоємці за заповітом прийняли, оскільки вступили в управління спадковим майном, а також подали до Носівської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. До майна померлого заведена спадкова справа № 191/2022. Третій спадкоємець за заповітом ОСОБА_5 спадщину не прийняла, на спадщину не претендує.

За невідомих обставин сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0104779 втрачено, про що надруковане відповідне оголошення в газеті «Носівські вісті».

Позивачі зверталися до Носівської державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину. Постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 666/02-31 від 04 жовтня 2022 року позивачам у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну частку (пай) відмовлено у зв`язку з відсутністю оригіналу сертифіката на право на земельну частку (пай).

Постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 839/02-31 від 13 грудня 2022 року позивачам у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на вищевказаний житловий будинок відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього.

Також у заповіті, складеному ОСОБА_3 , прізвище спадкоємця ОСОБА_1 зазначено як ОСОБА_7 . Ця помилка була виявлена під час підготовки документів для оформлення спадщини. ОСОБА_1 звернувся до Макіївської сільської ради, де було посвідчено заповіт, з проханням виправити помилку та внести зміни до заповіту, змінивши його прізвище. Макіївська сільська рада відмовила у внесенні змін до заповіту.

Саме тому позивачі просили судовим рішенням:

- встановити факт належності заповіту, складеного ОСОБА_3 11 березня 1996 року, посвідченого Пасічник В.В., секретарем виконкому Макіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області, зареєстрованого в книзі для запису нотаріальних дій під № 128, спадкоємцю ОСОБА_1 ;

- визнати за позивачем ОСОБА_1 право на 1/2 частини земельної частки (паю) розміром 4,34 умовних кадастрових гектарів із земель, які перебували в колективній власності колишнього КСП ім. Щорса, які розташовані на території Макіївської сільської ради Чернігівської області, що належало померлому ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ЧН № 0104779, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 834 від 25 жовтня 1996 року, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 ;

- визнати за позивачем ОСОБА_2 право на 1/2 частини земельної частки (паю) розміром 4,34 умовних кадастрових гектарів із земель, які перебували в колективній власності колишнього КСП ім. Щорса, які розташовані на території Макіївської сільської ради Чернігівської області, що належало померлому ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ЧН № 0104779, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 834 від 25 жовтня 1996 року, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 ;

- визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 ;

- визнати за позивачем ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою судді від 27 січня 2023 року відкрито провадження в цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 24 березня 2023 року.

Ухвалою суду від 24 березня 2023 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 18 травня 2023 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, просив їх задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явилася, але подала до суду заяву, у якій указала, що вона підтримує позовні вимоги, просить їх задовольнити та розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області в судове засідання не з`явилася, але до початку судового розгляду справи по суті направила до суду заяву, у якій указала, що відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі та просила справу розглянути за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні допитана як свідок ОСОБА_8 дала показання, що вона є жителькою с. Макіївка Ніжинського району, проживає на одній вулиці із позивачем ОСОБА_1 ОСОБА_1 є братом ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ОСОБА_5 проживає в Херсонській області, близько 20 років у с. Макіївку не приїздила. ОСОБА_3 дійсно був батьком ОСОБА_1 .

У судовому засіданні допитаний як свідок ОСОБА_9 дав показання, що він є жителем с. Макіївка Ніжинського району, в іншому дав показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_8 .

У судовому засіданні допитана як свідок ОСОБА_10 дала показання, що вона є співмешканкою позивача ОСОБА_1 . Свідок достовірно знає, що ОСОБА_3 був батьком ОСОБА_1 , але в заповіті неправильно вказане прізвище спадкоємця ОСОБА_7 замість ОСОБА_11 . Також свідок знає, що в інших документах позивача ОСОБА_1 також існують розбіжності в написанні прізвища.

Вислухавши пояснення позивача, показання свідків, вивчивши й дослідивши матеріали справи, суд робить нижченаведений висновок.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст. 12 ЦПК України.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст. ст. 77-78 ЦПК України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Отже, у силу вимог ст. ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай).

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 за життя набув право на земельну частку (пай) площею 4,34 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП ім. Щорса на території Макіївської сільської ради. На його ім`я було виписано та видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0104779, який зареєстровано в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 834 від 25 жовтня 1996 року. Вартість земельної ділянки становить 88200 грн., що підтверджується повідомленням відділу у Ніжинському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 29-25-0.32-915/112-18 від 21 серпня 2018 року (а. с. 15), копією сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0104779 (а. с. 16), копією звіту з експертної оцінки земельної ділянки (а. с. 17-18).

Крім того, судом установлено, що домоволодіння по АДРЕСА_1 мало статус колгоспного двору. Станом на 15 квітня 1991 року в ньому був зареєстрований та проживав ОСОБА_3 , що підтверджується довідками Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області № 589 від 13 жовтня 2022 року (а. с. 19) та № 36 від 25 січня 2023 року (а. с. 46).

У п. 6 Постанови № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» Пленум ВСУ роз`яснює, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, тобто ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до пп. «а» п. 6 вищезазначеної постанови, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_3 не втратив право на вказане домоволодіння, яке належало ліквідованому колгоспного двору.

Отже, ОСОБА_3 як члену ліквідованого колгоспного двору належало домоволодіння по АДРЕСА_1 , але після ліквідації колгоспних дворів він не отримав свідоцтва та у встановленому законом порядку не зареєстрував своє право власності на житловий будинок, що підтверджується копією довідки КП «Носівське БТІ» Носівської міської ради від 10 листопада 2022 року № 196 (а. с. 20).

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Макіївка Носівського району Чернігівської області помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 12).

Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається із вищевказаних права на земельну частку (пай) площею 4,34 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП ім. Щорса на території Макіївської сільської ради та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Отже, відносини спадкування після смерті ОСОБА_3 регулюються правилами Цивільного кодексу Української РСР

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

У судовому засіданні встановлено, що за життя ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений 11 березня 1996 року секретарем виконкому Макіївської сільської ради Пасічник В.В., зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій під № 128, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде їй по закону належати на день її смерті, заповідав ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в рівних долях. Ця обставина підтверджується копією відповідного заповіту (а. с. 14).

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина вважається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Прийняття спадщини підтверджується різними діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили у володіння (користування, розпорядження) спадковим майном.

Згідно з ч. 2 ст. 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом чи за заповітом вправі відмовитися від спадщини протягом 6 місяців з дня її відкриття.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР 1963 року спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

На день своєї смерті ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , один, що підтверджується довідкою Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (а. с. 13).

У судовому засіданні встановлено, що в силу ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР спадщину після смерті ОСОБА_3 фактично прийняли спадкоємці за заповітом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вступивши в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується довідками Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області № 591 від 13 жовтня 2022 року (а. с. 32) та № 592 від 13 жовтня 2022 року (а. с. 31).

Судом встановлено, що до майна померлого ОСОБА_3 за заявами спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Носівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за № 191/2022, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а. с. 58). Із матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 (а. с. 73-74).

Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Судом установлено, що в заповіті з помилкою вказане прізвище спадкоємця ОСОБА_1 , а саме: замість правильного прізвища ОСОБА_11 вказано неправильне ОСОБА_7 .

Згідно з довідкою Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області № 788 від 03 грудня 2021 року неможливо внести зміни до заповіту за р/н 128, посвідченого секретарем виконавчого комітету Макіївської сільської ради 11 березня 1996 року, а саме: змінити прізвище ОСОБА_4 на ОСОБА_1 (а. с. 36).

Вислухавши показання свідків, проаналізувавши перевірені і оцінені судом докази та законодавство, суд переконався, що позивачем надані належні, достовірні, допустимі докази на підтвердження заявленої вимоги про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, які не викликають сумніву і є достатніми для встановлення юридичного факту належності заповіту, складеного ОСОБА_3 , спадкоємцю ОСОБА_1 . У позасудовому порядку виправити допущену у вказаному вище правовстановлюючому документі помилку в написанні прізвища спадкоємця неможливо. Установлення цього факту має для позивача ОСОБА_1 юридичне значення, адже дозволить йому реалізувати спадкові права після смерті батька, а тому позовна вимога про встановлення факту належності правовстановлюючого документа підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

У судовому засіданні встановлено, що позивачі зверталися до Носівської районної державної нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав на право на земельну частку (пай) після померлого ОСОБА_3 . Нотаріус відмовила позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Щорса, що знаходиться на території Макіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області, що належало ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі сертифіката серії ЧН № 0104779, у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, а саме: сертифіката на земельну частку (пай) серії ЧН № 0104779, виданого 1 липня 1996 року, що підтверджується постановою державного нотаріуса Носівської районної державної нотаріальної контори Киреєвої Л.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 666/02-31 від 4 жовтня 2022 року (а. с. 34).

Судом встановлено, що оригінал сертифіката на земельну частку (пай) серії ЧН № 0104779 загублений, що підтверджується оголошенням в місцевій газеті «Носівські вісті» від 10 січня 2019 року (а. с. 33).

Також у судовому засіданні встановлено, що позивачі зверталися до Носівської районної державної нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав на житловий будинок після померлого ОСОБА_3 . Нотаріус відмовила позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, що підтверджується постановою державного нотаріуса Носівської районної державної нотаріальної контори Киреєвої Л.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 839/02-31 від 13 грудня 2022 року (а. с. 35).

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Матеріали справи підтверджують, що на будинок АДРЕСА_1 виготовлена технічна документація, відповідно до якої загальна площа будинку становить 56,1 кв. м, житлова площа 24,0 кв. м (а. с. 21-26).

Згідно з ч. 2 ст. 318 ЦК України усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема, шляхом визнання права.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до ч. 6 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» одним із документів, що посвідчують право на земельну частку (пай) є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю.

Згідно з п. п. 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам-власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Видача дубліката чи повторного сертифіката на право на земельну частку (пай) законодавством не передбачена.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Ураховуючи встановлені обставини та вищенаведені правові норми, суд робить висновок, що позовні вимоги про визнання за позивачами по 1/2 частини права на земельну частку (пай) та права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 також підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 120, 123, 524, 549 ЦК УРСР, ст. ст. 15, 328, 392, 1216, 1218, 1269, 1273 ЦК України, ст. 211, 259, 263, 264, 265, 273, 315, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права на земельну частку (пай), визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Установити факт, що заповіт, складений ОСОБА_3 11 березня 1996 року, посвідчений Пасічник В.В., секретарем виконкому Макіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області, зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій під № 128, на ім`я спадкоємця ОСОБА_4 , належить спадкоємцю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право на 1/2 частини земельної частки (паю) розміром 4,34 умовних кадастрових гектарів із земель, які перебували в колективній власності колишнього КСП ім. Щорса на території Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, яке на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0104779, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 834 від 25 жовтня 1996 року, належало ОСОБА_3 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , право на 1/2 частини земельної частки (паю) розміром 4,34 умовних кадастрових гектарів із земель, які перебували в колективній власності колишнього КСП ім. Щорса на території Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, яке на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0104779, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 834 від 25 жовтня 1996 року, належало ОСОБА_3 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 56,1 кв. м, житловою площею 24,0 кв. м з відповідною частиною господарських будівель та споруд у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , право власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 56,1 кв. м, житловою площею 24,0 кв. м з відповідною частиною господарських будівель та споруд у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Макіївська об`єднана територіальна громада в особі Макіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області, ЄДРПОУ 04415583, місцезнаходження: с. Макіївка Носівського району Чернігівської області, вул. Центральна, буд. 27.

Повний текст судового рішення складено 03 липня 2023 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА