Постанова

від 28.06.2023 по справі 904/2931/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.06.2023 року м. Дніпро Справа № 904/2931/22

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),

суддів Антоніка С.Г., Іванова О.Г.

при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.

Представники сторін:

від апелянта: Явтушенко О.А., ордер серії АЕ №1204363 від 06.06.2023 р., адвокат;

третя особа-1: Коваленко С.О., паспорт серії НОМЕР_1 від 25.12.2003 р., особисто;

інші учасники процесу не з`явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені судом належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2023 року у справі №904/2931/22

за позовом Фізичної особи-підприємця Коваленко Мирослави Сергіївни

до відповідача-1 Колективного підприємства "Дніпропетровське мисливсько-рибальське господарство"

відповідача-2 Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фізична особа-підприємець Коваленко Сергій Олексійович

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Ганна Вікторівна

про визнання недійсним правочину та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа-підприємець Коваленко Мирослава Сергіївна звернулась з позовною заявою до Колективного підприємства "Дніпропетровське мисливсько-рибальське господарство", Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову просила:

- визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна №1 від 13.09.2016, за яким Колективне підприємство "Дніпропетровське мисливсько-рибальське господарство" (код ЄДРПОУ 23070173) передало, як частку до статутного капіталу, у власність Дніпропетровській обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок (код ЄДРПОУ 03928286) об`єкт нерухомого майна з реєстраційним №322713812101 (частина приміщень першого поверху та підвалу будинку Б-1 по вул. Троїцькій, 19А у м. Дніпро загальною площею 362,5кв.м);

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31361854 від 13.09.2016 Державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Ганни Вікторівни з одночасним припиненням права власності Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок (код ЄДРПОУ 03928286) на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним №322713812101 (частина приміщень першого поверху та підвалу будинку Б-1 по вул. Троїцькій, 19А у м. Дніпро загальною площею 362,5кв.м).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 року у справі №904/1676/22 позов задоволено.

Суд визнав недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна №1 від 13.09.2016, за яким Колективне підприємство "Дніпропетровське мисливсько-рибальське господарство" (код ЄДРПОУ 23070173) передало, як частку до статутного капіталу, у власність Дніпропетровській обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок (код ЄДРПОУ 03928286) об`єкт нерухомого майна з реєстраційним №322713812101 (частина приміщень першого поверху та підвалу будинку Б-1 по вул. Троїцькій, 19А у м. Дніпро загальною площею 362,5кв.м).

Суд скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31361854 від 13.09.2016 Державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Ганни Вікторівни з одночасним припиненням права власності Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок (код ЄДРПОУ 03928286) на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним №322713812101 (частина приміщень першого поверху та підвалу будинку Б-1 по вул. Троїцькій, 19А у м. Дніпро загальною площею 362,5кв.м).

Суд стягнув з Колективного підприємства "Дніпропетровське мисливсько-рибальське господарство" на користь Фізичної особи-підприємця Коваленко Мирослави Сергіївни 2 481,00 грн. частину витрат по сплаті судового збору.

Суд стягнув з Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок на користь Фізичної особи-підприємця Коваленко Мирослави Сергіївни 2 481, 00 грн. частину витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач-2 Дніпропетровська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2023 року по справі № 904/2931/22 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що судове рішення є незаконним, було ухвалено з грубим порушенням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, на підставі недостовірних доказів та перекручених фактів, внаслідок чого Дніпропетровська обласна організація УТМР позбавлена права власності на належне їй майно.

Зокрема, апелянт посилається на те, що судом не враховано той факт, що на момент реєстрації права власності на спірну частину приміщень за адресою: м. Дніпро, вул.Троїцька, 19А за Дніпропетровською обласною організацією УТМР, будь-яких зареєстрованих відомостей про арешт цього майна не існувало.

У даному випадку набуття Відповідачем-2 права власності на частину приміщень за адресою: м. Дніпро, вул.Троїцька, 19А та державна реєстрація права власності відбулися за відсутності будь-яких зареєстрованих обтяжень щодо цього майна згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Апелянт вважає, що суд першої інстанції припинив право власності відповідача-2 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним №322713812101 (частина приміщень першого поверху та підвалу будинку Б-1 по вул. Троїцькій, 19А у м. Дніпро загальною площею 362,5кв.м), безпідставно пославшись на те, що дії відповідача-1 були спрямовані на уникнення цивільної відповідальності та перешкоджання виконанню судового рішення у справі № 904/1058/16 про стягнення з нього грошового боргу, учасником якої та про існування якого відповідач 2 не був обізнаний.

Таким чином, фактично суд першої інстанції визнав недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна №1 від 13.09.2016, за яким Колективне підприємство "Дніпропетровське мисливсько-рибальське господарство" (код СДРПОУ 23070173) передало, як частку до статутного капіталу, у власність Дніпропетровській обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок.

У даному випадку матеріали справи не містять достатніх доказів для висновку щодо наявності ознак фраудаторності акту приймання-передачі нерухомого майна №1 від 13.09.2016 року, тим паче, що судом взагалі не досліджувалася обставина фінансового стану відповідача-1 та впливу на такий фінансовий стан обставин передачі спірного нерухомого майна у власність відповідачу-2. При цьому такі ознаки спростовуються і відсутністю офіційно зареєстрованих відомостей про арешт майна відповідача-1 станом на дату і час реєстрації права власності на спірні приміщення за відповідачем-2.

Крім того, апелянт посилається на те, що державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним №322713812101 (частина приміщень першого поверху та підвалу будинку Б-1 по вул. Троїцькій, 19А у м. Дніпро загальною площею 362,5кв.м) мала місце у 2016 році, тоді як з позовом про оскарження акту приймання-передачі нерухомого майна №1 від 13.09.2016 року Позивач звернувся лише у 2022 році.

У даному випадку судом першої інстанції допущено невиправдане втручання у право відповідача-2 на мирне володіння належним йому майном.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2023 року та відмови у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Коваленко Мирослави Сергіївни.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В, (доповідач), судді Антонік С.Г., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2023року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2023 року у справі №904/2931/22. Розгляд справи № 904/2931/22 призначено в судовому засіданні на 07.06.2023 року об 09:00 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань №207.

У зв`язку з вирішенням питання щодо відкриття апеляційного провадження та повернення раніше визначених суддів Антоніка С.Г., Іванова О.Г. - членів колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2023 року, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/2931/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Антонік С.Г., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2023 року розгляд апеляційної скарги Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2023 року у справі №904/2931/22 відкладено на 28.06.2023 рік об 10:00 годину.

Фізичною особою-підприємцем Коваленко М.С. надано відзив на апеляційну скаргу відповідача-2- Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача-2, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу).

Третьою особою-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фізичною особою-підприємцем Коваленко С. О. надано пояснення на апеляційну скаргу відповідача-2- Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок , в яких зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача-2, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення ( пояснення на апеляційну скаргу).

01.06.2023 року до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява від позивача фізичної особи-підприємця Коваленко М.С. про розгляд справи без особистої участі позивача.

В судове засідання з`явився представник Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок (відповідач -2) підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, представник третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фізична особа-підприємець Коваленко Сергій Олексійович заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

28.06.2023 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2016 у справі №904/1058/16 стягнуто з Колективного підприємства "Дніпропетровське мисливсько-рибальське господарство" на користь Фізичної особи-підприємця Коваленка Сергія Олексійовича 72000,00грн. основного боргу, 3340,59грн. 3% річних, 37640,10грн. інфляційних втрат, 9904,82грн. пені, 1843,28грн. судового збору.

07.09.2016 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2016 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 видано наказ.

09.09.2016 Бабушкінським відділом державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження №5228593.

Постановою Бабушкінського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 09.09.2016 накладено арешт на все майно КП "Дніпропетровське мисливсько-рибальське господарство" (а.с. 12 том 1).

13.07.2018 виконавчий лист повернуто стягувачу згідно з п.7 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження.

При перевірці виконавчого провадження було виявлено, що матеріали виконавчого провадження №52218593 з примусового виконання наказу № 904/1058/16 від 07.09.2016 було втрачено.

22.07.2021 Шевченківський відділ ДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікату даного виконавчого документа.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 заяву Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікату наказу від 09.06.2021 у справі №904/1058/16 задоволено.

Видано дублікат наказу №904/1058/16 від 07.09.2016 виданого Господарським судом у Дніпропетровської області про стягнення з Колективного підприємства "Дніпропетровське мисливсько-рибальське господарство" на користь Фізичної особи-підприємця Коваленка Сергія Олексійовича основного боргу у сумі 72000грн., 3% річних - 3334,68грн., інфляційні втрати - 37640,10грн., пеню - 9899,90грн., судовий збір за подання позовної заяви - 1843,12грн.

27.10.2021 постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) накладено арешт на усе майно КП "Дніпропетровське мисливсько-рибальське господарство" (а.с. 13 том 1).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2022 заяву ОСОБА_1 б/н від 31.05.2022 про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі №904/1058/16 - задоволено.

Замінено стягувача - Фізичну особу-підприємця Коваленко Сергія Олексійовича на його правонаступника Фізичну особу-підприємця Коваленко Мирославу Сергіївну за наказом від 07.09.2016, виданим на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2016 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 у справі №904/1058/16.

Із реєстраційної справи №322713812101 щодо частини приміщень першого поверху та підвалу будинку Б-1 за адресою: м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 19А вбачається наступне.

06.05.1997 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма "Резерв" та Колективним підприємством "Дніпропетровське мисливсько-рибальське господарство" укладено договір купівлі-продажу приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Олійник С.В., за реєстровим №1080 (а.с. 25-26 том 1).

Відповідно до п. 1 зазначеного договору, КП "Дніпропетровське мисливсько-рибальське господарство" придбало частину приміщень першого поверху та підвалу будинку Б-1, загальною площею 362,5кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Красна, буд. 19.

Згідно із листом КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" №2890 від 20.03.2014 (а.с. 34 том 1) в інвентаризаційній справі містяться відомості про право власності за КП "Дніпропетровське мисливсько-рибальське господарство", яке зареєстровано та записано в реєстрову книгу №Р-5 за реєстровим №68.

В подальшому 25.03.2014 відповідачем-1 проведено державну реєстрацію права власності на частину приміщень першого поверху та підвалу будинку Б-1, загальною площею 362,5кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Красна, буд. 19 в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується відповідним витягом №19529778 від 25.03.2014 (а.с. 53 том 1).

Також, в матеріалах реєстраційної справи міститься протокол загальних зборів трудового колективу КП "Дніпропетровське мисливсько-рибальське господарство" №1 від 09.09.2016 відповідно до змісту якого було прийнято рішення передати засновнику нежитлове приміщення, а саме частину приміщень першого поверху та підвалу будинку Б-1, загальною площею 362,5кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Червона, буд. 19, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 322713812101.

13.09.2016 між Дніпропетровською обласною організацією Українського товариства мисливців і рибалок (далі відповідач-2) та Колективним підприємством "Дніпропетровське мисливсько-рибальське господарство" (далі відповідач-1) укладено акт приймання-передачі №1 відповідно до змісту якого відповідач-1 передав відповідачу-2, як частку до статутного капіталу нерухоме майно, а саме частину приміщень першого поверху та підвалу будинку Б-1, загальною площею 362,5кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Червона, буд. 19, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 322713812101 (а.с. 177 том 1).

Відповідно до листа Департаменту по роботі з активами головного архітектурно-планувального управління ДМР №7/20-186 від 22.05.2017 про надання інформації щодо адресації спірне майно знаходиться за адресою: вул. Троїцька, 19А (а.с. 167 том 1).

13.09.2016 державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Ганною Валеріївною прийнято рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень №31361854 та проведено державну реєстрацію права власності на підставі акту приймання-передачі №1 від 13.09.2016 за Дніпропетровською обласною організацією Українського товариства мисливців і рибалок на частину приміщень першого поверху та підвалу будинку Б-1, загальною площею 362,5кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Червона, буд. 19, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 322713812101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №88616560 (а.с. 162 том 1).

Звертаючись до Колективного підприємства "Дніпропетровське мисливсько-рибальське господарство", Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок, із позовом про визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна №1 від 13.09.2016, за яким Колективне підприємство "Дніпропетровське мисливсько-рибальське господарство" (код ЄДРПОУ 23070173) передало, як частку до статутного капіталу, у власність Дніпропетровській обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок (код ЄДРПОУ 03928286) об`єкт нерухомого майна з реєстраційним №322713812101 (частина приміщень першого поверху та підвалу будинку Б-1 по вул. Троїцькій, 19А у м. Дніпро загальною площею 362,5кв.м); скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31361854 від 13.09.2016 Державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Ганни Вікторівни з одночасним припиненням права власності Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок (код ЄДРПОУ 03928286) на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним №322713812101 (частина приміщень першого поверху та підвалу будинку Б-1 по вул. Троїцькій, 19А у м. Дніпро загальною площею 362,5кв.м), позивач ФОП Коваленко М.С. посилався на те, що відповідач-1 після виникнення у нього зобов`язання зі сплати грошових коштів у межах виконавчого провадження, під час існування арешту, здійснив відчуження майна на користь свого засновника відповідача-2 на підставі очевидно безвідплатного правочину у формі передавального акту від 13.09.2016, що має ознаки фраудаторності.

Позивач вважає, що даний правочин порушує майнові інтереси останнього та направлений відповідачем-1 на уникнення виконання судового рішення у справі №904/1058/16 про стягнення з відповідача-1 грошових коштів, оскільки іншого майна, окрім відчуженого за спірним правочином, відповідач-1 не мав.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що Колективне підприємство «Дніпропетровське мисливсько-рибальське господарство», зловживаючи своїми правами передбаченими ЦК України, з метою уникнення цивільної відповідальності та перешкоджання виконанню судового рішення про стягнення з нього грошового боргу шляхом реалізації належного йому майна, під час існування арешту, накладеного відповідно до постанови від 09.09.2016 у ВП №52218593, здійснило відчуження належного йому нерухомого майна шляхом укладення з відповідачем-2 акту приймання-передачі №1 від 13.09.2016, що має ознаки фраудаторності, оскільки вчиняється на шкоду кредиторам.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину. Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду (складеного капіталу) є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно, а тому, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 12.06.2019 у справі № 927/352/18 та у постанові від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16.

Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що спірний акт приймання-передачі №1 від 13.09.2016 є правочином.

Згідно з частиною п`ятою статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання даного правочину недійсним, колегія суддів враховує наступне.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Отже, цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення виконання зобов`язання зі сплати грошових коштів, в тому числі, на відшкодування шкоди або виконання судового рішення.

Особа, яка безоплатно передає майно на користь пов`язаної особи за наявності невиконаного грошового зобов`язання перед іншою особою, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно потерпілої сторони, оскільки укладається договір, який порушує майнові інтереси потерпілого і спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі №3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Водночас словосполука а також зловживання правом в інших формах, що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку.

Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) використовувала/використовували право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №369/11268/16-ц зроблено висновок, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.07.2019 у справі №405/1820/17 зазначено, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 зроблено висновок, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 зроблено висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, Колективне підприємство Дніпропетровське мисливсько-рибальське господарство, зловживаючи своїми правами передбаченими ЦК України, з метою уникнення цивільної відповідальності та перешкоджання виконанню судового рішення про стягнення з нього грошового боргу шляхом реалізації належного йому майна, під час існування арешту, накладеного відповідно до постанови від 09.09.2016 у ВП №52218593, здійснило відчуження належного йому нерухомого майна шляхом укладення з відповідачем-2 акту приймання-передачі №1 від 13.09.2016.

Зазначені дії відповідача-1 були спрямовані на уникнення цивільної відповідальності та перешкоджання виконанню судового рішення у справі №904/1058/16 про стягнення з нього грошового боргу.

Колегія суддів погоджується з оцінкою суду першої інстанції таким діям відповідачів як зловживання правом, вчинення правочину з наміром завдати шкоди кредиторам (фраудаторним договором).

Зокрема, про ознаки фраудаторності свідчать такі обставини: безоплатне відчуження майна боржника на користь засновника після ухвалення судового рішення про стягнення з нього заборгованості; відчуження майна, яке відбулось після відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника коштів; після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Крім того, колегія суддів також зазначає про недобросовісність дій відповідачів у спірних правовідносинах, оскільки безоплатно приймаючи спірне майно за актом приймання-передачі у якості внеску у статутний капітал, відповідач 2- Дніпропетровська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок не могла не бути обізнана про наявність судового рішення про стягнення з Колективного підприємства "Дніпропетровське мисливсько-рибальське господарство" на користь позивача заборгованості.

Так, передача майна відбулась 13.09.2016 року, а вже 29.11.2016 до ЄДРПОУ внесені відомості щодо рішення засновників щодо припинення юридичної особи. Головою комісії з припинення є В.Ф. Тибан, який був головою президії обласної ради УТМР.

З протоколу засідання президії обласної ради УТМР від 09.09.2016 року вбачається, що у зв`язку з відсутністю самофінансування, неможливості технічної самоокупності підприємства, передати засновнику нерухоме майно.

З огляду на викладене, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна №1 від 13.09.2016, за яким Колективне підприємство "Дніпропетровське мисливсько-рибальське господарство" (код ЄДРПОУ 23070173) передало, як частку до статутного капіталу, у власність Дніпропетровській обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок (код ЄДРПОУ 03928286) об`єкт нерухомого майна з реєстраційним №322713812101 (частина приміщень першого поверху та підвалу будинку Б-1 по вул. Троїцькій, 19А у м. Дніпро загальною площею 362,5кв.м)

При цьому, доводи апелянта про те, що судом взагалі не досліджувалася обставина фінансового стану відповідача-1 та впливу на такий фінансовий стан обставин передачі спірного нерухомого майна у власність відповідачу-2, є безпідставними, оскільки саме з протоколу засідання президії обласної ради УТМР від 09.09.2016 року вбачається відсутність самофінансування, неможливість технічної самоокупності підприємства, що стало підставою для передачі майна засновнику і подальшому припиненні юридичної особи.

Крім того, відповідачем в свою чергу, не надано суду жодного доказу можливості виконання ним зобов`язання перед позивачем за рахунок іншого, достатнього майна.

Посилання апелянта на те, що на момент реєстрації права власності на спірну частину приміщень за адресою: м. Дніпро, вул.Троїцька, 19А за Дніпропетровською обласною організацією УТМР, будь-яких зареєстрованих відомостей про арешт цього майна не існувало, є безпідставними і не спростовують висновків суду щодо фраудаторності правочину з огляду на наступне.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 05.04.2023 року №328121744, щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 322713812101, реєстрація права власності на частину приміщень за адресою: м. Дніпро, вул. Троїцька, 19А за Дніпропетровською обласною організацією УТМР було здійснено 13.09.2016 року о 13:20:14 год.

В той же час, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав міститься запис №16364953 (спеціальний розділ) про державну реєстрацію 13.09.2016року о 16:43:39 обтяження - арешту нерухомого майна на підставі постанови ВИ№52218593. Видавник - державний виконавець Бабушкінського ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області Мойсеєнко О.О.

Таким чином, відомості про арешт майна відповідача-1 згідно постанови Бабушкінського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про накладення арешту на все майно КП "Дніпропетровське мисливсько-рибальське господарство" від 09.09.2016 року було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав о 16:43:39 год. 13.09.2016 року, тобто, вже після реєстрації за відповідачем права власності на спірне майно.

Проте, колегія суддів вважає, що у даному спорі не має правового значення час внесення відомостей про арешт майна боржника та права власності за відповідачем, з огляду на обставини обізнаності відповідачів про існування боргу перед позивачем.

Так, відчуження майна відбулось після ухвалення рішення Господарського суду Дніпропетровської області суду від 05.05.2016 року та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 року про стягнення зазначеного боргу з відповідача 1 на користь позивача, та безумовного усвідомлення ними того, що відчужуючи єдине майно, за рахунок якого позивач мав можливість отримати виконання судового рішення, відповідач фактично діяв з наміром недопущення звернення стягнення на зазначене майно, тобто, недобросовісно.

Інші доводи апелянта в цій частині є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Щодо протиправності рішення державного реєстратора суд вважає за необхідне зазначити, що сама по собі державна реєстрація права власності на нерухоме майно за відповідачем-2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (без наявності правочину) не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 24.01.2020 у справі №910/10987/18.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 20.05.2020 у справі №911/1902/19.

В свою чергу наявність зареєстрованого права власності, перешкоджатиме належному виконанню судового рішення у справі №904/1058/16.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції станом на момент внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) та частини 4 статті 15 вказаного Закону (в редакції станом на момент внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Статтею 24 Закону визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Законом України від 05.12.2019 № 340-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству, який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Закон № 1952-IV) викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1 - 3 частини 3 статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону № 1952-IV у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19.

З огляду на визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна №1 від 13.09.2016, на підставі якого за Дніпропетровською обласною організацією Українського товариства мисливців і рибалок було зареєстровано право власності на нерухоме майно, вимоги позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31361854 від 13.09.2016 Державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Ганни Вікторівни з одночасним припиненням права власності Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок (код ЄДРПОУ 03928286) на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним №322713812101 (частина приміщень першого поверху та підвалу будинку Б-1 по вул. Троїцькій, 19А у м. Дніпро загальною площею 362,5кв.м) обґрунтовано задоволено судом першої інстанції.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року) (Постанова КЦС ВС від 20.10.2020 у справі №756/536/19, від 15.10.2020 у справі № 759/14004/15-ц, від 15.10.2020 у справі №157/398/15-ц, від 13.10.2020 № 161/4641/17, 20.10.2020 у справі № 213/112/19, від 12.10.2020 у справі № 585/2958/17, від 12.101.2020 у справі №521/7401/15, від 09.10.2020 у справі №161/7515/15-ц).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2023 року у справі №904/2931/22- залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.07.2023року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя С.Г.Антонік