Рішення

від 03.07.2023 по справі 904/1494/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2023м. ДніпроСправа № 904/1494/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостар Прод", с. Новоселівка, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостар Прод" про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу № 31/10/22-2 від 31.10.2022 на суму 47 794, 03 грн, яка складається з суми основного боргу - 37 971, 30 грн, пені - 8 305, 12 грн, інфляційних витрат - 841, 50 грн, 3% - 676, 11 грн.

Ухвалою суду від 28.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/1494/23. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.

09.05.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостар Прод" надійшов відзив на позовну заяву.

16.05.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостар Прод" надійшла відповідь на відзив.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 31/10/22-2 купівлі-продажу від 31.10.2022 в частині повної оплати за поставлений товар.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач частково визнає позовні вимоги у частині штрафних санкцій на суму 2 653, 18 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергостар Прод" зазначає, що позивач не виконав вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України, не здійснив необхідні дії для відновлення реєстрації податкових накладних, у зв`язку з цим відповідач був позбавлений права включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов' язання на суму 37 971, 30 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

31.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (далі позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергостар Прод" (далі відповідач, покупець) було укладено договір № 31/10/22-2 купівлі-продажу (далі договір)

Відповідно до пункту 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар, а саме продукти харчування в кількості, асортименті та за цінами згідно Специфікації.

Ціна на товари, що поставляються за цим Договором, є договірною. Ціна на товари по кожній партії узгоджується між представниками Постачальника і Покупця в момент узгодження Заявки і визначаються накладною на відпуск (передачу) товару (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 2.2 договору сума Договору (сума, що підлягає оплаті Покупцем Постачальнику) визначається виходячи із загальної суми отриманого Покупцем товару від Постачальника, згідно накладних на відпуск товару, протягом дії даного Договору.

Пунктом 2.3 договору сторони встановили, що Покупець зобов`язаний оплатити повну вартість поставленої йому партії товару Постачальником на 7 (сьомий) календарний день з моменту отримання даної партії товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Поставка товару здійснюється на вимогах: франко-склад Продавця або за домовленістю. При поставці кожної партії Товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю наступні документи, оформлені згідно вимог чинного законодавства: видаткова накладна; сертифікат якості; рахунок на оплату товару (пункти 3.1 3.2 договору).

Пунктами 6.1 6.3 договору встановлено, що постачальник здійснює поставку товару зі свого складу, в кількості і асортименті, визначених у замовлені Покупця, і у строк погоджений Постачальником. Товар поставляється партіями. Під партією товару розуміється кількість, товару відвантаженого відповідно до окремої товарної накладної. Загальна кількість товару, ще поставляється відповідно до даного договору, визначається сумою всіх товарних-накладних підписаних сторонами під час дії даного договору. Товар поставляється партіями згідно заявок Покупця, в яких зазначаються асортимент, кількість, ціна.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріпленням печатками Сторонами і діє до 31 грудня 2022 р (пункт 8.1 договору).

Відповідно до пункту 9.4 договору за порушення строків оплати товару, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочки, від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Виконання позивачем зобов`язань з поставки Товару на загальну суму 389 848, 68 грн відповідачу підтверджується наступними видатковими документами, що підписані сторонами без будь-яких заперечень та зауважень:

- видатковою накладною № РН-1476 від 15.11.2022 на суму 152 332, 20 грн разом з ПДВ;

- видатковою накладною № РН-1491 від 18.11.2022 на суму 162 020, 88 грн разом з ПДВ;

- видатковою накладною № РН-1487 від 18.11.2022 на суму 75 495, 60 грн разом з ПДВ.

На виконання умов договору позивачем також виставлено відповідачу наступні рахунки:

- № СФ-1476 від 15.11.2022 на суму 152 332, 20 грн разом з ПДВ;

- № СФ-1491 від 18.11.2022 на суму 162 020, 88 грн разом з ПДВ;

- № СФ-1487 від 18.11.2022 на суму 75 495, 60 грн разом з ПДВ.

Позивач стверджує, що відповідач не здійснив повну оплату за отриманий товар у визначений строк, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 37 971, 30 грн.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом. Крім суми основного боргу в розмірі 37 971, 30 грн позивач просить суд стягнути пеню у розмірі 8 305, 12 грн, 3 % річних у розмірі 676, 11 грн та інфляційні втрати в розмірі 841, 50 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Щодо суми основного боргу

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.3 договору сторони встановили, що Покупець зобов`язаний оплатити повну вартість поставленої йому партії товару Постачальником на 7 (сьомий) календарний день з моменту отримання даної партії товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач фактично прийняв товар згідно Договору № 31/10/22-2 купівлі-продажу за видатковими накладними на суму 389 848, 68 грн та частково оплатив його у розмірі 351 877, 38 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України визначає як порушення зобов`язання.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості в розмірі 37 971, 30 грн зі сплати за поставлений позивачем товар за Договором № 31/10/22-2 купівлі-продажу від 31.10.2022.

Судом відхиляються твердження відповідача стосовно того, що позивач не виконав вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України та не здійснив необхідні дії для відновлення реєстрації податкових накладних, у зв`язку з цим відповідач був позбавлений права включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов' язання на суму 37 971, 30 грн, враховуючи таке.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

За приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Згідно з п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзаців 17, 18 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1. ст. 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Зі змісту абзацу п`ятнадцятого зазначеної норми вбачається, що порушення позивачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляло покупця права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлювало її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника з доданням певного пакету документів.

Отже, дізнавшись про відмову в реєстрації чи зупинення реєстрації податкових накладних, відповідач мав передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв`язку з незарахуванням сплачених ним за поставлений товар грошових коштів до податкового кредиту ПДВ.

Крім того, відповідачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено, що позивачем було несвоєчасно подано податкові накладні на реєстрацію. Перебування своєчасно наданих позивачем на реєстрацію податкових накладних у незареєстрованому стані зумовлене діями (безвідносно до їх правомірності) податкового органу, і вина постачальника в несвоєчасній реєстрації податкових накладних відсутня.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 37 971, 30 грн.

Щодо суми пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 9.4 договору за порушення строків оплати товару, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочки, від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 305, 12 грн, з яких за накладною № РН-1476 з 23.11.2022 по 27.11.2022 у розмірі 1 043, 37 грн, з 23.11.2022 по 17.03.2023 на суму 3 999, 59 грн, за накладною № РН-1487 за період з 26.11.2022 по 17.03.2023 у сумі 1 930, 48 грн, за накладною № РН-1491 за період з 26.11.2022 по 01.12.2022 у сумі 1 331, 68 грн.

Враховуючи те, що факт порушення зобов`язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі несвоєчасної оплати поставленої продукції, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.

Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що він є невірним.

Позивачем при здійсненні розрахунку пені неправильно визначено початкові та кінцеві дати виконання відповідачем грошового зобов`язання, тому нарахування мають здійснюватися наступним чином:

за накладною № РН-1476:

з 23.11.2022 по 26.11.2022 (27.11.2022 здійснено часткову оплату), тому, враховуючи зміну кінцевої дати нарахування та часткову оплату пеня за цей період становить 834, 70 грн;

з 27.11.2022 (оскільки зобов`язання на суму 25 388, 70 грн розпочалось з 27.11.2022 в день часткової оплати і у зв`язку уникнення подвійного нарахування) по 17.03.2023, тому, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткову оплату пеня за цей період становить 3 860, 47 грн.

за видатковою накладною № РН-1487

за період з 07.12.2022 (оскільки зобов`язання на суму 12 582, 60 грн розпочалось з 07.12.2022 в день часткової оплати) по 17.03.2023, тому, враховуючи зміну початкової дати нарахування пеня за цей період становить 1 740, 88 грн.

Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає задоволенню становить 7 767, 73 грн. В частині стягнення пені в розмірі 537, 39 грн, слід відмовити.

Щодо суми 3 % річних та інфляційни втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в загальній сумі 841, 50 грн розраховані за загальний період з грудня 2022 року по лютий 2023 за окремою видатковою накладною.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.

Дослідивши наданий розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що заявлена до стягнення сума у розмірі 841, 50 грн є вірною.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 676, 11 грн, з яких за накладною № РН-1476 з 23.11.2022 по 27.11.2022 у розмірі 62, 60 грн, з 23.11.2022 по 17.03.2023 на суму 239, 98 грн, за накладною № РН-1487 за період з 26.11.2022 по 07.12.2022 у сумі 74, 46 грн, з 26.11.2022 по 17.03.2023 у сумі 104, 45 грн, за накладною № РН-1491 за період з 26.11.2022 по 01.12.2022 у сумі 79, 90 грн, з 26.11.2022 по 07.12.2022 у сумі 61, 17 грн, з 26.11.2022 по 14.12.2022 у сумі 42, 17 грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд зазначає, що він є невірним. Позивачем при здійсненні розрахунку допущено аналогічні помилки, що і при розрахунку пені.

Здійснивши перерахунок судом встановлено, що сума 3 % річних яка підлягає задоволенню становить 295, 86 грн. В частині стягнення 3 % річних в розмірі 380, 25 грн, слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, судовий збір позивача у розмірі 2 632, 47 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСТАР ПРОД» (51284, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Новоселівка, вул. Шевченка, буд. 37А; ідентифікаційний код 44825385) на користь Товариства з обмеженою відовідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС» (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, буд. 2; ідентифікаційний код 33667686) суму основного боргу в розмірі 37 971, 30 грн, 3 % річних у розмірі 295, 86 грн, інфляційні втрати в розміпі 841, 50 грн, пеню у розмірі 7 767, 73 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 632, 47 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко