Рішення

від 03.07.2023 по справі 910/4438/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.07.2023Справа № 910/4438/22Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доля і Ко. Лтд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПС Сервіс"

про стягнення 56400,81 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Доля і Ко. Лтд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПС Сервіс" про стягнення за договором поставки від 24.05.2021 № 1044/02 основного боргу в розмірі 46224 грн., пені в розмірі 1892,65 грн., інфляційних збитків у розмірі 6901,24 грн. та трьох процентів річних у розмірі 1382,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду направлялася, зокрема, відповідачу на юридичну адресу, вручення якої підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням із відміткою про вручення. Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.05.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 1044/02, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язуються передати у власність покупця товар (радіообладнання), а покупець, зобов`язується прийняти й оплатити товар, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

За умовами п. 1.4. договору загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна товару визначаються сторонами у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.3. договору оплата товару здійснюється по узгодженим цінам на поточний рахунок постачальника на умовах зазначених у специфікації.

Згідно з п. 3.2. договору датою поставки вважається момент підписання видаткових накладних.

За умовам п. 3.3. право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару, супровідних документів, та підписання накладних на передачу товару.

Пунктами 10.1, 10.2 договору встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, та діє до 31.12.2021 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання своїх обов`язків.

Як слідує зі специфікації до договору, позивач мав поставити відповідачу переговорні пристрої «Motorola XTNi/XT225» у кількості 12 комплектів, за ціною 3852 грн. за одиницю, що у загальній сумі становить 46224 грн. Терміни поставки визначено до 7 робочих днів. Умови оплати: 14 календарних днів після отримання товару.

На виконання умов договору позивач 24.05.2021 поставив відповідачу товар згідно з рахунком на оплату від 24.05.2021 № 1748, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною від 24.05.2021 № 2173 на суму 46224 грн.

За фактом поставки товару позивачем складена податкова накладна від 24.05.2021 № 406, що згідно з квитанцією від 31.05.2021 № 1 про прийняття документу зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

30.12.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією від 30.12.2021 № 2639/01 про сплату заборгованості за договором, що вручена відповідачу 10.01.2022 року.

Разом із цим, від відповідача відповіді або грошових коштів на претензію не надійшло.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар за договором від 24.05.2021 № 1044/02 на суму 46224 грн., що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною від 24.05.2021 № 2173.

Проте, в установлений договором строк відповідач оплату поставленого товару в повному обсязі не здійснив.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 46224 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути пеню в розмірі 1892,65 грн., інфляційні втрати в розмірі 6901,24 грн. та три проценти річних у розмірі 1382,92 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6.4 договору за несвоєчасне виконання замовником грошових зобов`язань за даним договором, за умови належного фінансування видатків, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якої допущено затримку в оплаті, за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення оплати, за весь час прострочення оплати за зобов`язанням.

Із розрахунку позивача слідує, що пеня нарахована останнім у розмірі одинарної облікової ставки НБУ, що не суперечить нормам чинного законодавства.

За арифметичним перерахунком суду нарахована позивачем пеня за період з 08.06.2021 по 08.12.2021 на суму боргу 46224 грн. підлягає стягненню в заявленому розмірі 1892,65 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду з відповідача підлягають стягненню нараховані на суму боргу 46224 грн. за період з 08.06.2021 по 06.06.2022 три проценти річних у сумі 1382,92 грн. та інфляційні втрати за період червень 2021 року - квітень 2022 року в розмірі 6901,24 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Доля і Ко. Лтд" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПС Сервіс" (04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 8А; ідентифікаційний код 39949720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доля і Ко. Лтд" (01015, м. Київ, пров. Памви Беринди, 4; ідентифікаційний код 01043342) 46224 (сорок чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн. основного боргу, 1892 (одну тисячу вісімсот дев`яносто дві) грн. 65 коп. пені, 6901 (шість тисяч дев`ятсот одну) грн. 24 коп. інфляційних втрат, 1382 (одну тисячу триста вісімдесят дві) грн. 92 коп. трьох процентів річних, а також 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова