Рішення

від 28.06.2023 по справі 911/355/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.06.2023Справа № 911/355/23

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Горенюк Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕМЕРОН ФОЛС"

про стягнення 1 974 467,74 грн, -

За участю представників сторін:

від позивача: Мальована Т.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторі 88" про стягнення заборгованості у розмірі 1 820 345,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору оренди №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 в частині оплати орендних платежів та відшкодування вартості комунальних послуг.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2023 у справі № 911/355/23 матеріали позовної Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" № 09-1-6/169 від 02.02.2023 та додані до неї документи передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Під час підготовчого провадження судом було встановлено, що відповідачем змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторі 88" на Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕМЕРОН ФОЛС", про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023, матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" передано для розгляду судді Князькову В.В.

Ухвалою від 02.03.2023 позов залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Копію вказаної ухвали було вручено адресату 03.03.2023, що підтверджується поштовим повідомленням №0105493927538.

15.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про усунення недоліків позову. Вказана заява була направлена до суду засобами поштового зв`язку 13.03.2023.

Ухвалою від 20.03.2023 судом було відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.04.2023.

26.04.2023 судом було відкладено підготовче засідання на 17.05.2023.

17.05.2023 у судовому засіданні було оголошено перерву до 07.06.2023.

05.06.2023 до господарського суду надійшла заява №09-1-6/625 від 30.05.2023 Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просив збільшити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги на 135 897,43 грн, 3% річних за порушення грошового зобов`язання з відшкодування комунальних витрат на 934,24 грн, інфляційних збитків за порушення грошового зобов`язання з відшкодування комунальних витрат на суму 1719,70 грн та в частині стягнення пені за порушення п.8.2 договору на суму 15570,59 грн. Вказана заява була прийнята судом як така, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

07.06.2023 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.06.2023.

Представником позивача у судовому засіданні 28.06.2023 було надано усні пояснення по суті спору, згідно яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням такого.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 65005, Одеська область, місто Одеса, вулиця Бугаївська, будинок 35, ЄДРПОУ 42831219.

Конверт з ухвалою суду про відкриття провадження було повернуто на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Наразі, з огляду на неявку вказаного учасника судового процесу суд зазначає таке.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 28.06.2023.

В судовому засіданні 28.06.2023 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

22.11.2021 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторі 88" (найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕМЕРОН ФОЛС") (орендар) було укладено договір №09/14-651/7/21 оренди нерухомого майна, за умовами п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, за адресою: м.Київ, вул.Зодчих, буд.32 в, приміщення 51,52, загальною площею 1018,6 кв.м.

За умовами п.1.4 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 орендар буде використовувати об`єкт оренди для розміщення міні готелю (хостелу).

Згідно п.2.3 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі об`єкту оренди.

Відповідно до п.3.1 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 строк оренди складає 35 місяців з моменту прийняття об`єкту оренди орендарем за актом приймання-передачі об`єкту оренди.

У п.3.2 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 контрагенти погодили, що строк оренди згідно з цим договором може бути змінений сторонами шляхом укладення в письмовій формі договору про внесення змін до цього договору, якщо інше не передбачено умовами договору.

У п.4.1 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 вказано, що орендна плата за користування об`єктом оренди в місяць складає 115 000 грн, в тому числі, податок на додану вартість.

За умовами п.4.2 орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі, передбаченому в п.4.1 цього договору, крім того відшкодовує орендодавцю фактичні витрати, пов`язані з утриманням об`єкту оренди та прибудинкової території (крім того, податок на додану вартість):

Щомісячно до 15 числа поточного місяця орендодавець нараховує орендну плату за поточний місяць та направляє орендарю в електронній формі рахунки, а орендар на підставі отриманих від орендодавця в електронній формі рахунків, сплачує нараховану орендну плату за поточний місяць не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендну плату за перший місяць користування об`єктом оренди сплачує протягом п`яти банківських днів з моменту отримання рахунку від орендодавця в електронній формі. Надлишково сплачені кошти орендарем за цим договором підлягають зарахуванню орендодавцем в рахунок погашення заборгованості орендаря з орендної плати та інших платежів за договором (п.4.2.1 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021).

Орендар на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом п`яти робочих днів з дня їх направлення орендодавцем в електронній формі, відшкодовує фактичні витрати орендодавця за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди і прибудинкової території, а саме: активна/реактивна електроенергія - у повному обсязі; теплопостачання - у повному обсязі. Витрати, що не передбачені п.4.2.2 договору, входять до складу орендної плати (п.4.2.2 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021).

Оплата витрат на утримання об`єкта оренди здійснюється орендарем самостійно за послуги: водопостачання, водовідведення, вивіз сміття, прибирання прибудинкової території на підставі самостійно укладених договорів з постачальниками відповідних послуг. У разі неотримання рахунку орендарем від орендодавця за три календарні дні до закінчення строку сплати, визначеного п.4.2 цього договору, орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату у розмірі згідно з рахунком за попередній період/місяць або згідно з умовами договору. Орендар має право у порядку п.11.7 цього договору звернутись до орендодавця із запитом про надання рахунку повторно. Після отримання рахунку за таким зверненням орендар зобов`язаний протягом 3 робочих днів з моменту отримання такого рахунку сплатити на користь орендодавця різницю між фактичною сумою та сумою, що зазначена в наданому орендодавцем рахунку. За відсутності звернення орендаря до орендодавця щодо повторного надання рахунка/рахунків у передбачений вище строк, рахунки вважаються такими, що отримані орендарем та підлягають оплаті у повному обсязі згідно з умовами договору. У випадку виникнення заборгованості орендаря перед орендодавцем зі сплати орендної плати та інших платежів (п.4.2.3 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021).

У п.4.4 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 вказано, що орендодавець нараховує, а орендар сплачує орендодавцю орендну плату та інші платежі за цим договором протягом строку оренди, починаючи з дати укладення акту приймання-передачі об`єкту оренди по дату укладення акту приймання-передачі об`єкта оренди (повернення з оренди) включно. Строк оренди визначається з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкту оренди уповноваженими представниками сторін до моменту спливу строку оренди, зазначеного у п.3.1 договору.

В останній день строку оренди орендар зобов`язаний звільнити об`єкт оренди та передати орендодавцю об`єкт оренди за актом приймання-передачі, який підписується сторонами. Не звільнення об`єкта оренди орендарем в останній день строку оренди за цим договором та/або не передання орендодавцю об`єкта оренди за актом приймання-передачі не є підставою для продовження строку оренди (п.6.1 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021).

Пунктом 6.4 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 передбачено, що у випадку не звільнення об`єкту оренди орендарем в останній день строку оренди за цим договором та/або не передання орендодавцю об`єкту оренди за актом приймання-передачі, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки, визначеної п.п.8.8, 8.8.1-8.8.1.3 цього договору з дня, наступного за останнім днем оренди за договором до дня повернення об`єкту оренди орендодавцю.

У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки (п.8.1 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021).

Пунктом 8.2 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 передбачено, що у випадку прострочення строку сплати орендної плати та/або інших платежів за цим договором орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої у період сплати пені, від суми боргу за кожен день прострочення. Пеня нараховується орендарем, починаючи з дня фактичного виникнення обставин, які є підставою для її нарахування, і до для фактичного припинення таких обставин. При цьому, сторони погоджуються, що вказані строки нарахування пені є такими, що погоджені сторонами за договором у розумінні ч.6 ст.262 Господарського кодексу України сторони домовились збільшити тривалість позовної давності до вимоги про стягнення пені, встановленої п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до трьох років.

У п.8.8 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 визначено, що за порушення орендарем п.6.1 договору орендар сплачує орендодавцю нараховану неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування об`єктом оренди за час прострочення відповідно до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань згідно із цим договором (п.11.1 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021).

У п.11.3 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 вказано, що кожна зі сторін має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, повідомивши про це другу сторону за три місяці до дня розірвання договору. При цьому, сторони підтверджують, що останнім днем строку оренди за цим договором вважається дев`яностий день з моменту направлення (у випадку письмового повідомлення ініціюючою стороною або отримання іншою стороною (у випадку письмового повідомлення ініціюючою стороною) у відповідності до п.11.7 цього договору повідомлення про розірвання.

Пунктом 11.3.2 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 передбачено, що у випадку порушення орендарем будь-якої умови/умов за договором орендодавець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, повідомивши про це орендаря за один місяць до дня розірвання договору. При цьому, сторони підтверджують, що останнім днем строку оренди за цим договором вважається тридцятий день з моменту направлення (у випадку електронного повідомлення орендодавцем) або отримання орендарем (у випадку письмового повідомлення орендодавцем) у відповідності до п.11.7 цього договору повідомлення про розірвання.

У п.11.7 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 вказано, що кожна зі стороні договору підтверджує, що повідомлення сторонами одна одну про будь-які обставини, що виникають протягом дії договору проводяться шляхом направлення письмових або електронних звернень, повідомлень, рахунків на виконання умов п.4.2 договору, сканованих копій документів, що оформлюються в процесі виконання сторонами зобов`язань за цим договором. При цьому, повідомлення вважаються направленими належним чином, якщо вони надіслані на адреси, зазначені в п.12 цього договору. Сторони визнають офіційним та належним направленням повідомлення в електронній формі, якщо такі повідомлення були направлені однією другій стороні з електронної адреси та на електронну адресу, адреси, зазначені у п.12 цього договору.

У п.12 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 визначено наступні електронні адреси Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк": invouce2@pib.ua; rent@pib.ua та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторі 88" (найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕМЕРОН ФОЛС"): viktori88tov@gmail.com.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 як підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з оренди майна.

Як свідчать матеріали справи, орендодавцем було передано, а орендарем прийнято у користування нерухоме майна, за адресою: м.Київ, вул.Зодчих, буд.32 в, приміщення 51,52, загальною площею 1018,6 кв.м, про що сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Наразі, за твердженнями позивача, відповідачем належним чином свої обов`язки в частині сплати орендних платежів за червень - жовтень 2022 та відшкодування вартості спожитих комунальних послуг за червень 2022 - березень 2023 виконано не було, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕМЕРОН ФОЛС" утворилась заборгованість в розмірі зі сплати орендних платежів 414 511,01 грн та заборгованість з відшкодування комунальних витрат в сумі 635 397,96 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вказувалось вище, у п.4.1 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 вказано, що орендна плата за користування об`єктом оренди в місяць складає 115 000 грн, в тому числі, податок на додану вартість.

За умовами п.4.2 орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі, передбаченому в п.4.1 цього договору, крім того відшкодовує орендодавцю фактичні витрати, пов`язані з утриманням об`єкту оренди та прибудинкової території (крім того, податок на додану вартість):

Щомісячно до 15 числа поточного місяця орендодавець нараховує орендну плату за поточний місяць та направляє орендарю в електронній формі рахунки, а орендар на підставі отриманих від орендодавця в електронній формі рахунків, сплачує нараховану орендну плату за поточний місяць не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендну плату за перший місяць користування об`єктом оренди сплачує протягом п`яти банківських днів з моменту отримання рахунку від орендодавця в електронній формі. Надлишково сплачені кошти орендарем за цим договором підлягають зарахуванню орендодавцем в рахунок погашення заборгованості орендаря з орендної плати та інших платежів за договором (п.4.2.1 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021).

Орендар на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом п`яти робочих днів з дня їх направлення орендодавцем в електронній формі, відшкодовує фактичні витрати орендодавця за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди і прибудинкової території, а саме: активна/реактивна електроенергія - у повному обсязі; теплопостачання - у повному обсязі. Витрати, що не передбачені п.4.2.2 договору, входять до складу орендної плати (п.4.2.2 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021).

Оплата витрат на утримання об`єкта оренди здійснюється орендарем самостійно за послуги: водопостачання, водовідведення, вивіз сміття, прибирання прибудинкової території на підставі самостійно укладених договорів з постачальниками відповідних послуг. У разі неотримання рахунку орендарем від орендодавця за три календарні дні до закінчення строку сплати, визначеного п.4.2 цього договору, орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату у розмірі згідно з рахунком за попередній період/місяць або згідно з умовами договору. Орендар має право у порядку п.11.7 цього договору звернутись до орендодавця із запитом про надання рахунку повторно. Після отримання рахунку за таким зверненням орендар зобов`язаний протягом 3 робочих днів з моменту отримання такого рахунку сплатити на користь орендодавця різницю між фактичною сумою та сумою, що зазначена в наданому орендодавцем рахунку. За відсутності звернення орендаря до орендодавця щодо повторного надання рахунка/рахунків у передбачений вище строк, рахунки вважаються такими, що отримані орендарем та підлягають оплаті у повному обсязі згідно з умовами договору. У випадку виникнення заборгованості орендаря перед орендодавцем зі сплати орендної плати та інших платежів (п.4.2.3 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021).

У п.4.4 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 вказано, що орендодавець нараховує, а орендар сплачує орендодавцю орендну плату та інші платежі за цим договором протягом строку оренди, починаючи з дати укладення акту приймання-передачі об`єкту оренди по дату укладення акту приймання-передачі об`єкта оренди (повернення з оренди) включно. Строк оренди визначається з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкту оренди уповноваженими представниками сторін до моменту спливу строку оренди, зазначеного у п.3.1 договору.

Наразі, матеріалами справи підтверджуються обставини виставлення орендодавцем орендарю рахунків на оплату оренди та відшкодування витрат на комунальні послуги. Заперечень з приводу обставин отримання рахунків відповідачем протягом розгляду справи надано не було.

Отже, з огляду на умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк внесення орендарем орендних платежів за червень - жовтень 2022 та відшкодування вартості спожитих комунальних послуг за червень 2022 - березень 2023, настав.

Проте, свої грошові зобов`язання за договором №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕМЕРОН ФОЛС" в частині своєчасного та повного внесення вказаних вище платежів виконано не було.

Судом враховано, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів належного виконання свох обов`язків за договором в частині внесення орендних платежів за червень - жовтень 2022 та відшкодування вартості спожитих комунальних послуг за червень 2022 - березень 2023.

Виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕМЕРОН ФОЛС" в частині стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів 414 511,01 грн та заборгованості з відшкодування комунальних витрат в сумі 635 397,96 грн.

Щодо позовних вимог про стяненння пені та нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення сплати орендних платежів та за прострочення відшкодування комунальних витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 8.2 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 передбачено, що у випадку прострочення строку сплати орендної плати та/або інших платежів за цим договором орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої у період сплати пені, від суми боргу за кожен день прострочення. Пеня нараховується орендарем, починаючи з дня фактичного виникнення обставин, які є підставою для її нарахування, і до для фактичного припинення таких обставин. При цьому, сторони погоджуються, що вказані строки нарахування пені є такими, що погоджені сторонами за договором у розумінні ч.6 ст.262 Господарського кодексу України сторони домовились збільшити тривалість позовної давності до вимоги про стягнення пені, встановленої п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до трьох років.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування на суму боргу 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

З огляду на прострочення внесення орендних платежів та сплати відшкодування вартості комунальних витрат, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Здійснивши перевірку вказаних нарахувань, що були здійснені позивачем, з огляду на порушення відшкодування комунальних витрат, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

Одночасно, розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат з огляду на прострочення сплати орендних платежів, містить помилки, зокрема, в частині визначення початкової дати періоду прострочення оплати за жовтень 2022.

Після здійснення власного перерахунку, з у рахуванням умов договору щодо строків внесення орендної плати, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені за прострочення сплати орендних платежів 65 080,13 грн, 3% річних за порушення грошового зобов`язання з внесення орендних платежів 3832,80 грн та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання з внесення орендних платежів 21720,34 грн.

Отже, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕМЕРОН ФОЛС" в частині стягнення стягнення пені за прострочення сплати орендних платежів в сумі 1809,48 грн, 3% річних за порушення грошового зобов`язання з внесення орендних платежів 180,57 грн підлягають залишенню без задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення подвійної орендної плати в сумі 681 928 грн суд зазначає таке.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

В останній день строку оренди орендар зобов`язаний звільнити об`єкт оренди та передати орендодавцю об`єкт оренди за актом приймання-передачі, який підписується сторонами. Не звільнення об`єкта оренди орендарем в останній день строку оренди за цим договором та/або не передання орендодавцю об`єкта оренди за актом приймання-передачі не є підставою для продовження строку оренди (п.6.1 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021).

Пунктом 6.4 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 передбачено, що у випадку не звільнення об`єкту оренди орендарем в останній день строку оренди за цим договором та/або не передання орендодавцю об`єкту оренди за актом приймання-передачі, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки, визначеної п.п.8.8, 8.8.1-8.8.1.3 цього договору з дня, наступного за останнім днем оренди за договором до дня повернення об`єкту оренди орендодавцю.

Тобто, правовою підставою для нарахування неустойки, що передбачена частиною 2 ст.785 Цивільного кодексу України та п.6.4 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021, є порушення орендарем своїх обов`язків за договором в частині повернення об`єкта оренди після припинення договору.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань згідно із цим договором (п.11.1 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021).

Як вказувалось судом вище, відповідно до п.3.1 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 строк оренди складає 35 місяців з моменту прийняття об`єкту оренди орендарем за актом приймання-передачі об`єкту оренди.

Наразі, суд вважає передчасними твердження позивача про дострокове припинення договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021. Означені висновки суду ґрунтуються на такому.

У п.11.3 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 вказано, що кожна зі сторін має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, повідомивши про це другу сторону за три місяці до дня розірвання договору. При цьому, сторони підтверджують, що останнім днем строку оренди за цим договором вважається дев`яностий день з моменту направлення (у випадку письмового повідомлення ініціюючою стороною або отримання іншою стороною (у випадку письмового повідомлення ініціюючою стороною) у відповідності до п.11.7 цього договору повідомлення про розірвання.

Пунктом 11.3.2 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 передбачено, що у випадку порушення орендарем будь-якої умови/умов за договором орендодавець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, повідомивши про це орендаря за один місяць до дня розірвання договору. При цьому, сторони підтверджують, що останнім днем строку оренди за цим договором вважається тридцятий день з моменту направлення (у випадку електронного повідомлення орендодавцем) або отримання орендарем (у випадку письмового повідомлення орендодавцем) у відповідності до п.11.7 цього договору повідомлення про розірвання.

Наразі, обґрунтовуючи обставини дострокового розірвання договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 та виникнення у орендаря обов`язку з повернення об`єкта оренди Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" посилалось на те, що 09.01.2023 орендодавцем засобами електронної пошти було направлено орендарю повідомлення №1762/08 від 09.11.2022 про розірвання договору оренди.

У п.11.7 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 вказано, що кожна зі стороні договору підтверджує, що повідомлення сторонами одна одну про будь-які обставини, що виникають протягом дії договору проводяться шляхом направлення письмових або електронних звернень, повідомлень, рахунків на виконання умов п.4.2 договору, сканованих копій документів, що оформлюються в процесі виконання сторонами зобов`язань за цим договором. При цьому, повідомлення вважаються направленими належним чином, якщо вони надіслані на адреси, зазначені в п.12 цього договору. Сторони визнають офіційним та належним направленням повідомлення в електронній формі, якщо такі повідомлення були направлені однією другій стороні з електронної адреси та на електронну адресу, адреси, зазначені у п.12 цього договору.

У п.12 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 визначено наступні електронні адреси Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк": invouce2@pib.ua; rent@pib.ua та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторі 88" (найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕМЕРОН ФОЛС"): viktori88tov@gmail.com.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про дострокове розірвання договору було напралене орендодавцем із порушенням порядку, що визначений п.11.7 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021, а саме з поштової адреси helenbelkina80@gmailcom, тоді як згідно умов укладеного між сторнами правочину сторони визнають офіційним та належним направленням повідомлення в електронній формі, якщо такі повідомлення були направлені однією другій стороні з електронної адреси та на електронну адресу, адреси, зазначені у п.12 цього договору, тобто, орендодавець повинен був направити повідомлення №1762/08 від 09.11.2022 про розірвання договору оренди з електронної адреси invouce2@pib.ua; rent@pib.ua.

Доказів направлення вказаного повідомлення засобами поштового зв`язку матеріали справи не містять.

За таких обставин, виходячи з вищенаведеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав вважати договір №09/14-651/7/21 від 22.11.2021 достроково розірваним за ініціативи орендодавця, а отже, твердження позивача про порушення відповідачем свого обов`язку з повернення об`єкта оренди, як підстави для застосування неустойки, що передбачена ст.785 Цивільного кодексу України та п.6.4 договору №09/14-651/7/21 від 22.11.2021, є передчасними та належним чином доказово не обґрунтованими.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача подвійної орендної плати в сумі 681 928 грн, а отже, позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕМЕРОН ФОЛС" в цій частині підлягає залишенню без задоволення.

Надаючи оцінку іншим доводам позивача судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування заявника, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий за збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕМЕРОН ФОЛС" про стягнення заборгованості у розмірі 1 974 467,74 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕМЕРОН ФОЛС" (65005, Одеська область, місто Одеса, вулиця Бугаївська, будинок 35, ЄДРПОУ 42831219) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, місто Київ, вулиця Малопідвальна, будинок 8, ЄДРПОУ 00039002) заборгованість зі сплати орендних платежів 414 511,01 грн, пеню за прострочення сплати орендних платежів 65 080,13 грн, 3% річних за порушення грошового зобов`язання з внесення орендних платежів 3832,80 грн, інфляційні втрати за порушення грошового зобов`язання з внесення орендних платежів 21720,34 грн, заборгованість з відшкодування комунальних витрат в сумі 635 397,96 грн, пеню за прострочення відшкодування комунальних витрат в розмірі 111610,21 грн, 3% річних за порушення грошового зобов`язання з відшкодування комунальних витрат в сумі 6696,61 грн, інфляційні втрати за порушення грошового зобов`язання з відшкодування комунальних витрат в розмірі 31 700,63 грн та судовий збір в сумі 19 358,25 грн.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені за прострочення сплати орендних платежів в сумі 1809,48 грн, 3% річних за порушення грошового зобов`язання з внесення орендних платежів 180,57 грн та подвійної орендної плати в сумі 681 928 грн.

4. Судовий збір в сумі 10258,77 грн залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення б складено та підписано 03.07.2023.

Суддя В.В. Князьков