Рішення

від 30.06.2023 по справі 910/4590/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2023Справа № 910/4590/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАГНОСТ КТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНА КЛІНІКА "СТОЛИЦЯ"

про стягнення 52 530,00 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІАГНОСТ КТ" (далі - позивач, ТОВ "ДІАГНОСТ КТ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНА КЛІНІКА "СТОЛИЦЯ" (далі - відповідач, ТОВ "МЕДИЧНА КЛІНІКА "СТОЛИЦЯ") про стягнення 52 530,00 грн заборгованості за Договором № 04/11/19 про надання медичних послуг від 04.11.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 позовну заяву ТОВ "ДІАГНОСТ КТ" залишено без руху.

13.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 позовну заяву ТОВ "ДІАГНОСТ КТ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4590/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/4590/23.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2022 у справі № 910/4590/22 було направлене відповідачу за адресою: Україна, 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, буд. 9-В, нежиле приміщення 213, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Враховуючи наведене, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

21.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

04.11.2019 між ТОВ "ДІАГНОСТ КТ" (далі - виконавець, позивач) та ТОВ "МЕДИЧНА КЛІНІКА "СТОЛИЦЯ" (далі - замовник, відповідач) був укладений Договір № 04/4/19 про надання медичних послуг (далі - Договір), відповідно до п. 1.1, 1.2 якого виконавець в порядку та на умовах визначених цим Договором зобов`язується надати медичні послуги (консультативно-діагностичні послуги) пацієнтам замовника у відповідності з профілем захворювання, згідно ліцензії на право провадження господарської діяльності з медичної практики, а замовник зобов`язується оплатити медичні послуги в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пп. 2.2.2 п. 2.2 Договору замовник зобов`язаний оплатити вартість медичних послуг у повному обсязі та своєчасно на умовах, визначених у Договорі. Водночас, на виконавця покладено обов`язок надавати своєчасні медичні послуги в період дії цього Договору відповідно до стандартів та нормативно-правових актів, які діють на території України та регулюють порядок надання таких послуг (пп. 3.2.1 п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору сторони узгодили, що вартість обумовлених видів медичних послуг визначається Прейскурантом виконавця із 15 відсотковою знижкою на кожен вид послуги.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що всі розрахунки за цим Договором здійснюються в національній грошовій одиниці України замовником відповідно до узгоджених тарифів та цін на медичні послуги виконавця із урахуванням 15 відсоткової знижки, шляхом перерахування грошової суми на розрахунковий рахунок виконавця до 15 -го числа наступного за звітним місяця.

Відповідно до п. 5.3 Договору на підтвердження надання медичних послуг виконавець надає замовнику Акт виконаних робіт (наданих послуг) у двох примірниках до 5-го числа місяця наступного за звітним.

Згідно з п. 5.4 Договору сторони узгодили, що на підтвердження отримання послуг, замовник зобов`язаний підписати Акт надання послуг впродовж 3-х календарних днів з моменту отримання його від виконавця та повернути один примірник виконавцю та оплатити виконавцю суму, зазначену у Акті та рахунку у відповідності до вимог цього Договору.

Сторони передбачили, що у разі неотримання від замовника другого екземпляру підписаного Акту, або вмотивованої відмови, або письмових претензій у строк, зазначений у пункті 5.4. цього Договору, послуги вважаються прийнятими замовником у повному обсязі та без зауважень (п. 5.5 Договору).

Відповідно до п. 9.1 Договору, даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2020, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань одна перед одною за цим Договором. Договір автоматично пролонгується на кожен наступний календарний рік, у разі якщо жодна із сторін не заявить про його припинення за 30 календарних днів до дати припинення.

Згідно з п. 11.5 Договору, сторони беруть на себе зобов`язання негайно сповіщати одна одну про всі зміни своїх адрес та реквізитів.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на підтвердження наданих медичних послуг на загальну суму 52 530,00 грн передав головному бухгалтеру відповідача Акти виконаних робіт (наданих послуг) №№ 01, 14, 21, 27, 33, 38, 45, 49, 58, 68, 80, 90, 12 (з урахуванням 15% знижки на кожен вид послуг), які підлягали оплаті відповідачем, один підписаний примірник акту підлягав поверненню позивачу. У разі не підписання акту відповідач мав надати позивачу вмотивовану відмову або письмові претензії у строк, зазначений у п. 5.4 Договору.

Позивач вказав, що Акти виконаних робіт (наданих послуг) №№ 01, 27, 33, 38, 45, 49, 58, 90, 12 відповідач повернув позивачу підписаними зі свого боку та засвідченими печатками відповідача, тоді як Акти виконаних робіт (наданих послуг) №№ 14, 21, 68, 80 відповідач не підписав та не повернув позивачу. При цьому жодних заперечень, відмов щодо підписання Актів виконаних робіт (наданих послуг) на адресу позивача не надходило.

Оскільки відповідач у порушення умов Договору не оплатив медичні послуги згідно наведених актів у строк, встановлений Договором, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 20.02.2023, яка містила вимогу до відповідача протягом 7 календарних днів з дня отримання даної претензії перерахувати заборгованість за Договором у сумі 52 530,00 грн на поточний рахунок позивача.

На підтвердження направлення претензії № 1 від 20.02.2023 та доданих до неї документів відповідачу, позивач долучив до матеріалів справи копії квитанції та опису внутрішнього вмісту відправлення № 23665501 від 27.02.2023 (Кур`єрська Служба Доставки).

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість за медичні послуги за Договором позивачу не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогами про стягнення з відповідача 52 530,00 грн.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Частиною 4 наведеної статті ГПК України встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Частиною 8 ст. 165 ГПК України встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений строк без поважних причин, суд відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (далі - ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 01.11.2019 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.03.2021 надав відповідачу медичні послуги на загальну суму 52 530,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами виконаних робіт, а саме:

Акти виконаних робіт ПеріодДо сплати (грн)0101.11.2019-31.01.202010 965,001401.02.2020-29.02.2020807,502101.03.2020-31.03.2020807,502701.04.2020-30.04.20205 142,503301.05.2020-31.05.20208 075,003801.06.2020-30.06.20205 652,504501.07.2020-31.07.2020807,504901.08.2020-31.08.20202 422,505801.09.2020-30.09.20207 607,506801.10.2020-31.10.20202 210,008001.11.2020-30.11.20203 017,509001.12.2020-31.12.20203 910,001201.03.2021-31.03.20211 105,00

Судом досліджено, що Акти виконаних робіт № №№ 01, 27, 33, 38, 45, 49, 58, 90, 12 на загальну суму 45 687,50 грн підписані представниками сторін та скріплені їх печатками. Отже, наведені акти приймаються судом у якості належних доказів на підтвердження надання позивачем медичних послуг на підставі Договору та прийняття їх відповідачем у повному обсязі та без зауважень.

Водночас, Акти виконаних робіт №№ 14, 21, 68, 80 на загальну суму 6 842,50 грн, не підписані з боку відповідача. Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. 76, 77 ГПК України, які б підтверджували надання / направлення позивачем на підписання відповідачу спірних Актів виконаних робіт №№ 14, 21, 68, 80 у порядку, визначеному п. 5.3 Договору (до 5-го числа місяця наступного за звітним). При цьому суд відзначає, що зміст доданої до позовної заяви претензії № 1 від 20.02.2023 не містить переліку актів виконаних робіт, за якими позивач обраховує спірну заборгованість у сумі 52 530,00 грн. Претензія позивача № 1 від 20.02.2023 не містить жодних зазначень щодо не підписання відповідачем спірних Актів виконаних робіт №№ 14, 21, 68, 80, напроти, позивач звертає увагу відповідача, що "Акти підписані з Вашого боку", проте "так і не були оплачені". Опис внутрішнього вмісту відправлення № 23665501 від 27.02.2023 (Кур`єрська Служба Доставки), наданий позивачем на підтвердження направлення претензії № 1 від 20.02.2023 і доданих до неї документів відповідачу, фактично не містить зазначення про направлення відповідачу спірних Актів виконаних робіт №№ 14, 21, 68, 80. Крім того, стверджуючи, що спірні Акти виконаних робіт №№ 14, 21, 68, 80 були передані головному бухгалтеру відповідача, позивач не надав суду доказів на підтвердження таких тверджень (супровідного листа з переліком актів та відміткою про їх отримання, тощо).

У свою чергу, за відсутності доказів надання / направлення позивачем відповідачу спірних Актів виконаних робіт №№ 14, 21, 68, 80, триденний календарний строк з моменту їх отримання відповідачем на підписання або надання вмотивованої відмови відповідачем, визначений пунктом 5.4 Договору, - не настав, а рівно, послуги за такими актами не вважаються прийнятими відповідачем згідно з п. 5.5 Договору.

Як визначено приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п. 5.1 Договору та встановлені судом обставини, суд доходить до висновку, що строк оплати Актів виконаних робіт № №№ 01, 27, 33, 38, 45, 49, 58, 90, 12 на загальну суму 45 687,50 грн, є таким, що настав.

Враховуючи те, що строк виконання відповідачем обов`язку з оплати наданих послуг згідно Актів виконаних робіт № №№ 01, 27, 33, 38, 45, 49, 58, 90, 12 на загальну суму 45 687,50 грн настав, і відповідач станом на час вирішення спору по суті не надав документи, які свідчать про погашення перед позивачем спірної заборгованості у такій сумі, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 45 687,50 грн основного боргу.

В іншій частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 6 842,50 грн вимоги позивача задоволенню не підлягають з вищенаведених підстав.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши подані докази, подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належні та допустимі докази на спростування позовних вимог, суд доходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України задоволення позову частково, судовий збір у сумі 2 334,39 грн покладається на відповідача, а у сумі 349,61 грн - на позивача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНА КЛІНІКА "СТОЛИЦЯ" (Україна, 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, буд. 9-В, нежиле приміщення 213; ідентифікаційний код 40182819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАГНОСТ КТ" (Україна, 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 10; ідентифікаційний код 37617733) 45 687,50 грн (сорок п`ять тисяч шістсот вісімдесят сім гривень 50 коп.) основного боргу, 2 334,39 грн (дві тисячі триста тридцять чотири гривні 39 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 30.06.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА