Рішення

від 03.07.2023 по справі 910/5727/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.07.2023Справа № 910/5727/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайвелл Групп»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія

«Енергоатом»

про стягнення 245.415,50 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

12.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайвелл Групп» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 186.772,11 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 53-122-01-21-11028 від 27.07.2021 позивачем в період з серпня по листопад 2021 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 708.840,00 грн. Пунктом 6.1 договору сторони домовились, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється відповідачем за умови реєстрації позивачем податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії». Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію. Позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем та своєчасно здійснив поставку продукції згідно договору в повному обсязі, що підтверджено відповідними ярликами оформленими відповідачем, видатковими накладними та податковими накладними, зареєстрованими у ЄРПН з відповідними квитанціями про прийняття. У зв`язку з тим, що відповідачем було порушено строки оплати за товар позивачу, останній звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 186.772,11 грн, з яких 169.663,55 грн інфляційні втрати та 17.108,56 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2023 відкрито провадження у справі № 910/5727/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 19.04.2023 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 20.04.2023 о 14:21 год. що підтверджується наявним у справі відповідним повідомленням про доставку електронного листа.

10.05.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки розрахунок інфляційних втрат та 3% річних здійснено за період з початку прострочення до моменту повної оплати по накладній без урахування у цей період часткових оплат з боку відповідача; неправомірно включено в період нарахування день оплати.

23.05.2023 позивачем до суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 245.415,50 грн, з яких 221.356,58 грн інфляційних втрат та 24.058,92 грн 3% річних.

23.05.2023 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що позивачем прийнято до уваги зауваження відповідача, здійснив перерахунок, що призвело до збільшення позовних вимог та мало наслідком подання заяви про збільшення позовних вимог. Так позивач зазначає, що він врахував часткові оплати з боку відповідача, нарахувавши інфляційні втрати та 3% річних за фактичний період заборгованості з урахування кожної такої часткової оплати; виключив з розрахунків день, коли відбулася повна оплата; виключив інфляційні втрати за місяці, які мають менше 15 днів прострочення.

23.05.2023 позивачем до суду подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 15.000,00 грн відповідних витрат.

29.05.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання по зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних на 90%.

02.06.2023 позивачем до суду подано заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних.

14.06.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення стосовно порядку здійснення позивачем нарахувань інфляційних втрат та 3% річних з огляду на наявність часткових оплат за накладними, які є завищеними, а отже безпідставними та необґрунтованими. Просить врахувати раніше подане відповідачем клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних.

19.06.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат позивача на правову допомогу оскільки вважає, що розмір таких витрат не може становити більше 2.000,00 грн.

20.06.2023 позивачем до суду подано письмові пояснення, в яких заперечує проти клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на відшкодування професійної правничої допомоги.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дане рішення постановлено з перевищенням встановленого наведеною нормою строку, проте у розумний строк, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2021 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (замовник, відповідач) від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайвелл Групп» (постачальник, позивач) було укладено договір поставки № 53-122-01-21-11028 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору).

Згідно з п. 1.2 договору предметом поставки по даному договору є продукція: 33710000-0 шампунь дезактивуючий, яка передбачена специфікацією № 1 до даного договору.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору сплатив вартість поставленої продукції несвоєчасно, у зв`язку з чим позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання нараховано 221.356,58 грн інфляційних втрат та 24.058,92 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 12.1 договору він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 31.12.2021, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

Відповідно до п. 2.2 договору загальна сума договору (вартість продукції) становить 708.840,00 грн.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами п. 3.1 договору сторонами погоджено, що продукція поставляється в строк по 19.07.2021. Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно «Інкотермс-2010». Місце поставки та вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».

Згідно з п. 8.1 договору приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції, Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно-супровідних документів передбачених пунктом 8.2. даного договору.

Відповідно до п. 8.4 договору датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до замовника з моменту поставки продукції.

Умовами ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 708.840,00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними, які підписані обома сторонами

№ РН-0000065 від 18.08.2021 на суму 115.992,00 грн (ярлик на придатну продукцію № 1-3-101 від 27.08.2021),

№ РН-0000075 від 14.09.2021 на суму 77.328,00 грн (ярлик на придатну продукцію № 1-3-115 від 21.09.2021),

№ РН-0000093 від 06.10.2021 на суму 115.992,00 грн (ярлик на придатну продукцію № 1-3-128 від 22.10.2021),

№ РН-0000100 від 19.10.2021 на суму 115.992,00 грн (ярлик на придатну продукцію № 1-3-134 від 22.10.2021),

№ РН-0000107 від 29.10.2021 на суму 77.328,00 грн (ярлик на придатну продукцію № 1-3-143 від 05.11.2021),

№ РН-0000114 від 10.11.2021 на суму 154.656,00 грн (ярлик на придатну продукцію № 1-3-146 від 16.11.2021),

№ РН-0000118 від 17.11.2021 на суму 51.552,00 грн (ярлик на придатну продукцію № 1-3-154 від 25.11.2021).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на умови п. 6.1 та положення ст. 253 Цивільного кодексу України відповідач мав здійснити оплату поставленого товару у наступні строки

за накладною № РН-0000065 від 18.08.2021 у строк до 11.10.2021 включно,

за накладною № РН-0000075 від 14.09.2021 у строк до 05.11.2021 включно,

за накладною № РН-0000093 від 06.10.2021 у строк до 06.12.2021 включно,

за накладною № РН-0000100 від 19.10.2021 у строк до 06.12.2021 включно,

за накладною № РН-0000107 від 29.10.2021 у строк до 20.12.2021 включно,

за накладною № РН-0000114 від 10.11.2021 у строк до 31.12.2021 включно,

за накладною № РН-0000118 від 17.11.2021 у строк до 09.01.2022 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи (платіжні доручення № 3889 від 22.03.2023, № 4930 від 14.04.2022, № 5390 від 21.04.2022, № 5701 від 26.04.2022, № 6314 від 09.05.2022, № 10605 від 26.08.2022, № 10888 від 07.09.2022, № 12210 від 11.10.2022, № 12457 від 18.10.2022, № 12648 від 20.10.2022, № 12830 від 25.10.2022, № 13099 від 03.11.2022, № 13101 від 03.1.2022, № 13097 від 03.11.2022) свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної сплати за поставлену продукцію, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті продукції, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 221.356,58 грн інфляційних втрат та 24.058,92 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 16.756,04 грн 3% річних (розрахунок суду знаходиться в матеріалах справи), тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, зокрема не враховано що внаслідок часткової сплати боргу подальше нарахування має здійснюватись з дати часткової оплати на залишок заборгованості до наступної дати часткової сплати боргу і так далі.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

За розрахунками суду (знаходяться в матеріалах справи) розмір інфляційних втрат становить 155.767,09 грн та вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, зокрема не враховано що внаслідок часткової сплати боргу подальше нарахування має здійснюватись з дати часткової оплати на залишок заборгованості до наступної дати часткової сплати боргу і так далі.

Клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних підлягає відхиленню з огляду на наступне

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про інфляційні втрати та три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому стаття 625 Цивільного кодексу України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Оскільки умовами договору не визначено розмір процентів річних позивачем пред`явлено вимогу про стягнення 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зазначені проценти та інфляційні втрати входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір інфляційних втрат та процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайвелл Групп» підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 15.000,00 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві позивачем зазначено, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15.000,00 грн.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

08.09.2022 між позивачем (Клієнт) та Адвокатським бюро «Єресько та партнери» (Бюро) укладений договір про надання правової допомоги № 08-09/22, за умовами якого на замовлення Клієнта Бюро зобов`язується здійснити захист, представництво або інші види правової допомоги Клієнту на умовах, що визначені цим договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатським бюро «Єресько та партнери» на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайвелл Групп» адвокату Єресько Олені Сергіївні видано ордер серії АА № 1294314 від 12.04.2023.

Підтвердженням того, що Єресько Олена Сергіївна є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 466 від 28.03.2019.

Відповідно до п. 1.3 договору № 08-09/22 від 08.09.2022 сторони можуть погоджувати конкретний обсяг правової допомоги стосовно певних доручень Клієнта в процесі усного звернення Клієнта або шляхом укладення додаткових угод до договору, які є невід`ємною частиною договору. Допускається обмін сканованими версіями відповідних документів між сторонами, котрі відправляються засобами електронної пошти з обов`язковим направлення відповідного документа у письмовій формі.

01.02.2023 між Клієнтом та Бюро укладено додаткову угоду № 1, відповідно до п. 1 якої Клієнт доручає Бюро, а Бюро погоджується надавати Клієнту правову допомогу (далі - правова допомога) щодо представництва інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайвелл Групп» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення заборгованості за договором поставки № 53-122-01-21-11028 від 27.07.2021 (суми індексу інфляції та трьох процентів річних), що включає:

1.1. аналіз документів Клієнта, на підставі яких виникла заборгованість, представництво інтересів Клієнта в Господарському суді міста Києва, включаючи підготовку та подання позовної заяви, відповіді на відзив (якщо в цьому виникне необхідність), додаткових пояснень по суті справи (якщо в цьому виникне необхідність) та подачу інших процесуальних документів, необхідних для розгляду справи, а також моніторинг руху справи у суді (сайт «Судова влада України», сайт «Електронний суд», , засоби телефонного зв`язку) тощо.

Згідно з п. 3.3 договору № 08-09/22 від 08.09.2022 порядок обчислення гонорару, порядок його сплати умови його повернення визначаються окремими додатками та/або додатковими угодами до договору. Сторони можуть визначати розмір гонорару за окремими справами та/або зверненнями Клієнта.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 від 01.02.2023 між сторонами попередньо узгоджено, що вартість правової допомоги, вказаної у п.1.1. цієї додаткової угоди № 1, становить 15.000,00 грн.

Пунктом 3.1 договору № 08-09/22 від 08.09.2022 визначено, що Клієнт здійснює на користь Бюро повну попередню оплату гонорару, протягом 7 (семи) календарних днів з дня виставлення рахунку. Клієнт зобов`язується також здійснити оплату фактичних витрат, необхідних для надання правової допомоги та/або виконання договору.

До фактичних витрат відносяться витрати, пов`язані із виконанням договору (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата поштових відправлень, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, реєстраційні збори та інші обов`язкові платежі, тощо) (п. 3.2 договору № 08-09/22 від 08.09.2022).

Адвокатським бюро «Єресько та партнери» виставлено позивачу рахунок № 1 від 01.02.2023 на оплату правової допомоги щодо представництва інтересів ТОВ «Лайвелл Груп» у Господарському суді міста Києва у справі за позовом до ДП «НАЕК «Нафтогаз» про стягнення заборгованості за договором поставки № 53-122-01-21-11028 від 27.07.2021 (суми індексу інфляції та 3% річних) вартістю 15.000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжних доручень № 2009 від 05.04.2023 та № 2062 від 12.05.2023 позивачем перераховано на рахунок Бюро кошти за юридичні послуги в загальному розмірі 15.000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката до 2.000,00 грн, то суд зазначає, що дане клопотання не може бути задоволено з мотивів наведених у даному клопотанні, оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність правових підстав для зменшення витрат на правничу допомогу адвоката до наведеного розміру та матеріалами справи підтверджується надання та виконання адвокатом ряду дій пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги позивачу, вартість яких оцінюється судом в іншому розмірі.

Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для його зменшення.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 10.544,76 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайвелл Групп» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21, офіс 501, код ЄДРПОУ 41913688) 155.767 (сто п`ятдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят сім) грн 09 коп. інфляційних втрат, 16.756 (шістнадцять тисяч сімсот п`ятдесят шість) грн 04 коп. 3% річних, 2.587 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят сім) грн 85 коп. витрат по сплаті судового збору, 10.544 (десять тисяч п`ятсот сорок чотири) грн 76 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова