Постанова

від 28.06.2023 по справі 637/46/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 червня 2023 року

м. Київ

справа № 637/46/21

провадження № 61-12197св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Виконавчий комітет Шевченківської селищної радиШевченківського району Харківської області,

особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Вишні Ганни Вікторівни на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 25 березня 2021 року у складі судді Островської Н. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, заінтересована особа - Виконавчий комітет Шевченківської селищної ради Шевченківського району Харківської області (далі - ВК Шевченківської селищної ради) як орган опіки та піклування, посилаючись на те, що рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 23 березня 2010 року у справі № 2-о-1/10 було визнано недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначено її опікуном рідного брата - ОСОБА_4 (чоловіка заявника). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, після чого вона продовжила доглядати та опікуватися сестрою померлого чоловіка - ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю ІІ групиз дитинства у зв`язку із встановленим діагнозом «олігофренія в ступені вираженої дебільності». Для поміщення на стаціонарне лікування, переоформлення групи інвалідності, отримання пенсії та вирішення інших питань потрібна згода самого хворого або його законного представника. Однак внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу ОСОБА_3 не може задовольняти свої основні життєво необхідні потреби та самостійно обслуговувати себе, оскільки не здатна усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, а тому потребує стороннього догляду та опіки. За рішенням ВК Шевченківської селищної ради від 20 січня 2021 року орган опіки та піклування вважає за доцільне призначити саме її опікуном ОСОБА_3 . Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила: визнати недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити над ОСОБА_3 опіку та призначити її опікуном недієздатної особи.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Харкова від 25 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку села Великі Хутори Шевченківського району Харківської області. Встановлено опіку над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначено ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_3 . Визначено строк дії цього рішення протягом двох років.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що за наявності в матеріалах справи висновку судово-психіатричного експерта від 09 березня 2021 року № 118, згідно з яким внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу ОСОБА_3 нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також - відповідного подання органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном над названою фізичною особою саме ОСОБА_1 , подану останньою заяву слід вважати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У січні 2022 року особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 25 березня 2021 року, вважаючи, що цим рішенням вирішено питання про її права та законні інтереси, оскільки, будучи рідною сестрою недієздатної ОСОБА_3 та претендуючи на опікунство над нею, вона не була залучена судом до участі у справі як заявник.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 25 березня 2021 року та відкрито апеляційне провадження в цій справі.

Згідно з розпорядженням Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ Харківського апеляційного суду і визначено її Полтавському апеляційному суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного судувід 15 серпня 2022 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла адвокат Вишня Г. В., на рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 25 березня 2021 року прийнято до свого провадження.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 25 березня 2021 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні рішення місцевий суд не врахував інтереси ОСОБА_3 та не цікавився її думкою щодо призначення над нею опікуном ОСОБА_2 , не заслуговують на увагу, оскільки за висновком судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому було недоцільно її викликати в судове засідання для надання пояснень. Крім того, обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування про призначення саме цієї особи опікуном, тоді як таке подання щодо ОСОБА_2 не виносилося. Посилання в апеляційній скарзі на те, що інтересам недієздатної ОСОБА_3 більше відповідає призначення їй опікуном ОСОБА_2 , також є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях та нічим не підтверджені. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачала підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду, так як цей суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У грудні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Вишня Г. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 25 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року і ухвалити нове рішення, яким: визнати недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити над ОСОБА_3 опіку та призначити їй опікуном сестру ОСОБА_2 ; звільнити ОСОБА_1 від повноважень опікуна за невиконання належним чином своїх обов`язків; строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначити у два роки.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), представник заявника вказала, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про те, що у недієздатної ОСОБА_3 є рідна сестра - ОСОБА_2 , яка претендує на опікунство над сестрою. Однак, незважаючи на наявність у недієздатної близької родички, ОСОБА_2 не була залучена до участі у справі як заявник (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України). Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що особа, щодо якої розглядається справа окремого провадження про визнання її недієздатною, є заінтересованою особою і має право на участь у слуханні справи та на справедливий розгляд своєї справи. Зокрема, особа, щодо якої розглядається справа окремого провадження про визнання її недієздатною, повинна бути повідомлена про розгляд справи, їй має бути роз`яснено її права, вона повинна мати можливість за бажання скористатися безоплатною правовою допомогою і брати участь у судових засіданнях. Крім того, суди не врахували, що наразі недієздатна ОСОБА_3 відсутня за місцем проживання, а ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями та неналежно виконує обов`язки опікуна.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М. від 19 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду Харківської області.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 23 березня 2023 року у зв`язку з обранням судді Мартєва С. Ю. до Великої Палати Верховного Суду призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 березня 2023 року матеріали касаційного провадження № 61-12197св22 у справі № 637/46/21 передано судді-доповідачу Стрільчуку В. А., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Карпенко С. О.

24 травня 2023 року справа № 637/46/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду в повній мірі не відповідає.

Статтею 55 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою від 10 лютого 1976 року № 319, виданою Відділом соціального забезпечення виконкому Шевченківської районної ради, ОСОБА_3 має інвалідність ІІ групи з дитинства з діагнозом «олігофренія в ступені вираженої дебільності», що також підтверджується довідкою члена колгоспу серії ВМ-76 № 164667.

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 23 березня 2010 року у справі № 2-о-1/10 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано недієздатною та призначено їй опікуном рідного брата ОСОБА_4 (чоловіка заявника ОСОБА_1 ).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 09 березня 2021 року № 118 ОСОБА_3 виявляє хронічний, стійкий психічний розлад у формі помірної розумової відсталості, за своїм психічним станом вона нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Сертифікатом про проходження профілактичного наркологічного огляду від 13 січня 2021 року та висновком лікарсько-консультативної комісії від 20 січня 2021 року № 4/1, складеними Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги Шевченківської селищної ради», підтверджується, що у ОСОБА_1 відсутні протипоказання до виконання опікунства, за станом здоров`я вона може здійснювати соціальні послуги.

Рішення ВК Шевченківської селищної ради від 20 січня 2021 року № 134 затверджено Подання про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_3 .

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Правилами статті 18 ЦПК України передбачено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Частиною першою статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції у межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. У разі, якщо доводи заявника про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Отже, законодавець визначає коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

В постанові Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20 (провадження № 61-21311св21) вказано, що правом на апеляційне оскарження наділені як учасники процесу, так і особи, які не приймали участі у справі, за умови, що суд вирішив питання про їх права та обов`язки. Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 29 жовтня 2020 року, Особа-1, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, вказувала, що вона є рідною сестрою недієздатної Особи-2 і претендує на опікунство над нею, а тому вважала, що оскаржуване рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується її прав та інтересів. Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Особи-1, апеляційний суд виходив із того, що рішенням місцевого суду не вирішувалося питань про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Особи-1, оскільки право бути опікуном може виникнути лише у разі звернення до суду з обґрунтованим поданням відповідного органу опіки та піклування про призначення такої особи опікуном, що в даному випадку не мало місця. Щоб отримати Особі-1 право опіки вона має звернутися із відповідною заявою до органу опіки та піклування та в подальшому отримати подання такого органу, скероване до суду, для призначення її опікуном. При цьому дії, рішення чи бездіяльність органу опіки стосовно розгляду такої заяви Особою-1 можуть бути оскаржені до суду поза межами цієї цивільної справи, що й буде забезпечувати належний судовий захист права скаржника на призначення її опікуном. Верховний Суд погоджується з таким висновком апеляційного суду, оскільки призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка. Колегія суддів зазначає, що Особа-1 не позбавлена права звернутися до органу опіки та піклування з метою призначення її як опікуна недієздатної Особи-2, який, у разі доцільності призначення її опікуном, уповноважений внести відповідне подання до суду.

Верховним Судом в постанові від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20) сформульовані правові висновки, відповідно до яких рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

З огляду на викладене право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, вказала, що вона є рідною сестрою недієздатної ОСОБА_3 , а отже, претендує на опікунство над нею, що, у свою чергу, свідчить про те, що місцевий суд ухвалив рішення про її права та законні інтереси, не залучивши її до участі у справі як заявника.

Однак, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 , апеляційний суд надав оцінку висновкам суду першої інстанції щодо доведеності заявлених вимог ОСОБА_1 , а залишаючи апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, без задоволення, вказав, що її доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Натомість апеляційний суд не перевірив та не висловив свою позицію щодо доводів заявника про те, що оскаржуваним судовим рішенням суд першої інстанції вирішив питання про її права та законні інтереси, не залучивши її до участі у справі як заявника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Таким чином, апеляційний суд дійшов взаємовиключних висновків, а саме, відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 як особи, що не була залучена до участі у справі, з підстав вирішення рішенням суду першої інстанції питання про її права та інтереси, вказав на існування підстав для апеляційного перегляду справи, з іншого боку, розглянувши апеляційну скаргу по суті, відмовив у її задоволенні, посилаючись на те, що суд першої інстанції повно та всесторонньо розглянув справу та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тоді як процесуальним наслідком встановлення апеляційним судом відсутності порушень рішенням суду першої інстанції прав та інтересів ОСОБА_2 як особи, що не була залучена до участі у справі, є закриття апеляційного провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 1316/995/12 (провадження № 61-9754св19).

За змістом частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що апеляційний суд, вирішуючи питання про наявність правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, не перевірив і не встановив, чи були вирішені оскаржуваним ОСОБА_2 судовим рішенням питання про її права та законні інтереси, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність підстав для розгляду по суті апеляційної скарги особи, яка не була залучена до участі у справі, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не може вважатись законною та обґрунтованою, а тому в силу вимог статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Оскільки відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 25 липня 2022 року № 42 «Про відновлення територіальної підсудності судових справ» відновлено територіальну підсудність судових справ Харківського апеляційного суду, змінену розпорядженням Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22, то справу слід направити на новий розгляд саме до Харківського апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Вишні Ганни Вікторівни задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Харківського апеляційного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук