Ухвала

від 26.06.2023 по справі 752/11833/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/11833/23

Провадження № 1-кс/752/4655/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 - про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за №12023100010001589 від 08.06.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До слідчогосудді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Голосіївськоїокружної прокуратуриміста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023100010001589 від 08.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

У клопотанні прокурор просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно, що має значення речового доказу, в рамках кримінального провадження №12023100010001589 від 08.06.2023, яке 09.06.2023 року вилучено в ході обшуку офісного приміщення №43, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Деміївська 43, яке на праві часткової власності належить ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ЕНЕРГІЯ-М» код ЄДРПОУ 25394187 та орендується на підставі договору оренди №03/08-2022 від 01.08.2022 директором ОСОБА_5 ТОВ «Центр правової допомоги у м. Києві», код ЄДРПОУ 43226743, а саме: айфон 12, модель А2172, ІМЕІ 353342889120993; айфон SE, модель А2275, ІМЕІ НОМЕР_1 ; айфон XS 24 модель А2097, ІМЕІ НОМЕР_2 ; айфон 12, модель А 2403, ІМЕІ НОМЕР_3 ; айфон 11 модель А 2221, ІМЕІ НОМЕР_4 ; SAMSUNG A 31, модель SM A315F/DS, ІМЕІ НОМЕР_5 ; Mac Book Air, серійний номер НОМЕР_6 ; системний блок серійний номер YLPT121129; системний блок серійний номер YLPT124084; системний блок серійний номер 11S0C51554ZVJ86J6155MJ; шість ноутбуків DELL; три ноутбуки DELL.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчими слідчого відділуГолосіївського УПГУНП умісті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12023100010001589 від 08.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 08.06.2023 близько 18 год 30 хв за адресою: м. Київ, вул. Деміївська буд. 43, група невстановлених осіб у кількості близько 10 чоловік у тактичному одязі без розпізнавальних знаків, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю, увірвались до офісного приміщення №42, яке знаходиться в оренді ТОВ «БікНовобуд», безпричинно заподіяли тілесні ушкодження директору вказаного товариства ОСОБА_6 , а також ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які знаходились у вказаному офісному приміщенні.

Під час проведення оперативно-розшукових заходів було встановлено, що до вчинення вищевказаного злочину можуть бути причетні громадяни, що орендують офісне приміщення №43, за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вище викладене, виникла потреба у проведенні обшуку в офісному приміщенні №43 за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ЕНЕРГІЯ-М», яке орендується на підставі договору оренди №03/08-2022 від 01.08.2022 ТОВ «Центр правової допомоги у м.Києві», з метою відшукування та вилучення речей, які являються безпосереднім об`єктом або знаряддям вчинення злочину.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , на праві часткової власності належать ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ЕНЕРГІЯ-М».

09.06.2023, в період часу з 11 год. 40 хв. до 13 год. 08 хв., в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, було проведено невідкладний обшук офісного приміщення АДРЕСА_2 , в ході якого було виявлено та вилучено: айфон 12, модель А2172, ІМЕІ 353342889120993; айфон SE, модель А2275, ІМЕІ НОМЕР_1 ; айфон XS 24 модель А2097, ІМЕІ НОМЕР_2 ; айфон 12, модель А 2403, ІМЕІ НОМЕР_3 ; айфон 11 модель А 2221, ІМЕІ НОМЕР_4 ; SAMSUNG A 31, модель SM A315F/DS, ІМЕІ НОМЕР_5 ; Mac Book Air, серійний номер НОМЕР_6 ; системний блок серійний номер YLPT121129; системний блок серійний номер YLPT124084; системний блок серійний номер 11S0C51554ZVJ86J6155MJ; шість ноутбуків DELL; три ноутбуки DELL.

Прокурор зазначає, що вказані об`єкти відіграють важливе значення та є речовими доказами у кримінальному провадженні.

На підставі зазначеного, з метою заборони для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати майно, прокурор просить про задоволення клопотання.

Прокурор в судовому засіданні пояснив, що постановою слідчого від 09.06.2023, вилучені під час обшуку, який був проведений 09.06.2023 в офісному приміщенні АДРЕСА_2 , мобільні телефони та комп`ютерна техніка, були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12023100010001589 від 08.06.2023. Метою арешту майна є його збереження, подальший огляд і недопущення його знищення. Клопотання підтримав, просив задовольнити.

Представник власника майна в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, подав письмові заперечення в яких послався на таке. Вилучені під час обшуку офісна та комп`ютерна техніка перебувають у власності ТОВ «Центр правової допомоги у м.Києві», апарати стільникового зв`язку перебувають у безоплатному користуванні товариства, надані товариству в користування засновником Центру ОСОБА_5 . Вилучене майно не є доказом у кримінальному провадженні в межах розслідування якого було проведено обшук, таке майно не підлягає спеціальній конфіскації, не підлягає конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Відсутні обґрунтовані підстави вважати, що вилучене майно, мало бути прихованим, пошкодженим, зіпсованим, знищеним, перетвореним або відчуженим. Вилучене майно щоденно використовується у господарській діяльності ТОВ «Центр правової допомоги у м.Києві». Всупереч вимогам ч.2 ст. 170 КПК України мета накладення арешту відсутня повністю. Вилучене майно не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Правові підстави для накладення арешту на вилучене під час обшуку майно відсутні. На підставі зазначеного представник власника майна просить відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали клопотання та дослідивши додані прокурором до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Встановлено, що слідчими слідчого відділуГолосіївського УПГУНП умісті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12023100010001589 від 08.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

09.06.2023, в період часу з 11 год. 40 хв. до 13 год. 08 хв., в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, було проведено невідкладний обшук офісного приміщення АДРЕСА_2 , в ході якого було виявлено та вилучено: айфон 12, модель А2172, ІМЕІ НОМЕР_7 ; айфон SE, модель А2275, ІМЕІ НОМЕР_1 ; айфон XS 24 модель А2097, ІМЕІ НОМЕР_2 ; айфон 12, модель А 2403, ІМЕІ НОМЕР_3 ; айфон 11 модель А 2221, ІМЕІ НОМЕР_4 ; SAMSUNG A 31, модель SM A315F/DS, ІМЕІ НОМЕР_5 ; Mac Book Air, серійний номер НОМЕР_6 ; системний блок серійний номер YLPT121129; системний блок серійний номер YLPT124084; системний блок серійний номер 11S0C51554ZVJ86J6155MJ; шість ноутбуків DELL; три ноутбуки DELL.

Постановою слідчого від 09.06.2023 вилучені під час обшуку мобільні телефони та комп`ютерна техніка, були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12023100010001589 від 08.06.2023.

У клопотанні ставиться питання накладення арешту на вилучені під час обшуку речі з метою збереження речових доказів.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Правовою підставою арешту майна є положення ст. 170 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п.1 ч.2 ст. 170 КПК України. У цьому випадку за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У статті 98 КПК України визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, на підставі наданих ініціатором клопотання матеріалів, повинен з`ясовувати обставини, визначені ч.2 ст.173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна.

Так, передумовою для звернення з клопотанням про арешт майна слугувало проведення 09.06.2023, в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, обшуку офісного приміщення АДРЕСА_2 , в ході якого було вилучено комп`ютерну техніку та мобільні телефони, які перебувають у власності та в користуванні ТОВ «Центр правової допомоги у м.Києві».

Відповідно до ч.1 ст.233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Згідно з ч.3 цієї ж статті слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Нормами ч.1 ст. 234 КПК України визначено, що обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Прокурор у судовому засіданні не повідомив та не роз`яснив підстав невідкладного проникнення до приміщення вказаного офісу, а також не повідомив та не надав відомостей щодо звернення до слідчого судді з клопотанням про легалізацію вказаного обшуку.

Разом з тим, згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що слідчий СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві за погодженням з прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва звертався до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про легалізацію обшуку, проведеного 09.06.2023 в офісному приміщенні №43, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Деміївська буд. 43, і за результатами розгляду вказаного клопотання слідчим суддею було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого (справа №752/11833/23, провадження №1-кс/752/4656/23).

За вказаних обставин вбачається, що обшук було проведено без наявності у слідчого на те правових підстав.

Матеріалами, доданими до клопотання, а також поясненнями прокурора, наданими у судовому засіданні, стороною обвинувачення не було доведено, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Так, в постанові слідчого від 09.06.2023 про визнання вилучених під час обшуку речей речовими доказами, наявне лише формальне посилання на положення ст. 98 КПК України, без будь-якої конкретизації відомостей щодо ознак вилучених речей.

За таких обставин, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання про арешт майна, оскільки прокурором не доведено наявність обґрунтованих підстав і мети, відповідно до положень статті 170 цього Кодексу, а також не доведено необхідності такого арешту та наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Керуючись статтями 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурораГолосіївської окружноїпрокуратури міста Києва ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з моменту проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Повний текст ухвали проголошено 03.07.2023 р. о 17.45 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1