Рішення

від 08.06.2023 по справі 758/3205/21

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/3205/21

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Довгалюк О.В.,

представника позивачів ОСОБА_1 ,

представників відповідачів Здоровця С.В., Лясковського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет», Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ЧАС» про захист порушених авторських прав і виплату компенсації, -

В С Т А Н О В И В :

До Подільського районного суду міста Києва звернулись ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет», в якому просять:

-зобов`язати ТОВ «1+1 Інтернет» та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» припинити дії, що порушують авторські права позивачів шляхом заборони будь-яким чином використовувати тизер або його частини без згоди позивачів;

-зобов`язати ТОВ «1+1 Інтернет» та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» за власний рахунок опублікувати у будь-якому друкованому засобі масової інформації із загальнодержавною сферою розповсюдження, щоденний тираж якого становить понад 100000 примірників, інформацію про допущені ними порушення авторських прав авторів та повний текст рішення суду у даній справі протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили;

-стягнути солідарно з ТОВ «1+1 Інтернет» та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» компенсацію за порушення майнових авторських прав в сумі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 90800 грн. в рівних частинах для кожного з позивачів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в 2015 році позивачі спільною творчою працею створили тизер (рекламний ролик до кінофільму) під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5». ІНФОРМАЦІЯ_6 року позивачі опублікували тизер на вебсайті відеохостингу «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_7 року ТОВ «1+1 Інтернет» опублікувало анонс до кінофільму «ІНФОРМАЦІЯ_8» на вебсайті відеохостингу «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9. ІНФОРМАЦІЯ_10 року, а також ІНФОРМАЦІЯ_11 року ТОВ «ТРК «Студія 1+1» разом із ТОВ «1+1 Інтернет», які відповідно до даних Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення володіють ліцензією на телемовлення з використанням логотипу «1+1» здійснили публічне сповіщення кінофільму «ІНФОРМАЦІЯ_8», а також анонсу в ефірі телеканалу «1+1». ІНФОРМАЦІЯ_12 року ТОВ «1+1 Інтернет» опублікувало фільм на вебсайті відеохостингу «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13. Також ТОВ «1+1 Інтернет» опублікувало фільм та анонс на власному відеосервісі 1PLUS1.VIDEO. Як і у фільмі, так і в анонсі використані кадри з тизеру, дозвіл на публікацію яких позивачі не надавали. Відеозапис вихідних матеріалів для тизеру автори здійснювали у складних умовах в місцях дислокації військових частин Збройних сил України, як на сухопутній території, так і на морі, а також із застосуванням складних операторських прийомів відеозйомки військової техніки та кораблів. Тизер є аудіовізуальним твором документального характеру, у кадрах якого зафіксовані події анексії Автономної Республіки Крим, з огляду на що тизер в цілому, та усі його окремі кадри, мають особливу художню та історичну цінність. Без дозволу авторів, в порушення діючого законодавства України, позивачі вважають, що відповідачі: включили кадри тизера як складові частини до анонсу та фільму, здійснили їхнє публічне сповіщення на телеканалі «1+1», протягом тривалого часу здійснювали подання кадрів тизеру до загального відома публіки у мережі Інтернет. При цьому, як зазначено на офіційному вебсайті ТОВ «ТРК «Студія 1+1»: «ІНФОРМАЦІЯ_14+». Окрім того, станом на 2 березня 2021 року анонс, який ТОВ «1+1 Інтернет» опублікувало на вебсайті відеохостингу «YouTube», переглянуло 17656 осіб, а фільм - 22615 осіб. Додатково, фільм та анонс також були доступні на власному відеосервісі ТОВ «1+1 Інтернет» https://1plus1.video/. Отже, незаконно використані кадри тизеру були у значних обсягах поширені серед публіки неодноразово та різними способами. Загалом відповідачами було незаконно використані кадри з тизеру у фільмі протягом 23,37 сек., а в анонсі - 5 сек., відповідно. Факт публікації анонсу та фільму у мережі Інтернет, а також факт використання кадрів тизера у них підтверджується Звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет №85/2021-3B від 10.03.2021, підготовленим Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» («Центр компетенції»). Позивачі вважають, що використання відповідачами кадрів тизеру, а саме: 1) включення таких кадрів як складових частин до фільму та анонсу, 2) публічне сповіщення цих творів в ефірі телеканалу «1+1», 3) подання до відома публіки у мережі Інтернет, є неправомірним і порушує права інтелектуальної власності авторів у розумінні українського законодавства, оскільки автори не надавали жодних дозволів відповідачам на використання тизеру чи його окремих кадрів. Використавши кадри тизеру як складові частини анонсу та фільму, відповідачі протиправно порушили цілісність тизера, як самостійного аудіовізуального твору і при публічному використанні кадрів тизеру у складі фільму та анонсу шляхом публічного сповіщення на телеканалі «1+1» та подання до загального відома публіки у мережі Інтернет не заначили позивачів як авторів таких кадрів. Позивачі вважають, що у такий спосіб відповідачі порушили не лише майнові, а й немайнові авторські права позивачів, які захищаються відповідно до закону. При зверненні до відповідачів з письмовою заявою про припинення порушення прав інтелектуальної власності отримано відповідь про те, що відповідачі не є належними суб`єктами, до яких можуть бути пред`явлені відповідні претензії, оскільки вони не є правовласниками (ліцензіарами) у відносинах щодо використання фільму та анонсу. Посилаючись на положення Закону України «Про авторське право і суміжні права» та з урахуванням неодноразового порушення майнових та немайнових авторських прав позивачів, що здійснювалось різними способами зі значним поширення серед публіки, а також особливої художньої та історичної цінності кадрів тизера, позивачі просять суд стягнути із відповідачів солідарно компенсацію на користь позивачів у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 90800 грн., у рівних частинах для кожного із позивачів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 березня 2021 року головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва позовну заяву було залишено без руху та надано позивачам строк для усунення недоліків, зокрема, для уточнення позовних вимог.

15 квітня 2021 року представником позивачів ОСОБА_1 усунуто недолік та подано позовну заяву, в якій уточнено позовні вимоги, відповідно до яких позивачі просять:

- зобов`язати ТОВ «1+1 Інтернет» та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» припинити дії, що порушують авторські права позивачів, шляхом встановлення заборони використовувати тизер або його частини шляхом опублікування; відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; публічне виконання і публічне сповіщення; публічну демонстрацію і публічний показ; будь-яке повторне оприлюднення; переклад; переробку; адаптацію, аранжування та інші подібні зміни: включення складовою частиною до інших творів; продаж, передання в найм (оренду): імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок без згоди позивачів;

- зобов`язати ТОВ «1+1 Інтернет» та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, за власний рахунок, опублікувати в друкованому засобі масової інформації «Урядовий кур`єр» дані про допущені порушення майнових та немайнових авторських прав позивачів, а саме повне судове рішення, ухвалене у даній справі;

- стягнути солідарно з ТОВ «1+1 Інтернет» та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» компенсацію за порушення майнових авторських прав в сумі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 90800 грн. в рівних частинах для кожного з позивачів.

20 квітня 2021 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

16 червня 2021 року ухвалою суду задоволено клопотання представників відповідачів, продовжено ТОВ «ТРК «Студія 1+1» строк на подання відзиву на позовну заяву та залучено ТОВ «Видавництво «ЧАС» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів.

Представником відповідачів 17 червня 2021 року надано суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено про невизнання позовних вимог з огляду на те, що ТОВ «ТРК «Студія 1+1» та ТОВ «1+1 Інтернет» не є належними суб`єктами, до яких можуть бути пред`явлені відповідні позовні вимоги, адже останні не є правовласниками (ліцензіарами) у відносинах щодо використання твору, яким, виходячи з його змісту, є ТОВ «Видавництво «ЧАС». Так, 06 березня 2018 року між ТОВ «ТРК «Студія 1+1» та ТОВ «Видавництво «ЧАС» було укладено Ліцензійну угоду №0603-2018/1, за умовами якої ТОВ «Видавництво «ЧАС», як ліцензіар та законний власник виключних майнових прав на телевізійну передачу «ІНФОРМАЦІЯ_8» (далі - твір), надав ТОВ «ТРК «Студія 1+1» невиключне право на публічне сповіщення (телевізійний показ) твору шляхом його передачі в ефір, у системах кабельного та супутникового телебачення, а також за допомогою IPTV-мереж і мережі Інтернет (п. 1.1 Угоди). При цьому, в Розділі 3 Угоди ліцензіар гарантував ліцензіату, що: ліцензіар має всі необхідні повноваження і права для укладення цієї Угоди і передачі Ліцензіату зазначених у п. 1 Угоди прав на використання твору; права, що передаються відповідно до цієї Угоди, вільні від зобов`язань перед третіми особами; у творі немає яких-небудь матеріалів, що порушують авторське право та/або суміжні права, інші права інтелектуальної власності, договірні права, цивільно-правові права та/або інші права третіх осіб; ліцензіат може використовувати твір без отримання додаткових дозволів від ліцензіара та/або будь-яких третіх осіб і без здійснення додаткових виплат ліцензіару та/або яким-небудь третім особам. Згідно з п. 3.2 Угоди будь-які претензії та/або позовні вимоги третіх осіб, включаючи державні органи щодо використання твору на умовах і відповідно до цієї Угоди, повинні бути пред`явлені ліцензіару, який нестиме повну відповідальність перед такими третіми особами. Ліцензіат звільняється від відповідальності за вказаними в цьому пункті Угоди претензіями та позовними вимогами. Крім того, відповідно до укладеного між ТОВ «ТРК «Студія 1+1» та ТОВ «Видавництво «ЧАС» Додатку №2 від ІНФОРМАЦІЯ_7 року права, визначені в пунктах 1.1. - 1.3. цієї Угоди можуть бути передані (субліцензовані) ліцензіатом третім особам. Реалізовуючи такі повноваження, ТОВ «ТРК «Студія 1+1» ІНФОРМАЦІЯ_7 року уклало Субліцензійну Угоду №12-03-2018 з TOB «1+1 Інтернет» та передало невиключне право на використання твору на вебсайтах, які знаходяться в управлінні ТОВ «1+1 Інтернет». Таким чином, представник відповідачів вважає, що потенційну цивільно-правову відповідальність, у разі доведення недотримання авторських прав позивачів, повинно нести саме ТОВ «Видавництво «ЧАС», що випливає не тільки з ліцензійних договорів, а із самої суті правовідносин, які складаються між правовласником, який виробляє аудіовізуальний твір та несе у зв`язку з цим відповідальність за використані матеріали, та ліцензіатом, який лише здійснює публічне сповіщення вже виготовленого продукту не спотворюючи його зміст. Стосовно виконання положення про зазначення імені автора і джерела запозичення вважає, що закон не встановлює порядок та спосіб виконання такої вимоги. Отже, диспозитивний метод регулювання цивільно-правової поведінки в даному випадку надає можливість стороні діяти на власний розсуд. В даному випадку джерела запозичення при створенні твору «ІНФОРМАЦІЯ_8» були зазначені в кінці твору разом з титрами, а тому кожен міг пересвідчитися у тому, хто є автором запозиченого твору, перейшовши за відповідним посиланням, та з`ясувати, звідки частина такого твору була запозичена. Добросовісність такого використання випливає і з політики Youtube, a також доктрини «fair use». Так, при визначенні того, чи є використання твору в будь-якому конкретному випадку добросовісним враховується: мета і характер використання (твір «ІНФОРМАЦІЯ_8» - це фільм про період безвладдя в країні навесні 2014 року, це фільм про те, яким чином Україні вдалось вистояти у чи не найскладніший період в історії на фоні російської агресії. Отже, твір має істотне соціальне значення, переслідує, зокрема, інформаційну мету, «відкриває очі» на ретроспективу ситуацію, яка склалася в країні); кількість та істотність використаної частини по відношенню до роботи, захищеної авторським правом, в цілому (частина використаного аудіовізуального твору (23,37 секунди) у 279,5 разів коротша порівняно зі всім фільмом довжиною у 1 годину 48 хвилин. Частка ж використаної частини по відношенню до аудіовізуального твору позивачів у 8,5 менша частини всього тизеру та у 323 рази менша всього фільму позивачів, відповідно. Отже, запозичена частина є вкрай малою та не могла істотно вплинути на виключні права позивачів); вплив використання на потенційний ринок або вартість роботи, захищеної авторським правом (ринкова вартість аудіовізуального твору позивачів, який не виступає самостійним об`єктом, а є частиною більшого аудіовізуального твору, жодним чином не знизилася). Крім того, обраний позивачем у п. 2 вимог спосіб захисту є характерним для справ іншої категорії - про захист честі, гідності та ділової репутації, де ключовим завданням судочинства є саме поновлення порушених прав шляхом інформування суспільства про недостовірність тієї чи іншої інформації. Застосування ж такого способу захисту у спорах про стягнення кошів за порушення авторських прав призведе до нерозумної та надмірної шкоди для порушника, який має у випадку задоволення позову поновити порушені права шляхом виплати грошової компенсації. Викликає сумнів і визначений позивачами зміст публікації, який останні вимагають оприлюднити відповідачів, зазначаючи спочатку про необхідність опублікування даних про допущені порушення майнових та немайнових авторських прав позивачів, а потім конкретизуючи, що мова йде про повне судове рішення, в той час як головним завданням газети «Урядовий кур`єр» є опублікування нормативно-правових актів та коментарів до них, а не піар сторін. На підставі викладеного, представник відповідачів просив відмовити у задоволенні позову.

23 червня 2021 року представником третьої особи ТОВ «Видавництво «ЧАС» подано суду письмові пояснення, в яких зазначено, що в 2017 році третьою особою створено кінофільм «ІНФОРМАЦІЯ_8» (далі - фільм). У фільмі висвітлена тема окупації території Автономної Республіки Крим та початку збройного конфлікту на сході України. 06 березня 2018 року ТОВ «Видавництво «ЧАС» уклало ліцензійну угоду №0603-2018/1 (далі - «ліцензійна угода») з ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», відповідно до якої третя особа надала ТОВ «ТРК «Студія 1+1» невиключне право на публічне сповіщення (телевізійний показ) фільму. Відповідно до п. 1 Додатку №l до Ліцензійної угоди ТОВ «ТРК «Студія 1+1» надається право здійснювати необмежену кількість показів фільму протягом одного року (з ІНФОРМАЦІЯ_7 року по 11 березня 2019 року включно). За надання права здійснювати публічне сповіщення фільму ТОВ «ТРК «Студія 1+1» сплатило третій особі винагороду в розмірі 100 грн. Згодом між ТОВ «Видавництво «ЧАС» та ТОВ «ТРК «Студія 1+1» було укладено Додаток 2 до Ліцензійної угоди, відповідно до якого ТОВ «ТРК «Студія 1+1» отримало право передавати (субліцензувати) права на фільм третім особам, а ліцензійний строк було збільшено до 10 років. При цьому, винагорода третьої особи за надання права здійснювати публічне сповіщення фільму залишилась незмінною - 100 грн. ІНФОРМАЦІЯ_7 року ТОВ «1+1 Інтернет» опублікувало анонс фільму (надалі - «анонс»), а ІНФОРМАЦІЯ_10 року і ІНФОРМАЦІЯ_15 року ТОВ «ТРК «Студія 1+1» здійснило публічне сповіщення фільму. Раніше, ІНФОРМАЦІЯ_6 року на вебсайті відеохостингу «YouTube» був опублікований рекламний відеоролик (тизер) до кінофільму «ІНФОРМАЦІЯ_5». За твердженнями позивачів, як і у фільмі, так і в анонсі були використані кадри із тизеру. При цьому, саме позивачі нібито є авторами тизеру, а використання кадрів з тизеру для створення анонсу та фільму, публікація в Інтернеті та публічне сповіщення кадрів тизеру у складі анонсу та фільму на телеканалі «1+1» без дозволу позивачів порушує їхні майнові та немайнові авторські права. В позовній заяві позивачі зазначають, що тизер як окремий рекламний ролик є самостійним об`єктом авторського права. Так, відповідно до абзацу 11 стор. 5 позовної заяви ОСОБА_2 нібито є режисером тизеру, ОСОБА_3 - оператором тизеру, а ОСОБА_4 - режисером монтажу та звукорежисером тизеру. Разом із цим, частиною 1 статті 17 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що авторами аудіовізуального твору є: а) режисер-постановник; б) автор сценарію і (або) текстів, діалогів; в) автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього; г) художник - постановник; д) оператор - постановник. Враховуючи, що ні режисер монтажу, ні звукорежисер не включені до переліку, що визначений ч. 1 ст. 17 Закону України «Про авторське право і суміжні права», то ОСОБА_4 не є та не може вважатись автором тизеру, а тому звернення ОСОБА_4 з позовом є необґрунтованим. Крім того, тизер не містить інформації про позивачів як його авторів, а тому презумпція авторства до нього не застосовується. Також, позивачами не надано доказів реєстрації авторських прав на тизер. На підставі викладеного, представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позову.

30 липня 2021 року представником позивачів надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідачі як на підставу своїх тверджень посилаються на п. 1 ст. 21 Закону України «Про авторське право та суміжні права», згідно з яким допускається використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення з обов`язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається. Не погоджуючись з таким твердженням, представник позивачів зазначив, що: а) концепція «fair use» або ж добросовісне використання не застосовне до спірної ситуації, зокрема, Закон України «Про авторське право і суміжні права» містить вичерпний перелік випадків, коли авторський контент можна використовувати без дозволу правовласника. Зокрема, без згоди правовласника відносно до предмету спору, існують такі способи «fair use» як: використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення; використання коротких уривків з опублікованих творів у критичних, полемічних та інформаційних цілях в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру; використання творів для створення на їх основі пародії, тобто твору комічного, сатиричного характеру, який може спрямовуватися на висміювання певних подій або осіб; відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором. Жоден з цих чотирьох випадків не підтверджений та не розкритий відповідачами, ними не пояснено також, яким чином він відноситься до факту використання кадрів тизеру у фільмі відповідачів, а посилання на п. 1 ст. 21 Закону України «Про авторське право і суміжні права» не означає автоматичного звільнення відповідачів від відповідальності. Добросовісність використання не може підтверджуватись посиланням на правила та політику відеохостингу YouTube, а також доктрини «fair use» за законодавством інших держав. Зокрема, за Умовами користування YouTube на всі відносини між користувачем та YouTube поширюються закони Великої Британії. Умови користування є цивільної угодою між Google LLC та користувачем. Проте ці Умови не можуть застосовуватися до відносин між користувачем та позивачами, які є громадянами України. 3 огляду на це, представник позивачів вважає, що посилання відповідачів на чотири критерії добросовісності використання, які встановлює YouTube, не є релевантним для визначення добросовісності використання за законодавством Україні. Суть використання контенту іншого твору передбачає наявність оригінального контенту, в якому викладено погляд іншого автора. Твердження відповідачів про обсяг частки використаного твору у фільмі «ІНФОРМАЦІЯ_8» не може вважатись належним аргументом, оскільки жодним нормативно - правовим актом не визначено мінімальний чи максимальний обсяг твору, який може використовуватись без дозволу автора. Цей критерій оцінки застосовується окремо в кожному випадку з урахуванням мети використання уривка та всіх деталей справи, включаючи оригінальність та цінність використаного уривка, контекст основного твору та місце використаного уривка в його структурі, а також дотримання умов добросовісності, передбачених Законом. У творі відсутнє розмежування контекстів, які б дозволили глядачам зрозуміти, коли на екрані подаються запозичені фрагменти тизеру, а коли - оригінальний зміст твору, вироблений ТОВ «Видавництво «ЧАС». Іншими словами, автори твору «ІНФОРМАЦІЯ_8» використали кадри тизеру так, наче вони складають невіддільне ціле самого твору, що виключає наявність цитування. 3 іншого боку, авторський погляд авторів міг бути підкріплений, замість тизера, цілком іншим візуальним контентом і не потребував використання безпосередньо саме спірних фрагментів. У даному випадку частини тизеру просто інтегровані у твір, показаний відповідачами, чим додали йому більшої цінності. Навіть якщо використання тизеру у творі відповідачами здійснено в межах добросовісного використання, дозволеного ст. 21 Закону, то таке використання може мати місце виключно за умови дотримання двох вимог: зазначення ім`я автора та зазначення джерело запозичення. Однак ці вимоги Закону не були виконані відповідачами. Щодо ринкової вартості аудіовізуального твору позивачів, то, по-перше, тизер є окремим об`єктом авторського права і є самостійним твором, а по-друге, ринкова вартість твору не ставиться в залежність від позовних вимог. Відповідачі не заперечили змісту доказів, наданих позивачами, та фактів на підтвердження яких вони надані, не надали доказів виконання ст. 21 Закону України «Про авторське право і суміжні права», чим не підтвердили можливість застосування принципу «fair use». Відповідачі протиправно не зазначили авторів твору та джерело його запозичення. Крім того, на думку відповідачів, обраний спосіб захисту наряду з стягненням компенсації є надмірним та неефективним, не призведе до поновлення порушених прав також через те, що «Урядовий кур`єр» має інший напрямок діяльності, а також призведене до нерозумної та надмірної шкоди для порушника. Натомість, вибір способу судового захисту прав інтелектуальної власності здійснюється особою, якій належить право інтелектуальної власності. Обрані позивачами способи цивільно - правового захисту авторського права прямо визначені ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та в даному випадку не є взаємовиключними. Відповідачі, як лідери за комерційною аудиторією, мали проявити високий рівень турботливості та обачності, враховуючи їхнє положення на ринку медіа та умови обороту. «Урядовий кур`єр» оперативно інформує про найголовніші події у політичному, економічному, громадському, культурному житті країни та світу. Цілями діяльності газети «Урядовий кур`єр» є надання різноманітної інформації для задоволення інтересів і потреб суспільства. Відповідачі, називаючи себе активними борцями з піратством, допустили порушення авторських прав, а тому представник вважає, що позовна вимога про публікацію у пресі інформації про допущене порушення відповідає належному способу захисту особистого немайнового права інтелектуальної власності на твір.

16 серпня 2021 року представником позивачів подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи ТОВ «Видавництво «ЧАС» як співвідповідача та подано уточнену позовну заяву, в якій позивачі просять:

- зобов`язати ТОВ «1+1 Інтернет», ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та ТОВ «Видавництво «ЧАС» припинити дії, що порушують авторські права позивачів, шляхом встановлення заборони використовувати тизер або його частини шляхом опублікування; відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; публічне виконання і публічне сповіщення; публічна демонстрація і публічний показ; будь-яке повторне оприлюднення; переклад; переробка; адаптація, аранжування та інші подібні зміни: включення складовою частиною до інших творів; продаж, передання в найм (оренду): імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок без згоди позивачів;

- зобов`язати ТОВ «1+1 Інтернет», ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та ТОВ «Видавництво «ЧАС» протягом одного місяця, з дня набрання рішенням суду законної сили, за власний рахунок, опублікувати в друкованому засобі масової інформації «Урядовий кур`єр» дані про допущені порушення майнових та немайнових авторських прав позивачів, а саме повне судове рішення, ухвалене у даній справі;

- стягнути солідарно з ТОВ «1+1 Інтернет», ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та ТОВ «Видавництво «ЧАС» компенсацію за порушення майнових авторських прав в сумі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 90800 грн. в рівних частинах для кожного з позивачів.

Ухвалою суду від 17 серпня 2021 року задоволено клопотання представника позивачів та залучено до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ «Видавництво «ЧАС».

01 вересня 2021 року представником відповідача ТОВ «Видавництво «ЧАС» подано відзив на позов, в якому зазначено, що в 2017 році ТОВ «Видавництво «ЧАС» створено кінофільм «ІНФОРМАЦІЯ_8» (надалі - фільм). У фільмі висвітлена тема окупації території Автономної Республіки Крим та початку збройного конфлікту на сході України. 06 березня 2018 року ТОВ «Видавництво «ЧАС» уклало ліцензійну угоду №0603-2018/1 (далі - «ліцензійна угода») з ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», відповідно до якої третя особа надала ТОВ «ТРК «Студія 1+1» невиключне право на публічне сповіщення (телевізійний показ) фільму. Відповідно до п. 1 Додатку №l до Ліцензійної угоди ТОВ «ТРК «Студія 1+1» надається право здійснювати необмежену кількість показів фільму протягом одного року (з ІНФОРМАЦІЯ_7 року по 11 березня 2019 року включно). За надання права здійснювати публічне сповіщення фільму ТОВ «ТРК «Студія 1+1» сплатив третій особі винагороду в розмірі 100 грн. Згодом між ТОВ «Видавництво «ЧАС» та ТОВ «ТРК «Студія 1+1» було укладено Додаток 2 до Ліцензійної угоди, відповідно до якого ТОВ «ТРК «Студія 1+1» отримало право передавати (субліцензувати) права на фільм третім особам, а ліцензійний строк було збільшено до 10 років. При цьому, винагорода третьої особи за надання права здійснювати публічне сповіщення фільму залишилась незмінною - 100 грн. ІНФОРМАЦІЯ_7 року ТОВ «1+1 Інтернет» опублікував анонс фільму (надалі - «анонс»), а ІНФОРМАЦІЯ_10 року і ІНФОРМАЦІЯ_15 року ТОВ «ТРК «Студія 1+1» здійснило публічне сповіщення фільму. Раніше, ІНФОРМАЦІЯ_6 року на вебсайті відеохостингу «YouTube» був опублікований рекламний відеоролик (тизер) до кінофільму «ІНФОРМАЦІЯ_5». За твердженнями позивачів, як і у фільмі, так і в анонсі були використані кадри із тизеру. При цьому, саме позивачі нібито є авторами тизеру, а використання кадрів з тизеру для створення анонсу та фільму, публікація в Інтернеті та публічне сповіщення кадрів тизеру у складі анонсу та фільму на телеканалі «1+1» без дозволу позивачів порушує їхні майнові та немайнові авторські права. У даній справі одним із ключових питань є питання наявності у позивачів авторських прав на тизер. Представник відповідача вважає, що позивачами не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували їхні авторські права на тизер, тоді як відповідно до абз. 3 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04 червня 2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» у спорах про порушення авторського права позивач повинен, довести, зокрема, факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав. При цьому, слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства (частина перша статті 435 ЦК України, стаття 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Зокрема, первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Законодавство України не вимагає складних форм захисту охорони авторських прав. Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦК України за відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Тизер не містить інформації про позивачів як його авторів, а тому презумпція авторства до нього не застосовується. Окрім цього, позивачами не надано доказів реєстрації авторських прав на тизер. На початку відеоряду тизеру міститься лише символу «#» та літери англійською мовою «ІНФОРМАЦІЯ_16». Наприкінці відеоряду тизеру міститься посилання на певного суб`єкта чи суб`єктів, за підтримки якого (яких) створено тизер. Будь-які згадки про позивачів у тизері відсутні. Вважає, що зображення, надані позивачами на підтвердження позовних вимог, можуть свідчити лише про те, що позивачі дійсно були залучені до фото/відеозйомок певної військової техніки до чи в 2015 році, проте вони не підтверджують авторство тизеру. Сам тизер, що опублікований ІНФОРМАЦІЯ_6 року на вебсайті відеохостингу «YouTube», не містить згадок про позивачів як його авторів. Публікація ОСОБА_2 від ІНФОРМАЦІЯ_17 року містить текстову частину «ІНФОРМАЦІЯ_18.») та посилання на тизер. Публікація ОСОБА_4 від ІНФОРМАЦІЯ_19 року також містить текстову частину («ІНФОРМАЦІЯ_20») та посилання на тизер. Очевидно, що у вказаних дописах позивачі вказують на те, що вони причетні до створення фільму «ІНФОРМАЦІЯ_5». Проте дописи позивачів не містять жодної інформації про авторство тизеру. Публікації в засобах масової інформації, посилання на які містяться в позові, також не містять жодної інформації про авторство тизеру. Так, публікація від ІНФОРМАЦІЯ_6 року на вебсторінці tsn.ua містить лише згадку про те, що «ІНФОРМАЦІЯ_21» має на меті створити фільм з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» із посиланням на тизер, розміщений на сторінці «ІНФОРМАЦІЯ_21» в соцмережі Facebook. Дана публікація не містить жодної інформації про позивачів як авторів тизеру. Публікація від ІНФОРМАЦІЯ_22 року на вебсторінці ІНФОРМАЦІЯ_23) містить посилання на тизер, а також згадку про те, що ОСОБА_2 є режисером фільму з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5». В свою чергу, публікація від ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) містить посилання на тизер, а також згадки про презентацію тизеру та про той факт, що ОСОБА_2 є режисером творчого об`єднання «ІНФОРМАЦІЯ_21». Дана публікація також не містить жодної інформації про позивачів як авторів тизеру. Публікація від ІНФОРМАЦІЯ_22 року на вебсторінці ІНФОРМАЦІЯ_24) містить згадки про презентацію тизеру, а також про той факт, що ОСОБА_2 є режисером фільму з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5». Проте в цій публікації, як і у всіх попередніх, відсутні будь-які згадки про авторство тизеру. Вебсторінка із відомостями про авторство фільму «ІНФОРМАЦІЯ_5» на веб - сайті «ІНФОРМАЦІЯ_25) справді містить інформацію про те, що позивачі причетні до створення фільму «ІНФОРМАЦІЯ_5». Проте ця сторінка не містить жодних згадок про тизер та/або його авторів. Отже, предстаник відповідача вважає, що позивачі опосередковано причетні до створення фільму «ІНФОРМАЦІЯ_5». Питання наявності чи відсутності у позивачів авторських прав на фільм «ІНФОРМАЦІЯ_5» входить до предмету доказування у справі. Натомість, надані докази не містять жодної інформації про авторство тизеру, а в результаті їх аналізу неможливо зробити висновок про наявність авторських прав позивачів на тизер. Згадки у засобах масової інформації також не вказують на авторство тизеру. Таким чином, факт наявності у позивачів авторських прав на тизер не доведений належними та допустимими доказами. Ураховуючи наведене, представник вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно з ухвалою суду 03 лютого 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачів ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві. Зокрема, зазначила, що позивачі є авторами тизеру «ІНФОРМАЦІЯ_5», при створенні тизеру ними було проведено багато роботи, вкладено багато ресурсів. Натомість, відповідачі в порушення вимог законодавства України неправомірно включили кадри з тизеру у фільм та анонс до фільму «ІНФОРМАЦІЯ_26» та, скориставшись авторством позивачів, видали відзняті кадри з тизеру за власні, чим порушили авторські права позивачів.

Представник відповідачів ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та ТОВ «1+1 Інтернет» Здоровець С.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні, обґрунтовуючи тим, що ТОВ «Видавництво «ЧАС» дійсно використало при створенні фільму «ІНФОРМАЦІЯ_26» фрагменти тизеру «ІНФОРМАЦІЯ_5», однак та частина тизеру, яка була використана у фільмі триває 23 секунди, тобто є набагато меншою від тривалості фільму, у зв`язку з чим не могла порушити права авторів тизеру. Крім того, ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та ТОВ «1+1 Інтернет» не є належними відповідачами у справі, оскільки набули права тільки транслювання фільму та анонсу «України.100 днів над прірвою», творцем фільму було ТОВ «Видавництво «ЧАС».

Представник відповідача ТОВ «Видавництво «ЧАС» Лясковський В.В. в судовому засіданні заперечив проти позовних вимоги, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що дійсно ТОВ «ЧАС» було створено фільм «ІНФОРМАЦІЯ_26», в якому використано фрагменти з тизеру. Однак авторство позивачів на тизер не підтверджено. Відповідно до Ліцензійної угоди на каналі відповідачів ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та ТОВ «1+1 Інтернет» здійснено трансляцію вказаного фільму без мети прибутку. В фільмі були використані кадри з різних джерел, які знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет.

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року на вебсайті «ІНФОРМАЦІЯ_27» відеохостингу «YouTube» опубліковано тизер під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5/ІНФОРМАЦІЯ_28».

ІНФОРМАЦІЯ_7 року ТОВ «1+1 Інтернет» опублікувало анонс до кінофільму «ІНФОРМАЦІЯ_8» на веб-сайті відеохостингу «YouTube».

ІНФОРМАЦІЯ_10 року, а також ІНФОРМАЦІЯ_15 року ТОВ «ТРК «Студія 1+1» разом із ТОВ «1+1 Інтернет» здійснило публічне сповіщення фільму «ІНФОРМАЦІЯ_8», а також анонсу в ефірі телеканалу «1+1».

ІНФОРМАЦІЯ_12 року ТОВ «1+1 Інтернет» опублікувало фільм «ІНФОРМАЦІЯ_8» на вебсайті відеохостингу «YouTube» та опублікувало фільм та анонс на власному відео сервісі 1PLUS1.VIDEO.

Позивачі, вбачаючи порушення своїх авторських прав, а саме використання відповідачами ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та ТОВ «1+1 Інтернет» у фільмі «ІНФОРМАЦІЯ_29» та анонсі до нього кадрів з тизеру «ІНФОРМАЦІЯ_5/ІНФОРМАЦІЯ_28», авторами якого вважають себе, звернулись до товариств з письмовою заявою про припинення порушення прав інтелектуальної власності, в якій з метою припинення подальших порушень прав інтелектуальної власності авторів вимагали укладання ліцензійного договору з авторами щодо права на використання кадрів тизеру та виплати авторам належної винагороди, долучивши до заяви проєкт ліцензійного договору. т

Листом Генерального директора ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» позивачів повідомленотпро те, що товариство не є належним суб`єктом, до якого можуть бути пред`явлені відповідні претензії, адже не є правовласником (ліцензіаром) у відносинах щодо використання твору, яким, виходячи зі змісту самого твору, є ТОВ «Видавництво «ЧАС».

Аналогічний лист - повідомлення було надіслано позивачам і керівником ТОВ «1+1 Інтернет».

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (тут і далі по тексту - в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; розповсюдженням об`єктів авторського права і (або) суміжних прав є будь-яка дія, за допомогою якої об`єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об`єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об`єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 18 постанови №5 від 04 червня 2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об`єктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею. Правова охорона поширюється як на оприлюднені, так і на не оприлюднені, як на завершені, так і на не завершені твори, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). Вибір способу захисту порушеного права належить позивачу - суб`єкту авторського права і (або) суміжних прав.

Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та їх майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 Закону.

Використання твору без дозволу суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, за яке згідно п. «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачена можливість стягнення з порушника авторських прав компенсації.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 7 ч. 1 ст. 441 ЦК України використанням твору є його опублікування, відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, продаж.

Статтею 443 ЦК України передбачено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора.

Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених ст.ст. 21 - 25 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України об`єктами авторського права є твори, а саме: літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об`єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; комп`ютерні програми; бази даних; музичні твори з текстом і без тексту; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки; аудіовізуальні твори; твори образотворчого мистецтва; твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії; твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо; ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності; сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу; похідні твори; збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини; тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів; інші твори.

Одним із особистих немайнових прав інтелектуальної власності є право на визнання людини автором об`єкта права інтелектуальної власності (п. 1 ч. 1 ст. 423 ЦК України).

Автору твору належить право вимагати зазначення свого імені у зв`язку з використанням твору, якщо це практично можливо (п. 1 ч. 1 ст. 438 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор має право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо, а також вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

До майнових прав автора належить виключне право на використання твору, а також виключне право надавати дозвіл на використання твору іншими особами (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

У п. 11 постанови №5 від 04 червня 2013 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб`єктів авторського права і (або)суміжних прав.

Згідно з абз. 4 пункту 12 вказаної постанови відповідач, який заперечує проти позову, зобов`язаний довести виконання вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні ним об`єкта авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (ст.ст. 614, 1166 ЦК України).

Відповідно до п.п. а, б ч. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст.ст. 14, 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені ст.ст. 15, 17, 27, 39-40 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст. 21-25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам; піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп`ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, незаконне оприлюднення програм організацій мовлення, камкординг, кардшейрінг, а також Інтернет-піратство, тобто вчинення будь-яких дій, які відповідно до цієї статті визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет.

З досліджених в судовому засіданні доказів, наданих стороною відповідачів, встановлено, що 06 березня 2018 року між ТОВ «Телерадіокомпанія 1+1» та ТОВ «Видавництво «ЧАС» було укладено Ліцензійну угоду №0603-2018/1, за умовами якої ТОВ «Видавництво «ЧАС», як ліцензіар та законний власник виключний майнових прав на телевізійну передачу «ІНФОРМАЦІЯ_8», надав ТОВ «ТРК «Студія 1+1» невиключне право на публічне сповіщення (телевізійний показ) твору шляхом його передачі в етер, у системах кабельного та супутникового телебачення, а також за допомогою IPTV-мереж і мережі Інтернет (п. 1.1 Ліцензійної угоди).

В розділі 3 Угоди ліцензіар гарантував ліцензіату, що: ліцензіар має всі необхідні повноваження і права для укладення цієї Угоди і передачі Ліцензіату зазначених у п. 1 Угоди прав на використання твору; права, що передаються відповідно до цієї Угоди, вільні від зобов`язань перед третіми особами; у творі немає яких-небудь матеріалів, що порушують авторське право та/або суміжні права, інші права інтелектуальної власності, договірні права, цивільно-правові права та/або інші права третіх осіб; ліцензіат може використовувати твір без отримання додаткових дозволів від ліцензіара та/або будь-яких третіх осіб і без здійснення додаткових виплат ліцензіару та/або яким-небудь третім особам.

Згідно з п. 3.2 Угоди будь-які претензії та/або позовні вимоги третіх осіб, включаючи державні органи щодо використання твору на умовах і відповідно до цієї Угоди повинні бути пред`явлені ліцензіару, який нестиме повну відповідальність перед такими третіми особами. Ліцензіат звільняється від відповідальності за вказаними в цьому пункті Угоди претензіями та позовними вимогами.

Крім того, відповідно до укладеного між ТОВ «ТРК «Студія 1+1» та ТОВ «Видавництво «ЧАС» Додатку №2 від ІНФОРМАЦІЯ_7 року права, визначені в пунктах 1.1. - 1.3. цієї Угоди, можуть бути передані (субліцензовані) ліцензіатом третім особам.

Реалізовуючи такі повноваження, ІНФОРМАЦІЯ_7 року ТОВ «ТРК «Студія 1+1» уклало Субліцензійну угоду №12-03-2018 з TOB «1+1 Інтернет» та передало невиключне право на використання твору на вебсайтах, які знаходяться в управлінні ТОВ «1+1 Інтернет».

Таким чином, судом встановлено, що TOB «1+1 Інтернет» та ТОВ «ТРК «Студія 1+1» є ліцензіатами, які лише здійснили публічне сповіщення вже виготовленого аудіовізуального твору «ІНФОРМАЦІЯ_8», проте не є правовласниками, які виготовили вказаний аудіовізуальний твір.

У зв`язку з наведеним суд вважає недоведеними позовні вимоги про захист порушених авторських прав позивачів саме до ТОВ «1+1 Інтернет» та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1».

Згідно з вимогами ст. 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст. 16 ЦК України.

Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про: 1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів; 2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності; 3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів; 4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь; 5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об`єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення; 6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав визначені статтею 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Відповідно до постанови Верховного Суду від 12.09.2020 у справі №761/42332/17 для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

З огляду на рекомендації, викладені у постанові Пленуму Верховного суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Як встановлено судом, у 2017 році ТОВ «Видавництво «ЧАС» створено документальний кінофільм «ІНФОРМАЦІЯ_8», в якому висвітлено тему окупації території Автономної Республіки Крим та початку збройного конфлікту на сході України.

Позивачі стверджують, що при виготовлені фільму та анонсу було використано кадри з тизеру «ІНФОРМАЦІЯ_5/ІНФОРМАЦІЯ_28», авторами якого вони є.

Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 17 жовтня 2012 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» у справі про захист авторського права чи суміжних прав, позивач повинен довести:

- належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист;

- факт використання об`єктів даних прав відповідачем;

- в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача.

Відповідно до абз. 3 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04 червня 2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» у спорах про порушення авторського права позивач повинен довести, зокрема, факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав.

Відповідно до ст. 435 ЦК України первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

В судовому засіданні за клопотанням представника позивачів було переглянуто тизер під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5/ІНФОРМАЦІЯ_28» та судом з візуального відеоряду встановлено, що починається відео зі слів - « ІНФОРМАЦІЯ_4 », далі йде відеоряд, на якому зображено люди у військовій формі, військові кораблі та військова техніка. В кінці тизеру зазначено посилання - «ІНФОРМАЦІЯ_30».

Будь-які посилання на те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є авторами тизеру, у відео відсутні.

Крім того, суд критично ставиться до скрін-шотів з вебсторінок соціальних мереж, на які посилаються позивачі як на підтвердження авторства тизеру, з огляду на наступне.

Фотографії, опубліковані 03 червня 2015 року на сторінці Facebook ОСОБА_2 та 16 серпня 2015 року на сторінці ОСОБА_5 , містять зображення певних осіб, з технічними засобами для зйомки на фоні військової техніки, однак вказані фото не можуть бути прийняті судом як належні докази, підтверджуючі право авторства позивачів на тизер.

Вебсторінка із фотографіями до фільму «ІНФОРМАЦІЯ_5» на веб-сайті «IMDB» містить фотографії зйомок, кадри та рекламні постери фільму, на якій містяться посилання на персональні сторінки в соціальних мережах позивачів. Відповідно до інформації, розміщеної на цій сторінці, позивачі є авторами фільму «ІНФОРМАЦІЯ_5».

Проте вказана сторінка не містить жодних згадок про тизер та/або його авторів.

Публікація від ІНФОРМАЦІЯ_6 року на вебсторінці tsn.ua містить згадку про те, що «ІНФОРМАЦІЯ_21» має на меті створити фільм з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» із посиланням на тизер, розміщений на сторінці «ІНФОРМАЦІЯ_21» в соцмережі Facebook.

Однак така публікація не містить жодної інформації про позивачів як авторів тизеру.

Публікація від ІНФОРМАЦІЯ_22 року на вебсторінці uacrisis.org містить посилання на тизер, а також згадку про те, що ОСОБА_2 є режисером фільму з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5».

В свою чергу, публікація від ІНФОРМАЦІЯ_22 року на вебсторінці zn.ua містить посилання на тизер, а також згадки про презентацію тизеру та про той факт, що ОСОБА_2 є режисером творчого об`єднання «ІНФОРМАЦІЯ_21».

Дана публікація теж не містить жодної інформації про позивачів як авторів тизеру.

Публікація від ІНФОРМАЦІЯ_22 року на вебсторінці ІНФОРМАЦІЯ_31 містить згадки про презентацію тизеру, а також про той факт, що ОСОБА_2 є режисером фільму з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5».

Проте в цій публікації, як і у всіх попередніх, відсутні будь-які згадки про авторство тизеру.

При цьому вебсторінка із відомостями про авторство фільму «ІНФОРМАЦІЯ_5» на вебсайті «IMDB» дійсно містить інформацію про те, що позивачі причетні до створення фільму «ІНФОРМАЦІЯ_5». Проте ця сторінка не містить жодних згадок про тизер та/або його авторів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачами не надано суду належних доказів наявності авторського права на тизер «ІНФОРМАЦІЯ_5/ІНФОРМАЦІЯ_28», кадри з якого було використано ТОВ «Видавництво «ЧАС» під час створення фільму «ІНФОРМАЦІЯ_26».

Ураховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивачів щодо захисту порушених авторських прав не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому позовні вимоги до ТОВ «Видавництво «ЧАС» не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що, відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ТОВ «1+1 Інтернет» та ТОВ «Видавництво «ЧАС» про захист порушених авторських прав і виплату компенсації слід відмовити в повному обсязі за недоведеністю.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи те, що під час розгляду справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати позивачів по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу у даній справі не підлягають стягненню з відповідачів.

Разом із цим, 13 лютого 2023 року представником відповідачів ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та ТОВ «1+1 Інтернет» подано до суду заяву про стягнення солідарно з позивачів витрат на професійну правничу допомогу по 53260 грн. на кожного з відповідачів у відповідності до норм ч. 1 ст. 270 ЦПК України.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Норма частини 8 статті 141 ЦПК України визначає, що докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» v. Ukraine» («Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України) від 23 січня 2014 року в § 268 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

У справі, що розглядається, інтереси відповідачів представляв адвокат Здоровець С.В. на підставі договорів про надання правничої допомоги від 05 серпня 2019 року.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При цьому, суд враховує, що суть надання відповідачам адвокатом правничої допомоги полягала у написанні відзивів на позовну заяву та безпосередня участь у судових засіданнях.

Таким чином, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу в сумі 53260 грн. на кожного відповідача, який є завищеним.

Разом з тим, з урахуванням ухвалення рішення по справі на користь відповідачів, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з позивачів витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та ТОВ «1+1 Інтернет» адвокатом Здоровцем С.В. по 3000 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет», Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ЧАС» про захист порушених авторських прав і виплату компенсації відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 3000 (три тисячі) гривень з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 3000 (три тисячі) гривень з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін по справі:

позивачі:

- ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідачі:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 23, код ЄДРПОУ 23729809;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет», місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 23, код ЄДРПОУ 37726069;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ЧАС», місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Металістів, буд. 9, код ЄДРПОУ 33405668.

Повний текст рішення складено 19.06.2023.

Суддя О. О. Ковбасюк