Постанова

від 20.06.2023 по справі 161/11508/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/11508/21 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/520/23 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

секретаря Савчук Н. І.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Матвіюк Наталії Ростиславівни на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

30.06.2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою, на обґрунтування якої зазначила, що вона є власником земельної ділянки площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Між нею та відповідачем існує спір з приводу наявності перешкод у користуванні вказаними об`єктами нерухомого майна. Так, в ході розгляду ініційованої ОСОБА_2 цивільної справи № 161/7821/16-ц було встановлено, що на належній їй земельній ділянці знаходиться частина літньої кухні відповідача. Відтак, ОСОБА_2 шляхом будівництва господарської будівлі на частині її об`єкту нерухомого майна, істотно порушив її право на володіння, користування і розпорядження своєю власністю. Враховуючи наведене, просить суд зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок звільнити належну їй земельну ділянку площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0722883400:01:002:4454, шляхом знесення частини літньої кухні (літ а4) площею 7,0 кв.м. та приведення земельної ділянки у попередній стан.

27.07.2021 року відповідачем ОСОБА_2 було подано до суду зустрічну позовну заяву. В обґрунтування своїх вимог останній зазначає, що в межах належної йому земельної ділянки, знаходяться частина земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , у зв`язку з чим між сторонами існують постійні суперечки та конфлікти. Так, під час розробки документацій із землеустрою проектними організаціями були допущені грубі помилки при проведенні польових геодезичних робіт. Крім того, 10.06.2015 року за зверненням ОСОБА_4 було виправлено відомості про координати поворотних точок меж земельної ділянки, без його погодження, як власника суміжної земельної ділянки. При цьому, остання порушила межі належної йому земельної ділянки, самовільно захопивши її частину. Враховуючи наведене, просить суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ним земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої огорожі для приведення меж земельної ділянки кадастровий номер 0722883400:01:001:3236, площею 0,2499 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в стан згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 160316 від 31.10.2012 року.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2023 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Матвіюк Н. Р. подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення скасувати рішення в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 та зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_2 шляхом знесення самочинно збудованої огорожі для приведення меж земельної ділянки кадастровий номер 0722883400:01:001:3236, площею 0, 2499 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в стан згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 160316 від 31 жовтня 2012 року.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову не оскаржується, а тому апеляційним судом відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України не переглядається.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши думку позивача ОСОБА_1 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 , приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову залишити без змін, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні як первісної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, так і зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, суд дійшов до висновку, що ні позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 , ні позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 в жодній мірі не обґрунтовано тієї обставини, що саме іншою стороною спору порушуються їх права та законні інтереси з приводу володіння, розпорядження та користування об`єктом нерухомого майна. На переконання суду, між сторонами існує спір, який виходить за межі предмету даного позову та стосується встановлення (відновлення) меж належних кожному з них земельних ділянок в натурі (на місцевості), які є суміжними між собою.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинок з надвірними будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельна ділянка та розташований на ній житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищевказані будинковолодіння сторін є суміжними між собою, тобто межі належних їм земельних ділянок є дотичними.

Судом також встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 впродовж тривалого часу існують конфлікти та суперечки з приводу реалізації своїх прав та законних інтересів на вищевказане майно.

У первісному позові ОСОБА_1 зазначає, що на належній їй земельній ділянці знаходиться частина літньої кухні відповідача, а тому останній шляхом будівництва господарської будівлі на частині її об`єкту нерухомого майна, істотно порушив її право на володіння, користування і розпорядження своєю власністю

На обґрунтування вищевказаної обставини остання посилається на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 8172-8173 від 18.05.2017 року, який був проведений в межах розгляду цивільної справи № 161/7821/16-ц.

Із вищевказаного висновку вбачається наступне: «…розроблений на замовлення забудовника ОСОБА_1 будівельний паспорт з текстовими та графічними матеріалами відповідає вимогам ст. 27 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», тобто вимоги проектування та здійснення реконструкції житлового будинку АДРЕСА_2 відносно будівельного паспорта дотримано.

Виконанні будівельні роботи з реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 відповідають проектній документації та вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва.

Демонтаж зовнішніх стін житлового будинку літ. А-1 по АДРЕСА_2 міг привести до появи додаткових деформацій суміжної стіни літньої кухні літ. а4 житлового будинку АДРЕСА_1 , але враховуючи технічний стан та фізичний знос будівлі встановити вплив проведення робіт з реконструкції житлового будинку АДРЕСА_2 на її технічний стан не надається можливим».

За результатами проведеного дослідження встановлено наявність деформацій та тріщин в конструкціях будівлі літньої кухні літ. а4 житлового будинку АДРЕСА_1 , яка примикала до сусіднього житлового будинку АДРЕСА_2 . Будівля літньої кухні а.4 є господарською будівлею, не передбачена для проживання і не відповідає вимогам будівельних норм для житлових будинків. Максимальний нормативний термін служби дерев`яної будівлі літньої кухні літ. а4 закінчився, деформації та руйнування будівлі найбільш вірогідно пов`язані з незадовільним технічним станом. Встановити вплив проведення робіт з реконструкції житлового будинку АДРЕСА_2 на виникнення додаткових деформацій та пошкоджень будівлі літньої кухні літ. а4 житлового будинку АДРЕСА_1 не надається можливим».

Натомість, у зустрічному позові ОСОБА_2 зазначає, що саме позивачка порушила межі належної йому земельної ділянки, самовільно захопивши її частину на якій побудувала паркан.

На обґрунтування вищевказаної обставини останній посилається на висновок судової технічний звіт ФОП ОСОБА_5 про виконані топографо-геодезичні роботи за адресою: с. Липини, Луцький р-н, Волинська обл., виготовлений на замовлення ОСОБА_2 згідно Договору № 1 від 20.05.2021 року.

Із вищевказаного технічного звіту вбачається наступне: «…під час розробки документацій із землеустрою, проведення будівельних робіт суміжними землевласниками, а саме встановлення парканів, огорож, заборів та інше були не коректно виділені (перенесені) в натуру (на місцевість) межі земельних ділянок. За матеріалами проведених робіт виявлено, що суміжна межа між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не відповідає даним фактичного місця розташування та їх реєстрації згідно інформації ДЗК. Неув`язки між поворотними точками складають від 2.5 4 m із зміщенням з півночі на південь. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 необхідно звернутись із заявою до сертифікованої проектної організації для розробки технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для виправлення та внесення відомостей до Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та усуненню перетинів земельних ділянок, за кадастровими номерами 0722883400:01:001:3236 площею 0,2500 га, 0722883400:01:001:3238 площею 0,0952 га, які належать ОСОБА_2 , за кадастровими номерами 0722883400:01:002:4454 площею 0,08 га, 0722883400:01:002:4455 площею 0,12 га, 0722883400:01:002:4623 площею 0,0113 га., які належать ОСОБА_1 »

Частиною 1 ст. 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 7 ст. 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудова є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 5 постанови від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (ст. 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (ч. 4 ст. 376 та ст. 391 ЦК України).

Також, у ст. ст. 90. 91, 152, 158 ЗК України закріплено, що власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, проте зобов`язаний не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок, за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан, який існував до порушення прав.

За загальним принципом диспозитивності при здійсненні судочинства кожен учасник справи розпоряджається своїми правами щодо доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, на власний розсуд.

При цьому, ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із висновку експерта Волинського відділення Львівського НДІСЕ № 8850 від 26.10.2022 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, виготовленого на виконання ухвали суду від 06.10.2021 року в рамках розгляду даного спору, вказаним висновком встановлено наступне:

«Фактичний порядок користування земельною ділянкою кадастровий номер 0722883400:01:001:3236, площею 0,2499 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві власності згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 160316 від 31.10.2012 року, не відповідає правовстановлюючим документам на дану земельну ділянку, відповідно до технічного звіту про виконані топографо-геодезичні роботи, складеного ФОП ОСОБА_6 .?

Встановлено порушення землекористування (зокрема накладання земельних ділянок) належної гр. ОСОБА_4 на праві власності земельної ділянки з кадастровим номером 0722883400:01: 002:4454, площею 0,0800 га. цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на належну ОСОБА_2 на праві власності земельну ділянку кадастровий номер 0722883400:01:001:3236, площею 0,2499 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та технічного звіту про виконані топографо-геодезчні роботи, виготовленого ФОП ОСОБА_5 . Площа плями накладання складає 0,40 м2. Обрахунок площі проведено за допомогою програмих інструмені в САПР AutoCAD 2013.

Встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянкою потребує надання правової оцінки. Дане дослідження виходить за межі компетенції судового експерта.

На межі земельних ділянок з кадастровими номерами: 0722883400:01:002:4454, площею 0,0800 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , що належить гр. ОСОБА_4 та 0722883400:01:001:3236, площею 0,2499 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , що належить гр. ОСОБА_2 розташована споруджена гр. ОСОБА_4 огорожа (паркан). Частина огорожі довжиною 0,67 м розташована на земельній ділянці ОСОБА_2 .».

Тобто, зазначений вище висновок експерта в повному обсязі нівелює ті обставини, на які кожна зі сторін посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Варто зауважити, що жодною зі сторін даний висновок не ставився під сумнів, будь-якими доказами не спростований, клопотання про призначення додаткової експертизи або ж експертизи іншого роду в ході розгляду справи не заявлено.

Також, варто наголосити, що під час підготовки судовим експертом Волинського відділення Львівського НДІСЕ висновку за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 8850 від 26.10.2022 року, останнім було досліджено сукупність усіх доказів, які були надані кожною зі сторін в ході здійснення судового провадження в даній цивільній справі № 161/11508/21.

Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги висновок вказаної експертизи. Доказів на спростування такого висновку відповідачем на час ухвалення рішення судом першої інстанції, а також під час розгляду справи апеляційним судом не надано. Покликання в апеляційній скарзі на висновок експертизи як недопустимий доказ не заслуговує на увагу, оскільки такий висновок складено відповідно до ст. 103 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, оскільки були предметом розгляду і повно, і всебічно досліджено судом першої інстанції.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Матвіюк Наталії Ростиславівни залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2023 року в даній справі залишити без змін в частині зустрічного позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 липня 2023 року.

Головуючий

Судді :