Рішення

від 03.07.2023 по справі 520/11177/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 липня 2023 року № 520/11177/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Зінченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" (Григорівське шосе, буд. 88,м. Харків, 61020, код ЄДРПОУ 32565288) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2022/000363/2 від 14.11.2022р.

В обґрунтування позовних зазначив, що винесене рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, суд встановив наступне.

15.11.2022 р. Приватним акціонерним товариством «Новий Стиль», надалі - Позивач, на територію України був ввезений товар: конструкційні частини меблів (коліщата та опора), країна виробництва: Чехія. Імпорт товару здійснювався на підставі Контракту № 11122018 від 11.12.2018 р., надалі - Контракт, та додатків до нього, інших товаросупровідних документів, документів на перевезення.

Умовами Контракту, в якому Позивач є Покупцем, а Продавцем - компанія ROLLYX s.r.о., Чехія, визначено:

Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, викладених у цьому Контракті, (п. 1.1. Контракту).

Конкретний вид (асортимент) товару кожної партії поставки узгоджується сторонами в замовленні та визначаються в специфікаціях та інвойсах, які додаються до Контракту та складають його невід`ємну частину (п. 1.3. Контракту).

Продавець поставляє Покупцю Товар на наступних умовах:

- FСА Люстенице, Чехія, вул. Зелена, 422 (п. 3.1. Контракту).

- оплата товару має здійснюватися Покупцем шляхом оплати товару протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару Покупцеві (п. 5.2. Контракту).

Комерційним інвойсом № 2220929 від 09.11.2022р. визначені асортимент, ціни, інші умови постачання товару.

Товар був ввезений окремою партією, для митного оформлення Позивачем 14.11.2022 р. складена окрема митна декларація, надалі - МД, з визначенням митної вартості товару за ціною договору (контракту) у відповідності до вимог Митного кодексу України, надалі - МК України.

Суд вказує, що частиною 1 та 2 ст. 57 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

За частинами 4 та 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

На підтвердження митної вартості товару Позивачем були подані документи, в тому числі обов`язкові документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України:

- Митна декларація № 22UА807200004057U4 від 14.11.2022р.

- Контракт № 11122018 від 11.12.2018 р.

- Додаткова угода до контракту від 05.08.2022р.

- Специфікація № 48 від 09.11.2022р

- Комерційний інвойс № 2220929 від 09.11.2022р. (з перекладом)

- Договір на транспортно - експедиторські послуги № 02052022 від 02.05.2022р.

- А СМR № 530033 від 09.11.2022р.

- Рахунок на оплату транспортно - експедиторських послуг № 251 від 11.11,2022р.

-Довідка про вартість перевезення б/н від 11.11.2022р.

- Калькуляція транспортних витрат б/н від 11.11.2022р.

- копія експортної декларації країни відправлення № 22CZ61000028ВF1VL4 від 09.11.2022р.

- Пакувальний лист від 09.11.2022 р.;

- прайс виробника від 01,06.2022р.

Під час контролю митної вартості товару за МД № UА № 22UА807200004057U4 від 14.11.2022р. Відповідачем оформлений запит (електронне повідомлення) № 24238 від 14.11.2022р. В цьому запиті митним органом затребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів за ч. З ст. 53 МК України.

Суд зазначає, що за положеннями ст.ст. 53, 54 МК України митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 04.04.2018 р., справа № 826/27058/15, наявність у митного органу саме обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Також за висловленою у цій справі позицією Верховного Суду витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як встановлено судом, у вищезгаданому запиті не зазначається, які саме обгрунтовані недоліки мають документи, подані разом з МД, в чому саме недостатність вже поданих документів для визначення складових митної вартості товарів, у яких саме документах та у чому саме, інформація, яка стосується митної вартості, містить недостовірності.

Отже, дії Відповідача, на думку суду, суперечать висновкам Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що митний орган повинен обґрунтувати свій сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості та правомірність витребування додаткових документів:

у своїй вимозі надати додаткові документи митний орган повинен зазначити конкретні обставини, які викликали такі сумніви (Постанова Верховного Суду від 25.03.2020р. та Постанова Верховного Суду від 07.05.2020р. у справі №400/2922/18);

встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (Постанова Верховного Суду від 05.02.2019 р. у справі №816/1199/15-а), митний орган має право відійти від законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності (Постанова Верховного Суду від 23.04.2021 р. у справі № 826/11241/16).

Судом встановлено, що позивач у відповідь на запит надав лист № 14/11/2022-1 від 14.11.2022р. з інформацією та поясненнями стосовно запитаної інформації та документів з -поставки товару. У листі Позивач повідомив, що ним було надано всі наявні на дату розмитнення документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару. У зв`язку з чим просив дозволити митне оформлення вантажу відповідно до вимог статті 55 МК України, прийняти Рішення про визначення митної вартості.

Позивачем були надані усі наявні документи, які передбачені законодавством, були запитані митним органом та які мали відношення до поставки та митної вартості товару.

Однак, незважаючи на надані документи та пояснення, Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2022/000363/2 від 14.11.2022р., за яким митна вартість товару збільшена. Також, на підставі прийнятого рішення про коригування Відповідачем оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, номер картки № UА 807200/2022/000179.

У рішенні про коригування митної вартості товарів у графі 33 зазначено:

Використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально;

Подані декларантом та зазначені у частині другій ст. 53 МК України документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів зокрема в митній декларації країни відправлення не вказано умови поставки, валюту угоди та вартість товару; в наданому прайс-листі відсутні умови поставки та термін дії, тощо, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару;

вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості;

не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари;

не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари;

не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація:

щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані;

відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України;

відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування;

не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Суд звертає увагу на той факт, що у запиті № 24238 від 14.11.2022 р. митний орган не зазначив про жодну розбіжність в товаросупровідних документах, не визначив, які саме відомості не підтверджені поданими документами, тому декларант був позбавлений можливості усунути сумніви, якщо такі виникли у митного органу, на етапі консультацій перед винесенням рішення про коригування митної вартості № UА807000/2022/000363/2 від 14.11.2022р.

Cуд зазначає, що відповідно до ст.49 МК України митна вартість використовується для нарахування митних платежів, тому збільшення митної вартості призводить до збільшення розміру податків, належних до сплати з Позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що з метою уникнення простою транспорту та виробничою необхідністю Позивач вимушений був оформити товар за ціною, визначеною митним органом, оформивши 15.11.2022 р. митну декларацію 22UІА807200004107119, за якою випустив товар у вільний обіг під гарантію за ст.55 Митного кодексу України.

Cуд, надаючи оцінку наведеному, вказує, що відповідно до ст. 57 Митного Кодексу України (надалі - МК України) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Таким чином, частиною 1 та 2 ст. 57 МК України встановлюється, що при визначенні митної вартості товару основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Зазначаємо, що діючим законодавством передбачається наступний порядок визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 53 МК України визначено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Вказане також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-УІ "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Як вже встановлено, позивачем при здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості окремої поставки товари та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), було надано усі документи, передбачені чинним законодавством, зокрема, ч. 2 ст. 53 МК України.

Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) документи за переліком, визначеним у цій нормі права.

Відповідачем у жодному документі не надано обґрунтованих доводів того, що надані Позивачем документи (за переліком ч. 2 ст. 53 МК України) містять розбіжності або ознаки підробки. Не надав Відповідач і підтверджень того, що декларант у декларації митної вартості зазначив не усі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок.

Зі свого боку Позивач надав Відповідачу наявні у нього додаткові документи та пояснення, усі документи та відомості в поясненнях є достовірними. Подані Позивачем документи в їх сукупності в повній мірі доводять митну вартість товару, заявлену в МД № UА 807200/2022/003645.

Позивачем було подано митному органу необхідні для визначення митної вартості товарів документи (обов`язкові та додаткові). При цьому, що вимога Відповідача щодо надання додаткових документів без зазначення останнім законодавчо визначених підстав для такої вимоги суперечить ч. З ст. 53 МК України.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь- якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень ч.10 цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Суд вказує, що жодних зазначених в ч. 1 ст. 58 МК України обмежень щодо товарів, які ввезені на митну територію України за вищезгаданими МД, немає. Отже, відсутні підстави для незастосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Прийнявши рішення про коригування митної вартості, Відповідач, на думку суду, діяв неправомірно.

За приписами ч. 7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Оскільки митна вартість є базою для визначення розміру належних до сплати Позивачем митних платежів: податку на додану вартість, наслідком коригування митної вартості товарів є збільшення розміру цих платежів.

Так, розмір надмірних платежів (різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої Позивачем, та митної вартості, розрахованої Відповідачем) за товаром складає всього 74 244, 09 грн., в тому числі:

- податок на додану вартість 20 % - 74 244, 09 грн. (графа 47 МД ИА 807200/2022/003663).

Таким чином, майнові втрати Позивача у зв`язку із прийняттям Відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2022/000363/2 від 14.11.2022р. складають 74 244, 09 грн.

Cуд зазначає, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, при митному оформленні товарів по спірним поставкам, підстави для коригування митної вартості та відмови в митному оформленні відповідачем обґрунтовано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2022/000363/2 від 14.11.2022р.є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 №7 «скасування акта суб`єкта владних повноважень, як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не надає жодних правових наслідків з моменту прийняття такого акта».

Отже, всі відомості, внесені до митної декларації на підставі скасованого рішення про коригування, є недостовірними з моменту вступу в силу судового рішення про скасування рішення про коригування митної вартості, оскільки ґрунтуються на акті індивідуальної дії, який не спричинив жодних правових підстав. Сплачені на підставі скасованого рішення митні платежі, є надміру сплаченими згідно зі ст. 14 Податкового кодексу України, а у декларанта з`являється право звернутися у фіскальний орган, який завершив митне оформлення, із заявою про повернення надміру сплаченого грошового зобов`язання, згідно зі ст. 301 МКУ, статтями 34, 43 ПКУ.

Суд зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог підприємства позивача.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2022/000363/2 від 14.11.2022р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" (Григорівське шосе, буд. 88,м. Харків,61020, код ЄДРПОУ 32565288) сплачений судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зінченко А.В.