Постанова

від 27.06.2023 по справі 520/18775/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 р.Справа № 520/18775/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2022, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 01.11.22 року по справі № 520/18775/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК Квант"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДБК Квант" (далі - позивач, ТОВ "ДБК Квант") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 10.09.2021 року №00185510702, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2311103,75 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 10.09.2021 року №00185530702, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 2079992,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що прийняті ГУ ДПС у Харківській області спірні податкові повідомлення рішення № 00185510702 від 10.09.2021 року та № 00185530702 від 10.09.2021 прийняті всупереч вимог чинного законодавства та без ретельного дослідження всіх обставин спірних правовідносин щодо реальних господарських операцій ТОВ "ДБК Квант" з його контрагентами - ТОВ «ПРІМАВЕРА ТРАСТ», ТОВ «АЗОВБУД ЛТД», ТОВ «ПРОКСІТЕХНОТОРГ» за договорами виконання субпідрядних робіт. Первинні документи, які були надані до перевірки контролюючому органові є достатніми та такими, що підтверджують факт надання контрагентами субпідрядних послуг, використання їх у власній господарській діяльності позивачем та настання змін в майновому стані платників податків. Посилання відповідача в акті перевірки на податкову інформацію про відсутність у вказаних контрагентів позивача необхідних для здійснення господарської діяльності умов, управлінського та технічного персоналу, чи на незначну їх чисельність, відсутність оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (послуг) тощо, не спростовують факту реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ПРІМАВЕРА ТРАСТ», ТОВ «АЗОВБУД ЛТД», ТОВ «ПРОКСІТЕХНОТОРГ», оскільки такі доводи контролюючого органу ґрунтуються виключно на підстав аналізу баз даних ДПС без наявності відповідних актів перевірок цих суб`єктів господарювання.

01.11.2022 року замінено відповідача Головне управління ДПС у Харківській області на Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ ВП 43983495).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.09.2021 року № 00185510702, яким Товариству ТОВ "ДБК Квант" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2311103,75 грн.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.09.2021 року № 00185530702, яким ТОВ "ДБК Квант" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства на суму 2079992,50 грн.

Стягнуто на користь ТОВ "ДБК Квант" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України сплачений судовий збір у розмірі 22 700 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ГУ ДПС у Харківській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що документальною позаплановою виїзною перевіркою позивача встановлено завищення останнім податкового кредиту внаслідок віднесення до його складу сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ТОВ «ПРІМАВЕРА ТРАСТ», ТОВ «АЗОВБУД ЛТД», ТОВ «ПРОКСІТЕХНОТОРГ», оскільки правочини, укладені з цими суб`єктами господарювання, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Так, в результаті дослідження податкової інформації по постачальниках "ДБК Квант" встановлено, що відповідно до наявної податкової інформації вказані контрагенти не мають достатньо трудових та виробничих ресурсів з урахуванням змісту і специфіки вказаних операцій. При цьому за результатами аналізу ЄРПН встановлено надання ТОВ «ПРІМАВЕРА ТРАСТ», ТОВ «АЗОВБУД ЛТД», ТОВ «ПРОКСІТЕХНОТОРГ» різноманітних послуг, виконання робіт іншим покупцям на території України, що потребує значної кількості трудових ресурсів та наявності основних фондів та матеріальних активів. При цьому ТОВ «ПРІМАВЕРА ТРАСТ», ТОВ «АЗОВБУД ЛТД», ТОВ «ПРОКСІТЕХНОТОРГ» звітність за формою 1-ДФ не надавали, відомості про кількість працівників відсутні, що свідчить про неможливість вказаних підприємств виконувати дані роботи. Вказував, що ТОВ «ПРІМАВЕРА ТРАСТ», ТОВ «АЗОВБУД ЛТД», ТОВ «ПРОКСІТЕХНОТОРГ» є фігурантами в кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а тому відносини позивача з вказаними підприємствами наділені ознаками «безтоварності», основною метою яких є надання підприємствам послуг по мінімізації податкових зобов`язань та незаконному формуванню податкового кредиту.

Позивач надав додаткові пояснення, в яких їх врахувати на задовольнити повністю позовні вимоги "ДБК Квант".

Відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Харківській області в період з 06.07.2021 року по 16.08.2021 року проведена планова документальна перевірка ТОВ "ДБК Квант" з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України, податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 03.05.2018 року по 31.03.2021, результати чого оформлено актом від 25.08.2021 року № 14619/20-40-07-02-08/42103828 (т.1 а.с. 41-165).

За результатами перевірки встановлено порушення:

- п.44.1, п. 44.2, ст.. 44, п.п. 134.1.1. п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1663 994 грн, у т.ч. за 3 квартал 2019 року у сумі 482 751 грн, за 3 квартал 2019 року у сумі 1181243 грн;

- п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що вказує на завищення підприємством податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 1848883 грн, у т.ч. у серпні 2019 року на суму 1017815 грн, у вересні 2019 року на суму 831068 грн.

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки, ГУ ДПС у Харківській області сформовано податкові повідомлення рішення:

- від 10.09.2021 року № 00185510702, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на суму 2311103, 75 грн;

- від 10.09.2021 року № 00185530702, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства на суму 2079992,50 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими суб`єктом владних повноважень рішеннями, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України. Зокрема, цим Кодексом визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі також ПК України) господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кодекс України надає визначення розумної економічної причини (ділової мети), як причини, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Ступінь деталізації змісту і обсягу господарської операції вищевказаним Законом не встановлено, тому її можуть визначати особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов`язань, доходів або витрат, з нею пов`язаних.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас дослідженню підлягають всі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій створює наслідки для податкового обліку платника податків.

Проте для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 02.04.2019 у справі № 826/14331/13-а, від 10.04.2020 у справі № 823/1389/16.

Отже, відповідно до наведеного нормативного регулювання податкових правовідносин, у цій справі суд перевіряє реальність господарських правовідносин позивача з його контрагентами з урахуванням поданих сторонами доказів, щодо оцінки яких виник спір, протягом періоду, який перевірявся контролюючим органом.

Як убачаться з матеріалів справи, між Управлінням житлово комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (Замовник) та ТОВ "ДБК Квант" (Виконавець) укладено договір № 1 від 07.03.2019 року на послуги з утримання в належному санітарно - технічному стані об`єктів благоустрою, зелених насаджень, у т.ч. утримання вулично - дорожньої мережі м. Полтава.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується на свій ризик власними або залученими силами і засобами надати послуги за цим договором за видами і цінами, які передбачені тендерною пропозицією за результатами аукціону за предметом закупівлі (9061000-6), а саме: послуги з утримання в належному санітарно - технічному стані об`єктів благоустрою, зелених насаджень, у т.ч. утримання вулично - дорожньої мережі міста Полтава, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити їх.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується Додатком №1 до договору №1 від 07.03.2019 року, додатковими угодами №1, №2, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актами № 7, 8 приймання виконаних будівельних робіт, відомістю ресурсів, розрахунками № 1-2 загальновиробничих витрат до акту № 7 за серпень 2019 року, до акту № 8 за вересень 2019 року (т.2 а.с. 125-173).

З метою виконання умов вказаного договору, між ТОВ "ДБК Квант" (Замовник) та ТОВ «ПРОКСІТЕХНОТОРГ» (Виконавець) укладено договір № 2019/05/06 від 06.05.2019 року про надання послуг (т.1 а.с. 10).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику послуги з утримання в належному санітарно - технічному стані об`єктів благоустрою, зелених насаджень, у т.ч. утримання вулично дорожньої мережі міста Полтави договору. Істотні умови надання послуг визначаються в даному договорі, додатках до договору та в заявниках Замовника (п.п. 1.2 договору). Виконавець надає послуги своїми силами та з використанням власних чи орендованих транспортних засобів/механізмів (п. 2.5 договору).

Підтвердженням реальності виконання умов вказаного правочину є акт надання послуг № 25 від 30.09.2019 року (т.1. а.с. 14) та податкова накладна від 30.09.2019 року № 3052 (т.1. а.с. 15).

Також, між ТОВ "ДБК Квант" (Замовник) та ТОВ «ПРІМАВЕРА ТРАСТ» (виконавець) укладено договір про надання послуг від 20.08.2019 року № 20-08/19 (т.1 а.с. 30-33).

Згідно з п.1.1 вказаного договору, в порядку та на умовах виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику послуги транспортних засобів та/або механізмів для утримання в належному санітарно технічному стані об`єктів благоустрою, вулично дорожньої мережі, а саме: очищення проїжджої частини дороги, очищення дороги та узбіччя, вивезення сміття, навантаження, вивезення сміття, згрібання та/ або вивезення опалого листі, прочищання каналізаційних оглядових колодців та/або колекторів, тощо. Виконавець надає послуги своїми силами та з використанням власних чи орендованих транспортних засобів/ механізмів (п. 2.5. договору). За надання послуг замовник зобов`язаний виплатити виконавцю винагороду, розмір якої визначається в актах прийому передачі наданих послуг, що складаються виконавцем за конкретний період надання послуг, згідно з тарифами, вказані у Додатку до договору «Перелік техніки та тарифи» (п. 3.1 договору). Приймання замовником послуг від виконавця здійснюється після повного завершення надання послуг у звітному періоді та оформлюється актом приймання передачі наданих послуг (п.4.1. договору).

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано видаткову накладну № 213 від 20.08.2019 року, в якій вказано відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції та складено податкову накладну від 20.08.2019 року № 213 (т.1. а.с. 34-35).

Також, між ТОВ "ДБК Квант" (Генпідрядник) та ТОВ «АЗОВБУД ЛТД» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 17/05-19Сп від 17.05.2019 року (т.1. а.с. 16).

Відповідно до п.1.1. договору субпідрядник за завдання Генерального підрядника, в порядку та за умов, визначених даним договором, в межах договірної ціни на свій ризик, власними силами та на власні кошти надає послуги з утримання в належному санітарно технічному стані об`єкти благоустрою, зелених насаджень, у т.ч. утримання вулично дорожньої мережі міста Полтави, а Генпідрядник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги у порядку, визначеному умовами договору. Генпідрядник зобов`язується надати субпідряднику необхідний «Перелік послуг та обсягів» (п.1.2 договору). Роботи за договором Субпідрядник виконує із своїх матеріалів (з обов`язковим погодженням вартості матеріалів з Генеральним підрядником), своїми механізмами та технікою. За бажанням Генпідрядника роботи за договором можуть виконуватися з матеріалів та з використанням техніки, механізмів наданих Генпідрядником (п. 1.3 договору). Згідно з п. 7.1.2 договору, генпідрядник зобов`язаний приймати надані Субпідрядником послуги згідно з актами приймання наданих послуг з комісійними актами приймання обсягів наданих послуг, оформленими належним чином, за умови надання послуг Субпідрядником, які відповідають вимогам, визначеним у розділі 4 цього договору.

Підтвердженням фактичного виконання умов вищезазначеного договору є : акти надання послуг № 32 від 31.07.2019 року, № 24 від 17.06.2019 року, податкові накладні від 31.07.2019 року № 954 та від 17.06.2019 року № 449, виписки по рахунками за 05.07.2019 року (т.1. а.с. 24-29).

Таким чином, договором субпідряду № 17/05-19Сп від 17.05.2019 року визначений об`єм виконаних робіт субпідрядником ТОВ «АЗОВБУД ЛТД», а сукупність наданих первинних документів свідчить про виконання вказаних робіт.

Судом першої інстанції правомірно враховано, що відсутність в актах № 32 від 31.07.2019 року, № 24 від 17.06.2019 року даних щодо детального найменування робіт, їх обсягів, витрачених людино-робіт не свідчить про те, що такі роботи не були виконані, якщо сторонами за господарськими правочинами було зрозуміло обсяг виконаних робіт та в подальшому узгоджено прийняття таких робіт по факту їх виконання, враховуючи те, що в подальшому такий об`єм робіт було затверджено Генеральним підрядником без зауважень.

Надані позивачем документи містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, тобто повністю відповідають вимогам п.201.1 та 201.7 ст.201 Податкового кодексу України та підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, а тому є первинними документами в розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні в матеріалах справи первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону №996-XIV, статті 44 Податкового кодексу України спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а тому є належними та допустимими доказами на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин.

Такі висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, наведеними в постановах від 24.04.2018 у справі № 808/1077/17, від 24.04.2018 у справі № 808/1077/17.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що вказані господарські операції є реальними і відсутні будь-які законні підстави для висновку, що контрагенти у вказаних відносинах здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди для позивача з метою штучного формування податкового кредиту.

Висновки податкового органу про порушення податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях та спростовуються наявними та наданими до перевірки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які, в свою чергу, свідчать про реальне здійснення спірних господарських операцій.

Рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ "ДБК Квант" є свідченням того, що господарські операції призвели до реальних змін майнового стану платника податків і, відповідно, свідчить про реальність (фактичність) таких операцій.

Долучені позивачем до матеріалів справи копії документів містять дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних убачається, що відбувався фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Така позиція з цього приводу викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 804/7470/16.

У ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентами, іншого результату, ніж поставки послуг та отримання прибутку.

Будь-яких зауважень щодо невідповідності вимогам чинного законодавства наданих податкових чи видаткових накладних акт перевірки не містить. Натомість висновки контролюючого органу про порушення податкового законодавства позивачем ґрунтуються на податковій інформації щодо контрагентів позивача.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, як підтвердження неможливості здійснення господарських операцій між позивачем та такими контрагентами, є безпідставним, оскільки така інформація призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу і носить виключно інформативний характері, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.

До аналогічних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 18.12.2019 у справі № 825/3891/14 та від 22.11.2019 у справі № 817/2887/14.

Позивач, як платник податку, не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками чи покупцями товару (робіт, послуг) у ланцюгу вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків від можливої неправомірної діяльності контрагента.

За умови подання платником податку на додану вартість належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми податку на додану вартість податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України, задекларований податковий кредит вважається підтвердженим (правомірним), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Це відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Така норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексу України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання зі сплати податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу, не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

У той же час порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, зокрема, в постановах від 18.05.2018 у справі № П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі № 802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі № 2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі № 826/9039/16, від 18.11.2019 у справі № 808/3356/17, від 17.09.2019 у справі № 500/2733/18.

Крім того, невиконання вказаним контрагентом позивача своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та обізнаність платника податків з протиправним характером діяльності його контрагента та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Отже, позивач, як платник податку, не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками чи покупцями товару (робіт, послуг) у ланцюгу вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків від можливої неправомірної діяльності контрагента.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу не є вичерпними ознаками нереальності вчинених господарських операцій, якщо з інших даних убачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання господарських операцій, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок власних або залучених ресурсів здійснюється поставка робіт або послуг постачальником.

Залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу, а основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. У свою чергу, доказів проведення перевірки, яка б встановила факт неможливості контрагентами позивача вчиняти зазначені вище правочини, відповідачем до суду не надано.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 815/225/17, від 06.02.2018 у справі № 804/4940/14, від 30.01.2018 у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справі № 826/7704/16.

Законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб`єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає.

Також, з урахуванням того, що податкові накладні по ТОВ "ДБК КВАНТ" зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних після 01.07.2017, до таких податкових накладних застосовуються правила, визначені пунктом 201.10 ст. 201 ПК України, відповідно до яких податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, для покупця таких товарів/послуг є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

При цьому, на час складання податкових накладних та подачі їх на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, жодних рішень про зупинення їх реєстрації або відмови їх у реєстрації не приймалося.

Щодо посилань контролюючого органу на те, що ТОВ «АЗОВБУД ЛТД» є фігурантом кримінальних проваджень, наслідком чого є існування ймовірності здійснення підприємством маніпулювання з податковими документами та ЄРПН, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини, встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами, а саме, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта податкового кредиту з ПДВ, належить з`ясувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 520/14170/19.

Враховуючи все вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивачем до матеріалів справи залучено сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, зокрема: договори, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій з придбання робіт або послуг чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача, та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих ним податкових вигод у вказаному періоді.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні в матеріалах справи первинні документи, якими врегульовані відносини між позивачем і його контрагентами, економічна виправданість цих відносин, зміни у майновому стані учасників правочинів в результаті їх виконання, а також відсутність доказів безтоварності операцій підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ «ПРІМАВЕРА ТРАСТ», ТОВ «АЗОВБУД ЛТД», ТОВ «ПРОКСІТЕХНОТОРГ».

Доводи апеляційної скарги висновків колегії суддів не спростовують.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обгрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Ураховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду цієї справи рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, тому відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 по справі № 520/18775/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. КурилоСудді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 03.07.2023 року