Постанова

від 03.07.2023 по справі 160/5252/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 липня 2023 року м. Дніпросправа № 160/5252/23Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023

в справі №160/5252/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 045550006611 від 22.07.2022 про перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 та виплатити різницю між нарахованою та отриманою пенсією за віком згідно з наданим у додатках до позовної заяви розрахунком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2023, починаючи з дати подачі заяви про призначення пенсії за віком - з 16.03.2020 і до фактичного виконання рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду:

- виправленої позовної заяви, в якій викласти свої вимоги щодо предмета спору згідно із ст. 5, пп. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України та їх обґрунтування у відповідності до положень закону та із урахуванням висновків суду, із зазначенням і поданням доказів, що підтверджують виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

- копії виправленої позовної заяви для відповідача;

- належним чином засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви, або засвідчення позивачем у приміщенні суду доданих до позовної заяви копій документів.

Суд виходив з того, що зміст позовних вимог не є конкретизованим, а саме: позивач просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати його пенсію та виплатити різницю між нарахованою та отриманою пенсією за віком згідно з наданим у додатках до позовної заяви розрахунком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому позивач не зазначив норму Закону, на підставі якої він просить зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії. Щодо вимоги про проведення перерахунку пенсії згідно з наданим у додатках до позовної заяви розрахунком, суд, посилаючись на ч.1 ст. 160 КАС України, вказав, що вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування позивач викладає саме у позовній заяві. Крім того, позивач зазначив про незгоду з рішенням про відмову у перерахунку пенсії, викладену у листі від 25.11.2022, але із змісту доданої до позовної заяви додано копії листа департаменту пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України № 30196-31623/А-03/8-2800/22 від 25.11.2022 не вбачається відмови у перерахунку пенсії позивача.

12.04.2023 на виконання вимог суду позивач подав заяву, до якої додано у двох примірниках уточнену позовну заяву до Пенсійного фонду України, в якій позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Пенсійного фонду України № 30196-31623/А-03/8-2800/22 від 25.11.2022 про відмову в перерахунку пенсії за віком, призначеної 22.07.2022;

- зобов`язати Пенсійний фонд України здійснити перерахунок пенсії за віком, призначеної ОСОБА_2 , із застосуванням показників станом на дату звернення із заявою 16.03.2020.

Обґрунтовуючи викладені у виправленій позовній заяві вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що 21.10.2022 він звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням показників прожиткового мінімуму станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії 16.03.2020. У відповіді № 30196-31623/А-03/8-2800/22 від 25.11.2022 Пенсійний фонд України повідомив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуто заяву позивача та призначено пенсію з 07.02.2020 після отримання рішення суду. Однак відповідь не містить обґрунтування підстав призначення пенсії з показниками станом на 2022 рік, а не на березень 2020 року. Позивач вважає, що Пенсійним фондом України протиправно відмовлено у перерахунку його пенсії за віком.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 позовну заяву повернуто позивачу відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України у зв`язку з тим, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 22.03.2023 про залишення позовної заяви без руху і не в повному обсязі усунув недоліки позовної заяви.

Суд зазначив, що у виправленій позовній заяві змінено відповідача та зазначено інші позовні вимоги. У виправленій позовній заяві позивач оскаржує рішення Пенсійного фонду України № 30196-31623/А-03/8-2800/22 від 25.11.2022 про відмову в перерахунку пенсії за віком, призначеної 22.07.2022. Однак копії оспорюваного рішення до позовної заяви не додано. Також зміст позовних вимог не узгоджується з обставинами, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, та доданими до позовної заяви доказами.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 17.04.2023, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі за уточненим позовом судом допущено надмірний формалізм, що в свою чергу є обмеженням права на доступ до суду.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з частиною 2 статті 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За правилами частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, в тому числі, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу (пп.3).

Статтею 160 КАС України встановлені вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, а статтею 161 КАС України визначено документи, що додаються до позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Підпунктами 4, 5 частини 5 статті 160 КАС України, на які посилався суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху, передбачено, що в позовній заяві зазначаються: пп.4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; пп.5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За правилами п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що невиконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху є підставою для повернення позовної заяви позивачу, отже, суд апеляційної інстанції має дослідити підстави залишення позовної заяви без руху ухвалою суду першої інстанції від 22.03.2023.

Як встановлено вище, суд першої інстанції залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, виходив з того, що зміст позовних вимог не конкретизовано, не зазначено, на підставі яких саме положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач просить зобов`язати відповідача провести перерахунок його пенсії. Щодо вимоги про проведення перерахунку пенсії згідно з наданим у додатках до позовної заяви розрахунком, суд першої інстанції зазначив, що свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування позивач викладає саме у позовній заяві відповідно до ч.1 ст.160 КАС України. Крім того, позивач, зазначивши про незгоду з рішенням про відмову у перерахунку пенсії, викладену у листі від 25.11.2022, додав до позовної заяви копію листа департаменту пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України № 30196-31623/А-03/8-2800/22 від 25.11.2022, з якого не вбачається відмови у перерахунку пенсії позивача.

З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху і, відповідно, повернення позовної заяви позивачеві.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Із цих законодавчих положень випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто (який саме суб`єкт владних повноважень) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.

Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень.

Позивач в позовній заяві виклав зміст дій пенсійного органу, описав, у чому полягало порушення його прав та пояснив, яким чином і чому дії відповідача зачіпають його права.

Зміст позовної заяви викладений в обсязі, з якого цілком можливо визначити характер спірних правовідносин і з дотриманням установленого процесуальним законом порядку ухвалити одне із рішень, продиктованих їхнім змістом.

Так, зі змісту позовної заяви цілком зрозуміло вбачається, що позивач оскаржує дії пенсійного органу щодо призначення йому пенсії на виконання судового рішення у справі № 160/12042/20 із застосуванням показників прожиткового мінімуму станом на 2022 рік, а не за 2020 рік станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тому в даному випадку суд першої інстанції виключно з формальних підстав дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху і в подальшому про її повернення через неконкретизовані позовні вимоги, тим самим обмеживши доступ позивача до правосуддя.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що нечітке формулювання позовних вимог не є підставою в будь-якому випадку для повернення позовної заяви позивачеві, адже саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та у якій частині позовні вимоги є обґрунтованими.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість обов`язком суду є подальше встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову, що має місце вже під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Стосовно наданого позивачем до позовної заяви розрахунку, суд апеляційної інстанції зауважує, що жодна норма процесуального законодавства, що регулює питання відкриття провадження у справі, не містить вимоги щодо форми викладення певного обґрунтування, в даному випадку, розрахунку, а саме: окремим додатком до позовної заяви, що є її невід`ємною частиною, або в самому тексті позовної заяви.

Також суд апеляційної інстанції наголошує, що позивач при зверненні до суду самостійно визначає обсяг доказів, що потрібно долучити до позовної заяви і якими підтверджуються позовні вимоги. Не долучення до позовної заяви окремих доказів не може бути перешкодою у судовому захисті, покладання на позивача на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі обов`язку щодо надання конкретних доказів є передчасним та необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №420/3952/20.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи, що встановлені судом першої інстанції недоліки позовної заяви не узгоджуються з приписами Кодексу адміністративного судочинства України та свідчать про виявлення судом першої інстанції надмірного формалізму, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв`язку відповідно до ст.320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 320, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі № 160/5252/23 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у випадках та строки, встановлені ст.ст.328,329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко