Постанова

від 03.07.2023 по справі 540/86/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023 року

м. Київ

справа № 540/86/20

адміністративне провадження № К/9901/17058/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

Кравчука Володимира Миколайовича, Берназюка Яна Олександровича, Єзерова Альберта Анатолійовича,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року (суддя Варняк С.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року (колегія у складі суддів Вербицької Н.В., Джабурії О.В., Кравченка К.В.)

у справі №540/86/20

за позовом ОСОБА_1

до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргенплан", Щасливцевська сільська рада

про визнання незаконним та скасування розпорядження.

І. РУХ СПРАВИ

1. 13.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області, в якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області №413 від 30.09.2016 "Про затвердження детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве».

2. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 у задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 змінено в частині підстав відмови в задоволенні позову.

4. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

5. Ухвалою від 13.08.2020 Верховний Суд відкрив провадження у справі.

6. Відповідач клопотав про розгляд справи за його участі в режимі відеоконференції, однак своєю ухвалою Верховний Суд відмовив в задоволенні такого клопотання.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області "Про затвердження детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве" від 30.09.2016 № 413 затверджено детальний план частини території Щасливцевської сільської ради за межами населеного пункту с.Щасливцеве (перша лінія забудови, на північ від бази відпочинку "Ярославна" ПАТ "Каховський завод електрозварювального устаткування"), площею 6,995 га для індивідуального дачного будівництва, розроблений ТОВ "Укргенплан".

8. 11.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до голови Генічеської РДА Онищенко А.І. з інформаційним запитом, у якому просив надати:

- розпорядження голови Генічеської РДА "Про затвердження детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Генічеська Гірка дачний масив "Ярославна";

- пояснювальну записку до проекту розпорядження Голови Генічеської РДА "Про затвердження детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Генічеська Гірка дачний масив "Ярославна" згідно додатку 3 Типового регламенту, затвердженого постановою Кабміну України від 11.12.1999 № 2263;

- висновок юридичного відділу апарату проекту розпорядження голові Генічеської РДА "Про затвердження детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Генічеська Гірка дачний масив "Ярославна" згідно додатку б Типового регламенту, затвердженого постановою Кабміну України від 11.12.1999 № 2263.

9. На інформаційний запит від 11.11.2019 ОСОБА_1 направлено копію розпорядження голови районної державної адміністрації від 30.09.2016 № 413 "Про затвердження детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с.Щасливцеве" та копію пояснювальної записка до проекту розпорядження голови районної державної адміністрації "Про затвердження детального плану - частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве".

10. Також повідомлено, що відповідно до пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.1999 № 2263 "Про затвердження Типового регламенту місцевої державної адміністрації" та постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерства та інших органів виконавчої влади", відділ юридичний, мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами апарату районної державної адміністрації відповідно до покладених на нього завдань, зокрема проводить правову експертизу проектів розпоряджень голови місцевої держадміністрації, готує висновки правової експертизи у разі їх невідповідності актам законодавства та/або подає пропозиції щодо приведення таких проектів у відповідність з вимогами законодавства.

Відділом юридичної, мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами апарату районної державної адміністрації до проекту розпорядження голови районної державної адміністрації "Про затвердження детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве" висновок правової експертизи не готувався.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що схемою планування території курортно-рекреаційної зони Арабатської Стрілки (крім земель населених пунктів) частина території Щасливцевської сільської ради за межами населеного пункту с.Щасливцеве (на північ від бази відпочинку "Ярославна" ПАТ Каховський завод електрозварювального устаткування), площею 6,995 га передбачена під розміщення об`єктів рекреаційного призначення. Детальним планом території вона уточнена під індивідуальне дачне будівництво. Але згідно з відомостями публічної кадастрової карти України вся територія, на яку виготовлено детальний план території, знаходиться на відстані від 50 до 525 м від кромки Азовського моря в межах водоохоронної зони. Згідно з відомостями Державного водного кадастру ширина Арабатської стрілки в районі дачного масиву "Ярославна" між Азовським морем та затокою Сиваш складає менше 900 метрів, що суперечить нормам Земельного кодексу України та Водного кодексу України.

Порушення вимог земельного, водного законодавства може потягти за собою екологічні втрати та негативно вплинути на загальний екологічний стан прибережної захисної смуги, чим створити небезпеку щодо санітарного та епідемічного благополуччя всього регіону та держави, може привести до невідновлюваних втрат навколишнього середовища та природних ресурсів.

12. Відповідач заперечував проти позову. Розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 30.09.2016 № 413 не порушило прав позивача. Відсутність порушення прав у зв`язку із виданням оскаржуваного розпорядження не породжує для ОСОБА_1 права на звернення до суду.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване розпорядження голови Генічеської РДА, яке прийнято у спосіб, передбачений законом, та у межах наданих повноважень, не є управлінським рішенням суб`єкта владних повноважень, яким узгоджується детальний план з генеральним планом населеного пункту, а тому воно не порушує права, свободи та інтереси позивача.

14. Суд апеляційної інстанції не погодився з мотивами відмови в задоволенні позову. Суд зазначив, що позивач має на меті захистити межі прибережної захисної смуги, що може мати наслідки у вигляді погіршення екологічного стану навколишнього природного середовища та виникнення небезпеки для здоров`я людей, зокрема, і позивача. Тому суд першої інстанції необґрунтовано зазначив, що оскаржуване рішення не порушує права, свободи та інтереси позивача.

Однак позов не підлягає задоволенню, оскільки Генічеська РДА дотрималася порядку прийняття розпорядження №413 від 30.09.2016 "Про затвердження детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с.Щасливцеве".

Згідно з Генеральним планом Генічеського району Херсонської області з планами зонування території з розвитком рекреаційної зони (https://arabat-rada.gov.ua/wp-content/uploads/2020/02/%D0%A927.12.2019.jpg) перша лінія забудови, на північ від бази відпочинку "Ярославна" є землями рекреаційного призначення.

Крім того, віднесення земельної ділянки до земель рекреаційного призначення підтверджується і Схемою планування території чорного та Азовського морів, затвердженою рішенням Херсонської обласної ради від 03.03.2017 № 378 «Про затвердження Схеми планування території узбережжя Чорного та Азовського морів в межах Херсонської області».

Детальним планом лише уточнюється, що зазначені землі рекреаційного призначення відносяться до категорії земель для індивідуального дачного будівництва, що не суперечить приписам Земельного кодексу України. Враховуючи, що Генеральний план Генічеського району Херсонської області з планами зонування території з розвитком рекреаційної зони є чинним та оскаржуване розпорядження Генічеської РДА йому не суперечить, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що оскаржувані судові рішення не відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 30.05.2018 у справі №469/1393/16-ц, у якій зазначено, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.

Оскаржуване розпорядження, яким уточнюється, що землі рекреаційного призначення відносяться до категорії земель для індивідуального дачного будівництва, суперечать вимогам ст.ст. 4, 88, 90 Водного кодексу України, ч.5 ст. 20, ч.3 ст. 52, ст.ст. 19, 52, 58, 60, 62 Земельного кодексу України.

Також позивач покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не оцінили наведені ним аргументи.

16. У відзиві третя особа ТОВ «Укргенплан» зазначає, що позивач не довів яким чином оскаржуване розпорядження порушує його права. Розпорядженням №413 затверджено детальний план частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве площею 6,995 га для індивідуального дачного будівництва. Частина території Щасливцевської сільської ради за межами населеного пункту с. Щасливцеве площею 6,995 га для індивідуального дачного будівництва знаходиться в межах водоохоронної зони вздовж Азовського моря на територіях вздовж Азовського моря на територіях Щасливцевської та Стрілківської сільських рад Генічеського району Херсонської області, меншої за два кілометри від урізу води, але за межами встановленої прибережної захисної смуги, інформація про яку внесена до державного земельного кадастру та відображена на публічній кадастровій карті.

17. Схемою планування території курортно-рекреаційної зони Арбатської Стрілки вказана частина території площею 6,995 га передбачена під розміщення об`єктів рекреаційного призначення. Детальним планом території вона уточнена під індивідуальне дачне будівництво.

18. Таким чином, на цей час розроблення схеми планування узбережжя Азовського моря в цій частині є предметом відання Кабінету Міністрів України та Херсонської обласної ради, які мають право на звернення до суду. Позивач відповідних повноважень не має.

19. Генічеська районна державна адміністрація у відзиві покликається на відсутність факту порушення оскаржуваним рішенням права позивача.

20. Щасливцевська сільська рада у відзиві зазначала про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, адже територія, на яку затверджено оскаржуваним розпорядження детальний план, не знаходиться у межах прибережних захисних смуг Азовського моря та річки Сиваш.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційної скарги та відзивів на неї та дійшов таких висновків.

(а) щодо права на звернення до суду

22. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

23. Частиною 1 ст. 7 КАС України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

24. Згідно із ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

25. Екологічні інтереси населення можуть захищатися у судовому порядку на підставі ч. 7 ст. 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

26. .Орхуська конвенція ратифікована Законом України від 06.07.1999 №832-ХІV, тому її положення відповідно до ст. 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

27. Пунктом 3 ст. 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

28. Водночас відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у процесі ухвалення рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні [(згідно із Настановами щодо впровадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік)]. Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

29. Приписи нормативно-правових актів усіх рівнів щодо принципів, правил, вимог, обов`язків різноманітних суб`єктів, що стосуються утримання диких тварин, на усіх правових титулах (в усіх формах власності чи користування), в неволі чи в напіввільних умовах, є «національним законодавством, що стосується навколишнього середовища» у значенні пункту 3 статті 9 Орхуської конвенції. Порушення приписів цих нормативно-правових актів може бути предметом судового оскарження відповідно до статті 9 Орхуської конвенції.

30. З огляду на важливість реального захисту довкілля, неприпустимим є обмежене тлумачення чинного законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки.

31. У рішенні від 11.12.2018 у справі № 910/8122/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що положення Орхуської конвенції треба тлумачити так, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості, яким у цьому випадку є громадська організація.

32. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.10.2019 у справі №826/3820/18, від 25.05.2022 у справі № 826/4181/17 та від 04.03.2023 у справі № 826/17687/16.

33. Відповідно до ст.10 Закону України від 25.06.1991 № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічні права громадян забезпечуються: б) обов`язком центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об`єктів економіки; д) компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров`ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; е) невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

34. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 має на меті захистити межі прибережної захисної смуги, що запобігти погіршенню екологічного стану навколишнього природного середовища та виникнення небезпеки для здоров`я людей, зокрема і позивача.

35. З урахуванням того, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що ОСОБА_1 має право на звернення до суду з позовом за захистом своїх екологічних прав та інтересів, а тому відхиляє покликання третьої особи на відсутність такого права.

(б) щодо правомірності рішення

36. Ключовим правовим питанням у справі є відповідність оскаржуваного розпорядження Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області №413 від 30.09.2016 "Про затвердження детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве" вимогам законодавства, що регулює режим використання прибережних захисних смуг.

37. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 61 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

38. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

в) влаштування літніх таборів для худоби;

г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

39. Згідно зі ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

40. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

2) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

3) влаштування літніх таборів для худоби;

4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

41. Згідно з ч. 1 ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

42. Частинами другою, третьою цієї ж статті передбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

43. Питання визначення розмірів і меж прибережної захисної смуги врегульовано й нормами Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 №486, згідно з пунктами 10, 11 якого на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови. Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.

44. Аналогічні вимоги щодо ширини прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлені й абзацом четвертим пункту 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів.

45. За правилами вищезгаданої норми, уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Вона може використовуватись для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

46. Пунктом 6.15 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів також передбачено, що у населених пунктах, розташованих в прибережній зоні басейнів Чорного і Азовського морів, берегова смуга шириною 100 м повинна використовуватись як зона відпочинку населення, всі види будівництва, які не мають безпосереднього відношення до рекреаційної діяльності, забороняються. Спеціальні види будівництва повинні бути погоджені з Міністерством охорони здоров`я і Мінекобезпеки України.

47. При цьому, відповідно до Державних будівельних норм (далі - ДБН) 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 №44, та примітки до цього пункту, у приморських курортах підлягає охороні зона суворого режиму (перша зона санохорони), включаючи прибережну смугу моря, пляжі і територію, що прилягає до пляжів, завширшки не менше 100 м, яка повинна використовуватися переважно для організації зелених насаджень загального користування, набережних, бульварів, скверів, кліматолікувальних споруд, спортивних і дитячих майданчиків.

У вказаній зоні курортних міст і селищ, що склалися, допускається збереження існуючих капітальних споруд житлово-цивільного призначення за умови забезпечення санітарно-гігієнічних умов їх експлуатації.

48. Пунктом 10.17 цих же ДБН передбачено, що у водоохоронних зонах, прибережних смугах забороняється розміщення полігонів для твердих побутових відходів та неутилізованих промислових відходів, складів нафтопродуктів, складів для зберігання отрутохімікатів і мінеральних добрив, накопичувачів стічних вод тваринницьких комплексів і ферм. У межах територій міських і сільських поселень допускається за погодженням із органами охорони природи розміщення окремих об`єктів виробничої та соціальної сфери, обладнаних централізованою каналізацією.

У трикілометровій зоні узбережжя Азовського і Чорного морів забороняється будівництво:

а) промислових підприємств та інших об`єктів, не пов`язаних з розвитком і обслуговуванням курортів, крім морських портів та інших об`єктів морського транспорту, об`єктів рибної промисловості і організацій, які виконують берегозміцнювальні та протизсувні роботи;

б) індивідуального житла, крім населених пунктів, вказаних у розпорядженні Кабінету Міністрів України;

в) будинків, споруд і комунікацій у приморських прибережних смугах завширшки менше 100 м від урізу води, а у приморських курортних зонах за наявності пляжу - менше 100 м від його суходільної межі.

49. Відповідно до пункту 16 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 №269 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №431) у прибережній захисній смузі морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

будівництво промислових об`єктів;

застосування стійких та сильнодіючих пестицидів;

влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;

влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом понад 1 куб. метр на добу;

влаштування полів фільтрації та будівництво інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів.

У прибережній захисній смузі вздовж морів, заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах може здійснюватися лише будівництво санаторіїв, інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням та каналізацією.

50. За приписами ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

51. Обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлені ст. 90 Водного кодексу України.

Відповідно до вищевказаної норми прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

1) застосування стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;

3) влаштування вигрібів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу;

4) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів.

52. У межах таких смуг уздовж морів, морських заток і лиманів забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об`єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені (ч. 2 ст. 113 Земельного кодексу України).

53. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування можуть передавати, зокрема, громадянам із земель водного фонду на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України; близький за змістом припис закріплює ч. 3 ст. 85 Водного кодексу України).

54. Суди першої та апеляційної інстанцій повинні були встановити чи належить територія, щодо якої прийнято оскаржуваний детальний план, до прибережної захисної смуги та відповідно чи можна здійснювати на цій території будівництво.

55. Отже, завданням судів попередніх інстанцій було надати оцінку аргументам позивача, перевірити обставини, які є визначальними при вирішенні цієї справи.

56. Проте, суд першої інстанції обмежився висновками про те, що позивач не має права на звернення до суду (відсутність порушення права). Суд апеляційної інстанції, хоч і визнав право на позов, однак у своєму рішенні оцінив процедуру ухвалення оскаржуваного розпорядження та, крім цього, зазначив, що факт віднесення земельної ділянки до земель рекреаційного призначення підтверджується і Схемою планування території чорного та Азовського морів, затверджений рішенням Херсонської обласної ради від 03.03.2017 № 378 «Про затвердження Схеми планування території узбережжя Чорного та Азовського морів в межах Херсонської області». З наведеного вбачається, що детальним планом лише уточнюється, що зазначені землі рекреаційного призначення відносяться до категорії земель для індивідуального дачного будівництва, що не суперечить приписам ЗК України.

57. У касаційній скарзі позивач підкреслює, що він не оскаржував розпорядження з підстав недотримання порядку його прийняття, а підставами звернення до суду є саме те, що земельна ділянка, яку охоплює затверджений оскаржуваним розпорядженням детальний план, перебуває у межах прибережної захисної смуги, на якій заборонено будівництво відповідно до норм чинного законодавства.

58. Також позивач покликається на те, що судами не досліджувався проект землеустрою №478. Також зазначає про невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, адже Генерального плану Генічеського району Херсонської області не існує, а за вказаним судом апеляційної інстанції посиланням розміщено Генеральний план с.Щасливцеве.

59. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

60. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

61. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

62. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

63. Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

64. Згідно зі ст. 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

65. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

66. У ч. 4 цієї ж статті КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

67. Враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили належним чином обставини справи, справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

68. Відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 18.03.2022 №11/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Одеський окружний адміністративний суд

Керуючись ст. 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №540/86/20 скасувати, справу №540/86/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя А.А. Єзеров