Ухвала

від 03.07.2023 по справі 441/343/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

03 липня 2023 року

м. Київ

справа №441/343/16-ц

адміністративне провадження № К/990/12705/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року

у справі №441/343/16-ц

за позовом ОСОБА_2

до Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області,

треті особи ОСОБА_1 , Відділ Держгеокадастру у Городоцькому районі Львівської області,

про визнання незаконними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року залишено без руху з підстав, передбачених статтею 332 КАС України, та надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року, згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України.

12 травня 2023 року на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху надійшли додаткові матеріали, з яких вбачається, що скаржником виконано вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху та надано уточнену касаційну скаргу.

Скаржником у касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що попередньо подану касаційну скаргу було повернуто ухвалами Верховного Суду від 27 лютого 2023 року та 21 березня 2023 року.

Відповідно до частини третьої статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, враховуючи те, що повторно касаційну скаргу подано у розумний строк, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.

Як убачається з оскаржуваних судових рішень, матеріалів касаційної скарги та доповнень до неї, предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області № 589 від 20 листопада 2013 року «Про внесення змін»; визнання незаконним та скасування рішення Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області № 791 від 23 січня 2015 року «Про затвердження детального планування території земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ».

Статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.

Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Виходячи з аналізу наведених положень законодавства, право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, однак, лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас, згідно з положеннями частин третьої, четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні, у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, зважаючи на приписи пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України, з урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета позову та суб`єктного складу учасників справи, її складності, ухвалені у цій справі судові рішення постановлені у справі незначної складності.

За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Скаржником наведено наступні підстави для касаційного оскарження рішення судів першої і апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі №441/343/16-ц, які передбачені частинами четвертою та п`ятою статті 328 КАС України.

Скаржник стверджує, що вона позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді справи № 441/2352/20.

Також ОСОБА_1 наголошує на необхідності сформулювати висновок щодо застосування статей 328 Цивільного кодексу України, частини четвертої статті 90, частини першої статті 308, підпункту «в» пункту 3 частини першої статті 322 КАС України.

Стосовно посилання на пункт «б» частини п`ятої статті 328 КАС України, Суд зазначає, що скаржником з метою обґрунтування даної підстави для відкриття касаційного провадження, не наведені достатні та обґрунтовані мотиви стосовно того, які саме обставини підлягають спростуванню, враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, а також не обґрунтовано, з яких причин заявник позбавлений можливості їх спростувати. Твердження про те, що в рішенні Городоцького районного суду від 03 лютого 2023 року суд посилається на обставини, зазначені в оскаржуваних рішеннях як на встановлені рішенням суду факти також не дозволяє Суду визнати наявність виняткових підстав для касаційного перегляду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року.

Підсумовуючи, Верховний Суд зазначає, що без належного обґрунтування заявником Суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктом «б» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Щодо твердження скаржника про відсутність висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах Суд зазначає, що Верховним Судом самостійно не встановлено, що у судовій практиці, яка склалася у подібних правовідносинах, існують підстави, які б вказували на наявність проблеми, вирішення якої полягає у необхідності формулювання Верховним Судом правового висновку щодо застосування статей 328 Цивільного кодексу України, частини четвертої статті 90, частини першої статті 308, підпункту «в» пункту 3 частини першої статті 322 КАС України. Крім того, така необхідність належним чином не обґрунтована у касаційній скарзі ОСОБА_1 .

Суд вважає за необхідне наголосити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен навести норму права, яку судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно та обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.

Тобто обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

(1) норми матеріального права, яка неправильно застосована судами попередніх інстанцій;

(2) у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права;

(3) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, важливо, щоб висновок стосовно правильного застосування цієї норми був ще не сформульований Верховним Судом.

З огляду на вищезазначене, Суд вказує, що саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності достатніх мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Відтак, посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суть доводів касаційної скарги, що полягає у посиланні скаржника на порушення судом апеляційної інстанції частини четвертої статті 90, частини першої статті 308, підпункту «в» пункту 3 частини першої статті 322 КАС України, зводиться до необхідності здійснення Верховним Судом повторного дослідження та оцінки доказів у справі. Проте, вказане призведе до порушення Верховним Судом положень статті 341 КАС України, зі змісту яких вбачається, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Окрім того Суд також критично ставиться до твердження скаржника про те, що суд першої інстанції розглядав справу з урахуванням особливостей провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень, оскільки з аналізу рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року не вбачається, що розгляд цієї справи здійснювався судами попередніх інстанцій за правилами статті 264 КАС України.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що передбачені статтею 328 КАС України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку скаржником належним чином не обґрунтовані у касаційній скарзі, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Аналогічна позиція щодо віднесення справ з подібним предметом спору до справ незначної складності висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 18 липня 2019 року у справі №809/1013/18, від 29 листопада 2021 року у справі № 300/612/21 та від 12 квітня 2023 року у справі №580/1157/22

Керуючись статтями 121, 248, 328, 329, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання ОСОБА_1 та поновити строк на касаційне оскарження у справі № 441/343/16-ц.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року у справі №441/343/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області, треті особи ОСОБА_1 , Відділ Держгеокадастру у Городоцькому районі Львівської області, про визнання незаконними та скасування рішень.

3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач Я.О. Берназюк

Судді Н.В. Коваленко

Т.Г. Стрелець