Рішення

від 23.06.2023 по справі 450/2772/21

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/2772/21 Провадження № 2/450/491/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2023 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Данилів Є.О.

при секретарі Ориняк Н.М.

з участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Жовківський районний відділ державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції

про (предмет позову):

визнати недійсним Договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7453/18/000373 від 09.02.2018 року, укладений між Приватним підприємством «Віксор» на підставі Договору комісії № 7453/18/000373 від 09.02.2018 року та ОСОБА_5 ,

суд постановив таке рішення:

підстава позову:рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27.12.2017р. по справі № 461/8089/17 визнано спільною частковою власністю (по 1/ 2 частки кожного) подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 транспортний засіб марки МАN, модель 8.163, 1999 р.в., номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , тип - Бортовий-С; витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_6 транспортний засіб марки МАN, модель 8.163,1999р.в.,номер шасі(кузова) НОМЕР_1 ,тип -Бортовий-С.На підставіданого судовогорішення 11.03.2020р.Галицьким районнимсудом м.Львова видановиконавчий лист.Постановою старшогодержавного виконавцяЖовківського районноговідділу державноївиконавчої службиЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерства юстиції (м. Львів) Бакум Н.М. від 26.03.2021р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.

Під часпримусового виконаннязазначеного судовогорішення державнимвиконавцем встановленоте,що боржником09.02.2018року відчуженоТЗ згіднодоговору купівлі-продажу№ 7453/18/000373укладеного між ОСОБА_5 таприватним підприємством«Віксор»,Договору комісії№ 7453/18/000373,укладеного міжвідповідачем таприватним підприємством«Віксор».Отже,на підставіДоговору комісії№ 7453/18/000373ПП «Віксор»,діючи задорученням відповідача,відчужило ТЗ ОСОБА_5 . Таким чином,ухиляючись відповернення ТЗ,відповідач,діючи недобросовіснота зловживаючиправом,уклала фіктивніправочини.Враховуючи наведене,просить позовзадовольнити.

Позиціявідповідача -1 ОСОБА_5 : у судове засідання не з`явилася.

Позиція відповідача -2 ОСОБА_3 :згідно відзивуна позовнузаяву узадоволенні позовнихвимог проситьвідмовити,оскільки сторонамиоспорюваного правочину,а самедоговору купівліпродажу т/звід 09лютого 2018року являютьсяПриватне підприємство«Віксор»,код ЄДРПОУ35047194(продавець)та ОСОБА_5 (покупець).На моментвчинення оскаржуваногоправочину ПП«Віксор» незнав тане мігзнати проіснування ухвалиГалицького районногосуду м.Львова від24листопада 2017року вцивільній справі№461/8089/17,оскільки такийне бувстороною (учасником)у данійцивільній справі.На момент вчинення оспорюваного правочину т/з не перебував під арештом, що свідчить про законність укладення договору купівлі-продажу від 09 лютого 2018 року між ПП «Віксор» та ОСОБА_5 .

Договір купівлі-продажу транспортного засобу марки МАN, модель 8.163, 1999 р.в., номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , тип - Бортовий-С укладений між ПП «Віксор» та ОСОБА_5 є законним, виконаним, таким що породив реальні правові наслідки, а відтак не підлягає визнанню недійсним.

Позиція третьої особи Жовківський районний відділ державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції: представник подав заяву про розгляд справи у відсутності.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

22.09.2021 року ухвала про відкриття провадження у справі; 04.11.2021 року відзив представника відповідача ОСОБА_4 на позовну заяву; 09.11.2021 року заява представника позивача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи; 23.02.2022 року заява Жовківського районного відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції про розгляд справи без участі; 11.04.2022 року заява представника позивача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи; 25.10.2022 року заява Жовківського районного відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції про розгляд справи без участі; 25.11.2022 року заява представника позивача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи; 16.01.2023 року заява представника позивача ОСОБА_2 про долучення документів; 16.01.2023 року заява представника відповідача ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи; 21.03.2023 року заява представника позивача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27.12.2017 року у справі № 461/8089/17 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано спільною частковою власністю (по 1/ 2 частки кожного) подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 транспортний засіб марки МАN, модель 8.163, 1999 р.в., номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , тип - Бортовий-С. Витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_6 транспортний засіб марки МАN, модель 8.163, 1999 р.в., номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , тип - Бортовий-С.

Постановою Львівського апеляційного суду від 28.05.2019 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 28.12.2017 року скасоване та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 11.12.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року скасовано, рішення Галицького районного суду м. Львова від 28.122.017 року залишено в силі.

11.03.2020 року на виконання вказаного рішення суду після набрання ним законної сили Галицьким районним судом міста Львова видано виконавчий лист № 461/8089/17. Постановою старшого державного виконавця Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Бакум Н.М. від 26.03.2021р. відкрито виконавче провадження № 64972132 з примусового виконання вказаного виконавчого листа № 461/8089/17, виданого Галицьким районним судом м. Львова від 11.03.2020 року.

09.02.2018 року між ПП «Віксор» та ОСОБА_3 було укладено договір комісії № 7453/18/000373, згідно якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один/або кілька правочинів щодо продажу транспортного засобу модель - МАN, модель 8.163, 1999 р.в., номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , тип - Бортовий-С, номерний знак НОМЕР_2 а саме за 32000 грн.

09.02.2018 року між ПП «Віксор» та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі продажу № 7453/18/000373, згідно якогоПП «Віксор»продало ОСОБА_5 , транспортний засіб модель - МАN, модель 8.163, 1999 р.в., номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , тип - Бортовий-С, номерний знак НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що сторонами оспорюваного правочину, а саме договору купівлі продажу № 7453/18/000373 транспортного засобу модель - МАN, модель 8.163, 1999 р.в., номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , тип - Бортовий-С, номерний знак НОМЕР_2 від 09 лютого 2018 року є Приватне підприємство «Віксор», код ЄДРПОУ 35047194 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець). На момент вчинення оскаржуваного правочину ПП «Віксор» не знав та не міг знати про існування ухвали Галицького районного суду м. Львова від 24 листопада 2017 року в цивільній справі № 461/8089/17, оскільки такий не був стороною (учасником) у даній цивільній справі. Більше того, відповідачу у цивільній справі №461/8089/17 - ОСОБА_3 , також нічого не було відомо про існування вищевказаної ухвали про забезпечення позову, оскільки матеріали цивільної справи не містять жодних доказів отримання відповідачем, чи її представником, ухвали Галицького районного суду м. Львова від 24 листопада 2017 року в цивільній справі № 461/8089/17 про забезпечення позову.

Крім тогопозивачем неподано доказівстосовно реалізації ухвали Галицького районного суду м. Львова від 24 листопада 2017 року в цивільній справі № 461/8089/17 про забезпечення позову.

Також, на момент вчинення оспорюваного правочину транспортний засіб не перебував під арештом, що свідчить про законність укладення договору купівлі-продажу від 09 лютого 2018 року між ПП «Віксор» та ОСОБА_5 .

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6ст.203 цього Кодексу.

Правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (частина третя статті215,216 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, з якою погодився і Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 379/1256/15-ц, від 08 лютого 2018 року у справі № 756/9955/16-ц, від 21 травня 2020 року у справі № 468/1736/17-ц.

Таким чином, у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналогічні за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 461/6252/18, від 25 листопада 2020 року у справі № 760/21747/19, від 20 вересня 2022 року у справі № 619/4478/20.

Як вбачається, з оспорюваного договору, такий відповідає вимогам ЦПК України ст.203 ЦПК України, оскільки його зміст не суперечить ЦК України та вчинений дієздатними особами. Договір укладений в належній письмовій формі і підписаний особисто сторонами, спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином,установивши,що оспорюванийдоговір купівлі-продажувід 09лютого 2018року бувспрямований нареальне настанняправових наслідків- передачу правомочностейз володіння,користування,розпорядження автомобілемпокупцю,і такінаслідки настали, тому доводи позивача про фіктивність правочину - договору купівлі-продажу № 7453/18/000373 від 09.02.2018 року, укладеного між ПП «Віксор» та ОСОБА_5 не ґрунтуються ні на дійсних обставинах справи, ні на Законі.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Суд зазначає, що оскільки на момент вчинення оспорюваного правочину 09 лютого 2018 року сторонам даного правочину не було відомо про рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2017 року у справі №461/8089/17, яке не вступило в законну силу, транспортний засіб не перебував під арештом, відтак в даному випадку являється абсолютно недоведеним факт введення будь-кого в оману, а також приховування «справжніх намірів учасників правочину».

Позивачем не було доведено того факту, що ОСОБА_3 здійснила відчуження спірного автомобіля на свій розсуд проти волі ОСОБА_1 і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби.

Відчужене без письмової згоди одного з подружжя спільне майно іншим з подружжя не витребовується у добросовісного набувача (ВС/КЦС у справі № 755/20923/14-ц від 03 травня 2018р.)

Відповідно до ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, відсутність згоди одного з подружжя на відчуження спільного майна сама по собі не може бути підставою для визнання договору недійсним інший з подружжя в такому випадку має право на компенсацію вартості своєї частки (ВСУ у справі №6-1587цс16).

Тобто, при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна, визнання недійсними правочинів та витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля вона має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 22.02.2017 року справа № 6-17цс17; у постанові від 08.05.2018 року справа № 304/1423/15-ц, провадження № 61-5083св18; у постанові від 03.05.2018 року справа № 755/20923/14-ц,провадження № 61-10442св18; у постанові від 05.10.2020 року у справі №537/78/19, провадження №61-17347св19.

Таким чином,суд приходитьдо висновку,що вданому випадкуналежним способомзахисту правпозивача єправо навідшкодування компенсаціївартості 1/2частки автомобіля МАN, модель 8.163, 1999 р.в., номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , тип - Бортовий-С, номерний знак НОМЕР_2 , оскільки майно було реалізовано без відома одного з подружжя.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження фіктивності оспорюваного правочину, а також не довів факту відчуження спірного автомобіля без його згоди у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

За таких обставин, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги та доводи ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а договір купівлі-продажу транспортного засобу є дійсним.

Разом з цим, слід відзначити той факт, що позивач не є стороною укладеного комісійного договору. При цьому, позивач не надав суду жодних доказів, що договір якимось чином порушує права реального власника.

Тягар доказування фіктивності правочину повністю покладається на позивача.

З врахуванням того, матеріали, додані до позовної заяви не містять жодних доказів на ствердження фіктивності договору купівлі-продажу, то сумніви щодо дійсності повинні тлумачитись судом на користь дійсності договору купівлі-продажу, відтак, Договір купівлі-продажу транспортного засобу марки МАN, модель 8.163, 1999 р.в., номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , тип - Бортовий-С, номерний знак НОМЕР_2 від 09 лютого 2018 року укладений між ПП «Віксор» та ОСОБА_5 є законним, виконаним, таким що породив реальні правові наслідки, а відтак не підлягає визнанню недійсним.

Таким чином, відсутні законні підстави для визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу №7453/18/000373, укладеного між Приватним підприємством «Віксор» та ОСОБА_5 , 09.02.2018 року недійсним, а така вимога позивача є необґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,

ухвалив:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Жовківський районний відділ державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції про (предмет позову):

визнати недійсним Договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7453/18/000373 від 09.02.2018 року, укладений між Приватним підприємством «Віксор» на підставі Договору комісії № 7453/18/000373 від 09.02.2018 року та ОСОБА_5 , - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 30.06.2023 року.

Учасники справи: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 ; ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 ; Жовківський районний відділ державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції, м. Жовква, вул. Воїнів УПА, 35.

СуддяЄ. О. Данилів