Ухвала

від 27.06.2023 по справі 910/4517/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/4517/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С. В., Губенко Н. М.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,

представників учасників справи:

від позивача: Пасічник Я. С.,

від відповідача: Антонюк Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу керівника Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області" Мацоли Михайла Васильовича

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді: Пукас А.Ю

від 17.10.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Гаврилюк О. М., Зубець Л. П., Ткаченко Б. О.

від 25.01.2023

за позовом керівника Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області" Мацоли Михайла Васильовича

до Хмельницької обласної державної адміністрації (Хмельницької обласної військової адміністрації)

про визнання недійсним статуту,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області" Мацола Михайло Васильович (далі - Позивач) звернувся з позовом до Хмельницької обласної державної адміністрації (далі - Відповідач) про визнання недійсним Статуту Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви" Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області у новій редакції (далі - Статут).

На обґрунтування позову Позивач посилається на те, що Статут в новій редакції прийнято особами, які не є членами релігійної організації, за відсутності кворуму, без дотримання процедур, передбачених діючим Статутом. Позивач стверджує також, що посадовими особами Відповідача не було перевірено відповідність поданих на реєстрацію документів законодавству та чинному Статуту релігійної громади, про порушення своїх прав та прав членів релігійної громади, які висловились за духовну і канонічну єдність з УПЦ під предстоятельством Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходили з такого:

- з аналізу частини 3 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", а також пункту 18 статуту в редакції від 05.12.2017 вбачається право релігійної громади (без настоятеля) скликати загальні збори щодо вирішення питання про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до Статуту релігійної організації (при цьому, рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до Статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення та відповідно не потребує затвердження керуючим Шепетівською єпархією УПЦ);

- Позивачем відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не доведено недотримання порядку скликання парафіяльних зборів 07.05.2022, прийняті на яких рішення оформлено протоколом № 1; наявні у матеріалах справи документи свідчать про те, що збори були проведені відповідно до вимог Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації";

- станом на дату подання цього позову Позивачем не надано доказів визнання недійсними рішень, оформлених протоколом № 1;

- без заявлення вимоги про визнання недійсним рішень загальних зборів, оформлених протоколом № 1, не можливо встановити і недійсність Статуту в новій редакції;

- Відповідач здійснив дії щодо реєстрації спірного Статуту відповідно до вимог чинного законодавства (в останнього не було підстав для відмови у реєстрації Статуту); Статут в новій редакції відповідає Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", зміни до Статуту були внесені компетентним органом - загальними зборами релігійної громади;

- відсутність порушень прав Позивача, гарантованих статтею 35 Конституції України, статтею 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", оскільки зміна канонічної підлеглості відноситься до компетенції членів релігійної громади - парафіяльних зборів, які згідно з Статутом в редакції від 05.12.2017 є вищим органом управління Релігійної організація "Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області";

- безпідставність пред`явлення позовної вимоги про визнання недійним Статуту до обласної державної адміністрації, якою не вчинялися дії щодо предмета спору (прийняття Статуту в новій редакції) та яка взагалі не повинна втручатися в діяльність релігійних організацій, а має діяти виключно в межах визначених дискреційних повноважень.

03 березня 2023 року Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та позов задовольнити.

Підставами касаційного оскарження відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України Позивач визначив:

- пункт 3: суд апеляційної інстанції застосував статті 7, 8, 14-16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" без наведення та за відсутності висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах;

- пункт 4: суди першої та апеляційної інстанції порушили статті 74, 77 частини 4, 5 статті 236 ГПК України та не дослідили рішення, оформлені протоколами № 3, 4 загальних Парафіяльних зборів Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області" (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України). Крім того, Позивач зазначив, що протокол та подальші документи, які подано до Хмельницької обласної державної адміністрації про реєстрацію Статуту Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області у новій редакції не були підписані головою парафіяльної ради, а були підписані Гетьман В. М., який ніколи не був членом Релігійної громади (пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач просить подану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, з підстав зазначених у відзиві.

20 червня 2023 року до Верховного Суду від Позивача надійшло клопотання про передачу справи № 910/4517/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, обґрунтоване існуванням виключної правової проблеми у справі щодо прийняття і реєстрації статутів релігійних організацій відповідно до вимог статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"; Позивач зазначив про існування різних підходів судів у вирішення таких категорій спорів.

У клопотанні Позивач посилається також на існування у національному законодавстві прогалин, неточностей та колізій щодо порядку зміни підлеглості, визначення членства у релігійних організаціях.

Відповідач звернувся до Верховного Суду із запереченнями на вказане вище клопотання Позивача, зазначивши про те, що справа не містить виключної правової проблеми, на що помилково посилається Позивач, а Верховним Судом сформовано висновок щодо застосування вказаних норм права - статей 7, 8, 14 - 16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" у подібних правовідносинах і ця практика є чіткою, усталеною та послідовною.

27 червня 2023 року до Верховного Суду від Позивача надійшло клопотання про зупинення касаційного провадження у справі № 910/4517/22, порушеного за його касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023, до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 906/1330/21 або до повернення справи палаті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів судових рішень.

У клопотанні Позивач, посилаючись на подібність правовідносини у справі, яка переглядається і справі № 906/1330/21 та, що від вирішення Великою Палатою Верховного Суд справи № 906/1330/21 фактично залежать правильність вирішення спору у справі № 910/4517/22, просить зупинити касаційне провадження у справі № 910/4517/22, порушене за його касаційною скаргою, на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України.

Розглянувши вказані клопотання Позивача, врахувавши заперечення Відповідача щодо передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, заслухавши думку учасників справи, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання Позивача про передачу справи № 910/4517/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Однак, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення касаційного провадження у справі № 910/4517/22 за касаційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 906/1330/21 або до повернення справи палаті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів судових рішень з огляду на таке.

Стаття 302 ГПК України визначає підстави, зокрема, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Частиною 5 статті 302 ГПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Велика Палата Верховного Суду у своїх судових рішеннях неодноразово зазначала, що зміст виключної правової проблеми полягає у тому, що у справі, питання про прийняття якої до розгляду вирішується Великою Палатою, вбачається різне застосування норм матеріального права, відсутні норми, які регулюють спірні відносини, або є прогалини в застосуванні спірних відносин.

Крім того, згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 910/5880/21).

З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до положень частини 5 статті 302 ГПК України суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та відповідно не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Верховний Суд, надавши оцінку доводам Позивача, які містяться у клопотанні про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, дійшов висновку про те, що Позивачем належним чином не обґрунтовано існування виключної правової проблеми у цій справі та не наведено кількісних та якісних показників, за наявності яких справа могла б бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до вимог частини 5 статті 302 ГПК України. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотання Позивача про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду справу № 906/1330/21 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної громади Покрова Пресвятої Богородиці Житомирсько-Овруцької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) про визнання недійсним протоколу загальних зборів, визнання недійсним статуту дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи № 906/1330/21 разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.09.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, про що постановив ухвалу від 20.06.2023.

Передаючи справу № 906/1330/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у справі № 906/1330/21 зазначив про існування виключної правової проблеми у цій справі та, що така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Так, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду зазначив, що у справі № 906/1330/21 перед судом постали такі питання:

1) яким чином має визначається членство в релігійній громаді, якщо статутом не передбачено фіксоване членство та відсутній облік членів релігійної громади?

2) яким чином визначається правомочність (повноважність) загальних зборів (дві третини від кількості членів релігійної громади) приймати рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту, якщо статутом не передбачено фіксоване членство та облік членів релігійної громади?

3) чи порушуються прийняттям рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту права керівника (настоятеля) релігійної організації, що не згодний з таким рішенням, якщо він його оскаржує з підстав прийняття неповноважними членами організації?

4) чи є рішення про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях втручанням у право первісної релігійної громади та її настоятеля, що не згодний з рішенням про зміну підлеглості, сповідувати свою релігію спільно з іншими у розумінні статті 11 у поєднанні зі статтею 9 Конвенції? 5) Чи було порушено таке право відповідно до конкретних обставин справи?

У мотивувальній частині, у пункті 56 ухвали від 20.06.2023 у справі № 906/1330/21, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду зазначив, що рішення про зміну підлеглості не приймалось безпосередньо державою, але було наслідком прийнятого 17 січня 2019 року Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи", яким встановлено відповідну процедуру; окрім того, рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту було зареєстровано державою в особі державної адміністрації в порядку, встановленому статтею 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"; закон передбачає можливість відмови, якщо зміни і доповнення статутів або діяльність суперечать чинному законодавству, що означає обов`язок уповноваженого державного органу перевіряти дотримання процедури з метою захисту прав заінтересованих осіб. Без проведення реєстраційних дій первісна релігійна громада не втрачає правосуб`єктність.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. У цьому випадку згідно з приписами пункту 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи предмет та підстави позову, а також підстави касаційного оскарження, доводи Скаржника у цій справі та, оскільки за результатами розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 906/1330/21 можуть бути сформовані висновки (щодо застосування норм Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", серед іншого і статті 14 цього Закону), які впливатимуть на правильність вирішення спору у справі № 910/4517/22 та з метою формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у цій справі до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 906/1330/21, або до повернення справи палаті Касаційного господарського суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів судових рішень.

Керуючись статтями 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання керівника Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області" Мацоли Михайла Васильовича про передачу справи № 910/4517/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

2. Зупинити касаційне провадження у справі № 910/4517/22 Господарського суду міста Києва за касаційною скаргою керівника Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області" Мацоли Михайла Васильовича на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 906/1330/21 або до повернення справи палаті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів судових рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко