Рішення

від 28.06.2023 по справі 154/4522/21

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

154/4522/21

2/154/57/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року м. Володимир

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Каліщука А.А.

за участю секретаря судового засідання Кравчук А.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Гордійчука Богдана Івановича про визнання недійсним договорів купівлі-продажу,

встановив:

Позивач звернувсяв судіз позовомдо ОСОБА_5 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Гордійчука Б.І. про визнання недійсним договорів купівлі-продажу.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що на початку грудня 2018 він взяв в борг у відповідача кошти в сумі 4000 доларів США строком на 12 місяців. З метою гарантування повернення боргу він передав відповідачу всі правовстановлюючі документи на житловий будинок та земельну ділянку, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

04.12.2018 відповідач запропонував йому разом із дружиною ОСОБА_6 прийти до нотаріуса ОСОБА_7 для підписання договору застави будинку та земельної ділянки, як гарантію повернення боргу. Ним було підписано договори, як він розумів договори застави житлового будинку та земельної ділянки. Він неодноразово звертався до відповідача із пропозицією повернути йому борг, однак відповідач ніяк не реагував. Під час останньої розмови він запропонував відповідачу повернути відсотками 8000 доларів США. Відповідач повідомив, що він є власником будинку та земельної ділянки і в разі неповернення йому 15000 доларів США він примусово виселить його та дружину з будинку, а будинок продасть.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що 04.12.2018 між ним та відповідачем було укладено договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, а не договори застави.

Зазначає, що спірні договори купівлі-продажу укладені внаслідок помилки, оскільки він не мав наміру відчужити житловий будинок і вважав, що укладає договір застави, а не договір купівлі-продажу.

Просить визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 , укладеного 04.12.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться у АДРЕСА_1 , укладеного 04.12.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, в обґрунтування надали пояснення аналогічні тим, що викладені у позові.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що позивач дійсно хотів позичити кошти, але вони не дійшли згоди. Потім позивач вирішив продати будинок та запропонував нам купити його. Під час укладення договорів купівлі-продажу був присутній він, його мама, позивач та його дружина. Нотаріус роз`яснював, що укладаються саме договори купівлі-продажу. Жодних розмов про укладення договору застави між ними не було. Після укладення даних договорів дійшли згоди із позивачем, що вони будуть і надалі там проживати. Не висиляв позивача із будинку, оскільки тривалий час перебував за кордоном.

В судовому засіданні третя особа приватний нотаріус Гордійчук Б.І. пояснив, що

що 04.12.2018 до нього звернувся ОСОБА_1 з наміром укласти догововір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки. 04.12.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки. Жодних намірів про укладення договору застави ОСОБА_1 не висловлював. ОСОБА_1 особисто перечитав зміст договору купівлі-продажу та підписав його. Для укладення договору застави та договору купівлі-продажу подаються різні документи. Також інша вартість посвідчення договору застави та договору купівлі-продажу.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_1 . У 2018 вони звернулись до мами відповідача із проханням позичити їм гроші на що вона погодилась і сказала, що необхідно прийти до нотаріуса і підписати договір. В нотаріуса позивач підписав договір. Через деякий час стало відомо, що будинок проданий відповідачу.

Заслухавши пояснення сторін, їхніх представників, свідків, дослідивши і оцінивши всі докази в сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно дост. 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогокодексуінших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст.203, ч. 1 ст.215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Згідно зст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно дост. 655 Цивільного кодексуУкраїни за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України).

Судом встановлено, що 04.12.2018 було укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_5 житловий будинок, котрий знаходиться у АДРЕСА_1 . Даний договір посвідчений приватним нотаріусомВолодимирського районногонотаріального округу Гордійчуком Б.І. та зареєстровано в реєстрі за №3061.

Також 04.12.2018 було укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_5 земельну ділянку, котра знаходиться у АДРЕСА_1 . Даний договір посвідчений приватним нотаріусомВолодимирського районногонотаріального округу Гордійчуком Б.І. та зареєстровано в реєстрі за №3062.

Дані договори укладені у письмовій формі із зазначенням усіх його істотних умов, підписаний продавцем і покупцем та нотаріально посвідчений. Зміст договору відповідає вимогам закону. Дієздатність продавця та покупця перевірена нотаріусом. Форма правочину дотримана.

Підставою вимог про визнання договорів купівлі-продажу недійсним позивач зазначив, що договори укладені під впливом помилки.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частина 3 ст. 203 ЦК Українивизначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено уст.ст. 229-233 ЦК України.

Правовідносини, пов`язані із вказаними підставами визнання договору недійсним, врегульовані ч. 1ст. 229 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Таким чином, підставою для визнання недійсним правочину, який укладається під впливом помилки, є саме помилка в природі правочину, а не помилка в розрахунку одержання користі від правочину.

Крім цього, сторона, яка посилається наст. 229 ЦК України, як на підставу для визнання договору дарування недійсним, повинна довести, що фактично укладено інший правочин і досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, і що вона помилково вважала один правочин за інший, тобто допустила істотну помилку - помилку в природі правочину.

Тобто, саме сторона договору повинна довести, що вона помилялася щодо правової природи правочину, що мала намір укласти інший договір.

Відповідно до ст.ст.12, 89 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведених норм, на підтвердження того, що при укладенні договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_1 помилявся щодо природи цього правочину і що ця помилка має істотне значення, позивач та його представник не надав суду жодних доказів.

Не надано суду доказів того, що на момент укладення оспорюваних договорів, ОСОБА_1 мав намір укласти саме договір застави (чи інший договір) та докази, які б свідчили про обговорення чи досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов саме договору застави.

Водночас, в судовому засіданні приватний нотаріус Гордійчук Б.І. підтвердив, що ОСОБА_1 звернувся до нього з приводу укладення саме договорів купівлі-продажу. Йому було роз`яснено природу таких правочинів та наслідки їхнього укладення. Під час укладення оспорюваних правочинів ОСОБА_1 бажав укласти саме договори купівлі-продажу, а не інший правочин. Між сторонами не обговорювались істотні умови укладення договору застави. Сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу.

Таким чином, звернення ОСОБА_1 до нотаріуса з приводу укладення договору купрівлі-продажу, котрому роз`яснено правову природу такого правочину і наслідки якого були зрозумілими, обговорення і досягнення сторонами під час укладення правочину істотних умов саме договорів купівлі-продажу, а не договору застави, в сукупності свідчать про те, що волевиявлення позивача було вільним, відповідало його внутрішній волі і було спрямоване саме на укладення договорів купівлі-продажу, а не договору застави.

Також суд бере до уваги, що у договорах сторони визначили ціну за якою було продано житловий будинок та земельну ділянку. У даних правочинах сторони погодили, що ОСОБА_1 зобов`язується передати предмет договору. Також визначено, що підписання договору буде свідчити про те, що розрахунок з ОСОБА_1 за даним договором здійснений та про відсутність у продавця щодо покупця перетензій майнового харакетру, що стосувалось б питань оплати договору.

Зазначення даних умов в договорі свідчить, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та спростовує доводи позивача про укладення фактично іншого правочину (застави).

При цьому, сам факт похилого віку ОСОБА_1 та відсутність у нього іншого житла, окрім спірного, не є доказом того, що при укладенні договорів купівлі-продажу особа помилилася щодо обставин, які мають істотне значення.

Дані обставини не є доказами і не підтверджують, що при укладенні договору мала місце помилка, яка має істотне значення.

Також факт проживання позивача після укладення договору купівлі-продажу в будинку та не проживання у даному будинку відповідача жодним чином не свідчать про помилку позивача при здійсненні волевиявлення на вчинення вказаного правочину. Законодавство не встановлює вимогу про обов`язкове виселення продавця з відчуженого будинку, тобто він може і надалі пароживати у цьому житлі після укладення договору купівлі-продажу, і не визначає обов`язок покупця вселитись у це помешкання, чи проживати у ньому.

Вищенаведені позивачем та його представниками обставини не мають правового значення для правильного вирішення даного спору, оскільки не є підставами для визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову, суд бере до уваги умови договорів купівлі-продажу, зокрема те, що сторони підтвердили дійсність намірів при його укладенні, укладення цього договору відповідає їхнім інтересам, волевиялення є вільним, договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які стосуються договору купівлі-продажу, а також, що нотаріусом роз`яснено наслідки укладення вказаного договору, зокрема положення ст.655 ЦК України.

Також не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що йому не було відомо зміст правочинів, так як не надано договір для читання, оскільки такі в судовому засіданні повністю спростовані, як поясненнями ОСОБА_5 , так і приватного нотаріуса Гордійчука Б.І., котрі підтвердили, що договір купівлі-продажу наданий був сторонам, після чого був прочитаний ОСОБА_1 та підписаний.

Пояснення даних осіб є належними, достовірними, допустимими доказами, повністю узгоджуються з іншими обставинами справи, не спростовані позивачем жодними доказами, а тому суд не вбачає підстав для ненадання їм доказового значення.

Не відповідають дійсним обставинам справи і не беруться до уваги пояснення свідка ОСОБА_6 про те, що позивач помилився щодо природи правочину і думав, що укладає договір застави, оскільки вони повністю спростовані поясненнями відповідача та приватного нотаріуса.

Крім того, судом встановлено, що свідок ОСОБА_6 , як дружина продавця ОСОБА_1 , перед посвідченням нотаріусом оспорюваних договорів купівлі-продажу давала письмову нотаріально засвідчену згоду саме на продаж ОСОБА_1 будинку та земельної ділянки. Дана обставина підтверджує, що сторони дійшли згоди по істотних умовах саме договору купівлі-продажу, а не застави.

Наведені обставини також дають суду підстави зробити висновок, що волевиявлення позивача на укладення договору купівлі-продажу було вільним та відповідало його внутрішній волі.

Таким чином, судом встановлено відсутність передбаченихст. 229 ЦК Українипідстав для визнання оспорюваного позивачем договору дарування недійсним.

Також надана позивачем переписка не є належним та достовірним доказом, оскільки із даного документу не можливо встановити чи дійсно вона відбувалась між позивачем та відповідачем, який заперечує даний факт, а тому не береться судом до уваги.

Оскільки позивач жодними належними та допустимими доказами не довів, що при укладенні договору купівлі-продажу дійсно маламісце помилка,а також,що вонамає істотнезначення,та беручи до уваги, що дані доводи позивача повністю спростовані вищенаведеними дослідженими та перевіреними доказами, тому вимоги позивача є безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення.

Оскільки ухвалою суду від 06.12.2021 вжито заходів забезпечення позову, однак судом відмовлено у задоволенні позову, а тому відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦК України необхідно скасувати заходи забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 12,81,89,265 ЦПК України, ст. 229 ЦК України суд,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Гордійчука Богдана Івановича про визнання недійсним договорів купівлі-продажу.

Скасувати заборону відчуження житлового будинку по АДРЕСА_1 та заборону на відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 0710200000:01:003:2388, площею 0,081 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , котрі були застосовані на підставі ухвали Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06.12.2021 року.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: А.А Каліщук