Рішення від 08.06.2023 по справі 758/18364/21

Справа № 758/18364/21

Категорія 57

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2023 року

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибалки Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання - Маковецької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «Медіа-ДК», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету ОСОБА_3 про захист ділової репутації та спростування інформації,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2021 року до Подільського районного суду м. Києва надійшов позов Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор) (перейменовано на Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України (Агентство відновлення), далі по тексту позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «Медіа-ДК» (далі по тексту відповідач-1), ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач-2), ОСОБА_2 (далі по тексту відповідач-3), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 (далі по тексту третя особа) про захист ділової репутації та спростування інформації.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у випуску журналу «НОВИЙ ЧАС КРАЇНИ» від ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_1 на сторінках 16-21 (далі за текстом журнал), а також в інтернет-виданні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на сайті http://nv.ua/ у статті під назвою « ХОРОШИЕ ДОРОГИ , НО ЕСТЬ ВОПРОС. Охвативший Украину масштабный процесс строительства и ремонта транспортной инфраструктуры может добавить к росту ВВП 2% и сделать страну крупным транзитным хабом. Но неэффективность закупок сокращает положительный эффект ОСОБА_4 , ОСОБА_5 » (мова оригіналу) відповідачами поширено недостовірну інформацію про позивача наступного змісту:

«… Интернет-издание Наші гроші провело собственный анализ того , как происходят процедуры закупки услуг дорожных подрядчиков в рамках Большого строительства. Вывод неутешительный: переплата на тендерах Укравтодора составляет от 10% до 40%. Причина - ограниченный круг участников торгов. Крупные участники закупок - такие компании, как Автомагистраль Пивдень, Автострада, турецкая Онур Конструкцион Интернешенл, ШБУ-77, Ростдорстрой , Альтком.»;

«…Автомагистраль Пивдень ОСОБА_11 только за год получила подрядов на более чем 30 млрд грн, подсчитала ОСОБА_3 , основательница Лиги антитраста. …Эта же компания, согласно сообщению Укравтодора, профинансировала подарок Зеленского одной многодетной семье - новый дом.»;

«…Отдельная проблема Большого строительства - бизнес субподрядов. Лига антитраста ведет анализ того, как крупные участники дорожных тендеров выигрывают контракты, а затем дробят их и перепродают субподрядчикам, зарабатывая на этом маржу. Это и приводит к удорожанию ремонта и строительства 1 км дорог Украины на 40%, подсчитали в организации. Более 90% подрядов за прошлый год составил текущий средний ремонт с гарантией эксплуатации дороги всего лишь 1 - 5 лет.» (мова оригіналу, далі за текстом оспорювана інформація).

Також позивач вказує про спробу досудового врегулювання даного спору. Позивач листом від 20.10.2021 № 3265/1/11-01/07 на адресу головного редактора журналу «Новий час країна» ОСОБА_12 та на адресу ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК» надіслано вимогу про спростування недостовірної інформації.

Лист, адресований головному редактору журналу «Новий час країна» ОСОБА_12 повернувся до позивача за закінченням терміну зберігання, а лист до ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК» 28.10.2021 вручено адресату.

Однак, на момент подання даного позову, від ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК» до позивача не надходило жодної відповіді про розгляд вимоги та вжиття заходів щодо врегулювання спору шляхом внесення змін до спірної статті в журналі.

Позивач вважає, що вказана інформація є недостовірною, перекрученою, не дослідженою та такою, що ганьбить його ділову репутацію, її поширення порушує його особисті немайнові права та дискредитує позивача в очах широкого загалу. На думку позивача така інформація спотворила та принизила оцінку його діяльності з боку громадськості та суспільства, ця оцінка перестала бути об`єктивною, поставила під сумнів його добропорядність, породила сумніви щодо дотримання ним моральних та правових норм у сфері належної реалізації державної політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення, що впливає на негативну соціальну оцінку з боку громадськості та міжнародних партнерів.

На підтвердження обґрунтувань своїх позовних вимог позивач зазначає наступне.

Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) (перейменовано на Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури (Агентство відновлення) діяло відповідно до повноважень та компетенції визначених Положенням про Державне агентство автомобільних доріг України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 439 (чинне на час подання позову, далі-Положення).

Відповідно до Положення, позивач є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення.

Водночас, функції замовника робіт та послуг з будівництва, реконструкції, ремонтів та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення (на час подання позову) виконували служби автомобільних доріг в областях.

Службами автомобільних доріг в областях надано детальну інформацію щодо:

1) переліку учасників які подавали тендерні пропозиції щодо процедур закупівель з будівництва, реконструкції, капітального ремонту, поточного середнього ремонту автомобільних доріг загального користування державного значення, проведених у 2020-2021 роках, загальна кількість яких становить 203 компанії;

2) переліку учасників які подавали тендерні пропозиції щодо процедур закупівель з будівництва, реконструкції, капітального ремонту, поточного середнього ремонту автомобільних доріг загального користування державного значення, проведених у 2020-2021 роках та визнавались переможцями таких закупівель, загальна кількість яких становить 97 компаній;

3) переліку компаній які залучались як субпідрядники/співвиконавці до виконання робіт за проведеними у 2020-2021 роках закупівлями, загальна кількість яких становить 191 компанія.

Вказані докази повністю спростовують опубліковану в статті оспорювану інформацію.

Також позивач зауважує, що опубліковані дані щодо поточного середнього ремонту доріг, отримані від інтернет-видання «Наші Гроші» та від Агії Загребельської, яку в статті представлено, як засновницю Ліги антитраст не обґрунтовані та не відповідають дійсності ані у розрізі кількості закупівель у загальній структурі, ані щодо гарантійного терміну. Більше того, в тексті оскаржуваної статті визначено, що джерелом інформації є інтернет-видання «Наші гроші», а також підрахунки Агії Загребельської. Однак, в журналі не наведено жодних посилань на вищевказані джерела інформації, а також не надано жодних розрахунків, які б підтверджували вказану інформацію. Отже, на думку позивача, опублікована оспорювана інформація являється недостовірною та перекрученою, що підтверджується наступним.

Відповідно до пункту 3.6 Галузевих будівельних норм України (ГБН Г.1-218-182:2011) Поточний середній ремонт - відновлення необхідних транспортно-експлуатаційних показників проїзної частини (рівності та шорсткості покриттів шляхом влаштування поверхневих обробок, тонкошарових покриттів або інших шарів зносу), виправлення незначних пошкоджень окремих елементів автомобільної дороги (земляного полотна, укосів виїмок та насипів, водовідведення, штучних споруд та інших) і доведення елементів облаштування до нормативних вимог. Поряд з цим Державними будівельними нормами України (ДБН В.2.3-4:2015) встановлено мінімально допустимі строки експлуатаційної придатності елементів дороги. Додатком Л до ДБН В.2.3-4:2015 визначено строк експлуатації земляного полотна 10 років, основа дорожнього одягу 8 років, асфальтобетонне/цементобетонне покриття 3/8 років, водопропускні труби 6 років, регуляційні споруди 6 років.

На підтвердження чого, позивачем надано докази щодо гарантійних строків на роботи з поточного середнього ремонту. Так, відповідно до договорів, укладених між службами та підрядними організаціями про виконання робіт з поточного середнього ремонту гарантійний строк в залежності від типу покриття становить від 5/8 років, що навіть більше ніж передбачено нормами ДБН. Якщо дорожнє покриття виконано з асфальтобетону, то мінімальний гарантійний строк становить 5 років, а у разі якщо дорожнє покриття виконано з цементобетону, гарантійний строк становить 8 років. Більше того, гарантія на основу дорожнього одягу встановлюється від 8 років.

Поряд з цим, служби автомобільних доріг по областям, в договорах підряду встановлюють 10 років гарантійного строку на поточний середній ремонт, що повністю спростовує твердження відповідачів щодо визначення гарантійних строків в тривалості 1-5 років. В поширеній статті відповідачі не використовували терміни «приблизно», «декілька», «орієнтовно» та повідомили не просто інформацію про узагальнені гарантійні строки, а абсолютно чітко та однозначно вказали «…текущий средний ремонт с гарантией эксплуатации дороги всего лишь 1-5 лет.».

Словосполучення «…текущий средний ремонт с гарантией эксплуатации дороги всего лишь 1-5 лет.» передбачає що гарантійний ремонт встановлюється в межах 1-5 років, при цьому відповідачі вказану у статті інформацію не підтверджують жодними документами. Отже, інформація, опублікована в статті журналу щодо гарантії експлуатації лише 1-5 років не відповідає дійсності, являється надуманою, недостовірною та перекрученою.

Крім цього, листом Сектору по роботі зі ЗМІ Укравтодору від 18.08.2021 № ВЛ-37/15-00 позивач підтверджує, що опублікована в статті оспорювана інформація, в частині «…Эта же компания («Автомагистраль- Юг»), согласно сообщению Укравтодора, профинансировала подарок Зеленского одной многодетной семье - новый дом», не розміщувалась на ресурсах Укравтодору та не надавалася відповідачам для публікації, тому посилання на позивача, як на джерело вказаних відомостей, є необґрунтованим та безпідставним. Водночас, для публікації статті надавалась інформація, вивантажена з електронної системи публічних закупівель України «Prozorro», та цитати спікерів (копії відповідних доказів наявні в матеріалах справи).

З огляду на вищезазначене позивач стверджує, що опублікована в статті інформація є недостовірною, а ЗМІ і журналісти не перевірили неправдиву інформацію, яку вони поширили, що були зобов`язані зробити в силу закону. Нагальної, суспільної необхідності нехтувати своїм обов`язком не вбачається. Таким чином, відповідачі не маючи жодних доказів та не здійснивши при цьому посилання на офіційні джерела отриманої інформації, використовуючи інформацію, яка має статус чуток, розповсюдили неправдиві відомості, які порочать ділову репутацію позивача.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30 грудня 2021 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 13 липня 2022 року заяву представника позивача - ОСОБА_10 про залучення співвідповідача задоволено. Залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року заяву представника відповідача ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК» - адвоката Демідової Ольги Ігорівни про залучення третьої особи задоволено. Залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог ОСОБА_3 .

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08..06.2023 змінено назву позивача на Державне агенство з відновлення та розвитку інфраструктури України.

Представник відповідача ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК» - адвокат Демідова Ольга Ігорівна (далі по тексту представник відповідача-1, адвокат) у своєму відзиві на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на наступне.

Автори статті (відповідач-2, відповідач-3), досліджуючи та аналізуючи наявну у суспільстві інформацію щодо ситуації із будівництвом доріг та поширюючи спірну інформацію посилаються на незалежне журналістське розслідування проєкту Наші гроші (абзац 3 аркуш сторінки 2 відзиву).

01.02.2021 року проєкт «Наші гроші» опублікував матеріал під заголовком: «Картелізація дорожньої галузі за гроші «ковідного» фонду Зеленського», посилання:https://nashigroshi.org/2021/02/01/kartelizatsiia-dorozhn-oi-haluzi-za-hroshi-kovidnoho-fondu-zelens-koho/ у статті журналісти, зокрема, зазначають: «Інтегральна оцінка: переплата на тендерах Укравтодору становить від 10 до 40%. При цьому чим більший розмір тендеру, тим більша переплата через мінімізацію конкуренції на торгах (абзац 4 аркуш сторінки 2 відзиву).

Також стверджує, що позивачем не надано доказів, що інформація поширена у статті «Наші Гроші» визнана у судовому порядку недостовірною, або доказів опублікування першоджерелом спростування тощо (абзац 5 аркуш сторінки 2 відзиву).

Разом з цим адвокат вказує, що надана позивачем інформація щодо учасників процедур закупівель дорожньо-будівельних робіт/послуг у 2020-2021 роках та перелік підрядних організацій, що виконують роботи в областях на об`єктах у 2020-2021 роках ніяким чином не стосується поширюваної авторами інформації, оскільки в статті, зокрема, не міститься посилання про те, що кількість учасників складала меншу або більшу кількість, аніж зазначена в даних. Натомість автор зазначає, що «Найбільші учасники закупівель - такі компанії, як Автомагістраль Південь, Автострада, турецька Онур Конструкціон Інтернешнл, ШБУ-77, Ростдорбуд, Альтком», що підтверджують, зокрема, додані до позовної заяви матеріали, зокрема, серед переліку інших учасників, згадані компанії дійсно являються одними з найбільших компаній в сфері будівництва доріг в Україні (абзац 6 аркуш сторінки 2 відзиву).

Згідно статистики, наведеної в статті, яка розміщена журналістами «Наші гроші», взятої з аналізу єдиного порталу публічних закупівель https://spending.gov.ua/new/ в топ 10 компаній з початку 2020 року по січень 2021, яким філії Укравтодору здійснили проплати входять ТОВ «Автомагістраль-Південь», ТОВ «Ростдорстрой», ТОВ «Онур конструкціон інтернешнл», Представництво «Онур ТТІТВСАШ», ТОВ «СУН «Автострада», ТОВ «ПБС», ТзОВ «Техно-Буд-Центр», ТОВ «ШБУ 77», ПрАТ «Хмельницьке ШБУ-56», ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» (абзац 7 аркуш сторінки 2 відзиву).

Щодо висловлювань «…Отдельная проблема Большого строительства - бизнес субподрядов. Лига антитраста ведет анализ того, как крупные участники дорожных тендеров выигрывают контракты, а затем дробят их и перепродают субподрядчикам, зарабатывая на этом маржу. Это и приводит к удорожанию ремонта и строительства 1 км дорог Украины на 40%, подсчитали в организации. Более 90% подрядов за прошлый год составил текущий средний ремонт с гарантией эксплуатации дороги всего лишь 1-5 лет.» представник відповідача-1 стверджує, що якщо проаналізувати повний текст опублікованої статті, то можна дійти висновку, що автором даного висловлювання є Агія Загребельська (абзац 2 аркуш сторінки 4 відзиву).

Щодо порушення особистого немайнового права позивача, представник відповідача-1 посилається на п.6 Інформаційного листа ВГСУ «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію» № 01-8/184 від 28 березня 2007 року в якому вказано, що приниження ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. З урахуванням зазначеного, представник відповідача-1 дійшов висновку, що приниження ділової репутації неминуче призводить до зниження прибутку юридичної особи.

Отже, адвокат вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

У відповіді на відзив представник позивача - Корнієнко Олексій Васильович (далі по тексту представник позивача) стверджує, що доводи та докази зазначені представником відповідача-1 у відзиві на позовну заяву, нічим не підтверджені та є такі, що не відповідають дійсності з огляду на наступне.

В абзаці 3 аркушу сторінки 2 відзиву адвокат від імені відповідача-2 та відповідача-3 стверджує, що останні, як автори оспорюваної інформації, досліджували та аналізували наявну у суспільстві інформацію щодо ситуації із будівництвом доріг та при поширенні оспорюваної інформації посилались на незалежне журналістське розслідування проєкту Наші гроші. При цьому, не вказуючи за який період відповідач-2 та відповідач-3 здійснювали вказане дослідження та аналіз інформації, разом з цим не зазначаючи вид доріг щодо ситуації із будівництвом яких стверджується, а також, не зазначається яке саме журналістське розслідування проєкту Наші гроші було взято як джерело оспорюваної інформації.

Згідно положень статті 5 Закону України «Про автомобільні дороги» (далі - Закон № 2862-IV), автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях.

Частинами першою та другою статті 8 Закону № 2862-IV визначено, що автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення. Автомобільні дороги державного значення підрозділяються на міжнародні, національні, регіональні та територіальні.

Згідно пункту 1 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. № 439(що діяло на час подання позову), позивач є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення.

Водночас, згідно пункту 8 частини першої статті 20 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація здійснює управління автомобільними дорогами загального користування місцевого значення в межах адміністративно-територіальної одиниці.

З огляду на вищевикладене, із тверджень представника відповідача-1 неможливо встановити яку саме наявну у суспільстві інформацію та про будівництво яких саме доріг відповідач-2 та відповідач-3 здійснювали дослідження та аналіз. Отже, вказуючи лише загальні фрази, не надаючи при цьому жодних фактичних даних, позивач стверджує про відсутність будь яких доказів, які підтверджують достовірність оспорюваної інформації.

Разом з цим, на спростування обґрунтувань представника відповідача-1 викладених в абзаці 4 аркушу сторінки 2 відзиву, представник позивача у відповіді на відзив стверджує, що адвокат, зазначаючи гіперпосилання на опублікований матеріал проєкту «Наші гроші», який ніби то був використаний як першоджерело для написання оспорюваної інформації, відповідну роздруківку (як доказ) із повним текстом вказаного матеріалу чомусь не надає. Так само і не надає доказів того, що саме цей матеріал був використаний при написанні оспорюваної інформації.

Досліджуючи зміст оспорюваної інформації, а саме: «…Интернет-издание Наші гроші провело собственный анализ того, как происходят процедуры закупки услуг дорожных подрядчиков в рамках Большого строительства. Вывод неутешительный: переплата на тендерах Укравтодора составляет от 10% до 40%. Причина - ограниченный круг участников торгов. Крупные участники закупок - такие компании, как Автомагистраль Пивдень, Автострада, турецкая Онур Конструкцион Интернешенл, ШБУ-77, Ростдорстрой, Альтком.» встановити той факт, що авторами цього тексту було використано як джерело інформації саме вказаний вище матеріал проєкту Наші гроші, - не представляється можливим, оскільки, в тексті відсутнє будь яке посилання саме на цей матеріал (назва статті, дата її публікації, інші відомості, тощо), що у свою чергу позбавляє можливості читачів ознайомитися із змістом першоджерела цієї інформації.

Водночас, дослідивши та проаналізувавши опублікований 01.02.2021 року матеріал проєкту «Наші гроші» під заголовком: «Картелізація дорожньої галузі за гроші «ковідного» фонду Зеленського», за посилання: https://nashigroshi.org/2021/02/01/kartelizatsiia-dorozhn-oi-haluzi-za-hroshi-kovidnoho-fondu-zelens-koho/ (Додаток 1 відповіді на відзив), який за твердженням адвоката ніби то був використаний як джерело оспорюваної інформації, можна дійти висновку, що із контексту всієї статті співпадають лише окремо взяті фрази, а саме: «…переплата на тендерах Укравтодора составляет от 10% до 40%», які у своїй сукупності із іншими реченнями вказаної вище інтернет публікації складають інший смисловий зміст.

Так, проєктом Наші гроші у даній публікації оприлюднено текс наступного змісту (аркуш сторінки 6 Додатку 1):

«Ціна картелю»

«Інтегральна оцінка: переплата на тендерах Укравтодору становить від 10 до 40%. При цьому чим більший розмір тендеру, тим більша переплата через мінімізацію конкуренції на торгах.», який виокремлює відповідний розділ матеріалу, зміст якого присвячений питанням ціноутворення тендерних пропозицій, ціни окремо взятих тендерів та порівняння цін окремо взятих тендерів за відповідні періоди. Жодної інформації про «…ограниченный круг участников торгов. Крупные участники закупок - такие компании, как Автомагистраль Пивдень, Автострада, турецкая Онур Конструкцион Интернешенл, ШБУ-77, Ростдорстрой , Альтком.» в даному матеріалі не йдеться.

Отже, адвокат, будучи представником відповідача-1, не надавши жодного доказу, стверджує, що автори оспорюваної інформації використали саме цей матеріал проєкту Наші гроші, як першоджерело інформації. При цьому, окрім вирваного із контексту усієї статті словосполучення «…переплата на тендерах Укравтодора составляет от 10% до 40%», будь яких інших ідентифікуючих ознак, що підтверджують використання опублікованого 01.02.2021 року матеріал проєкту «Наші гроші» під заголовком: «Картелізація дорожньої галузі за гроші «ковідного» фонду Зеленського», як джерело оспорюваної інформації, - встановити не представляється можливим.

Таким чином представник позивача стверджує, що адвокатом не доведено та не підтверджено достовірність оспорюваної інформації, а саме: «…Интернет-издание Наші гроші провело собственный анализ того, как происходят процедуры закупки услуг дорожных подрядчиков в рамках Большого строительства. Вывод неутешительный: переплата на тендерах Укравтодора составляет от 10% до 40%. Причина - ограниченный круг участников торгов. Крупные участники закупок - такие компании, как Автомагистраль Пивдень, Автострада, турецкая Онур Конструкцион Интернешенл, ШБУ-77, Ростдорстрой , Альтком.»

Щодо обґрунтувань в абзаці 5 аркушу сторінки 2 відзиву адвоката щодо достовірності оспорюваної інформації, представник позивача зауважує, що позивач не міг надати відповідні докази, що інформація поширена у статті «Наші Гроші» визнана у судовому порядку недостовірною, оскільки, в оспорюваній інформації відсутнє посилання на згадану вище публікацію «Наших грошей», разом з цим, зі змісту оспорюваної інформації неможливо ідентифікувати та встановити яка саме стаття чи матеріал «Наших грошей» були використані при написанні оспорюваної інформації.

Інтернет видання «Наші гроші», в тому ж опублікованому 01.02.2021 році матеріалі під заголовком: «Картелізація дорожньої галузі за гроші «ковідного» фонду Зеленського» (аркуш сторінки 7 Додатку 1), серед іншого, зазначає, що журналісти «Наших грошей» систематично висвітлюють події галузі, зробивши понад 600 публікацій.

За приписами закону, фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов`язана робити посилання на таке джерело. Такий обов`язок стосується всіх фізичних осіб, зокрема журналістів, і будь-яких способів поширення інформації.

При відсутності посилання та/або будь яких інших ідентифікуючих ознак, встановити яка саме стаття (матеріал, інформація) використовувалися при написанні відповідної статті, - просто неможливо.

Отже, твердження адвоката про не надання позивачем доказів що інформація поширена у статті «Наші Гроші» визнана у судовому порядку недостовірною, або доказів опублікування першоджерелом спростування тощо, - є необґрунтованим.

Також представник позивач звертає увагу на зміст абзацу 6 аркуш сторінки 2 відзиву, де адвокат наводить обґрунтування наступного змісту:

«Надана інформація щодо учасників процедур закупівель дорожньо-будівельних робіт/послуг у 2020-2021 роках та перелік підрядних організацій, що виконують роботи в областях на об`єктах у 2020-2021 роках ніяким чином не стосується поширюваної авторами інформації, оскільки в статті, зокрема, не міститься посилання про те, що кількість учасників складала меншу або більшу кількість, аніж зазначена в даних. Натомість автор зазначає, що «Найбільші учасники закупівель - такі компанії, як Автомагістраль Південь, Автострада, турецька Онур Конструкціон Інтернешнл, ШБУ-77, Ростдорбуд, Альтком», що підтверджують, зокрема, додані до позовної заяви матеріали, зокрема, серед переліку інших учасників, згадані компанії дійсно являються одними з найбільших компаній в сфері будівництва доріг в Україні».

В даному твердженні адвокат суперечить сама собі, оскільки в першому реченні цього твердження говорить, що надана позивачем інформація щодо учасників процедур закупівель та перелік підрядних організацій ніяким чином не стосується оспорюваної інформації, оскільки в статті не міститься посилання про те, що кількість учасників складала меншу або більшу кількість, аніж зазначена в даних, при цьому, у другому реченні вже вказує, що автор (не зрозуміло який саме) зазначає вже про найбільших учасників закупівель, виділяючи з усіх учасників, їх меншу кількість (окремо взяті шість компаній) та посилаючись на надану позивачем інформацію, про яку зазначає як така, що ніяким чином не стосується поширюваної авторами інформації.

Крім цього представник позивача в котре зауважує, що адвокат являється представником відповідача-1, а тому не зрозуміло з яких підстав, не надаючи жодних доказів, адвокат може стверджувати про вчинення відповідних дій іншими учасниками у справі, не являючись при цьому їх представником.

Знову ж таки, представник відповідача-1 в абзаці 7 аркушу сторінки 2 відзиву, здійснює посилання на доказ (який при цьому не надає у додатку до відзиву), що ніби то підтверджує достовірність оспорюваної інформації, та зазначає текст наступного змісту: «Згідно статистики, наведеної в статті, яка розміщена журналістами «Наші гроші», взятої з аналізу єдиного порталу публічних закупівель https://spending.gov.ua/new/ в топ 10 компаній з початку 2020 року по січень 2021, яким філії Укравтодору здійснили проплати входять:» та вказує на аркуш сторінки 3 відзиву, де у формі відповідної таблиці надає перелік юридичних осіб із зазначення відповідних цифрових критеріїв.

Так, в черговий раз, адвокат стверджує про джерело інформації відповідну статтю інтернет видання «Наших Грошей» при цьому не надає відповідних ідентифікуючих ознак цієї статті (посилання, дати публікації, назви тощо), лише вказує гіперпосилання https://spending.gov.ua/new/ (паперову копію роздруківки додаємо як Додаток 2) при відкритті якого відсутні будь які дані, які вказують про згадану вище так звану статистику.

Так само невідомо, що саме підтверджує чи спростовує інформація, вказана адвокатом на аркуші сторінки 3 відзиву у формі таблиці із переліком юридичних осіб та відповідними цифровими показниками.

Є достатньо підстав вважати, що вказана інформація у формі переліку окремо визначених юридичних осіб із відповідними цифровими показниками створена безпосередньо адвокатом при написанні відзиву, оскільки дана інформація в наданих до відзиву доказах відсутня.

Обґрунтування адвоката на те, що в оспорюваній інформації є посилання на інтернет видання «Наші Гроші» як на першоджерело, жодним чином не підтверджує достовірність оспорюваної інформації, оскільки посилання лише на назву інтернет видання не підтверджує факт використання як першоджерела тієї чи іншої статті цього інтернет видання.

Разом з цим, посилаючись лише на назву того чи іншого інтернет видання (не вказуючи при цьому жодних ідентифікуючих ознак використаного матеріалу) автори статті позбавляють можливості читача ознайомитися із інформацією першоджерела.

Так само, адвокатом не надано жодного доказу, який би підтверджував той факт, що при оприлюдненні оспорюваної інформації, першоджерело вже тривалий час було поширено серед широкого загалу і не спростовувалась позивачем.

З огляду на вищевикладене, адвокатом не доведено а ні достовірності спірних абзаців, а ні того факту, що оспорювана інформація належить іншим юридичним чи фізичним особам, а отже, твердження адвоката про те, що «…спірне висловлювання не може бути визнано недостовірним в цьому судовому процесі, оскільки воно не належить авторам статті опублікованої в журналі «Новий час країни» не може братися судом до уваги.

Щодо оспорюваної інформації «…Отдельная проблема Большого строительства - бизнес субподрядов. Лига антитраста ведет анализ того, как крупные участники дорожных тендеров выигрывают контракты, а затем дробят их и перепродают субподрядчикам, зарабатывая на этом маржу. Это и приводит к удорожанию ремонта и строительства 1 км дорог Украины на 40%, подсчитали в организации. Более 90% подрядов за прошлый год составил текущий средний ремонт с гарантией эксплуатации дороги всего лишь 1-5 лет.».

Як стверджує позивача, зі змісту вказаної оспорюваної інформації вбачається, що жодного посилання на першоджерело або інші ідентифікуючі дані, які дають можливість встановити першоджерело (дата публікації, назва статті тощо) з якого взято текс для опублікування, авторами не вказано.

Після першого стверджувального речення «…Отдельная проблема Большого строительства - бизнес субподрядов.» автори оспорюваної інформації, серед іншого, зазначають текст наступного змісту: «Лига антитраста ведет анализ того, как крупные участники дорожных тендеров выигрывают контракты, а затем дробят их и перепродают субподрядчикам, зарабатывая на этом маржу. Это и приводит к удорожанию ремонта и строительства 1 км дорог Украины на 40%, подсчитали в организации».

При цьому, зі змісту оспорюваної інформації неможливо встановити, що таке

«Ліга антитраста», а також жодної інформації про те, за який саме період проведено аналіз вказаною «Лігою антитрасту», за яким критеріями він проводився, що розуміється під словосполученням «крупные участники дорожных тендеров», яким чином ідентифікували цих учасників та де можна ознайомитися із вказаним аналізом, у статті також не вказано.

Представник позивача у відповіді на відзив також зауважує, що відсутність ідентифікуючих ознак першоджерела оспорюваної інформації, позбавляє можливості читача ознайомитися з таким першоджерелом, що у свою чергу не дає змоги переконатися як у достовірності оприлюдненої інформації, так і у тому, що авторами оспорюваної інформації являються інші фізичні чи юридичні особи.

Щодо оспорюваної інформації «….текущий средний ремонт с гарантией эксплуатации дороги всего лишь 1-5 лет.» позивач стверджує, що останнім наведено достатньо доказів та обґрунтувань, що спростовують дану інформацію.

В абзаці 3 аркушу сторінки 4 відзиву на позовну заяву адвокат зазначає про те, що якщо проаналізувати повний текст опублікованої статті, то можна дійти висновку, що автором даного висловлювання є Агія Загребельська, при цьому жодного доказу, що підтверджує приналежність таких висловлювань саме вказаній фізичній особі (дата та/або назва статті, дата/або назва інтерв`ю відповідного журналіста чи фізичної особи, тощо), представник відповідача-1 не надає.

Щодо оспорюваної інформації «…Автомагистраль Пивдень ОСОБА_11 только за год получила подрядов на более чем 30 млрд грн, подсчитала ОСОБА_3 , основательница Лиги антитраста. …Эта же компания, согласно сообщению Укравтодора, профинансировала подарок Зеленского одной многодетной семье - новый дом.» представник позивача зауважує, що в позовній заяві та доданих до неї доказах позивачем обґрунтовано недостовірність вказаної оспорюваної інформації надаючи при цьому відповідні докази. Натомість, відповідачі не надаючи жодних доказів, стверджують про факти, яких не існувало.

На думку позивача, на окрему увагу заслуговує доказ, наданий представником відповідача-1 у додатку до відзиву на позовну заяву. Так, зі змісту цього відзиву не вбачається, що адвокат, наданим доказом підтверджує достовірність спірних абзаців, оскільки жодного разу на нього не посилається та не зазначає, що саме підтверджує (спростовує) даний доказ.

Натомість, ознайомившись зі змістом наданого до відзиву доказу, представник позивача зауважує, що даний доказ жодним чином не підтверджує достовірність оспорюваної інформації, оскільки, доданий до відзиву доказ являється паперовою копією статті яка опублікована 13.05.2020 на веб-сайті nashigroshi.org під назвою «Лідери картелю зривають «Велике будівництво» Зеленського» та в якій, журналістами описуються ті обставини та перешкоди, які ні би то не дають змогу конкретно вказаним у цій статті компаніям виконувати дорожні роботи на декількох об`єктах будівництва.

Яким чином даний доказ підтверджує достовірність оспорюваної інформації при тому, що за своїм змістом та тематикою кардинально відрізняється від оспорюваної інформацію, адвокатом не обґрунтовано.

Щодо порушення особистого немайнового права позивача, представник останнього стверджує, що жодна сама несправедлива публікація не може так негативно вплинути на ділову репутацію органу влади, щоб це призвело до значних матеріальних втрат через припинення бюджетного фінансування його діяльності, або, навіть, до його ліквідації. І не лише тому, що такі юридичні особи не функціонують в ринковому середовищі. В першу чергу - тому, що умови їх виникнення, розвитку, діяльності, ліквідації визначаються суспільними потребами, регулюються спеціальним законодавством, та, в демократичному суспільстві, встановлюються безпосередньо або опосередковано населенням.

Таким чином, органи влади, створювані ними органи управління діють в особливому режимі правового регулювання. І рівень реальної суспільно-позитивної оцінки їхньої діяльності не залежить від зовнішніх факторів, а тому, фактично, не впливає на їх статус чи існування.

Представник позивача зазначає, що Укравтодор є центральним органом виконавчої влади який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення. Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, приниження ділової репутації позивача не може призвести до зниження прибутку, оскільки жодною підприємницькою діяльністю центральний орган виконавчої влади займатися не може.

Термін гудвіл (вартість ділової репутації), що визначений пунктом 14.1.40. статті 14 Податкового кодексу України та про який зазначає адвокат у відзиві на позовну заяву, недоцільно та неможливо використовувати оцінюючи наявність або відсутність факту приниження ділової репутації органу влади.

При цьому поняття гудвілу та ділової репутації не є тотожними. Гудвіл, на відміну від ділової репутації, є активом, який має вартісне вираження та використовується у бухгалтерському і податковому обліку. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду, ухвалена 02.07.2020 у справі № 910/11621/16).

Під діловою репутацією з юридичної точки зору розуміється суспільно-позитивна оцінка специфічних якостей юридичної особи. А саме - якостей, що не лише індивідуалізують її серед інших юридичних осіб, але й визначають рівень довіри до неї в її суспільно-виробничій діяльності (професійність, надійність, діловитість, обов`язковість у ділових стосунках тощо) з боку людей. Поняття «ділової репутації» і «суспільно-позитивної оцінки» в цьому визначенні прямо пов`язані. Беззаперечним є те, що саме через наявність та рівень суспільно-позитивної оцінки юридичні особи, зокрема органи влади, набувають високої ділової репутації.

Представник позивача також зауважує, що не розуміючи структуру органів влади, які реалізують державну політику у сфері дорожнього господарства, автори оспорюваної інформації та представник відповідача-1 вводять суспільство та зокрема суд в оману, оскільки оприлюднюють та надають до суду недостовірну інформацію, що у свою чергу впливає на створення негативного враження у суспільстві, зокрема, про діяльність такого центрального органу виконавчої влади, як Державне агентство автомобільних доріг України (перейменовано на Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України).

Згідно пункту 1 Положення про Державне агентство автомобільних доріг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. №439 (що діяло на час подання позову), Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) (перейменовано на Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення.

Пунктом 3 цього Положення визначено, що основними завданнями вказаного агентства, серед іншого є здійснення державного управління автомобільними дорогами загального користування державного значення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1221-р «Питання управління Державною службою автомобільних доріг об`єктами державної власності», серед іншого, затверджено перелік державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Державної служби автомобільних доріг (на теперішній час Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України).

До таких підприємств, установ та організацій, серед іншого, належать служби автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях і м. Севастополі, які є державними неприбутковими організаціями - юридичними особами публічного права та на які, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2003 № 1221 покладено функції замовника виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг.

Метою діяльності таких служб, серед іншого, є забезпечення розвитку та функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення у відповідній області шляхом їх будівництва, реконструкції, ремонтів та утримання (дорожні роботи) в інтересах держави і користувачів згаданих автомобільних доріг загального користування державного значення.

Основним предметом діяльності служб, серед іншого, є виконання функцій замовника робіт та послуг з будівництва, реконструкції, ремонтів та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення.

Це має важливе та суттєве значення, оскільки Укравтодор не відповідає за всі автомобільні дороги, а тому, при публікації журналістами тої чи іншої інформації щодо виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, а також проведення відповідних процедур закупівель таких робіт тими чи іншими компаніями, автори статті зобов`язані надавати суспільству достовірні відомості та дані.

Отже, при висвітленні журналістами своїх фактичних тверджень та/або оціночних суджень, суспільству слід надавати достовірну та чинну інформацію, зокрема, про діяльність та сферу відповідальності Укравтодору відповідно до вимог чинного законодавства.

За загальними принципами журналістської етики, у своїй діяльності медіа мають керуватися певними моральними принципами. Працівники мас-медіа мають не лише права, а й обов`язки. Один із найголовніших обов`язків журналіста - чесність, вимога говорити правду, відсутність права на брехню. Працівник медіа мусить керуватися принципами правдивості та неупередженості.

Кодекс етики українського журналіста зазначає, що факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення.

Журналіст зобов`язаний зробити все можливе для виправлення будь-якої поширеної інформації, якщо виявилося, що вона не відповідає дійсності.

Представником позивача 08.06.2023 подано заяву в якій позовні вимоги підтримав з викладених підстав у позові, просить їх задовольнити у повному обсязі, розгляд справи у судовому засіданні здійснювати без участі представника позивача.

У судове засідання представник відповідача-1, відповідач-2, відповідач-3 та третя особа не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини не явки суду не повідомили.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Приписами статтей 32, 34, 68 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі по тексту - Постанова), говорить, що вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв`язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. 277 ЦК України і ст. 81 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Оскільки відповідачі не надали суду доказів, що викладена у статті інформація є правдивою, розглянувши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що оспорювана інформація була опублікована у випуску журналу «НОВИЙ ЧАС КРАЇНИ» від ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_1 у статті під назвою «ХОРОШИЕ ДОРОГИ, НО ЕСТЬ ВОПРОС. Охвативший Украину масштабный процесс строительства и ремонта транспортной инфраструктуры может добавить к росту ВВП 2% и сделать страну крупным транзитным хабом. Но неэффективность закупок сокращает положительный эффект ОСОБА_4 , ОСОБА_5 » (аркуш сторінки 20) та містить наступний зміст:

«… Интернет-издание Наші гроші провело собственный анализ того , как происходят процедуры закупки услуг дорожных подрядчиков в рамках Большого строительства. Вывод неутешительный: переплата на тендерах Укравтодора составляет от 10% до 40%. Причина - ограниченный круг участников торгов. Крупные участники закупок - такие компании, как Автомагистраль Пивдень, Автострада, турецкая Онур Конструкцион Интернешенл, ШБУ-77, Ростдорстрой , Альтком.»;

«…Автомагистраль Пивдень ОСОБА_11 только за год получила подрядов на более чем 30 млрд грн, подсчитала ОСОБА_3 , основательница Лиги антитраста. …Эта же компания, согласно сообщению Укравтодора, профинансировала подарок Зеленского одной многодетной семье - новый дом.»;

«…Отдельная проблема Большого строительства - бизнес субподрядов. Лига антитраста ведет анализ того, как крупные участники дорожных тендеров выигрывают контракты, а затем дробят их и перепродают субподрядчикам, зарабатывая на этом маржу. Это и приводит к удорожанию ремонта и строительства 1 км дорог Украины на 40%, подсчитали в организации. Более 90% подрядов за прошлый год составил текущий средний ремонт с гарантией эксплуатации дороги всего лишь 1 - 5 лет.».

Під час розгляду справи представником позивача доведено і це підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи, що зазначені у статті обставини, які стосуються, серед іншого, діяльності позивача, як центрального органу виконавчої влади, не відповідають дійсності.

Проте суд не може повною мірою погодитися, що твердження «…Автомагистраль Пивдень ОСОБА_11 только за год получила подрядов на более чем 30 млрд грн, подсчитала ОСОБА_3 , основательница Лиги антитраста…» стосується діяльності позивача та порушує його особисті немайнові права, оскільки наявними в справі доказами та наданими обґрунтуваннями позивача, недостовірність вказаної інформація не спростовується.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі за текстом Постанова Пленуму Верховного Суду України) відповідачами у справі є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Відповідачами у справі про захист честі, гідності та ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

За змістом частин 1, 2, 3, 4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частин 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи положення статей 12 та 13 ЦПК України, якими передбачено, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих сторонами, які є рівними в своїх правах та обов`язках щодо доведення обставин, що мають значення для справи та на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, то представником відповідача-1, відповідачем-2, 3 під час розгляду справи не надано жодного доказу, на підтвердження того, оспорювана інформація є перевіреною та достовірною.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності / неповні або перекручені.

Суду не надано жодного належного, допустимого та достатнього доказу на підтвердження того, що інформація, яка була створена відповідачами-2, 3 та яку поширив відповідач-1 мала достатнє підтвердження, щоб подавати вказану інформацію, як факти. Крім того, не було доведено, що оспорювана інформація на час її поширення була повною та перевіреною, а тому, в даному випадку, є наявними правові підстави щодо визнання оспорюваної інформації недостовірною.

Слід окремо зазначити, що під час розгляду справи в суді не було надано відповідачами доказів, що інформація, яку вони подавали як факти, була в них наявна, оскільки викладені в статті обставини вказують на те, що інформація є твердженнями про факти. Крім того, посилання «…Интернет-издание Наші гроші провело собственный анализ…» та «Лига антитраста ведет анализ…» вимагає наявність у віданні журналістів на час поширення такої інформації невизначеному колу осіб принаймні даних відповідного аналізу про який зазначається. Підтверджень наявних у відповідачів даних відповідного аналізу за весь час розгляду справи судом не отримано. Словосполучення «…переплата на тендерах Укравтодора составляет…», «…ограниченный круг участников…», «…Крупные участники закупок-такие компании…», «…согласно сообщению Укравтодора…», «…приводит к удорожанию ремонта и строительства…», «…Более 90% подрядов за прошлый год составил текущий средний ремонт с гарантией эксплуатации дороги всего лишь 1-5 лет» передбачає доведеність фіксації відповідними документально підтвердженими даними які вказують на обставин, але відповідачі зазначають тільки про наявність ніби то таких обставин (подій), не підкріплюючи існування самої по собі фіксації будь - якими документами. У оспорюваній інформації відсутні словосполучення «на думку автора» або «за інформацією, отриманою із анонімних джерел» тощо, які б вказували на те, що інформація є оціночним судженням авторів, їх роздумами або гіпотезами.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі « Карпюк та інші проти України від 06 жовтня 2015 року).

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних ознак демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує при цьому правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «факт». Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі «Нова Газета і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначив, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.

Враховуючи інформацію, яку було розповсюджено та характер подачі вказаної інформації остання є фактами. Словосполучення «…переплата на тендерах Укравтодора составляет…», «профинансировала подарок», «приводит к удорожанию ремонта» наділяють інформацію характером фактичності, оскільки вона є чітко визначеною.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Частина 2 вказаної статті регламентує, що здійснення цієї свободи, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету та безсторонності суду.

Частина 2 статті 302 ЦК України зазначає, що фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.

Достовірність є однією з найсуттєвіших загальних властивостей інформації. Переконання в достовірності інформації покладається на особу, яка її поширює. Достовірність є основоположною вимогою щодо інформації, це загальна властивість інформації, яка визначає ступінь об`єктивно точного відображення подій, фактів, що мали місце. Достовірність у журналістиці - це стандарт журналістської діяльності. Зміст цього стандарту зводиться до того, що кожен факт, який подається в матеріалах повинен мати ідентифіковане та надійне джерело інформації. Посилання на компетентне джерело інформації є єдиним доказом того, що речі, про які розповідають, відбуваються насправді, позбавлені такої ознаки, як домисел, а також формує підстави для того, щоб не тільки автор матеріалу був переконаний, що інформація перевірена і точна, а й читач мав можливість переконатися в цьому. Вимога відповідності фактів реальним подіям чи даним становить змістову частину стандарту точності. Точність фактів досягається їх ретельною перевіркою.

Відповідно до рішення Європейського суду «Редакція газети Гривна проти України» п. 86: «наданий журналістам захист за статтею 10 Конвенції діє за умови їхньої добросовісної діяльності з метою надання точної та достовірної інформації згідно з принципами відповідальної журналістики. Концепція відповідальної журналістики, як професійної діяльності, що захищається статтею 10 Конвенції, не обмежується змістом інформації, яка збирається та поширюється засобами журналістики. Ця концепція також охоплює inter alia законність дій журналіста, зокрема його взаємодію з органами влади під час здійснення журналістської діяльності. При вирішенні питання про те, чи діяв журналіст відповідально, факт порушення ним закону у зв`язку з цим є найбільш доречним, хоча й не вирішальним.»

Пункт 87 вказаного рішення зазначає, що «крім того, стаття 10 Конвенції не гарантує абсолютну необмежену свободу вираження поглядів навіть щодо висвітлення пресою питань , які мають значний суспільний інтерес. Відповідно до частини 2 статті 10 Конвенції свобода вираження поглядів супроводжується обов`язками та відповідальністю, які також застосовуються до засобів масової інформації , навіть щодо питань, які викликають значне занепокоєння суспільства. Пунктом 88 зазначено, що ці обов`язки та відповідальність мають важливе значення у випадках, коли розглядається питання посягання на репутацію конкретної особи або порушення права інших осіб. Отже, для звільнення засобів масової інформації від їхнього звичного обов`язку перевіряти фактичні твердження, необхідні особливі підстави. Існування таких підстав залежить від характеру та ступеню відповідної дифамації та від того, наскільки засоби масової інформації можуть обґрунтовано вважати свої джерела достовірними у зв`язку з цими твердженнями. Ці фактори, зі свого боку, вимагають розгляду інших елементів, таких як авторитет джерела, чи провела газета достатню кількість досліджень перед публікацією, чи подала газета історію у розумно збалансованій манері та чи надала газета особам, гідність яких було принижено, можливість захистити себе.»

Внаслідок поширення відповідачем-1 недостовірної інформації відбулось порушення особистих немайнових прав позивача на недоторканність ділової репутації, оскільки така інформація спотворила та принизила оцінку діяльності позивача з боку громадськості та суспільства, ця оцінка перестала бути об`єктивною, поставила під сумнів його добропорядність, породила сумніви щодо дотримання ним моральних та правових норм у сфері належної реалізації державної політики у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення, що впливає на негативну соціальну оцінку з боку громадськості та міжнародних партнерів.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається не достовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

У відповідності до п. 15 Постанови, негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, не етична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку суду, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Вище зазначені положення законодавства та наведені факти свідчать, що інформація, висвітлена та поширена відповідачами, є негативною, недостовірною і такою, що порушує немайнові права позивача, завдає шкоди діловій репутації.

У пункті 15 Постанови зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Комплексний аналіз наведених положень законодавства та наведених вище фактів і обґрунтувань, підтверджує вчинення відповідачами правопорушення по відношенню до позивача, а саме поширення про нього недостовірної інформації, що порушує немайнові права, завдає шкоди діловій репутації.

Суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки право позивача на повагу до його ділової репутації - як складових особистих немайнових прав - було порушено шляхом розповсюдження щодо його діяльності неперевіреної, а отже й недостовірної інформації, яка, зокрема, стосувалась реалізації державної політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення позивачем як центральним органом виконавчої влади.

Відповідачі-1, 2, 3 не підтвердили в суді способів отримання інформації про діяльність позивача та її достовірність обставин, про які було зазначено в оспорюваній інформації, крім того, зміст та форма подачі вказаної інформації була інформацією про факти, які, як зазначили відповідачі були ними отримані із інтернет-видання «Наші Гроші» та не підтверджені альтернативними джерелами, відповідач-1 поширив вказану інформацію, а тому суд вважає, що враховуючи справедливий баланс в демократичному суспільстві, втручання в даному випадку в приватний інтерес позивача не може бути справедливим, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 816 гривень в рівних частках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 68 Конституції України, ст.ст. 3, 275-277, 299 ЦК України, та ст.ст. 4, 10, 23, 76-89, 217 ЦПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор) (перейменовано на Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України (Агентство відновлення) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «Медіа-ДК», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету ОСОБА_3 про захист ділової репутації та спростування інформації - задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (Агентство відновлення) наступну інформацію, поширену у випуску журналу «НОВИЙ ЧАС КРАЇНИ» від ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_1 (сторінка 20) у статті під назвою « ХОРОШИЕ ДОРОГИ , НО ЕСТЬ ВОПРОС. Охвативший Украину масштабный процесс строительства и ремонта транспортной инфраструктуры может добавить к росту ВВП 2% и сделать страну крупным транзитным хабом. Но неэффективность закупок сокращает положительный эффект ОСОБА_4 , ОСОБА_5 »:

- «… Интернет-издание Наші гроші провело собственный анализ того, как происходят процедуры закупки услуг дорожных подрядчиков в рамках Большого строительства. Вывод неутешительный: переплата на тендерах Укравтодора составляет от 10% до 40%. Причина - ограниченный круг участников торгов. Крупные участники закупок - такие компании, как Автомагистраль Пивдень, Автострада, турецкая Онур Конструкцион Интернешенл, ШБУ-77, Ростдорстрой , Альтком.»;

- «…Эта же компания, согласно сообщению Укравтодора, профинансировала подарок Зеленского одной многодетной семье - новый дом.»;

- «…Отдельная проблема Большого строительства - бизнес субподрядов. Лига антитраста ведет анализ того, как крупные участники дорожных тендеров выигрывают контракты, а затем дробят их и перепродают субподрядчикам, зарабатывая на этом маржу. Это и приводит к удорожанию ремонта и строительства 1 км дорог Украины на 40%, подсчитали в организации. Более 90% подрядов за прошлый год составил текущий средний ремонт с гарантией эксплуатации дороги всего лишь 1-5 лет.».

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «МЕДІА-ДК» (код ЄДРПОУ 39145695, вул. Кирилівська, будинок 86, місто Київ, 04080), що являється засновником друкованого засобу масової інформації журналу «НОВИЙ ЧАС КРАЇНИ», спростувати зазначену недостовірну інформацію у запланованому найближчому випуску цього друкованого засобу масової інформації після набрання рішення законної сили. Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком: «Спростування інформації опублікованої на сторінці 20 журналу «НОВИЙ ЧАС КРАЇНИ» випуск НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 у статті під назвою «ХОРОШИЕ ДОРОГИ, НО ЕСТЬ ВОПРОС. Охвативший Украину масштабный процесс строительства и ремонта транспортной инфраструктуры может добавить к росту ВВП 2% и сделать страну крупным транзитным хабом. Но неэффективность закупок сокращает положительный эффект ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ».» на тому ж місці шпальти, де містилася інформація яка спростовується.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін :

позивач - Державне агенство відновлення та розвитку інфраструктури України (03150, м. Київ, вул. Фізкультурна, буд. 9, код ЄДРПОУ 37641918);

відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІЯ-ДК» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 86, код ЄДРПОУ 39145695);

відповідач 2- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Суддя Ю. В. Рибалка