Рішення

від 04.07.2023 по справі 533/1079/20

КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04.07.2023 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/1079/20

Провадження № 2/533/2/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лобач М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАГ-ІНВЕСТ-2012» про усунення перешкод у користуванні належним позивачеві майном шляхом повернення земельної ділянки,

УСТАНОВИВ:

17 листопада 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАГ-ІНВЕСТ-2012» про усунення перешкод.

У подальшому 14 червня 2021 року в інтересах позивача ОСОБА_1 представник - адвокат Сенкевич Володимир Іванович подав до Козельщинського районного суду Полтавської області заяву про зміну підстави позову, у якій представник позивача виклав позовну заяву у новій редакції, у якій просив суд: зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Маг-інвест-2012» усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_1 майном шляхом повернення належної йому на праві власності земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 4,2007 га, кадастровий номер 5322084600:00:001:0341, яка розташована на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, та стягнути судові витрати з відповідача (т.с. 1 а.с. 201-209).

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 18.11.2020 позовну заяву позивача ОСОБА_1 до відповідача ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012» про усунення перешкод було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків.

Ухвалою суду від 04.12.2020 року позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 10.02.2021 ухвалу Козельщинського районного суду Полтавської області від 04.12.2020 скасовано, справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012» про усунення перешкод направлено до Козельщинського районного суду Полтавської області для продовження розгляду.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області (головуючий суддя Лизенко А.В.) від 15 березня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 02 квітня 2021 року.

Протокольною ухвалою суду від 02 квітня 2021 року судове засідання відкладено на 19 квітня 2021 року. Ухвалою суду від 19 квітня 2021 року судове засідання відкладено на 07 травня 2021 року.

Ухвалою суду від 19 квітня 2021 року задоволено клопотання позивача та витребувано:

- від товариства з обмеженою відповідальністю «Маг-інвест-2012» копії для залучення в справу та оригінали для огляду в суді Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02 грудня 2012 року та Договору про внесення змін від 01.10.2014 до Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02 грудня 2012 року між ОСОБА_1 (власник, рнокпп НОМЕР_1 ) та товариством з обмеженою відповідальністю «Маг-інвест-2012» (код ЄДРПОУ 38132402) щодо земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 4,2007га кадастровий номер 5322084600:00:001:0341, яка розташована на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, який зареєстрований реєстраційною службою Козельщинського районного управління юстиції Полтавської області, додатки та невід`ємні їх частини;

- від Козельщинської районної державної адміністрації оригінали документів для огляду в судовому засіданні, а також належним чином завірені копії: реєстраційних справ в яких містяться наступні документи: договір з додатками, які є невід`ємною частиною до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02 грудня 2012 року, який укладений між ОСОБА_1 (власник, рнокпп НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маг-інвест-2012» щодо земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 4,2007га кадастровий номер 5322084600:00:001:0341, яка розташована на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, який зареєстрований реєстраційною службою Козельщинського районного управління юстиції Полтавської області; договір з додатками, які є невід`ємною частиною до договору про внесення змін від 01.10.2014 року до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02 грудня 2012 року між ОСОБА_1 (власник, рнокпп НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маг-інвест-2012» щодо земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 4,2007га кадастровий номер 5322084600:00:001:0341, яка розташована на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, який зареєстрований реєстраційною службою Козельщинського районного управління юстиції Полтавської області, додатки та невід`ємні їх частини.

Протокольною ухвалою суду від 07 травня 2021 року судове засідання відкладено на 21 травня 2021 року. Протокольною ухвалою суду від 21 травня 2021 року судове засідання відкладено на 31 травня 2021 року. Протокольною ухвалою суду від 31 травня 2021 року судове засідання відкладено на 14 червня 2021 року. Протокольною ухвалою суду від 14 червня 2021 року судове засідання відкладено на 29 червня 2021 року.

Ухвалою суду від 29 червня 2021 року по цивільній справі призначено судову почеркознавчу експертизу та судово-технічну експертизу документів, провадження у справі зупинено на час проведення експертиз.

Ухвалою суду від 30 липня 2021 року провадження у справі було поновлено, судове засідання призначено на 04 серпня 2021 року. Протокольною ухвалою суду від 04 серпня 2021 судове засідання відкладено на 13 вересня 2021 року.

Підготовче судове засідання, яке призначено на 13 вересня 2021 року, було знято з розгляду та відкладено на 20 вересня 2021 року у зв`язку з відсутністю електроенергії. Підготовче судове засідання, яке призначено на 20 вересня 2021 року, було знято з розгляду та відкладено на 29 вересня 2021 року у зв`язку з перебуванням судді на дистанційному онлайн-тренінгу. Протокольною ухвалою суду від 29 вересня 2021 року судове засідання відкладено на 05 жовтня 2021 року. Підготовче судове засідання, яке призначено на 05 жовтня 2021 року, було знято з розгляду та відкладено на 25 жовтня 2021 року. Підготовче судове засідання, яке призначено на 25 жовтня 2021 року, було знято з розгляду та відкладено на 17 листопада 2021 року у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою суду від 17 листопада 2021 року задоволено клопотання позивача та витребувано:

- від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області матеріали паперової пенсійної справи ОСОБА_1 про призначення пенсії, які містять підпис ОСОБА_1 ;

- від Козельщинської філії Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» договір про користування електричною енергією від 02.11.2002 №2251513/35; договір про постачання електричної енергії до квартири від 27.08.2004 №1358_1/35.

Підготовче судове засідання призначено на 02.12.2021 на 09 годину 00 хвилин.

Ухвалою суду від 02 грудня 2021 року по цивільній справі призначено почеркознавчу експертизу та судово-технічну експертизу документів, провадження у справі зупинено на час проведення експертиз.

Ухвалою суду від 09 лютого 2022 року було поновлено провадження у справі, призначено судове засідання на 23 лютого 2022 року.

Ухвалою суду від 23 лютого 2022 року призначено судову почеркознавчу експертизу та судово-технічну експертизу документів, провадження у справі зупинено на час проведення експертиз.

Ухвалою суду від 28 березня 2022 року провадження у справі було поновлено, судове засідання призначено на 13 квітня 2022 року.

Підготовче судове засідання, яке призначено на 13 квітня 2022 року, було знято з розгляду та відкладено на іншу дату та час у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Судові засідання, які призначені на 27 квітня та 18 травня 2022 року, відкладенні за клопотанням позивача.

16.08.2022 до Козельщинського районного суду від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» надійшов висновок експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів.

12.01.2023 до Козельщинського районного суду від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» надійшов висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Розпорядженням керівника апарату Козельщинського районного суду від 17.01.2023 № 02 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, оскільки відповідно до рішення голови Верховного суду Князєва В. від 10.01.2023 № 8/0/149-23 та наказу в.о. голови Козельщинського районного суду Полтавської області від 13.01.2023 №02-аг.с суддю Козельщинського районного суду Полтавської області Лизенка А.В. (головуючого суддю у справі) було відряджено до Октябрського районного суду м. Полтави для здійснення правосуддя.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2023 цивільну справу розподілено головуючій судді Козир В.П.

Ухвалою суду від 25 січня 2023 року (головуюча суддя Козир В.П.) цивільну справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання на 02 березня 2023 року. У підготовче судове засідання 02.03.2023 учасники справи не з`явилися. Судове засідання було відкладено на 06 квітня 2023 року.

Ухвалою суду 06 квітня 2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 17 травня 2023 року.

Протокольною ухвалою суду від 17 травня 2023 року судове засідання відкладено на 24 травня 2023 року за клопотанням представника відповідача - адвоката Лобова Миколи Олександровича.

У судовому засіданні 24 травня 2023 року оголошено перерву до 27.06.2023 у зв`язку зі збігом запланованого на судове засідання часу.

15.06.2023 від представника відповідача ТОВ «МАН-ІНВЕСТ-2012» - адвоката Лобова М.О. надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника відповідача у щорічній відпустці у період з 19.06.2023 по 02.07.2023. На підтвердження відпустки надано копію наказу (розпорядження) ТОВ «Юридична Консультація «ЛіАС» від 01.06.2023 (а.с. 203) про надання відпустки юристу Лобову Миколі Олександровичу.

27.06.2023 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі представника, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі на підставі наявних у матеріалах справи доказів. Також просив стягнути з відповідача витрати на проведення експертизи та судовий збір.

У судове засідання 27.06.2023 учасники справи не з`явилися, були належним чином повідомленні про дату, місце та час судового засідання.

На підставі ч. 1 ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК справу розглянуто без участі сторін та без фіксування судового процесу процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення (перенесення) розгляду відмовлено, так як відповідач ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012» є юридичною особою та не позбавлений був можливості призначити (обрати) іншого представника, а перебування представника відповідача - адвоката Лобова М.О. у щорічній відпустці як юриста ТОВ «Юридична Консультація «ЛіАС» не є поважною причиною неявки представника відповідача до суду та не є підставою для відкладення розгляду справи.

Відповідно практики Європейського суду з прав людини згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.

Європейський суду з прав людини у своїх багаточисельних рішення зазначав, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на держави-учасниці обов`язок організувати свою судову систему таким чином, щоб дозволяти судам діяти відповідно до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції, включаючи розгляд впродовж "розумного строку" (див. серед багатьох інших рішення у справі "Фрідлендер проти Франції", заява N 30979/96, п. 43, ЄСПЛ 2000-VII); "Якименко проти України", N 19142/03, п. 39, від 29 травня 2008 року, "Павлюлинець проти України", N 70767/01, п. 53, від 6 вересня 2005 року; «Смірнов проти України», № 1409/03, від 30.07.2009).

Зважаючи на тривалий розгляд справи в суді, у тому числі через постійні неявки учасників справи у судові засідання, надання судом можливості обом сторонам подати свої заяви по суті спору; ненаведення учасниками будь-яких поважних причин неявки до суду або необхідності надання пояснень особисто у судовому засіданні, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін та їх представників.

Аргументи сторін

Позиція позивача (т.с. 1 а.с. 3-9, 201-209)

Позивачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства площею 4,2007 га з кадастровим номером 5322084600:00:001:0341, яка розташована на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.

02 грудня 2012 року між ним та відповідачем ТОВ «МАГ-інвест-2012» було укладено договір оренди землі строком на 7 років, у якому було виправлено строк дії з «7» років на 17 років.

Підписаний позивачем на 7 років договір оренди землі від 02.12.2012 не був зареєстрований у встановленому законодавством строк і спосіб.

Представником ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012» було подано на державну реєстрацію у 2014 році договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), який ОСОБА_1 не тільки не підписував, а й взагалі не бачив. Цей договір має такі недоліки: 1) надрукований у 2014 році й виправлено дату на 2012 рік; 2) підписав діючий у 2014 році директор підприємства, а повинен був підписати директор, який мав повноваження на дату 02.12.2012; 3) ОСОБА_1 не підписував цей договір.

Представником відповідача було подано на державну реєстрацію у 2014 році договір про внесення змін від 01.10.2014 до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), який створений з двох різних частин: перша частина (сторінки перша й друга договору) - це новостворена редакція емфітевзису, а друга частина (сторінки третя й четверта договору) - це третя й четверта сторінки договору оренди землі, який 02.12.2012 підписував ОСОБА_1 .

Наведені обставини, на думку позивача та його представника, є підставою для повернення йому земельної ділянки, якою безпідставно користується відповідач.

При нормативному обґрунтуванні позовних вимог позивач посилався на ст. 6 Конвенціі про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст. 3, 15, 16, 204, 215, 792 ЦК України, ст. 90, 93, 124, 125, 152, 158, 211 ЗК України, ст. 13, 14. 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на день підписання договору), Закон України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України та на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 696/1693/15-ц (постанова від 23 червня 2020 року), у справі № 504/2864/13-ц (постанова від 28 листопада 2018 року), у справі № 653/1096/16-ц (постанова від 4 липня 2018 року), у справі № 487/10128/14-ц (постанова від 12 червня 2019 року), у справі № 487/10132/14-ц (постанова від 11 вересня 2019 року), у справі № 145/2047/16-н (постанова від 16 червня 2020 року).

Крім того, у позовній заяві позивачем наведено попередній розрахунок понесених ним судових витрат, які складаються із вартості сплаченого судового збору в розмірі 840,00 гривень та 2102,00 гривень; орієнтовно 25 000,00 грн - вартість правової допомоги адвоката.

У судовому засіданні 24.05.2023 позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Матвієнко Сергій Миколайович позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 підтвердив факт домовленостей з відповідачем про передання останньому в оренду земельної ділянки строком на 7 років та факт отримання грошових коштів від відповідача у рахунок оплати за договором оренди. Пояснив, що вимагав від відповідача до 2016 року оформлення договірних відносин у порядку, встановленому законом, тобто підписання з ним договору. Проте у 2016 році сільська рада направила йому копію договору з підробленими підписами на 49 років, а не на 7, як домовлялися у 2012 році. У 2019 році позивач звернувся до адвоката з метою захисту власних прав у судовому порядку.

Позиція відповідача (т.с. 1 а.с. 92-98)

У відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Маслюк Віктор Володимирович заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на таке.

Стверджував, що 02.12.2012 між позивачем та ТОВ «МАГ-інвест-2012» укладено договір оренди землі, відповідно до якого позивач передав ТОВ «МАГ-інвест-2012» в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 4,2000 га для сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Пригарівської сільської ради строком на 49 років.

Проте позивач з дружиною забажали отримати грошові кошти за увесь час користування земельною ділянкою одразу та не потребували відображення щорічної орендної плати як згідно з договором оренди, тому і було укладено договір емфітевзису, в якому також зазначено і про укладення договору оренди. За користування земельною ділянкою позивач отримав грошові кошти у сумі 25 000 доларів США, що станом на час оплати складало 200000 гривень, що підтверджується відповідною розпискою.

У подальшому 01.10.2014 між позивачем та ТОВ «МАГ-інвест-2012» укладено договір про внесення змін до Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02.12.2012, який був також належним чином зареєстрований.

Однак відповідач не встиг провести реєстрацію похідного права у зв`язку з тим, що Договір емфітевзису укладено 02.12.2012, потім відповідачем було одразу після укладення договору здійснено замовлення землевпорядній організації щодо виносу меж земельних ділянок в натурі. Отже, відповідач вчиняв усі необхідні дії з метою належної реєстрації даного договору згідно діючих правил і норм.

Пунктом 10 договору визначено, що сторони домовилися про те, що строк користування земельною ділянкою на праві емфітевзису складає 49 років і закінчується 02.12.2061. Жодних претензій зі сторони позивача протягом усього періоду виконання договору не надходило до моменту звернення із позовом до суду.

Відповідач зазначав, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, яку просив застосувати позивач, стосується лише договорів оренди землі, і не може бути застосована до договорів емфітевзису за аналогією.

Стверджував, що згідно з положеннями Цивільного кодексу України правовідносини щодо користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) врегульовані ст.407-412 ЦК України і вони не містять обов`язку реєстрації такого договору, як і норми ЗК України.

Договір емфітевзису ні у 2012 році, ні починаючи з 01.01.2013 не підлягав державній реєстрації. А державній реєстрації у відносинах, врегульованих договором емфітевзису, підлягало і підлягає лише право.

На думку представника відповідача, істотні умови договору емфітевзису повністю відповідали вимогам законодавства та реєстрація і договору і додаткової угоди здійснені належним чином. Звертав увагу суду, що дана позиція також узгоджується з наявною судовою практикою у аналогічній справі за позовом дружини позивача - ОСОБА_2 у справі № 533/467/20.

Також, зазначав, що позивачем пропущений 3-х річний строк на звернення до суду, оскільки, про факт укладення договору емфітевзису позивачу було відомо протягом усього часу існування даних правовідносин, тобто з грудня 2012 року. Даний факт підтверджується тим, що з досудовою вимогою позивач до відповідача з наведених підстав у позовній заяві не звертався до 19.05.2020, тобто більше 7 років.

Позивачу було відомо про укладення і реєстрацію саме договору емфітевзису як у 2012 року, 2014 році, так і безпосередньо 30.11.2016, тому позивачем пропущений строк, у межах якого останній міг звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, що є підставою для відмови у позові.

Також представник відповідача зазначав, що договір емфітевзису та додаткова угода до договору між позивачем та ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012» укладена, зареєстрована і належним чином виконується зі сторони відповідача, протягом всього часу договір виконувався належним чином обома сторонами, відповідач увесь цей час обліковував дану земельну ділянку, сплачував земельний податок.

Бажання позивача будь-яким чином розірвати правовідносини з відповідачем не відповідає вимогам закону і є недобросовісною поведінкою сторони договору. Адже, згідно з нормами як національного, так і міжнародного законодавства, захист права користування забезпечується нарівні із захистом права власності на земельну ділянку.

На думку представника відповідача, позивачем не доведено порушення його прав будь- яким чином, тому законодавчих і об`єктивних підстав для задоволення позову немає.

При нормативному обґрунтуванні власної позиції посилався на п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі», ст. 102-1, 126 Земельного кодексу України, ст. 203, 204, 215, 267, 407-412 ЦК України.

У судове засідання представник відповідача не з`явився.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5322084600:00:001:0341, площею 4,2007 га, яка розташована на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району (нині - Кременчуцького району) Полтавської області, з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства (землі сільськогосподарського призначення), що вбачається з копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 511673, виданого 21 червня 2010 року Козельщинською районною державною адміністрацією (т.с. 1 а.с. 11), з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (надалі - ДРРПНМ) від 09.01.2020 номер 195721555 (т.с. 1 а.с. 15); з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.02.2014 № НВ-5301232362014 (т.с. 1 а.с. 165-166).

20.09.2014 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) строком дії до 02.12.2061 за правокористувачем в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ-ІНВЕСТ-2012). Згідно з інформацією з ДРРПНМ (а.с. 15) підставою виникнення зареєстрованого речового права був договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), серія та номер: б/н, виданий 02.12.2012, видавник ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012», договір про внесення змін, серія та номер: б/н, виданий 01.10.2014, видавник ТОВ «МАГ_ІНВЕСТ-2012».

Згідно з договором оренди землі без номеру від 02 грудня 2012 року, який міститься у матеріалах справи, ОСОБА_1 (за договором орендодавець) передав, а ТОВ «МАГ-Інвест-2012» (орендар) прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для використання для сільськогосподарських культур, яка знаходиться на території Пригарівської сільської ради, площею 4,2000 га. Строк дії договору - 49 років (а.с. 12-13).

Згідно з актом приймання-передачі орендодавець передав, а орендар прийняв земельну частку (ділянку) (т.с. 1 а.с. 14, 15).

Доказів реєстрації договору оренди землі чи реєстрації права оренди за таким договором матеріали справи не містять.

Матеріали справи містять також оригінал договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 02.12.2012 (незастережне виправлення у даті), відповідно до якого ОСОБА_1 (власник) з однієї сторони та ТОВ «МАГ-інвест-2012» в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі статут підприємства (емфітевт), з іншої сторони, дійшли згоди про те, що попередній договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в Державному реєстрі земель на «№ __» від 02.12.2012 на земельну ділянку загальною площею 4,2 га, кадастровий номер 5322084600:00:001:0341 слід уважати таким, що втратив силу з дати реєстрації цього договору (вкладення у конверт, т.с. 1 а.с. 175).

Відповідно до п. 1.1 цього договору предметом договору є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, розташована на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району площею 4,2 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5322084600:00:001:0341, щодо якої власник передає емфітевту право володіння та користування (емфітевтичне право), зберігаючи за собою право на розпорядження нею. Передача емфітевтичного права здійснюється безкоштовно (п. 2.1 договору). Користування емфітевтичним правом встановлюється за плату у розмірі 5 % грн на в рік, які емфітевт сплачує власнику за поточний рік користування протягом року у натуральній формі до 31 числа місяця кожного поточного року (п. 2.2 договору). Сторони домовилися, що емфітевтичне право за цим договором встановлюється до 31.12.2029 року) (п. 3.1 договору). Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації (п. 3.2 договору). Оригінал договору містить підписи сторін зі сторони ОСОБА_1 (орендодавець за договором) та зі сторони ТОВ «МАГ-інвест-2012» директором ОСОБА_3 (орендар за договором).

Позивач стверджував, що він у такій редакції договори не підписував. Відповідач заперечував.

Відповідно до договору від 01.10.2014 про внесення змін до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02 грудня 2012 року (право зареєстровано 20.09.2014 року за № 7110003) сторони домовилися про внесення змін до договору, виклавши його у новій редакції (надалі - договір про внесення змін) (т.с. 1 а.с. 18-19, 130-133).

За умовами договору (п. 2, 3) власник (позивач) надає землекористувачу (відповідачу) право користування земельною ділянкою розміром 4,20007 га для ведення селянського (фермерського) господарства, розташованою на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису.

Відповідно до п. 10 договору про внесення термін користування земельною ділянкою землекористувачем на праві емфітевзису за цим договором складає 49 років і закінчується 02.12.2061.

Пунктом 11 даного договору встановлено, що за користування земельною ділянкою землекористувач одноразово сплачує власнику плату у грошовій формі до підписання договору про внесення змін і перегляду не підлягає.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Право емфітевзису вважається набутим землекористувачем (емфітевтом) з моменту державної реєстрації такого права (п. 23 договору).

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02 грудня 2012 року та договору про внесення змін від 01.10.2014 зареєстровано, що вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.01.2020 номер 195721555 (т.с. 1 а.с. 15).

25.12.2012 позивачем складена розписка про отримання у цей день від ОСОБА_4 200 тис. грн (т.с. 1 а.с. 109).

30.11.2016 позивачем складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Козельщинської державної нотаріальної контори Курочкіним О.О. та зареєстрованим у реєстрі за № 3966, яким він належну йому на праві особистої власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, надану для ведення фермерського господарства, яка знаходиться у землях на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер 5322084600:00:001:0341, заповідав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 107).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних особі та фізичних осіб-підприємців станом на 25.10.2013 особою, уповноваженою від імені ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012» представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особа з 18.03.2013 є керівник ОСОБА_3 , він же є підписантом з 24.04.2012 (т.с. 1 а.с. 155-156).

Відповідно до висновку експерта 1011 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів по справі № 533/1079/20, складеного 08.08.2022 (т.с. 2 а.с. 126-132), у наданому на дослідження договорі про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02 грудня 2012 року спочатку в рядку дати укладання Договору електрофотографічним способом був виконаний текст «2014 р.», який змінювався на «2012 р.» шляхом виконання поверх останньої цифри в записі року рукописної цифри «2» за допомогою кулькової ручки, стрижень якої був заправлений пастою синього кольору. Рукописні записи «2 грудня» є первинними та змінам не піддавалися.

Відповідно до висновку експерта № 125 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за цивільною справою № 533/1079/20 (т.с. 2 а.с. 135-146), підпис від імені ОСОБА_1 у наданому на дослідження договорі про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02 грудня 2012 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012», розташований на третьому аркуші документа, у рядку « ОСОБА_1 » - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Питання, визначені у п. 2-5 ухвали суду, щодо договору про внесення змін від 01.10.2014 до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) 02.12.2012 між ОСОБА_1 і ТОВ «МАГ-інвест-2012» експертом не вирішувалися з посиланням на відсутність у матеріалах справи оригіналу договору про внесення змін.

Застосовані судом норми права та висновки Верховного Суду

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Стаття 627 ЦК України встановлює свободу договору: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору с умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 395 ЦК України право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) належить до речових прав на чуже майно.

Згідно зі ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою (далі - землекористувач).

У відповідності до ч. 1, 8 ст. 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Отже, договір емфітевзису повинен відповідати загальним положенням про договір, передбаченим статтями 407 - 412 ЦК України та статтею 102-1 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частини першої статті 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 651 ЦКУ зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 41 Конституції України встановлено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (частина перша); ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним (частина четверта).

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 ЦК України).

Відповідно до положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 справа № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19) констатувала, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів. які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,2007 га, кадастровий номер 5322084600:00:001:0341, яка розташована на території Пригарівської сільської ради Козельщинського (на даний час Кременчуцького) району Полтавської області.

Належною позивачу земельною ділянкою користується відповідач на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02.12.2012 з урахуванням змін, внесених договором від 01.10.2014. Право користування земельною ділянкою (емфітевзис) відповідачем зареєстровано.

З висновку експерта вбачається, що договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02.12.2012 позивачем не підписувався. Отже, такий договір не є укладеним позивачем як власником земельної ділянки.

Суд зазначає, що відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає у згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Установивши, що спірний договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02.12.2012 позивачем не підписувався, суд виснує, що відсутні підстави вважати, що такий договір був укладеним.

Крім того, суд уважає, що оскільки відповідно до пункту 1 Договору про внесення змін від 01.10.2014 до договору про встановлення права користування земельною ділянкою від 02.12.2012 сторони домовилися саме внести зміни до основного договору, який не був укладений позивачем, то не міг бути укладений і додатковий договір до неукладеного договору .

Схожі висновки зробила ВП ВС у справі № 696/1693/15-ц від 23.06.2020 (п. 47).

Суд відхиляє аргумент відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин правову позицію, висловлену ВП ВС у наведеній справі 696/1693/15-ц, оскільки наслідки непідписання договору, доведення такого факту у судовому порядку та способи захисту не відрізняються та не залежать від назви та правової природи договору (договір оренди чи договір емфітевзису).

Отже, право позивача підлягає захистові шляхом усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення відповідно до вимог статті 391 ЦК України.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про проведення ним оплати за договором, оскільки останнім не доведено взаємозв`язок між розпискою про отримання коштів ОСОБА_1 (а.с. 109 т.с. 1) від ОСОБА_6 та оспорюваним договором емфітевзису. Не встановлено й взаємозв`язок між заповітом, копія якого міститься у матеріалах справи, та оспорюваним договором.

Крім того, твердження відповідача про те, що позивач отримав грошові кошти у рахунок оплати за спірним договором емфітевзису не наділяє правом підробити підпис позивача у договорі на право користування земельною ділянкою, навіть якщо між сторонами фактично існували правовідносини щодо користування земельною ділянкою.

Схожа правова позиція висловлена ВС КЦС у справі № 394/85/21-ц (постанова від 14 грудня 2022 року).

Не було спростовано також відповідачем й доводи позивача про підписання оспорюваного договору з боку відповідача неуповноваженою особою, оскільки з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних особі та фізичних осіб-підприємців, що міститься у матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_3 (що підписав договір емфітевзису від 02.12.2012 як директор ТОВ "МАГ-ІНВЕСТ-2012") є уповноваженою особою від імені ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012» представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори від імені юридичної особа з 18.03.2013. Доказів наявності у ОСОБА_3 повноважень директора станом на 02.12.2012, як про це зазначено у оспорюваному договорі, матеріали справи не містять.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Отже, інші аргументи сторін щодо порядку реєстрації договору та права користування за договором суд не аналізує, оскільки вище суд дійшов висновку про те, що договір емфітевзису, речове право за яким було зареєстровано, є неукладеним.

Щодо заяви відповідача про застування позовної давності суд висновує таке:

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (ст. 391 ЦК України). Такі способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Поки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Отже, до цього позову про усунення перешкод у здійсненні права користування майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Подібні висновки Верховного Суду є сталими та неодноразово висловлювалися у тому числі і ВП ВС у справі №653/1096/16-ц (постанова від 04 липня 2018 року), і в постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі №205/4349/16-ц.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)); від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16 (провадження № 14-499цс19».

Ураховуючи, що відповідач володіє спірною земельною ділянкою за відсутності вчиненого правочину, позовні вимоги підлягають задоволенню, а земельна ділянка підлягає поверненню позивачу.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у розмірі 840,80 грн (за вимогу немайнового характеру - про усунення перешкод у користуванні майном шляхом його повернення) та 2102,00 грн (на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху) (т.с. 1 а.с. 1, 33).

Позивач у заяві від 31.01.2022 просив суд повернути йому надмірно сплачений судовий збір у сумі 2102,00 грн (т.с. 1 а.с. 82). Заява обґрунтована тим, що така сума збору була сплачена позивачем на виконання ухвали суду від 18.11.2020 про залишення позовної заяви без руху, проте ухвалою апеляційного суду було встановлено, що судом першої інстанції невірно визначено суму судового збору як за вимогу майнового характеру.

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд в силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідача на користь позивача у сумі 840,80 грн.

Судовий збір у сумі 2102,00 грн підлягає поверненню позивачеві як помилково сплачений на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем було понесено витрати на оплату експертних досліджень на загальну суму 21108,03 грн (відповідно до рахунку від 13 липня 2021 року № 1362 вартість експертизи склала 8237,28 гривень (т.с. 1 а.с. 248), яка фактично сплачена 20.09.2021 згідно з квитанцією № 1 (т.с. 2 а.с. 41); відповідно до рахунку від 15 липня 2021 року № 1381 вартість експертизи складає 12870,75 гривень (т.с. 1 а.с. 251), яка фактично сплачена 20.09.2021 згідно з квитанцію № 15 (т.с. 2 а.с. 44).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати, пов`язані зі залученням експертів є витратами, пов`язаними з розглядом справи, та у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК такі витрати покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Оскільки суд задовольняє позов, то витрати позивача, понесені на експертизу підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 246, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, нормами матеріального права та правовими висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАГ-ІНВЕСТ-2012» про усунення перешкод - задовольнити повністю.

Зобов`язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАГ-ІНВЕСТ-2012» усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_1 майном шляхом повернення належної йому на праві власності земельної ділянки площею 4,2007 га, кадастровий номер 5322084600:00:001:0341.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАГ-ІНВЕСТ-2012» на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у загальному розмірі 21948 гривень 83 копійки, у тому числі: витрати на сплату судового збору у сумі 840 гривень 80 коп. та витрати, пов`язані зі залученням експертів, у сумі 21108 гривень 03 коп.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у сумі 2102,00 гривень, сплачений за квитанцією № 1 від 24.11.2020.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строку на апеляційне оскарження на нього не буде подано апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; тел.: НОМЕР_2 ).

Представник позивача: адвоката Матвієнко Сергій Миколайович (адреса: вул. Гірників, буд. 17, м. Горішні Плавні, Кременчуцький район, Полтавська область, 39803; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; тел.: НОМЕР_4 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГ-ІНВЕСТ-2012» (місцезнаходження: вулиця Кірова, буд. 53, місто Кременчук, Полтавська область, 39623; ідентифікаційний код 38132402).

Представник відповідача: адвокат Лобов Микола Олександрович (адреса: вул. Троїцька, буд. 37А, м. Кременчук, Кременчуцький район, Полтавська область, 39600; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; тел.: НОМЕР_6 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 04.07.2023.

Суддя В.П. Козир