Постанова

від 07.12.2023 по справі 533/1079/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 533/1079/20 Номер провадження 22-ц/814/4322/23Головуючий у 1-й інстанції Козир В.П. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Пікуля В.П.,

суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,

при секретарі Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ-ІНВЕСТ-2012», в інтересах якого діє представник - адвокат Лобов Микола Олександрович,

на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 червня 2023 року (повний текст рішення складено 04 липня 2023 року)

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ-ІНВЕСТ-2012» про усунення перешкод у користуванні належним позивачеві майном шляхом повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся зі позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ-ІНВЕСТ-2012» (далі - ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012») про усунення перешкод.

В подальшому, 14 червня 2021 року, в інтересах позивача ОСОБА_1 представник - адвокат Сенкевич В.І. подав заяву про зміну підстави позову, у якій представник позивача виклав позовну заяву у новій редакції, у якій просив суд: зобов`язати ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012» усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_1 майном шляхом повернення належної йому на праві власності земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 4,2007 га, кадастровий номер 5322084600:00:001:0341, яка розташована на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, та стягнути судові витрати з відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства площею 4,2007 га з кадастровим номером 5322084600:00:001:0341, яка розташована на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.

02 грудня 2012 року між ним та відповідачем ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012» було укладено договір оренди землі строком на 7 років, у якому було виправлено строк дії з «7» років на «17» років.

Підписаний позивачем на 7 років договір оренди землі від 02 грудня 2012 року не був зареєстрований у встановленому законодавством строк і спосіб.

Представником ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012» було подано на державну реєстрацію у 2014 році договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), який ОСОБА_1 не підписував. Цей договір має такі недоліки:

1) надрукований у 2014 році й виправлено дату на 2012 рік;

2) підписав діючий у 2014 році директор підприємства, а повинен був підписати директор, який мав повноваження на дату 02 грудня 2012 року;

3) ОСОБА_1 не підписував цей договір.

Представником відповідача було подано на державну реєстрацію у 2014 році договір про внесення змін від 01 жовтня 2014 року до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), який створений з двох різних частин: перша частина (сторінки перша й друга договору) - це новостворена редакція емфітевзису, а друга частина (сторінки третя й четверта договору) - це третя й четверта сторінки договору оренди землі, який 02 грудня 2012 року підписував ОСОБА_1 .

Наведені обставини, на думку позивача та його представника, є підставою для повернення йому земельної ділянки, якою безпідставно користується відповідач.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012» про усунення перешкод - задоволено.

Зобов`язано ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012» усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_1 майном, шляхом повернення належної йому на праві власності земельної ділянки площею 4,2007 га, кадастровий номер 5322084600:00:001:0341.

Стягнуто з ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012» на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у загальному розмірі 21948 грн 83 коп, у тому числі: витрати на сплату судового збору у сумі 840 грн 80 коп та витрати, пов`язані зі залученням експертів, у сумі 21108 грн 03 коп.

Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у сумі 2102 грн, сплачений за квитанцією № 1 від 24 листопада 2020 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 червня 2023 року не погодилося ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012», в інтересах якого діє п редставник - адвокат Лобов М.О., та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, прохала суд скасувати рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 червня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 липня 2023 року є незаконним, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справ а при її встановленні судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а також не здійснено всебічного і повного з`ясування обставин справи.

Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує, що істотні умови договору емфітевзису повністю відповідали вимогам законодавства та реєстрація договору і додаткової угоди здійснені належним чином.

ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012», в інтересах якого діє представник - адвокат Лобов М.О. в апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до виниклих правовідносин висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 23 червня 2020 року у справі 696/1693/15-ц, а не застосовано висновки викладені у справі № 533/467/20.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції проігноровано доводи відповідача про порушення строку давності звернення з позовом до суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Учасники справи, будучи належними чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, на судове засідання до апеляційного суду не з`явилися.

Представник позивача адвокат Матвієнко С.М. в заяві від 06 грудня 2023 року просив справу слухати за його відсутності та відсутності позивача.

У вище вказаній заяві ОСОБА_1 та його представник просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5322084600:00:001:0341, площею 4,2007 га, яка розташована на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району (нині - Кременчуцького району) Полтавської області, з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства (землі сільськогосподарського призначення), що вбачається з копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 511673, виданого 21 червня 2010 року Козельщинською районною державною адміністрацією, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (надалі - ДРРПНМ) від 09 січня 2020 року номер 195721555; з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26 лютого 2014 року № НВ-5301232362014.

20 вересня 2014 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) строком дії до 02 грудня 2061 року за правокористувачем в особі ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012. Згідно з інформацією з ДРРПНМ підставою виникнення зареєстрованого речового права був договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), серія та номер: б/н, виданий 02 грудня 2012 року, видавник ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012», договір про внесення змін, серія та номер: б/н, виданий 01 жовтня 2014 року, видавник ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012».

Згідно з договором оренди землі б/н від 02 грудня 2012 року, ОСОБА_1 (за договором орендодавець) передав, а ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012» (орендар) прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для використання для сільськогосподарських культур, яка знаходиться на території Пригарівської сільської ради, площею 4,2000 га. Строк дії договору - 49 років.

У відповідності з актом приймання-передачі орендодавець передав, а орендар прийняв земельну частку (ділянку).

Так, згідно до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 02 грудня 2012 року (незастережне виправлення у даті), відповідно до якого ОСОБА_1 (власник) з однієї сторони та ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012» в особі директора Аветісяна Н.Г., що діє на підставі статут підприємства (емфітевт), з іншої сторони, дійшли згоди про те, що попередній договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в Державному реєстрі земель на «№ __» від 02 грудня 2012 року на земельну ділянку загальною площею 4,2007 га, кадастровий номер 5322084600:00:001:0341 слід уважати таким, що втратив силу з дати реєстрації цього договору.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору предметом договору є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, розташована на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району площею 4,2007 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5322084600:00:001:0341, щодо якої власник передає емфітевту право володіння та користування (емфітевтичне право), зберігаючи за собою право на розпорядження нею. Передача емфітевтичного права здійснюється безкоштовно (пункт 2.1 договору). Користування емфітевтичним правом встановлюється за плату у розмірі 5 % грн на в рік, які емфітевт сплачує власнику за поточний рік користування протягом року у натуральній формі до 31 числа місяця кожного поточного року (пункт 2.2 договору). Сторони домовилися, що емфітевтичне право за цим договором встановлюється до 31 грудня 2029 року (пункт 3.1 договору). Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації (пункт 3.2 договору). Оригінал договору містить підписи сторін зі сторони ОСОБА_1 (орендодавець за договором) та зі сторони ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012» директором ОСОБА_2 (орендар за договором).

Згідно до договору від 01 жовтня 2014 року про внесення змін до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02 грудня 2012 року (право зареєстровано 20 вересня 2014 року за № 7110003) сторони домовилися про внесення змін до договору, виклавши його у новій редакції (надалі - договір про внесення змін).

За умовами договору (пункти 2, 3) власник (позивач) надає землекористувачу (відповідачу) право користування земельною ділянкою розміром 4,20007 га для ведення селянського (фермерського) господарства, розташованою на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису.

Відповідно до пункту 10 договору про внесення змін термін користування земельною ділянкою землекористувачем на праві емфітевзису за цим договором складає 49 років і закінчується 02 грудня 2061 року.

Пунктом 11 даного договору встановлено, що за користування земельною ділянкою землекористувач одноразово сплачує власнику плату у грошовій формі до підписання договору про внесення змін і перегляду не підлягає.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Право емфітевзису вважається набутим землекористувачем (емфітевтом) з моменту державної реєстрації такого права (пункт 23 договору).

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02 грудня 2012 року та договору про внесення змін від 01 жовтня 2014 року зареєстровано, що вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09 січня 2020 року номер 195721555.

30 листопада 2016 року позивачем складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Козельщинської державної нотаріальної контори Курочкіним О.О. та зареєстрованим у реєстрі за № 3966, яким він належну йому на праві особистої власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, надану для ведення фермерського господарства, яка знаходиться у землях на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер 5322084600:00:001:0341, заповідав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних особі та фізичних осіб-підприємців вбачається, що станом на 25 жовтня 2013 року особою, уповноваженою від імені ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012» представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особа з 18 березня 2013 року є керівник ОСОБА_2 , він же є підписантом з 24 квітня 2012 року.

У висновку експерта 1011 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів по справі № 533/1079/20, складеного 08 серпня 2022 року у наданому на дослідження договорі про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02 грудня 2012 року вбачається, що спочатку в рядку дати укладання Договору електрофотографічним способом був виконаний текст «2014 р.», який змінювався на «2012 р.» шляхом виконання поверх останньої цифри в записі року рукописної цифри «2» за допомогою кулькової ручки, стрижень якої був заправлений пастою синього кольору. Рукописні записи «2 грудня» є первинними та змінам не піддавалися.

Відповідно до висновку експерта № 125 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за цивільною справою № 533/1079/20 підпис від імені ОСОБА_1 у наданому на дослідження договорі про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02 грудня 2012 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012», розташований на третьому аркуші документа, у рядку « ОСОБА_1 » - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 395 ЦК України передбачено, що речовими правами на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Згідно до частини першої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є не укладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Як вже зазначалося, належною позивачу земельною ділянкою користується відповідач на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02 грудня 2012 року з урахуванням змін, внесених договором від 01 жовтня 2014 року. Право користування земельною ділянкою (емфітевзис) відповідачем зареєстровано.

З матеріалів справи вбачається, що висновком експерта 1011 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів, складеного 08 серпня 2022 року встановлено, що у наданому на дослідження договорі про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02 грудня 2012 року спочатку в рядку дати укладання Договору електрофотографічним способом був виконаний текст «2014 р.», який змінювався на «2012 р.» шляхом виконання поверх останньої цифри в записі року рукописної цифри «2» за допомогою кулькової ручки, стрижень якої був заправлений пастою синього кольору. Рукописні записи «2 грудня» є первинними та змінам не піддавалися.

Також, висновком експерта № 125 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у наданому на дослідження договорі про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02 грудня 2012 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «МАГ-ІНВЕСТ-2012», розташований на третьому аркуші документа, у рядку « ОСОБА_1 » - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що спірний договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02 грудня 2012 року позивачем не підписувався, відповідно відсутні підстави вважати, що такий договір був укладеним. А посилання на проведення державної реєстрації вище вказаного договору, з урахуванням висновків експерта № 1011 та 125, не дають підстав вважати, що він був укладений.

Окрім того, судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги доводи відповідача про проведення ним оплати за договором, оскільки не доведено взаємозв`язок між розпискою про отримання коштів ОСОБА_1 від ОСОБА_3 та оспорюваним договором емфітевзису. Зміст вище зазначеної розписки не дає можливості встановити підстав передачі коштів ОСОБА_1 .

Посилання скаржника, що судом першої інстанції безпідставно не взяті до уваги обставини справи № 533/467/20 де з аналогічним позовом звернулася дружина позивача, і судом апеляційної інстанції відмовлено в задоволенні позову а взято до уваги висновки Верховного суду викладені у справі 696/1693-15-ц не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі N 233/2021/19 (провадження N 14-166цс20, пункт 39) конкретизувала свої висновки щодо визначення подібності правовідносин, зазначивши таке. На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність варто також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Сліз звернути увагу, що 20 жовтня 2011 року ЦПК України доповнено частиною другою статтю 214, яку викладено у редакції: «При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення».

Оскільки ухвалою касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 18 листопада 2021 року у справі 533/467/20 у відкритті касаційного провадження відмовлено, а постанова апеляційного суду, у вище вказаній справі, набрала законної сили, то жодних висновків Верховний Суд за вказаними обставинами справи не зробив.

Законодавчо закріплено, що суди при застосуванні правової норми до спірних правовідносин враховують висновки, саме Верховного суду, а судові рішення на які посилається відповідач не мають приюдиційного значення до вирішення даної справи.

При цьому, судом першої інстанції правильно застосовано висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 23 червня 2020 року у справі 696/1693/15-ц зважаючи на те, що в даній постанові викладені тотожні за їх змістом правовідносини.

Посилання апелянта на порушення позивачем строків звернення до суду не знайшли свого підтвердження.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

У пункті 7.27 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

У пункті 71 постанови від 23 листопада 2021 року Велика Палата Верховного Суду уточнила вказаний висновок, виклавши його перше речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 , посилаючись на позбавлення його права користування земельною ділянкою, яку займає відповідач, просить усунути перешкоди у користуванні на належну йому земельну ділянку, оскільки він, як власник, договір оренди земельної ділянки не підписував, умови його не погоджував.

Тобто позивач подав негаторний позов.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року справа № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19) констатувала, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів. які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

З огляду на встановлені обставини колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку при розгляді даного позову, що відповідає застосованим нормам матеріального та процесуального права.

Судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли в застосуванні норм матеріального та процесуального законодавства до спірних правовідносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції, про що зазначено у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків районного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 червня 2023 року - без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ-ІНВЕСТ-2012», в інтересах якого діє представник - адвокат Лобов Микола Олександрович, залишити без задоволення

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 грудня 2023 року.

Головуючий-суддя В. П. Пікуль

Судді: Т.В. Одринська

О.О. Панченко