Рішення

від 26.06.2023 по справі 538/1824/22

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №538/1824/22

Провадження по справі №2/538/76/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2023 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участі секретаря судового засідання Криворучко В.І.,

представника позивача- адвоката Залозної Д.П.,

представника відповідача- адвоката Кузьменка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лохвиця цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Склоприлад» до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Склоприлад» в особі представника звернулося до Лохвицького районного суду Полтавської області з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначивши, що з 1980 року по 28.04.2022 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Склоприлад». На момент звільнення відповідач працював на посаді начальника цеху «Термосувенір». 26.11.2016 року ПрАТ «Склоприлад», у відповідності до ч. 1 ст. 131 КЗпП проведено зміну організаційної структури та відокремлено ливарну дільницю для залишків матеріалів, які знаходяться в цеху «Термосувенір» в окремий підрозділ, що підтверджується наказом ПрАТ «Склоприлад» № 170-к від 25.11.2016 року. Відповідач ознайомлений з даним наказом під підпис. Головою правління ПрАТ «Склоприлад» видано наказ від 31.12.2021 року № 119 про створення комісії з метою необхідності проведення робіт по ремонту та реконструкції цеху «Термосувенір», розширення підлобних приміщень ливарної дільниці (будівля цеху «Термосувенір»). 10.01.2022 року комісією ПрАТ «Склоприлад» було складено акт, яким встановлено, що начальник цеху «Термосувенір» ОСОБА_1 безвідповідально віднісся до зберігання матеріалів та матеріальних цінностей в цеху та видачі їх на виробництво, що є наслідком умисного псування матеріалів та заподіяло значну підприємству на загальну суму 127433,44 грн.

Враховуючи вищенаведене, просять стягнути з ОСОБА_1 на корить ПАТ «Склоприлад» матеріальну шкоду в розмірі 127433,44грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 42000,00 грн., судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Ухвалою судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 27.12.2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 81).

32.01.2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позов з доданими матеріалами (а.с. 84,87-95).

14.02.2023 року представник ПАТ «Склоприлад» надав відповідь на відзив з доданими документами (а.с. 105-110, 111-122).

Ухвалою суду від 20.03.2023 року підготовче провадження зарито та справу призначено до судового розгляду (а.с. 140).

В судовому засіданні представник позивача- адвокат Залозна Д.П. позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених у позові. Додатково пояснила, що їй не відомо, де на теперішній час перебувають товарно-матеріальні цінності, зазначені у акті перевірки. Розмір матеріальної шкоди визначався відповідно до ч. 2 ст. 135-3 КЗпП.

Представник відповідача- адвокат Кузьменко В.О. просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що сума шкоди встановлена комісією, до складу якої входять лише працівники ТОВ «Склоприлад», а не незалежною комісією. За шість місяців до звільнення ОСОБА_1 перебував на лікуванні, і його обов`язки виконувала інша особа. З доданих до акту перевірки фотоматеріалів неможливо встановити, чи були пошкодженні або зіпсовані товарно-матеріальні цінності. Кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 порушене, але на теперішній час рішення по ньому не прийнято.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, докази надані в їх обґрунтування, вважає, що зазначені в заяві вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно наказу ПрАТ «Склоприлад» № 170-к від 25.11.2016 року було виділено ливарну дільницю для залишків матеріалів, які знаходилися в цеху «Термосувенір» та з 28.11.2016 року затверджено нову організаційну структуру ПАТ «Склоприлад» (а.с. 32, 33). З вказаним наказом начальник цеху «Термосувенір» ОСОБА_1 був ознайомлений 25.11.2016 року (а.с. 34).

ОСОБА_1 , як начальник цеху «Термосувенір», під підпис був ознайомлений з посадовою інструкцією, що підтверджується підписом останнього від 27.12.2017 року (а.с. 18), листом отримання (а.с. 19, 20).

Відповідно до вищевказаної Посадової інструкції, начальник цеху бере на себе відповідальність по збереженню майна цеху. А саме: відповідно п. 2.6. начальник цеху формує заявки на матеріали та комплектуючі, відповідно п. 2.32 - контролює процеси отримання матеріалів та комплектуючих з матеріального складу, відповідно п. 2.37 - здійснює контроль за раціональною витратою сировини, матеріалів та енергоресурсів, відповідно п. 2.40 - контролює процес забезпечення працівників матеріалами, комплектуючими та засобами індивідуального захисту, відповідно п. 2.42 - здійснює контроль за обліком надходження та видачі матеріалів і комплектуючих виробів, відповідно п. 2.43 - забезпечує складання та зберігання матеріалів і комплектуючих виробів по видах з відповідними позначеннями, відповідно п. 4.3 - несе матеріальну відповідальність в межах, визначених діючим цивільним законодавством та законодавством про працю України.

Відповідачем, як начальником цеху, було розроблено Стандарти підприємства, систему управління якістю та порядок виконання процесів в цеху «Термосувенір», які введені затверджені наказом по ПрАТ «Склоприлад» від 12.04.2018р. № 48 (а.с. 22-30) та з якими ОСОБА_1 був ознайомлений (а.с. 31).

Відповідно до п. 5.7 вищезазначених стандартів, майстер цеху (комірник) згідно лімітно-забірних карт або вимог, які потрібно оформляти за типовою формою № М-11, повинен отримувати з матеріального складу необхідні матеріали і комплектуючі. Начальник цехув повніймірі та майстер цеху (або відповідальна особа), безпосередньо на дільницях, має забезпечувати цілісність та збереження отриманих матеріалів у підрозділі, не допускаючи їх пошкодження та псування (а.с. 26).

Наказом ПАТ «Склоприлад» № 119 від 30.12.2021 року створено комісію для огляду приміщень цеху «Термосувенір» для визначення обсягів проведення робіт та виявлення вільних підсобних приміщень з метою необхідності проведення ремонту та реконструкції цеху «Термосувенір» та розширення підсобних приміщень ливарної дільниці (а.с. 35).

За результатами огляду приміщень цеху «Термосувенір» 10.01.2022 року комісією було складено акт про виявлені порушення, відповідно до якого начальник цеху «Термосувенір» ОСОБА_1 безвідповідально віднісся до зберігання матеріалів та матеріальних цінностей в цеху та видачі їх на виробництво, що спричинило умисне псування матеріалів та було заподіяно шкоду підприємству на загальну суму 127433,44 грн.

Згідно з ч. 1, 3 ст.130КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. Матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Випадки повної матеріальної відповідальності визначеністаттею 134 КЗпП України, а саме - відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків;

8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством;

10) шкоди завдано недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу. У разі звільнення працівника та неповернення наданих йому у користування обладнання та засобів з нього може бути стягнута балансова вартість такого обладнання у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст. 135 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. Уразі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди. Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності.

Вартість пошкоджених залишків, лакофарбових матеріалів, металу та пиломатеріали різних порід визначалися, відповідно до ч. 2 ст. 135-3 КЗпП України, за цінами, що діяли в Полтавській області на день проведення перевірки цеху (10.01.2022 року).

Відповідно до узагальненої судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.01.2016 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю», у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам їх колишніми працівниками потрібно керуватись нормами ст.ст.130-137КЗпП України і звільнення працівника не припиняє його обов`язку відшкодувати заподіяну ним шкоду (п. 9). У п. 14 наведеної узагальненої практики зазначено, що судовому розгляду підлягають заяви власника підприємства, якщо відшкодування не може бути проведене за розпорядженням власника шляхом відрахування із заробітної плати (наприклад, у разі припинення працівником трудових відносин із цим підприємством).

Відповідно до частини 1статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У частині першійстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 135-1 КЗпП письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Під прямою дійсною шкодою необхідно розуміти, зокрема втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (стаття 138 КЗпП України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 522/4619/16-ц (провадження № 14-634цс18) зроблено висновок, що підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода. Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника (частина другастатті 130 КЗпП). Згідно з частиною другоюстатті 130 КЗпП умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала. Суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями130, 135-3, 137 КЗпП Українизалежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Протиправна поведінка працівника - це поведінка працівника, який не виконує чи неналежним чином виконує трудові обов`язки, передбачені приписами правових норм, трудовими договорами, наказами та розпорядженнями підприємств, установ та організацій. Формами протиправної поведінки працівника є протиправна дія чи протиправна бездіяльність. Обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина, виражена у формі умислу або необережності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.4.3 Посадової інструкції начальник цеху несе матеріальну відповідальність в межах, визначених діючим цивільним законодавством та законодавств ж про працю України.

Позивачем не доведено наявності підстав для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності за заподіяну шкоду. Зокрема не надано доказів, що з ОСОБА_1 укладалися письмові договори про повну матеріальну відповідальність згідно статті 135-1 КЗпП України.

У посадовій інструкції начальника цеху «Термосувенір», доданої до позовної заяви, також не зазначається про повну матеріальну відповідальність за завдану шкоду.

Відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що дії (бездіяльність) відповідача, якими завдано шкоди, мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. Суду не надано відомостей про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за допущені порушення, які призвели до псування матеріальних цінностей.

Крім того, як вбачається з Акту про виявлені порушення по результатах огляду приміщень цеху «Термосувенір» від 10.01.2022 року та доданих до нього фотофайлів,- фарба МЛ-1214 у кількості 29 банок датована 2012 року випуску, лак НЦ-218 у металевих банках 45 шт. (рік випуску- 2011) 3 шт. (рік випуску 2007), морилка для дерева (горіх) у пластикових пляшках у кількості 28 шт. 2010 року випуску- має термін придатності 18 місяців (а.с. 37). Тобто, ОСОБА_1 ставиться у відшкодування матеріальна шкода за матеріальні цінності, строк придатності на які сплив.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що стороною позивача не доведено сукупність необхідних підстав для покладення на ОСОБА_1 повної матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, а суму шкоди у розмірі 127433,44 грн. суд ставить під сумнів, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають як не обґрунтовані та не підтверджені наявними доказами.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За приписами ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать: витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову на позивача.

Керуючись ст.ст. 293, 294, 315-319, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Склоприлад» до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 03.07.2023 року.

Суддя: Т.О. Зуб