Постанова

від 20.06.2023 по справі 461/6787/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2023 р. Справа №461/6787/17

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

Суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кострик К.,

представники сторін:

позивача: Кулик А.,

відповідача2: Огнівенка П.,

прокурора: Бучка Р.,

третьої особи1: Фединець В.,

інші учасники справи: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради від б/н, б/д (вх. суду від 08.03.2023 №01-05/693/23)

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2023, повний текст рішення складено 13.02.2023,

у справі № 461/6787/17 (суддя Коссак С.М., м.Львів)

за позовом Львівської міської ради, місто Львів

до відповідача-1 Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Романа Олеговича, місто Київ

відповідача-2 Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, місто Київ

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, місто Київ

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Курії Львівської Архієпархії Української Греко-Католицької Церкви, місто Львів

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Релігійного Управління Києво-Галицької митрополії української греко-католицької церкви, місто Львів

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 , місто Львів

за участю третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, місто Львів

за участі Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, місто Львів

про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017року Львівська міська рада звернулась до Галицького районного суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Романа Олеговича, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про:

- скасування державної реєстрації права власності Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на об`єкт нерухомого майна - будинку трансформаторної підстанції ТП 370 площею 36,7 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107181794610) та технічного будинку радіостанції площею 429,8 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1071798346101), що знаходяться за адресою: м. Львів, вулиця Листопадового Чину, 28, здійснену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Романом Олеговичем;

-витребування в Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради об`єкта нерухомого майна будинку трансформаторної підстанції ТП 370 площею 36,7 кв. м реєстраційний номер об`єкта 1071817946101 та технічного будинку радіостанції площею 429,8 кв. м реєстраційний номер об`єкта 1071798346101, що знаходяться за адресою м. Львів вул.Листопадового Чину, 28, та зобов`язання повернути вказане майно за актом приймання-передачі територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих №31/246 від 06.04.1951(далі-рішення 1951року) закріплено за Львівським радіоцентром земельну ділянку і будинки для розміщення будівництва пункту місцевого радіозв`язку по вул. Міцевича площею 1,9га, в тому числі присадибу по вул.Міцкевича,28 з будинком, який займає бібліотека Залізничного району і житловий будинок, в якому проживають дві сім`ї гр.Маєвського і Шелест.

В подальшому, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів №282 від 21.06.1990 «Про передачу в оренду будинку №28 по вул.Міцкевича Галицькій Митрополії Української греко-католицької церкви»(далі-рішення 1990року) вирішено припинити дію рішення виконкому від 10.04.51 №31/246 про закріплення за Львівським облуправлінням зв`язку земельної ділянки та будівель на вул.Міцевича, 28 та вирішено після повернення таких передати в оренду Галицькій Митрополії УКГЦ.

Відтак, посилаючись на рішення №282 від 21.06.1990, позивач вважає, що будинок трансформаторної підстанції ТП 370 площею 36.7 кв. м та технічний будинок радіостанції площею 429,8 кв. м на вул.Листопадового Чину (попередня назва вулиці «Міцкевича»), 28 знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Львова.

Водночас, 01.11.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Р.О. здійснено державну реєстрацію права державної власності за Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на зазначені об`єкти нерухомого майна, однак позивач своєї згоди на відчуження вищевказаних спірних об`єктів нерухомого майна не давав, а тому таке майно незаконно вибуло з володіння територіальної громади поза її волею.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 08.10.2018 відмовлено у задоволенні вказаного позову залишено без задоволення.

Постановою Львівського апеляційного суду від 11.02.2020 у справі № 461/6787/17 провадження у справі закрито та роз`яснено Львівській міській раді, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвалою від 03.03.2020 Львівський апеляційний передав справу до Господарського суду Львівської області.

02.03.2021 Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України звернулась до суду з клопотанням про застосування до позовних вимог міської ради строку позовної давності.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.03.2021 у справі № 461/6787/17, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2021, позов задоволено частково.

Скасовано державну реєстрацію права власності Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на об`єкт нерухомого майна будинку трансформаторної підстанції ТП 370 площею 36,7 кв. м та технічного будинку радіостанції площею 429,8 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вулиця Листопадового Чину, 28, здійснену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалком Р. О.

Витребувано в Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна будинок трансформаторної підстанції ТП 370 площею 36,7 кв. м та технічного будинку радіостанції площею 429,8 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів вул. Листопадового Чину, 28, та зобов`язано повернути вказане майно за актом приймання-передачі територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради.

У задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р. О. відмовлено.

При прийнятті вказаних рішень суди виходили, зокрема, з того, що враховуючи припинення рішенням 1990 року дії рішення 1951 року, спірне майно на момент прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 05.11.1991 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" відносилося до фонду рад народних депутатів і законно перейшло у комунальну власність в цілому.

Постановою Верховного Суду від 23.11.2021 частково задоволено касаційні скарги Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 у справі № 461/6787/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Зокрема, у постанові Верховний Суд вказав, що, звертаючись із позовними вимогами щодо витребування майна, необхідно дослідити та оцінити докази, які доводять належність спірного майна позивачу на праві власності, однак суди попередніх інстанцій не здійснили жодного дослідження фактичної передачі позивачу спірного нерухомого майна.

Щодо заяви про застосування позовної давності, необхідно встановити, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права власності або про особу, яка його порушила. Тобто важливо встановити не момент, коли позивачу стало відомо про останнє порушення його права власності, яким з обставин справи фактично є реєстрація приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалком Р. О. 01.11.2016 права державної власності за Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а коли Львівська міська рада довідалася або могла довідатися про вибуття з її власності відповідного майна.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 02.02.2023 у справі № 461/6787/17 відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час нового розгляду справи позивач не надав суду належних та достовірних доказів, які б підтверджували право власності Львівської міської ради на спірне майно. У зв`язку з чим суд вказав про відсутність підстав для застосування ст. 388 ЦК України та витребування на користь позивача спірного майна. Суд також зазначив, що оскільки право позивача не є порушене, підстав для застосування позовної давності немає. В частині заявлених позовних вимог до приватного нотаріуса суд вказав, що належним відповідачем у цій справі в частині вимог про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно є Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а не приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Падалко Роман Олегович як державний реєстратор.

Львівська міська рада (позивач) не погодилась з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що рішення виконкому від 21.06.1990 №282 «Про передачу в оренду будинку №28 по вул. Міцкевича Галицькій Митрополії УГКЦ» є достатньою юридичною підставою для повернення майна у власність Львівської міської ради народних депутатів, а в подальшому переходу останнього до комунальної власності в процесі розмежування державного та комунального майна. Так, зокрема, рішенням виконкому Львівської обласної ради №728 від 24.12.1991 «Про розмежування обласної комунальної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць/підприємств та організацій житлово-комунального господарства області» затверджено перелік підприємств та організації, які відносяться до комунальної власності Львівської міської ради народних депутатів, до якого включно житловий та нежитловий фонд Львівської міської ради народних депутатів районів м.Львова. Також скаржник посилається на факт укладення 03.09.1993 між Фондом комунального майна м.Львова та Львівським Архипаріхальним Управлінням УГКЦ договору оренди нежитлових приміщень №2251 на вул. Міцкевича,28 на невизначений строк. Щодо строку позовної давності скаржник вказує, що володіння нерухомістю пов`язане з реєстраційним посвідченням такого володіння, а тому момент, з якого позивач довідався або міг довідатись про порушення його права є 01.11.2016-день прийняття нотаріусом рішення про державну реєстрації права власності на майно за відповідачем2.

Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення(третя особа1, Концерн РРТ) у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи скаржника та просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа зазначає, зокрема, що рішенням виконкому від 21.06.1990 №282 вирішено припинити дію рішення від 10.04.1951 №31/246, водночас рішення про закріплення за Львівським облуправлінням зв`язку земельної ділянки та будівель на вул. Міцькевича видано 06.04.1951, а тому вважає, що рішення виконкому Львівської міської ради №31/246 від 06.04.1951 є чинним та не скасованим. Вказує, що факт перебування спірного майна на балансі Львівського ОРТПЦ підтверджується затвердженим 02.04.2004 Головою державного комітету зв`язку та інформації України переліком цілісного майнового комплексу ДП Львівського ОРТПЦ, яке не підлягає приватизації, інвентарними карточками та Звітом про науково-дослідну роботу(науковий аналіз, обстеження технічного стану та паспортизації будівель Львівського ОРТПЦ). В подальшому спірне майно передано на баланс Концерну РРТ відповідно до передавального акту, затвердженого Міністерством транспорту та зв`язку України №361 від 03.05.2017. Відтак третя особа вважає, що саме лише посилання апелянта на перелік майна, яке відноситься до комунальної власності, не вказує на встановлення обставин, які безспірно підтверджують, що позивач набув право власності на будинок трансформаторної підстанції і технічний будинок радіостанції. Інших належних доказів існування у Львівської міської ради прав на спірний об`єкт, ні доказів його створення, набуття у встановленому порядку чи передачі з державного майна у комунальну позивач не надав.

Відповідач1(Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації) у відзиві на апеляційну скаргу також просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Відповідач1 зазначає, що рішенням від 21.06.1990 №282 передбачено кілька взаємопов`язаних пунктів, які необхідно досліджувати комплексно, а саме: запропоновано Львівському ОРТПЦ звільнити спірні приміщення та територію, повернути їх на баланс місцевих рад та після їх звільнення-передати в оренду Галицькій митрополії УГКЦ. Разом з тим, Львівське ОРТПЦ заперечувало щодо звільнення приміщень у зв`язку з неможливістю зупинення виконання передбачуваних законодавством завдань та небажанням Львівської міської ради надати рівнозначні приміщення та відповідну територію, тому жодних актів прийому-передачі земельної ділянки про передачу на баланс місцевих рад спірного майна підписано не було. Вважає необгрунтованими посилання скаржника на рішення виконкому Львівської обласної ради №728 від 24.12.1991 «Про розмежування обласної комунальної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць/підприємств та організацій житлово-комунального господарства області» як на доказ існування права комунальної власності на спірне майно, оскільки п.2 цього рішення затверджено перелік підприємств та організацій житлово-комунального господарства, які відносяться до комунальної власності (додаток №2), однак будинок трансформаторної підстанції та технічний будинок радіостанції не відносяться до житлового фонду, а є об`єктами зв`язку і доказів належності спірного майна будь-кому із перелічених суб`єктів у додатку №2 позивач не надав. Вказує також, що будівля трансформаторної підстанції рішенням №31/246 від 06.04.1951 взагалі не передавалась, так як вона збудована за кошти державного підприємства та введена в експлуатацію лише 01.09.1952 з метою забезпечення електроспоживанням об`єкта, обладнання, передавачів і трьох антенно-вежових споруд. Щодо посилань апелянта на укладений 03.09.1993 між Фондом комунального майна міської ради та Львівським архиєпархіальним Управлінням УГКЦ договору оренди нежитлових приміщень віджповідач1 вказує, що він не створив жодних юридичних наслідків, так як ні до 1991ро, ні після спірне майно та земельна ділянка у користуванні виконкому чи інших третіх осіб не перебувало, Львівський ОРТПЦ надалі залишався у приміщенні техбудинку, що підтверджується складеним 09.04.1998 за участю представника міськвиконкому акту обстеження технічних будівель, споруд і житлових приміщень на вул. Листопадового Чину,28.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача.

Подальший рух справи викладено в ухвалах суду.

Так, ухвалою від 30.05.2023 відкладено розгляд справи на 20.06.2023.

У судовому засіданні 20.06.2023 представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Прокурор, представники Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (відповідача2) та Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (третьої особи1) заперечили щодо апеляційної скарги та надали усні пояснення.

Інші учасники справи не забезпечили явки своїх представників в судове засідання.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

Рішенням виконкому Львівської міськради депутатів трудящих №31/246 від 06.04.1951 (далі- рішення від 1951року) вирішено (том 1,а.с. 19).:

- закріпити за Львівським радіоцентром земельну ділянку та будівлі для розміщення будівництва пункту місцевого радіозахисту по вул.Міцкевича, площею 1.9 га, в тому числі присадибу по вул.Міцкевича, 28 з будинком, який займає бібліотека Залізничного району і житловий будинок, в якому проживають дві сім`ї гр.Маєвського і Шелест;

- зобов`язати виконком Залізничної районної ради депутатів трудящих в терміновому порядку звільнити будинки на вул. Міцкевича, 8 з виділенням приміщень бібліотеки і жильців в нових місцях.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів №282 від 21.06.1990 «Про передачу в оренду будинку №282 по вул.Міцкевича Галицькій Митрополії Української греко-католицької церкви» (далі -рішення від 1990року) за результатами розгляду клопотання митрополита Володимира Архієпископа Львівського вирішено(том 1,а.с. 10):

- припинити дію рішення виконкому Львівської міської Ради народних депутатів від 10.04.1951 №31/246 про закріплення за Львівським облуправлінням зв`язку земельної ділянки та будівель на вул.Міцевича, 28;

- запропоновано Львівському обласному радіотелевізійному передавальному центру звільнити приміщення по вул. Міцькевича,28, прилеглу територію загальною площею 1,90га і повернути їх на баланс місцевих рад;

-після звільнення будівель та прилеглої території Львівським обласним радіотелевізійним передавальним центром на вул. Міцкевича,28 вказані приміщення передати в оренду Галицькій Митрополії УГКЦ;

-Виконкому Залізничної районної ради народних депутатів після прийняття будинку №28 на вул. Міцкевича оформити договір оренди на вказані приміщення.

05.11.1991 на виконання постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" та від 26.03.1991 "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність", Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", якою також затверджено перелік державного майна України, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

До Переліку державного майна, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) увійшов, в тому числі, житловий та нежитловий фонд місцевих рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтнобудівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється безоплатно стосовно порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 285 ( 285-80-п ) "Про порядок передачі підприємств, об`єднань, організацій, установ, будинків і споруд" (ЗП УРСР, 1980 р., N 5, ст.43), з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів.

На виконання вказаної постанови 24.12.1991 Виконавчим комітетом Львівської обласної ради народних депутатів було прийнято рішення № 728 "Про розмежування обласної комунальної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць підприємств та організацій житлово-комунального господарства області", яким затверджено перелік підприємств та організацій, які відносяться до комунальної власності Львівської міської ради народних депутатів, до якого включеного також житловий та нежитловий фонд Львівської міської ради народних депутатів районів м. Львова(том 4,а.с. 90-93).

На підставі рішення №282 від 21.06.1990 Львівська міська рада народних депутатів та Львівське Архиєпархіальне Управління УГКЦ 03.09.1993 уклали договір оренди нежитлових приміщень на вул. Міцкевича,28 на невизначений строк (том 1,а.с. 22-25).

В матеріалах справи наявна копія реєстраційного посвідчення від 22.03.1994 №402 на домоволодіння, що належать державним і громадським установам, підприємствам і організаціям, відповідно до якого Львівське міжміське БТІ стверджує, що домоволодіння №28 на вул. Міцкевича в цілому зареєстроване на праві колективної власності Львівським обласним радіотелевізійним передавальним центром на підставі рішення виконкому Львівської міської ради №31/246 від 06.04.1951. Домоволодіння №28 в цілому складається з службового приміщення, житлового будинку і трансформаторної (том 1,а.с. 21).

Також в матеріалах справи наявний складений комісією Львівського обласного радіотелевізійного передавального центру за участю представника міськвиконкому акт обстеження технічних будівель, споруд і житлових приміщень, які належать Львівському ОРТПЦ і знаходяться на вул. Листопадового Чину, 28 м.Львова від 09.04.1998 (том 1,а.с. 55-56).

Згідно з цим актом станом на 09.04.1998 на території, що належить Львівському ОРТПЦ на вул. Листопадового Чину, 28 розташовані:

-двоповерховий технічний будинок загальною площею 469 кв.м, в якому знаходиться радіолабораторія і метрологічна служба Львівського ОРТПЦ;

-технічна будівля трансформаторної підстанції, яка забезпечує енергоживлення об`єкта Львівського ОРТПЦ;

-радіотелевізійні вежі;

-одноповерховий двоквартирний житловий будинок площею 94,9кв.м, в якому мешкають дві сім`ї.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №751 від 20.07.2006 ДП Львівський ОРТПЦ реорганізовано шляхом приєднання у якості філії до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.

14.09.2011 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №901 «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації», відповідно до додатку до якого цілісний майновий комплекс Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення передано до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

01.11.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Романом Олеговичем здійснено державну реєстрацію права державної власності за Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на спірне майно, а саме: на будинок трансформаторної підстанції ТП 370 площею 36,7 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107181794610) та технічний будинок радіостанції площею 429,8 кв м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1071798346101), що знаходяться за адресою м Львів, вулиця Листопадового Чину, 28(том 1.а.с. 32-33).

Підставою виникнення права власності зазначено розпорядження КМУ №901.

За Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення зареєстровано право господарського відання на спірне майно.

В матеріалах справи також наявний витяг з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, відповідно до якого будинок трансформаторної підстанції та технічний будинок радіостанції на вул. Листопадового Чину,28 належать до будівель транспорту і зв`язку і входять до сфери управління Адміністрацієї Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України(том 1.а.с. 86).

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Як зазначено вище, предметом даного спору є вимоги Львівської міської ради до приватного нотаріуса та Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про скасування державної реєстрації права власності та витребування в Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на користь територіальної громади м. Львова будинку трансформаторної підстанції ТП 370 площею 36,7 кв.м та технічного будинку радіостанції площею 429,8 кв. м, що знаходяться за адресою м. Львів вул.Листопадового Чину, 28, та зобов`язання повернути вказане майно за актом приймання-передачі територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради.

Посилаючись на те, що рішенням Львівської міської ради народних депутатів №282 від 21.06.1990 припинено дію рішення №31/246 від 06.04.1951, яким спірне майно закріплено за правопопередником відповідача2, позивач вважає, що спірне майно належить до комунальної власності.

Так, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів №282 від 21.06.1990 «Про передачу в оренду будинку №282 по вул.Міцкевича Галицькій Митрополії Української греко-католицької церкви» вирішено:

- припинити дію рішення виконкому Львівської міської Ради народних депутатів від 10.04.1951 №31/246 про закріплення за Львівським облуправлінням зв`язку земельної ділянки та будівель на вул.Міцкевича, 28;

- запропоновано Львівському обласному радіотелевізійному передавальному центру звільнити приміщення по вул. Міцькевича,28, прилеглу територію загальною площею 1,90га і повернути їх на баланс місцевих рад;

-після звільнення будівель та прилеглої території Львівським обласним радіотелевізійним передавальним центром на вул. Міцкевича,28 вказані приміщення передати в оренду Галицькій Митрополії УГКЦ;

-Виконкому Залізничної районної ради народних депутатів після прийняття будинку №28 на вул. Міцкевича оформити договір оренди на вказані приміщення.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази прийому-передачі від Львівського ОРТПЦ на баланс Львівської міської ради спірних будівель.

Апелянт посилається також на постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", якою затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), та прийняте 24.12.1991 на її виконання рішення Виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів № 728 "Про розмежування обласної комунальної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць підприємств та організацій житлово-комунального господарства області".

До Переліку державного майна, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) увійшов, в тому числі, житловий та нежитловий фонд місцевих рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтнобудівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

Щодо об`єктів зв`язку в постанові зазначено про магазини і кіоски Союздруку.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється безоплатно стосовно порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 285 ( 285-80-п ) "Про порядок передачі підприємств, об`єднань, організацій, установ, будинків і споруд" (ЗП УРСР, 1980 р., N 5, ст.43), з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів.

На виконання вказаної постанови 24.12.1991 Виконавчим комітетом Львівської обласної ради народних депутатів прийнято рішення № 728 "Про розмежування обласної комунальної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць підприємств та організацій житлово-комунального господарства області", яким затверджено Перелік підприємств та організацій житлово-комунального господарства, які відносяться до комунальної власності Львівської міської ради народних депутатів, до якого включеного також житловий та нежитловий фонд ради народних депутатів районів м. Львова.

Разом з тим, доказів стверджувати, що спірні об`єкти належать саме до житлового чи нежитлового фонду суду не надано, такі належать до об`єктів зв`язку.

Доказів того, що будинок трансформаторної підстанції та технічний будинок радіостанції належали суб`єктам, переліченим у додатку №2 до рішення №728, позивач не надав.

Відповідно до статей 31, 32, 35 Закону України "Про власність" (у редакції, чинній на момент прийняття постанови від 24.12.1991) до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Суб`єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України.

Суб`єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Об`єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб`єктами права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя стаття 388 ЦК України).

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема, добросовісно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20(пункт 40)). Вирішуючи питання про витребування майна, важливо перевірити добросовісність, насамперед, набувача цього майна, у тому числі те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця. Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19, досліджуючи питання добросовісності набуття майна, у п.6.45 зазначила, що якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, якщо нерухоме майно придбаває добросовісна особа, тобто така, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, вона може покладатися на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень і відсутності даних про те, що набувач майна знав або міг знати про існування таких прав чи обтяжень, цей набувач, добросовісно покладаючись на відомості зазначеного реєстру, набуває відповідне право на нерухоме майно, вільне від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункт 38), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19(пункт 6.46)).

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Передумовами та матеріальними підставами захисту права власності на нерухоме майно у спосіб, визначений в статтях 387, 388 ЦК України, є наявність підтвердженого належними доказами права власності. Тобто особа, яка звертається до суду, або в інтересах якої звертається інша особа, з вимогою про витребування майна з незаконного володіння як у добросовісного, так і недобросовісного набувача, повинна довести право власності позивача на майно, що перебуває у чужому володінні.

Позов, заявлений на підставі статті 388 ЦК України, підлягає задоволенню у випадках, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у володінні іншої особи, залишається право на це майно.

На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.

Скасовуючи рішення попередніх судових інстанції про часткове задоволення позовних вимог у даній справі, Верховний Суд у постанові від 23.11.2021, вказав, що звертаючись із позовними вимогами щодо витребування майна, важливо дослідити та оцінити докази, які доводять належність спірного майна позивачу на праві власності. Саме встановлення факту звернення з позовом власника, в якого наявне право на таке майно, надає змогу правильно розглянути такий спір, як і у подальшому визначити можливі підстави незаконного вибуття з власності його майна (п.4.7.).

Колегія суддів зауважила, що, стверджуючи про набуття Львівською міською радою права власності на спірне майно, суди попередніх інстанцій узагальнено послалися на постанови Кабінету Міністрів України та виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів в частині передачі житлового та нежитлового фонду. Водночас жодного дослідження фактичної передачі саме спірного нерухомого майна судами здійснено не було. Тобто, поза увагою судів залишилась необхідність дослідження доказів щодо набуття права власності Львівською міською радою майна. Саме лише посилання на перелік майна, яке відноситься до комунальної власності, не вказує на встановлення обставин, які безспірно підтверджують, що позивач набув право власності на будинок трансформаторної підстанції ТП 370 і технічний будинок радіостанції у контексті тверджень відповідача, що воно відноситься не до житлового фонду, а до об`єктів зв`язку і також наявних у матеріалах справи доказів.

Водночас, під час нового розгляду справи позивач не надав суду інших, нових доказів, які б підтверджували право власності Львівської міської ради на спірне майно.

Апеляційний суд також не приймає до уваги посилання скаржника на укладений Львівською міською радою та Львівським архиєпархіальним Управлінням УКГЦ договір оренди від 03.09.1993, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що вказаний договір виконувався сторонами і орендар фактично здійснював користування таким майном. Так, зокрема, у складеному за участю представника міськвиконкому акту обстеження технічних будівель, споруд і житлових приміщень на вул. Листопадового Чину, 28 м.Львова від 09.04.1998 зазначено, що технічний будинок перебуває в користуванні Львівського ОРТПЦ.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що інших доказів, ніж ті, які є в матеріалах справи і досліджувалися судами, які б підтверджували факт набуття права власності на майно за позивачем суду не надано, а відтак Львівською міською радою не доведено належність спірного майна на праві комунальної власності. Отже, підстав для задоволення заявлених позивачем віндикаційних вимог щодо витребування спірного майна немає.

Оскільки, суд дійшов висновку про необгрунтованість та безпідставність позовних вимог, суд не надає оцінки доводам сторін щодо наявності чи відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2023 у справі №461/6787/17 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Львівської міської ради від б/н, б/д (вх. суду від 08.03.2023 №01-05/693/23)- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2023 у справі №461/6787/17 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

повний текст постанови складено 30.06.2023

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддяС.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець