Постанова

від 18.10.2023 по справі 461/6787/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 461/6787/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Краснов Є. В., Могил С. К.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 (колегія суддів: Бонк Т. Б. - головуючий, Бойко С. М., Якімець Г. Г.) та рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2023 (суддя Коссак С. М.)

за позовом Львівської міської ради

до 1. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Романа Олеговича

2. Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1) Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення

2) Курія Львівської Архієпархії Української Греко-Католицької церкви

3) Релігійне управління Києво-Галицької митрополії Української Греко-Католицької церкви

4) ОСОБА_1

5) Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

за участю Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері західного регіону

про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна

за участю:

відповідача-2: Шевцов С. О. (самопредставництво), Огнівенко П. П. (самопредставництво)

прокурора: Ющенко М. А. (посвідчення)

третьої особи-1: Фединець В.М. (самопредставництво),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Львівська міська рада звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Романа Олеговича (далі - відповідач-1), Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - відповідач-2), у якому просила:

- скасувати державну реєстрацію права власності відповідача-2 на об`єкт нерухомого майна - будинок трансформаторної підстанції ТП 370, площею 36, 7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107181794610) та технічний будинок радіостанції, площею 429,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1071798346101), що знаходяться за адресою: м.Львів, вулиця Листопадового Чину, 28, яка здійснена відповідачем-1;

- витребувати у відповідача-2 на користь територіальної громади м.Львова в особі позивача об`єкти нерухомого майна - будинок трансформаторної підстанції ТП 370, площею 36, 7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107181794610) та технічний будинок радіостанції, площею 429,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1071798346101), що знаходяться за адресою: м.Львів, вулиця Листопадового Чину, 28 та зобов`язати повернути вказане майно за актом приймання-передачі територіальній громаді м. Львова в особі позивача.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нерухоме майно є комунальною власністю територіальної громади міста Львова, утім відповідач-1 здійснив державну реєстрацію права державної власності за відповідачем-2 на це майно, незважаючи на те, що позивач своєї згоди на його відчуження не давав, тому воно незаконно вибуло з володіння територіальної громади поза її волею, у зв`язку з чим порушені права та інтереси позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Суди розглядали справу неодноразово.

2.2. Останнім рішенням Господарського суду Львівської області від 02.02.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2023, у задоволенні позову відмовлено.

2.3. Судові рішення мотивовані тим, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували його право власності на об`єкти нерухомого майна, що виключає підстави для задоволення позову. При цьому суди вказали на те, що оскільки право позивача не порушене, підстави для застосування позовної давності відсутні. В частині позовних вимог до відповідача-1, суди зазначили, що належним відповідачем в частині вимог про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно є відповідача-2, а не відповідач-1, як державний реєстратор.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі, з урахуванням її уточнення (заява про усунення недоліків), заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

3.2. На обґрунтування своїх доводів заявник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 18.06.2020 у справі № 914/1353/16, від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19 та суди не дослідили зібрані у справі докази.

3.3. Керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, відповідач-2 у відзивах на касаційну скаргу просять залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи, викладені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують.

3.4. Поданий Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління) відзив на касаційну скаргу не може бути прийнятий до розгляду разом із касаційною скаргою виходячи із наступного.

3.5. У відзиві Управління просить суд касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити.

3.6. Відповідно до приписів частини другої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

3.7. Згідно статті 297 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (ч.1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (ч.3).

3.8. Отже, оскільки поданий Управлінням відзив не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак ним не додано документу про сплату судового збору, а ГПК України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, поданий відзив залишається без розгляду.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням виконкому Львівської міськради депутатів трудящих від 06.04.1951 № 31/246 (далі - Рішення № 31/246) вирішено закріпити за Львівським радіоцентром земельну ділянку і будинки для розміщення будівництва пункту місцевого радіозахисту по вул. Міцкевича площею 1.9 га, у тому числі присадибу по вул. Міцкевича, 28 і будинком, який займає бібліотека Залізничного району і житловий будинок, в якому проживають дві сім`ї громадян Маєвського та Шелест.

4.2. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 21.06.1990 № 282 «Про передачу в оренду будинку № 28 по вул. Міцкевича Галицькій Митрополії Української греко-католицької церкви» (далі - Рішення № 282) вирішено припинити дію Рішення № 31/246.

4.3. 05.11.1991 на виконання постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» та від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність», Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», якою також затверджено перелік державного майна України, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

4.4. До Переліку державного майна, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), увійшов, у тому числі, житловий та нежитловий фонд місцевих рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтнобудівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

4.5. Відповідно до абзацу 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 (далі -постанова № 311) передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється безоплатно стосовно порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 «Про порядок передачі підприємств, об`єднань, організацій, установ, будинків і споруд», з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів.

4.6. На виконання постанови № 311, 24.12.1991 Виконавчим комітетом Львівської обласної ради народних депутатів прийнято рішення № 728 «Про розмежування обласної комунальної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць підприємств та організацій житлово-комунального господарства області», яким затверджено перелік підприємств та організацій, що відносяться до комунальної власності Львівської міської ради народних депутатів, до якого включеного також житловий та нежитловий фонд Львівської міської ради народних депутатів районів м.Львова.

4.7. 03.09.1993 Львівська міська рада народних депутатів та Львівське Архиєпархіальне Управління УГКЦ, на підставі Рішення № 282, уклали договір оренди нежитлових приміщень на вул. Міцкевича, 28 на невизначений строк.

4.8. Також встановлено, що відповідно до копії реєстраційного посвідчення від 22.03.1994 № 402 на домоволодіння, що належать державним і громадським установам, підприємствам і організаціям, Львівське міжміське БТІ домоволодіння № 28 на вул. Міцкевича в цілому зареєстроване на праві колективної власності Львівським обласним радіотелевізійним передавальним центром на підставі Рішення № 31/246. Домоволодіння № 28 в цілому складається з службового приміщення, житлового будинку і трансформаторної.

4.9. 09.04.1998 Львівським обласним радіотелевізійним передавальним центром за участю представника Львівського міськвиконкому складений акт обстеження технічних будівель, споруд і житлових приміщень, які належать Львівському ОРТПЦ і знаходяться на вул. Листопадового Чину, 28 м.Львова, яким зафіксовано, що на території, що належить Львівському ОРТПЦ розташовані: двоповерховий технічний будинок загальною площею 469 кв.м, в якому знаходиться радіолабораторія і метрологічна служба Львівського ОРТПЦ; технічна будівля трансформаторної підстанції, яка забезпечує енергоживлення об`єкта Львівського ОРТПЦ; радіотелевізійні вежі; одноповерховий двоквартирний житловий будинок площею 94,9кв.м, в якому мешкають дві сім`ї.

4.10. Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 20.07.2006 № 751 ДП Львівський ОРТПЦ реорганізовано шляхом приєднання у якості філії до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.

4.11. 14.09.2011 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 901 «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації», відповідно до додатку якого цілісний майновий комплекс Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення передано до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

4.12. 01.11.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Романом Олеговичем здійснено державну реєстрацію права державної власності за відповідачем-2 на спірне майно, а саме: на будинок трансформаторної підстанції ТП 370 площею 36,7 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107181794610) та технічний будинок радіостанції площею 429,8 кв м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1071798346101), що знаходяться за адресою: м Львів, вулиця Листопадового Чину, 28(том 1.а.с. 32-33). Підставою виникнення права власності зазначено розпорядження Кабінету Міністрів України № 901. За Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення зареєстровано право господарського відання на спірне майно.

4.13. Суди встановили, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності - будинок трансформаторної підстанції та технічний будинок радіостанції на вул. Листопадового Чину, 28 належать до будівель транспорту і зв`язку і входять до сфери управління відповідача-2.

4.14. Крім того встановлено, що відповідачем-2 подано до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

4.15. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.16. Частиною другою статті 4 ГПК України унормовано, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

4.17. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

4.18. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

4.19. Згідно з приписами статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

4.20. За змістом права власності, визначеного у статті 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

4.21. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (пункт 1 статті 321 вказаного Кодексу).

4.22. Позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний - усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

4.23. За приписами статті 388 ЦК України власник може витребувати майно від добросовісного набувача у разі коли: воно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Власник також має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно.

4.24. Таким чином статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

4.25. Як вірно встановлено судами, з урахуванням вказівок Верховного Суду, які викладеній у постанові від 23.11.2021 у цій справі, позивачем не доведено належними доказами наявність у нього права власності на спірне майно, що вказує на відсутність правових підстав для захисту порушеного права позивача, як на момент здійснення відповідачем-1 державної реєстрації права власності на це майно за відповідачем-2, так і на момент звернення позивача до суду з даним позовом.

4.26. Колегія суддів зазначає, що підставою для звернення до суду має бути наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення має здійснюватися особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту, то недоведеність обставин, які б підтверджували наявність порушення права чи інтересу особи, є підставою для відмови у задоволенні такого позову, а із встановлених судами обставин справи, доводів, викладених як у позові так і у касаційній скарзі, не вбачається, що права чи інтереси позивача були порушені.

4.27. Враховуючи вищенаведене у сукупності суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.

4.28. Оскільки позивачем не наведено та не доведено наявність порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності відповідно до статей 257, 261 ЦК України.

4.29. За таких встановлених судами обставин слід погодитись із їх висновками про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі за вимогами позивача.

4.30. Отже, доводи скаржника відхиляються судом в силу положень частини 2 статті 300 ГПК України, за приписами якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.31. Враховуючи відсутність порушень прав чи інтересів позивача, інші доводи скаржника не мають правового значення для вирішення даного позову, а тому не можуть бути підставою для скасування судових рішень.

4.32. Наведеним вище у сукупності спростовуються доводи скаржника щодо незаконності судових рішень, оскаржувані судові акти є достатньою мірою обґрунтовані по суті заявленої позовної вимоги.

4.33. При цьому суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на правові висновки щодо застосування норми права, викладені у постановах Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, у постанові Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 910/7632/21 виходячи із наступного.

4.34. Згідно частини 1 статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

4.35. В супереч вказаним положенням заявник зазначив вказані постанови у своїй заяві про усунення недоліків касаційної скарги.

4.36. Однак залишаючи без руху касаційну скаргу Львівської міської ради ухвалою від 10.08.2023 суд касаційної інстанції не надавав скаржнику права доповнювати касаційну скаргу іншими правовими висновками Верховного Суду чи Верховного Суду України ніж тими, які були зазначені у поданій касаційній скарзі, яка була залишена без руху вказаною ухвалою суду.

4.37. Отже, такі посилання скаржника, викладені у його заяві про усунення недоліків касаційної скарги, судом відхиляються.

4.38. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.39. Таким чином, оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, скаржником не доведено неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення ними норм процесуального права при винесенні оскаржуваних рішень, підстав для їх скасування немає. Тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

4.40. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 1 пункту 3 підпункту "в" ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на позивача.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 у справі № 461/6787/17, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

С. К. Могил