Рішення
від 04.07.2023 по справі 490/10145/19
ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/2145/2020 Справа № 490/10145/19

Центральний районний суд м. Миколаєва


Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 липня 2023 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого суддіЧеренкової Н.П.,

при секретарі- Романовій К.С.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія « Поліс»</a>, треті особи - Публічне акціонерне товариство « ВТБ Банк», Приватне підприємство Фірма « Нові часи» про припинення право вимоги на одержання задоволення своїхвимог за рахунок предмета іпотеки, припинення іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ФК « Поліс» (далі ТОВ ФК « Поліс»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Публічне акціонерне товариство « ВТБ Банк», (далі ПАТ « ВТБ Банк»), Приватне підприємство Фірма « Нові часи» (далі ППФ « Нові часи»), про припинення права вимоги на одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, визнання припиненим договору іпотеки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 грудня 2005 року між АКБ «Мрія» , правонаступником якого є ТОВ ФК «Поліс», та ППФ « Нові часи» було укладено кредитний договір № 31\2005, за умовами якого товариство отримало кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії в розмірі 410000 грн. під 22% річних, строком повернення до 14 грудня 2008 року.

З метою забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору 15 грудня 2005 року між АКБ «Мрія» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В.В . та зареєстрований в реєстрі за № 4734. Відповідно до договору іпотеки ОСОБА_2 передав АКБ « Мрія « в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 . Стосовно предмету іпотеки приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В.В. внесеновідомостідо реєстру про заборону відчуження об`єктів нерухомості, що зареєстровані в реєстрі за №4735 від 15 грудня 2005 року.

12 квітня 2007 року АКБ « Мрія» змінив назву на АТ «ВТБ Банк», який у подальшому передав вимоги ТОВ ФК« Поліс».

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.12.2013 року у справі № 2-2719\11 за позовом ПАТ « ВТБ Банк» до ОСОБА_2 , третя особа- ППФ «Нові часи», частково задоволені позовні вимоги, та постановлено про звернення стягнення на предмет іпотеки-будинок АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів у порядку та за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид нерухомості на підставі проведення суб`єктом оціночної діяльності, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 31\2005 від 15.12.2005 року в загальній сумі 512077, 14 грн.

На даний час рішення суду не виконано.

Позивач зазначила, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вона прийняла спадщину після його смерті. При цьому, вона не була обізнана про зміну кредитора у зобов`язанні, будь-яких повідомлень від ТОВ ФК«Поліс» ні вона, ні її чоловік не отримували, відтак, про факт смерті було повідомлено первісного іпотекодержателя- ПАТ « ВТБ Банк».

Новий кредитор пропустив строк, встановлений ч.4 ст.1281 ЦК України, який є присічним, тобто поновленню не підлягає, тому позбавлений права вимоги до спадкоємців щодо отримання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, що в силу ст. 17 ЗУ Закону у поєднанні зі ст.1 Закону є підставою припинення іпотеки.

ІІ. Рух справи та процесуальні дії суду.

Протоколом автоматизованого розподілу від 28.11.2019 року дана справа передана на розгляд судді Черенковій Н.П, та отримана останньою 10.12.2019 року.

Ухвалою від 10.12.2019 року дана позовна заява залишена безруху.

27.01.2019 року судді передано клопотання про витребування доказів та відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 29.01.2019 року відкрито загальне позовне провадження та визначено призначити справу до підготовчого судового засідання на 14.04.2020 року;задоволено клопотання тавитребувано від Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", код ЄДРПОУ 14359319, договір, укладений між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "ФК "Поліс" від 30.11.2015 року, про зміну кредитора (відступлення прав вимоги) в іпотечному зобов`язанні, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко Іриною Олександрівною, зареєстрованого Державним реєстратором за індексним №26588024, про державну реєстрацію за ТОВ "ФК "Поліс", код ЄДРПОУ 38994463, права іпотеки на будинок АДРЕСА_1 за договором іпотеки від 15.12.2005 року, укладений між АКБ "Мрія" та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В.В., зареєстрованим у реєстрі за №4734, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1 належний на праві власності ОСОБА_2 , зареєстрований Миколаївським міським бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 12966793, номер запису 2507 у книзі 17 на підставі Договору про представлення в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, посвідченого 08.02.1975 року Першою миколаївською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 2-1407.

На виконання ухвали 23.04.2020 року АТ « ВТБ Банк» направив матеріали.

У зв`язку із неявкою сторін, слухання справи відкладено на 26.05.2020 року.

19.05.2020 року від представника ТОВ ФК «Поліс» надійшов відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне.

Позивач послалася на статтю1281ЦК України (у редакції від 17.06.2018року) за якою спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатисяпро відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежновід настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явитисвої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки,встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Дана норма регулює відносини, що склалися між кредитором та спадкоємцями боржника, тобто особою, яка отримувала гроші в кредит та має кредита зобов`язання перед кредитором.

Таким чином, Позивач здійснила помилкове посилання на статно1281ЦК України з метою захисту своїх прав.

Також Позивачем в позовній заяві здійснено посилання на судову практику, а саме постанову Верховного Суду України від 12.04.2017року по справі № 676/1958/16, де врегульовано відносини між кредитором та боржником, який одночасно був також іпотекодавцем. Таким чином, з обставинами справи, після смерті спадкодавця, спадкоємці успадкували борг за кредитним договором та зобов`язання за іпотечним договором.

Оскільки кредитор, по справі № 676/1958/16, вчасно не звернувся з вимогою про погашення боргу, то він позбавляється такого права. Кредитне (основне) зобов`язання вважається припиненим. Суд поданій справі прийняв рішення про припинення іпотеки, посилаючись виключно на таку підставу для припинения іпотеки як припинення основного зобов`язания (п. 1 ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про іпотеку»)

Відмінність даної ситуації від тієї, що викладена у вказаній постанові, полягає в тому, що боржником за кредитним договором є ППФ «Нові часи», а іпотекодавцем є інша особа ОСОБА_2 .

Кредитне зобов`язання ППФ «Нові часи» перед ТОВ «ФК «Поліс» не виконане та не припинене, підстави для припинення даного зобов`язання відсутні.

Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.06.2018року по справі №910/9072/17 (п.п. 6.4. 65) дійшла правового висновку,що«закінчення строку дії договору не є підставою для припинення означених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним».

До даної ситуації більш доцільно застосувати правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду на 08.04.2019року по справі № 338/1769/45, оскільки в межах даної судової справи вирішено аналогічну ситуацію щодо відносин, які склалися між спадкоємцями іпотекодавця та іпотекодержателем.

Так в ситуації, що викладена у вказаній постанові 17.10.2007року між Банком та Товариством було укладено кредитний договір, за умовами якого Товариство отримало кредит.

З метою забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору між Фізичною особою та Банком укладено договір іпотеки.

Фізчна особа-іпотекодавець померла, після чого відкрилась спадщина. Спадкоємиця вступила у спадщину та звернулась досуду про визнання припеним договору іпотеки, та виключення майна з реєстру обтяжень.

Верховний Суд по справі № 338/1769/15 прийшов до висновку, що за змістом пункту 1 частини першої стати 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою, тобто у раз припинення основного зобов`язання.

Такої підстави припинення іпотеки як смерть іпотекодавця положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» не містять.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що правила статті 1281 ЦК України регулюють порядок пред`явления кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців щодо виконання зобов`язань спадкодавця перед своїм кредитором, а не порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Строк, в межах якого іпотекодержатель може звернуться з вимогою про звернення стягнення на предмет, встановлюється загальними положеннями про позовну давність (глава 19 ЦК України). При цьому сплив строку позовної давності по основному зобов`язанню не є підставою для припинення основного зобов`язання, а отже і іпотеки.

Отже, факт смерті іпотекодавця ОСОБА_2 жодним чином не впливає на дію і чинність кредитного зобов`язання ППФ «Нові часи». Зі смертю іпотекодавця дане кредитие (основне) зобов`язання не припинилося, а тому відсутні підстави для припинення іпотеки у розумінні статт 17 ЗУ «Про іпотеку».

Відносини між ТОВ «ФК «Поліс» та позивачкою як спадкоємицею іпотекодаця регулюються, зокрема ст. 23 ЗУ «Про іпотеку».

Навіть, якщо вважати, що ТОВ «ФК «ПОЛІС» мало пред`явити вимогу до спадкоємців померлогоіпотекодавця ОСОБА_2 , то Відповідачем не було пропущено строк на пред`явлення даної вимоги, встановлений статтею1281ЦК України, оскільки попередній кредитор, Банк, реалізував своє право шляхом звернення з позовом до суду про звернения стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.12.2013року по справі № 2-2719/11 позовну заяву Банку задоволено та звернуто стягнення на Предмет іпотеки. Так, частиною 3 ст.1281ЦК України визначено, що якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину,протягом одного року від настання строку вимоги.

Реалізувавши своє право на судовий захист, попередній іпотекодержатель отримав рішення суду прозадоволення свого позову. Таким чином, іпотекодавець став боржником не лише за іпотечним договором, а й за рішенням суду.

Порядок виконання судових рішень визначений Законом України «Про виконавче провадження», ст. 12, якого визначає, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягомтрьох років.

В передбаченому чинним законодавством України порядку щодо виконання рішень суду, Банк звернувся до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Державним виконавцем Центрального ВДВС у місті Миколаєві було винесено постанову проповернення виконавчого листа стягувачу. У зв`язку з чим має місце переривання строку для пред`явленнявиконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»,строки пред`явленнявиконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа довиконання.

Отже після звернення до суду та отримання Рішення суду настають інші строки дляпред`явлення вимоги, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», а саме - строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, який становить три роки. В разі повернення виконавчого документу стягувачу цей строк починається заново від дати винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

ТОВ «ФК «Поліс» не отримувало вищевказаної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. На даний момент здійснено адвокатський запит до попереднього кредитора щодо надання інформації про отримання ним даної постанови.

Листом від 24.04.2020 року №1225/1-2 Банк надав відповідь на адвокатський запит, в якій повідомив, що постанову про закінчення виконавчого провадження №41927419 та виконавчі листи за період 18.11.2015 по 24.04.2020 років не отримувало.

Проте, сама позивачка вказує у позовній заяві, що постановою державного виконавця від 29.05.2017 року було накладено арешт на Предмет іпотеки.

Виходячи з цього, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання був перерваний та не закінчився. Таким чином, строк, встановлений у стати 1281 ЦК України, не пропущено.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018 № 2478-VIII (надалі - Закон №2478-?Ш) внесено зміни до ряду законодавчих актів, зокрема, до статті 1281 ЦК України та викладено останню в наступній редакції.

Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги та/ або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредитором спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину протягом шести місяців з дняколи він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ч.ч.2,3 цієї статті позбавляється право вимоги.

В прикінцевих та перехідних положеннях до вказаного закону пунктом 2 передбачено, що цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку», що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

Саттею 58 Конституції України передбачено, закони та інші нормативно-правові акти не маютьзворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999року по справі № 1-7/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових акта) зроблено висновок, а саме «Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актом може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті».

В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів.

Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до інших може здійснюватися, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхомзворотної дії (ретроактивна форма).

Тобто, під час прийняття Закону №2478-?І було застосовано декілька форм введення закону в дію, а ультраактивної та ретроактивної, оскільки у вказаному законі чітко зазначено, що закон також розповсюджується на відносини, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію.

Оскільки Позивачем досі не отримано свідоцтво про спадщину, то з урахуванням Закону №2478-VIII відносини, що виникли до введення його в дію, продовжують існувати до цього дня, а тому, для кредиторів померлого ОСОБА_2 строк для пред`явлення вимог до його спадкоємців має рахуватися з моменту отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину, як це визначено у дійючій редакціїст. 1281ЦК України.

Зрештою, лише після отримання спадкоємцями померлого боржника свідоцтва про право на спадщину, кредитор померлого боржника має змогу отримати інформацію про таких спадкоємців. До цього моменту визначити коло спадкоємців у легальний спосіб для кредитора не вбачається можливим.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

За ст. 4 Закону України «Про іпотеку», обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно в ч. 1 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступления прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Заінформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер іформаційної довідки - 200741824, ТОВ «ФК «ПОЛІС» після придбання права вимоги до ППФ «НОВІ ЧАСИ», іпотекодавцем якого є ОСОБА_2 , 30.11.2015 року здійснило державну реєстрацію зміни іпотекодержателя в реєстрі (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 26588024).

Таким чином, як вбачається, навіть без отримання вимоги спадкоємець має змогу отримати інформацію щодо іпотечних зобов`язань померлого спадкодавця, отримавши інформацію з Державного реєстру.

Позивачка у позовній заяві просить припинити іпотеку, пред`явивши позов саме до ТОВ ФК «Поліс». Натомість, свого обов`язку про повідомлення кредитора про смерть боржника, передбаченого ст. 1281 ЦК України, позивачка не виконала, очевидно з метою штучного створенняумов для можливості уникнення цивільної відповідальності.

Також, як вбачається з листа від 24.04.2020 року №1225/1-2, Банку на адвокатський запит, повідомленняпро смерть Іпотекодавця ОСОБА_2 від спадкоємців останнього, Банк заперіод з 18.11.2015 по 24.04.2020 років не отримувало. Положення ст.17 Закону України «Про іпотеку» містить вичерпний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний закріпленому в ст.593 ЦК України.

Підстави припинення іпотеки передбачено ст.17 Закону України «Про іпотеку» до яких, зокрема, належать:

-припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

-реалізація предмета іпотеки;

-набуття іпотекодержателем права власності на предмет потеки;

-визнання іпотечного договору недійсним знищення (втрата) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку», окремо передбачено наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, а саме у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Після укладення Договору відступлення прав вимоги Банком було направено повідомлення про відступлення права вимоги 29.12.2015 року як на адресу ППФ «НОВІ ЧАСИ», так і на адресу ОСОБА_2 . Дана інформація підтверджується списком № 2576 згрупованих поштових відправлень цінних пріоритетних.

Таким чином, основне зобов`язання з повернення кредитних коштів ППФ «НОВІ ЧАСИ» перед ТОВ «ФК «ПОЛІС» є не виконано та не є припиненим. Підстави для визнання Договору іпотеки припиненим відсутні.

Відповідно до ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У разі неможливості використати аналогію закону для врегулювання цивільних відносни вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права). Проте відносини, які склалися між Позивачкою та Відповідачем врегульовані чинним законодавствомУкраїни.

На відносини, що виникли між Позивачкою та ТОВ «ФК «ПОЛІС» не розповсюджується ст.1281ЦК України, оскільки вказана стаття регулює відносини між кредитором та боржником за кредитним договором, а в даній ситуації наявні відносини між іпотекодержателем та іпотекодавцем дані відносиничітко врегульовані ст. 23 ЗУ «Про іпотеку».

В позовній заяві відсутні будь-які інші доводи та належні докази, які б встановлювали наявність підставдля припинення права вимоги та іпотеки, а ті що наведені спростовуються викладеним.

Окрім того, як тільки Відповідачу стало відомо про смерть іпотекодавця ОСОБА_2 та його спадкоємицю, ТОВ «ФК «Поліс» надіслало останній вимогу. Втім Позивачка навмисно неотримує поштову кореспонденцію.

ТОВ «ФК «Поліс» було дотримано всіх вимог щодо направлення та вручення за належною адресою Позивачки вимоги про усунення порушення в порядку ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», та Позивачка несе персональну відповідальність за отримання поштової кореспонденції за адресою свого місцезнаходження, яку нею зазначено в позовній заяві.Позивач до підготовчого судового засідання не з`явилася, надала заяву про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» до підготовчого судового засідання не з`явився, надав клопотання про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису, шляхом проведення відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon", затвердженого ДСА України.

За приписами частини 7 статті 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов`язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від30.03.2020внесені зміни, зокрема, доЦивільного процесуального кодексу України.

Згідно ч.1ст. 212 ЦПК України,учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, прояку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

На підставі ч. 3ст. 212 ЦПК України,учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

На підставі ч. 4ст. 212 ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеномуЗаконом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"або Державною судовою адміністрацією України.

З огляду на зазначені положення чинного законодавства, необхідність проведення судового засідання у режимі відеоконференції визначається судом, що розглядає цивільну справу.

Відповідно ч.ч. 11, 12 ст. 212 ЦПК України, використовувані судом і учасниками судового процесу технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення та звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, здійснювати інші процесуальні права та обов`язки. Відеоконференція, у якій беруть участь учасники справи, фіксується судом, який розглядає справу, за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. Відео- та звукозапис відеоконференції зберігається в матеріалах справи.

Зазначені норми права передбачаючи можливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, висувають певні вимоги до технічних засобів і технологій, які мають забезпечувати належну якість зображення та звуку, відео- та звукозапис, а також інформаційну безпеку відеоконференції.

Оскільки станом на день розгляду справи у суду відсутня технічна можливість забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та дотриманням при цьому вимог щодо інформаційної безпеки відеоконференції, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Така позиція суду узгоджується з позицією, викладеною в ухвалі ВП ВС від 07.04.2020 року у справі № 910/22513/17 (12-5гс20).

Відповідно до ст. 189 ЦПК України, завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог;визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У відповідності до ч. 2 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого судового засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи наведене, предмет позову, строки розгляду справи, суд прийшов до висновку, що підготовче судове засідання підлягає закриттю, а справа призначенню до розгляду по суті, встановивши порядок дослідження доказів у справі із вступного слова учасників справи, дослідження письмових доказів,та ухвалою від 26.05.2020 року судом постановлено: відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису шляхом проведення відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon", затвердженого ДСА України; закрити підготовче провадження; з урахуванням надмірного навантаження та відпустки судді призначити справу до судового розгляду по суті на 08.09.2020 року на 15.00 год., встановивши порядок дослідження доказів у справі із вступного слова учасників справи, дослідження письмових доказів.

08.09.2020 року від ТОВ «ФК «Поліс» надійшло клопотання про відкладення судового засідання, в зв`язку з чим слухання справи відкладено.

17.09.2020 року від ТОВ «ФК «Поліс» надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 21.09.2020 року клопотання задоволено; ухвалено провести судове засідання , що відбудеться 09.12.2020 року об 12.00 год., в режимі відеконференції зДарницьким районним судом м. Києва (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А) та постановлено копію ухвали негайно надіслати доДарницького районного суду м. Києва (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А)для забезпечення проведення відеоконференції відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України за участю представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс".

Ухвалою суду від 09.12.2020 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 та постановлено: витребувати: від приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Євтушенко А.М. спадкову справу після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копії матеріалів виконавчого провадження по виконанню рішення Центрального суду м. Миколаєва від 19.12.2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки справа № 2-2719/11.

Визнано обов`язковою явку у судове засідання позивача ОСОБА_1 .Провести судове засідання по цивільній справі, що відбудеться 03.03.2021 року об 12.30 год., в режимі відеконференції з Дарницьким районним судом м. Києва (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А).Копію ухвали постановлено негайно надіслати до Дарницького районного суду м. Києва (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А) для забезпечення проведення відеоконференції відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України за участю представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс".

В зв`язку з перебуванням судді на лікарняному з 10.02.2021 року, слухання справи відкладено на 19.05.2021 року.

В зв`язку з перебуванням судді в нарадчих кімнатах по цивільним справам №490/10822/19 та №490/3991/19, а також ненадходженням від приватного нотаріуса, виконавчої служби витребуваних судом матеріалів, слухання справи неодноразово відкладалось.

20.12.2021 року на адресу суду приватним нотаріусом ММНО Євтушенко А.М. направлена копія спадкової справи №25/2018, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Ухвалою від 08.09.2022 року визнано обов`язковою явку у судове засідання позивача ОСОБА_1 ; з урахуванням надмірного навантаження відкладено судовий розгляд справи на 08.11.2022 року; роз`яснено, що відповідно до ч.2 ст.43ЦПК України учасники справи зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

На адресу суду від представника відповідача ТОВ "ФК"Поліс" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EasyCon.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та великою кількістю повітряних тривог на день судового засідання, а також у зв`язку з великим завантаженням технічної системи для здійснення режиму відеоконференції, що фактично унеможливлює її проведення, судове засідання було перенесено на 31.01.2023 року о 11:00 год.

Ухвалою від 08.11.2022 року ухвалено: судове засідання призначенена 31.01.2023 року о 11:00 год.провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

Особами, які будуть приймати участь у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою інтернет сервісу «EasyCon» є представник відповідача ТОВ "ФК"Поліс".

Попередити, що відповідно до ч. 5 ст.212ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Відеоконференція буде проведена за допомогою додатку «EasyCon», за веб-посиланням https://easycon.com.ua.

Також постановлено повторно витребувати:з Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копії матеріалів виконавчого провадження по виконанню рішення Центрального суду м. Миколаєва від 19.12.2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки справа № 2-2719/11.

28.11.2022 року на адресу суду Центральним ДВС, на виконання ухвали від 23.12.2021 року направлені копії матеріалів виконавчого провадження №41927419.

31.01.2023 року, у зв`язу із невиходом відповідача на відеозв`язок, слухання справи відкладено на 03.05.2023 року.

03.05.2023 року позивач підтримала свої вимоги у повному обсязі, просила їх задовольнити, відповідач та треті особи до судового засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін, що не з`явилися, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Ухвалою суду від 03.05.2023 року оголошена перерва до 28.06.2023 року.

Сторони до судового засідання не з`явилися, заяв та клопотань до суду не надходило, судом постановлено про продовження розгляду справи за відсутності сторін.

IІІ.Обставини справи, встановлені судом.

15 грудня 2005 року між АКБ «Мрія» (правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк») та Приватним підприємством Фірма «Нові часи» був укладений кредитний договір № 31/2005, відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти (кредит) у вигляді відновлювальної кредитної лінії на у сумі 410 000 грн. 00 коп. Строк кредитування до 14.12.2008 року. Плата за користування кредитом 22 % річних.

Відповідно до п.4.1 умов Договору, відповідач зобов`язався повернути позивачу отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до п.9.2 умов Договору, у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

З метою забезпечення виконання ПП Фірма «Нові часи» зобов`язань за кредитним договором, 15 грудня 2005 року між АКБ «Мрія» та ОСОБА_2 , який виступає майновим поручителем за вищевказаним кредитним договором, був укладений Іпотечний договір, предметом якого є будинок житловий з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу на підставі Договору про представлення в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, посвідченого 08 лютого 1975 р. Першою Миколаївською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 2-1407.

Відповідно до п.4 Іпотечного договору, предмет іпотеки сторони оцінили в 224 800 грн., згідно експертного висновку №42/2 від 28.12.2005 року про заставну вартість житлового будинку з господарськими будівлями, виконану ПП Агенство «Екус».

Відповідно до п.9.1, 9.2 умов Іпотечного договору, у разі невиконання (неналежного виконання) зобов`язань за кредитним договором, позивач має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета іпотеки, позивач має право задовольнити свої вимоги за кредитним у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів, витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і звернення стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням осново зобов`язання та/або цього договору іпотеки.

У грудні 2010 року відповідачу направлялася іпотечна вимога про усунення порушення, відповідно до якої позивач вимагав виконати зобов`язання та сплатити заборгованість за кредитним договором з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки.

24 січня 2012 року на адресу відповідача надсилався лист-вимога, в якому кредитор просив відповідача добровільно звільнити житловий будинок протягом одного м`ясця з дня отримання цієї вимоги.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 19.12.2013 року (справа №2-2719/11) вирішено наступне: позов Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 , третя особа Приватне підприємство фірма «Нові часи» про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , що складається з літ. А житлового будинку загальною площею 109,5 кв.м., житловою площею 77,6 кв.м., літ. Дпд погрібу з шиєю, літ. Е душу, літ. Г душу, літ. Б сіни, літ. Б- літньої кухні, літ.В гаражу, 1,2,3,1- огорож, 5,І,ІІ-споруд, який належить ОСОБА_2 на підставі Договору про представлення в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, посвідченого 08 лютого 1975 р. Першою Миколаївською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 2-1407, шляхом проведення прилюдних торгів у порядку та за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид нерухомого майна (житлового будинку) на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності, враховуючи переважне перед іншими кредиторами право ПАТ ВТБ Банк отримати задоволення із вартості цього майна в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №31/2005 від 15.12.2005 року в загальній сумі 512 077, 14 грн., що складається з 146 461,93 грн. прострочена заборгованість по кредиту, 345 615,21 грн. простроченої заборгованості по сплаті процентів, пеня за несвоєчасну сплату відсотків 10000 грн., пеня за несвоєчане повернення тіла кредиту 10000 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк судові витрати у розмірі 1820 грн. 00 коп.

При цьому судом встановлено, що дотепер ПП Фірма Нові часи свої зобов`язання за вищевказаним договором не виконало , прострочена заборгованість по кредиту 146 461 грн. 93 коп., прострочена заборгованість по сплаті процентів 345 615 грн. 21 коп., пеня за несвоєчасну сплату кредиту за період з 03.10.2008 року по 02.12.2013 року - 239 852 грн. 38 коп., пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту за період з 03.09.2007 року по 02.12.2013 року 197 708 грн. 66 коп., 3 % річних, нарахованих за порушення зобов`язань щодо сплати кредиту за період з 03.10.2008 року по 02.12.2013 року 38 536 грн. 68 коп., 3 % річних, нарахованих за порушення зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом за період з 03.09.2007 року по 02.12.2013 рік 36 527 грн. 79 коп. - станом на 02.12.203 року.

Суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог банку в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за зазначеним кредитним договром, оскільки останній є майновим поручителем, відповідає по зобов`язанням виключно в межах іпотечного майна, і не несе солідарного обовязку разом з боржником по його зобовязанням в повному обсязі.

Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов`язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб`єктивне право і кореспондуючий йому обов`язок перестають існувати.

Термін порука, застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов`язальних правовідносин поруки, з припиненням яких втрачає чинність договір поруки.

Але при цьому іпотека і порука є різними видами забезпечення зобов`язання, при цьому законодавство не визначає однакові підстави припинення цих двох різновидів. До припинення іпотеки, згідно вимог ч. 1 ст.17 Закону України Про іпотеку, призводить не зміна, а припинення основного зобов`язання, не встановлений скорочений строк щодо надіслання іпотечного повідомлення.

Крім того, як вбачається з розрахунку погашення кредиту, позичальником було здійснено погашення основної суми заборгованості 08 грудня 2010 року, тобто сторони намагалися врегулювати спір в позасудовому порядку, і такі дії боржника свідчать про визнання ним боргу після закінчення строку дії кредитного договору, що є відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України підставою для переривання перебігу позовної давності.

З цих підстав суд не прийняв до уваги заяву представника відповідача про застосування строку позовної давності відносно частини основного боргу та відсотків за основним зобов`язанням щодо встановлених щомісячних частин кредитного зобовязання до квітня 2008 року, оскільки банк звернувся до суду в межах трирічного строку з дня переривання позовної давності в грудні 2010 року.

Стосовно нарахування відсотків до дня розгляду справи судом, то відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Ухвалою суду від 12 грудня 2012 року по справі призначено судову експертизу, з метою визначення дійсної ринкової вартості для подальшого визначення початкової ціни для продажу на прилюдних торгах вищевказаного житлового будинку, який належить відповідачу.

У липні 2013 року на адресу суду надійшло повідомлення судового експерта ОНДІСЕ про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи, оскільки експерту не було надано доступу для обстеження домоволодіння АДРЕСА_1 .

За змістом ст. 526 ЦК України ,зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Одним із видів застави нерухомого майна є іпотека. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України Про іпотеку у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1.ст. 33 Закону України від 05.06.2003, № 898-IV "Про іпотеку", п.4.1. Іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.3.ст. 33 Закону України "Про іпотеку", п. 4.2. Іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі на підставі рішення суду.

Відповідно до п.41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна.

Відповідно до ст. 39. Закону України Про іпотеку у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

Враховуючи те, що боржник не виконав зобов`язання за кредитним договором, у відповідності зі ст. ст. 509, 525, 526, 527, 572,589, 611, 612, 615, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що слід звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів у порядку та за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид нерухомого майна (житлового будинку) на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності, враховуючи переважне перед іншими кредиторами право ПАТ ВТБ Банк отримати задоволення із вартості цього майна в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №31/2005 від 15.12.2005 року .При цьому суд вважав обгрунтованою заяву представника відповідача щодо застосування скороченого річного строку застосування позовної давності згідно ст.ст. 258,260,261 ЦК України стосовно нарахування пені. Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки, якою є штраф та пеня, може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають, істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Враховуючи, що за перший рік після закінчення терміну дії кредитного договору розмір пені по тілу кредита та по простроченим відсоткам становить близько по 100 000 грн., суд зменшив розмір пені за ч.3 ст. 551 ЦК України до 10 000 грн. за простроченим тілом кредиту та 10 000 грн. по простроченим відсоткам.

Суд також прийшов до висновку про відмову у стягненні 3%, оскільки відповідальність відповідача передбачена умовами Договору. Отже, банк просить застосувати до відповідачів подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне і те саме порушення договірного зобов`язання, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином, загальна сума заборгованості становить 512 077, 14 грн., що складається з 146 461,93 грн. прострочена заборгованість по кредиту, 345 615,21 грн. простроченої заборгованості по сплаті процентів, пеня за несвоєчасну сплату відсотків 10000 грн., пеня за несвоєчане повернення тіла кредиту 10000 грн.

Враховуючи те, що розмір заборгованості за кредитним договором становить 512 077 грн. 14 коп., а вартістьзаставного майна відповідно до п.4 іпотечного договору становила 224 800 грн. 00 коп. на дату укладання іпотечного договору, сума заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна є співмірними.

Щодо вимог про виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі зі зняттям їх з реєстраційного обліку, то відповідно до пункту 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, згідно ч.4 ст.9, ст.109 ЖК України, ст.ст.39-40 Закону України Про іпотеку, виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в іншій погодженій сторонами строк.

За такого, такі позовні вимоги є передчасними, одночасно із рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, не можуть бути задоволені, оскільки на цей момент відсутні, передбачені ст. 3 ЦПК України порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення вказаних житлових приміщень їх мешканцями.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача стягнено судовий збір у розмірі 3441 грн. 00 коп.

06.02.2014 року ПАТ «ВТБ Банк» звернувся до Центрального ВДВС ММУЮ з заявою про примусове виконання рішення суду.

Постановою від 07.02.2014 року відкрито виконгавче провадження № 41927419.

05.12.2014 року складено Акт опису та арешту майна: житлового будинку АДРЕСА_1 , який пілписано державним виконавцем, представником стягувача, боржником ОСОБА_2 , понятими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Постановою від 15.01.2015 року призначено ТОВ «Українська експертна група» суб`єктом оціночної діяльності для визначення оцінки майна-житлового будинку АДРЕСА_1 .

Постановою від 29.05.2017 року накладено арешт на житловий будинок, про що 29.05.2017 року внесені дані до реєстру.

Постановою від 21.06.2018 року виконавчий документ повернуто стягувачу, та супровідними листами направлено на адресу ОСОБА_2 , та ПАТ «ВТБ Банк» 21.06.2018 року за №26756.

12 квітня 2007 року рішенням державного реєстратора Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації внесено запис №10741050029002928 до установчих документів юридичної особи про зміну повного найменування Акціонерного комерційного банку «Мрія» на Акціонерне товариство «ВТБ Банк».

18.11.2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «ПОЛІС» та ПАТ «ВТБ БАНК» укладено Договір про відсутплення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №21МБ, згідно якого ПАТ «ВТБ БАНК» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «ПОЛІС» набуло право вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та Договорами забезпечення до них, в тому числі і за Кредитним договором №31/2005 від 15.12.2005 року.

27.11.2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «ПОЛІС» та ПАТ «ВТБ БАНК» укладено Договору про відсутплення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, згідно якого, у зв`язку з укладенням сторонами Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №21МБ від 18.11.2015 року, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор одержує в повному обсязі належні Первісному кредитору права іпотекодержателя та заставодержателя в зобов`язаннях, що виникли за іпотечними договороами та договрами застави. Згідно акту прийманя передачі оригіналів Договорів іпотеки та застави, а також переліку договорів Іпотеки та застави та майна, ПАТ «ВТБ БАНК» передав ТОВ «Фінансова компанія «ПОЛІС» Договір застави від 21.12.2005 року, заставодавцем якого є ПП Фірма Нові часи».

30.11.2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «ПОЛІС» та ПАТ «ВТБ БАНК» укладено Договору про відсутплення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, згідно якого ПАТ «ВТБ БАНК» передав ТОВ «Фінансова компанія «ПОЛІС» Іпотечний договір від 15.12.2005 року, іпотекодавцем якого є ОСОБА_2 , що підтверджується актом прийманя передачі оригіналів Договорів іпотеки та застави, а також переліком договорів Іпотеки та застави та майна.

29.12.2015 року ПАТ «ВТБ БАНК» на адресу ППФ «НОВІ ЧАСИ» та на адресу ОСОБА_2 направлено повідомлення про відступлення права вимоги, що підтверджується списком №2576 згрупованих поштових відправлень листів цінних приорітетних та фіскальним чеком АТ «Укрпошта».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №25/2018, після смерті ОСОБА_2 залишилися спадкоємці, а саме: дружина ОСОБА_1 та сини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно заяв синів померлого - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 05.12.2018 року та 28.12.2018 року, останні відмовилися від прийняття спадщини, яка залишилася після смерті батька ОСОБА_2 на користь дружини померлого ОСОБА_1

22.04.2020 року ТОВ «Фінансова компанія «ПОЛІС» направило вимоги вих. 2.1049 та вих.2.1046 про усунення порушення ОСОБА_1 , ППФ «НОВІ ЧАСИ» та директору ППФ «НОВІ ЧАСИ», що підтверджується копіями описів вкладення у рекомендований цінний лист, рекомендованих повідомленнь про вручення поштового направлення та конвертів.

ІV.Норми права, їх застосування.

Висновки суду.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 6 та частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно зі статтями 3, 4 Закону України «Про іпотеку» взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

За положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як виходить з викладеної норми, передаючи в іпотеку нерухоме майно, його власник добровільно позбавляється однієї зі складових елементів права власності - правомочності розпоряджатись майном, яка внаслідок укладеного договору в повному обсязі переходить до іпотекодержателя.

Тобто іпотека (застава нерухомості) представляє собою право розпорядження чужими речами у разі невиконання забезпеченого заставою зобов`язання. Це право передбачає виключну можливість іпотекодержателя визначати юридичну та фактичну долю нерухомого майна та входити у правовідносини з іншими особами незалежно від волі іпотекодавця (іншими словами «панувати над річчю»).

Статті 15 та 16 ЦК України гарантують власникові майна можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачати можливість такого порушення його права в майбутньому.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 18рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Стаття 76 ЦПК України визначає що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповдіно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою №48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 р. у справі за заявою №28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі „Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина „судового розгляду".

Відповідно до статей 12,81ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

За змістом статті 1281ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців вiд дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно вiд настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав i не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року вiд настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до статті 598ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом пункту 1 частини першої статті 593ЦК України та частини першої статті 17Закону України«Про іпотеку» право застави (іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Такої підстави припинення іпотеки, як смерть iпотекодавця, положення статті 17Закону України«Про іпотеку» не містять.

Відповідно до статті 23Закону України«Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки вiдiпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусуiпотекодавця i має всі його права i несе всі його обов`язки за iпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи -iпотекодавця, такий спадкоємець не несе вiдповiдальності перед iпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги iпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Аналізуючи вищезазначені цивiльно-правовi норми слід дійти висновку про те, що правила статті 1281ЦК України регулюють порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців щодо виконання зобов`язань спадкодавця перед своїм кредитором, а не порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Строк, в межах якого iпотекодержатель може звернутися з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлюється загальними положеннями про позовну давність (глава 19 ЦК України). При цьому сплив строку позовної давності по основному зобов`язанню не є підставою для припинення основного зобов`язання, а отже і іпотеки.

У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зазначено, що стаття 17Закону України«Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282ЦК України та частини першої статті 23Закону України«Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця.

У Постанові КЦС ВС від 18.08.2021 в справі № 201/15310/16, друга судова Палата КЦС ВС вказала, що слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).

Згідно Постанови Верховного суду від 27 липня 2021 року у справі № 545/747/20, провадження № 61-18293св20 за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстав пропуску позовної давності, зобов`язання не припиняється. Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням. Таким чином, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) само по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором, а тому не може вважатися підставою для припинення іпотеки відповідно до абзацу другого частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17, від 05 липня 2017 року у справі № 6-1840цс16, а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 січня 2019 року у справі № 639/7920/16-ц (провадження № 61-33814св18), від 01 липня 2020 року у справі № 727/11061/18 (провадження № 61-9980св19).

За Постановою КЦС ВС від 15.09.2021 № 752/14500/19 (61-554св21) - про звернення стягнення на спадкове майно, яке є предметом іпотеки вбачається, що преклюзивні строки, передбачені статтею 1281 ЦК України (пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців), не застосовуються у випадку смерті іпотекодавця, відмінного від боржника (майновий поручитель). Пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зазначено, що стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Таким чином, преклюзивні строки, передбачені статтею 1281 ЦК України (пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців), не застосовуються у випадку смерті іпотекодавця, відмінного від боржника (майновий поручитель.

Згідно роз`яснень ВС КЦС, справа №712/19272/12 від 19.10.2022 року, пред`явлення вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса. Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожна поняттю «позовна давність».

Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється терміном у 3 роки (ч.1 ст.257 ЦК України).

Тлумачення ч.1 ст.261ЦК України дозволяє стверджувати, що початок перебігу позовної давності пов`язується з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності.На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).

Відтак, визначені ст.1281ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги.

Отже, пред`явлення вимог кредиторів у порядку ст. 1281 ЦК України може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.

Тому, безпідставні посилання позивача на те, що Банк пропустив строк пред`явлення вимоги.

Навіть, якщо суд відмовив у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з пропуском позовної давності - це всеодно не призводить до припинення іпотеки (ВС КЦС №357/562/20 від 03.02.2022 року).

За такого, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для припинення договору іпотеки від 15 грудня 2005 року, укладеного між АКБ «Мрія», правонаступником якого є ПАТ « ВТБ Банк» та ППФ « Поліс» та ОСОБА_6 , що був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В.В., та зареєстрований в реєстрі за №4734, а отже і для припинення прави вимоги до ОСОБА_1 .

Доводи позивача висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

V. Щодо судових витрат.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За такого, оскільки позов не підлягає задоволенню, судові витрати покладаються на позивача і розподілу не підлягають.

Керуючись статтямист.ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 263-265,ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ФінансоваКомпанія Поліс»,треті особи-Публічне акціонернеТовариство «ВТББанк»,Приватне підприємствоФірма «Новічаси» проприпинення правивимоги Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Поліс»до ОСОБА_1 на одержаннясвоїх вимогза рахунокпредмета іпотеки-житлового будинкуза адресою АДРЕСА_1 (нині АДРЕСА_2 ,переданого віпотеку задоговором,укладеним 15грудня 2005року міжАкціонерним комерційнимбанком «Мрія»та ОСОБА_2 ,посвідченим приватнимнотаріусом Миколаївськогоміського нотаріальногоокругу ФіліпенкоВ.В.,зареєстрованим уреєстрі за№ 4734;припиненні іпотекибудинку АДРЕСА_1 ,переданого віпотеку задоговором іпотеки,укладеним 15грудня 2005року міжАкціонерним комерційнимбанком «Мрія»та ОСОБА_2 ,посвідченим приватнимнотаріусом Миколаївськогоміського нотаріальногоокругу ФіліпенкоВ.В.,зареєстрровпаним уреєстрі за№ 4734 - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04 липня 2023 року.

Суддя : Черенкова Н.П.

СудЦентральний районний суд м. Миколаєва
Дата ухвалення рішення04.07.2023
Оприлюднено06.07.2023
Номер документу111968070
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Судовий реєстр по справі —490/10145/19

Ухвала від 26.12.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ігнатенко Вадим Миколайович

Ухвала від 19.10.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ігнатенко Вадим Миколайович

Постанова від 04.09.2023

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Серебрякова Т. В.

Постанова від 04.09.2023

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Серебрякова Т. В.

Ухвала від 10.08.2023

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Серебрякова Т. В.

Ухвала від 02.08.2023

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Серебрякова Т. В.

Рішення від 04.07.2023

Цивільне

Центральний районний суд м. Миколаєва

Черенкова Н. П.

Ухвала від 08.11.2022

Цивільне

Центральний районний суд м. Миколаєва

Черенкова Н. П.

Ухвала від 07.09.2022

Цивільне

Центральний районний суд м. Миколаєва

Черенкова Н. П.

Ухвала від 09.12.2020

Цивільне

Центральний районний суд м. Миколаєва

Черенкова Н. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні