Рішення

від 26.06.2023 по справі 520/4475/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 520/4475/18

Провадження № 2/947/1065/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2023 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

за участю:

- представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

- відповідачки за первісним позовом та третьої особи за зустрічним позовом ОСОБА_3 ,

- відповідачки за первісним позовом та третьої особи за зустрічним позовом ОСОБА_4 ,

- представника відповідачки за первісним позовом та третьої особи за зустрічним позовом ОСОБА_4 ОСОБА_5 ,

- відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 ,

- представника відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_7 ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_7 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

про визнання права власності на будівельні матеріали та обладнання,

стягнення компенсації вартості будівельних матеріалів та обладнання,

та за зустрічною позовною заявою

ОСОБА_7 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

до ОСОБА_1 ,

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог

щодо предмета спору на стороні позивача:

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

про стягнення неустойки за неповернення майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 12 квітня 2018 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , яка діяла в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , а також до ОСОБА_7 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання права власності на будівельні матеріали та обладнання, стягнення компенсації вартості будівельних матеріалів та обладнання.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 13 квітня 2018 року вказану позовну заяву було залишено без руху, надано позивачеві строк терміном в десять днів з дня отримання копії ухвали для виправлення недоліків поданої заяви.

08 травня 2018 року до суду надійшла заява від представника позивача про усунення недоліків поданої заяви, до якої надано квитанцію про сплату судового збору в сумі 2789 гривень 00 копійок, орієнтований розрахунок судових витрат та уточнену позовну заяву, в якій позивач просить суд:

- визнати за нею ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва кухні, площею 17,8 кв.м., та дачного будинку, площею 50 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути зі спадкоємців ОСОБА_10 , які прийняли у спадщину частку домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , грошову суму у розмірі 4538 доларів 16 центів США, у розмірі пропорційно частці кожного спадкоємця у спадковому майні, а саме:

- з ОСОБА_4 стягнути 1/4 частку вартості витрат ОСОБА_1 на ремонт 1/2 частини будинку в сумі 29412 гривень 75 копійок;

- з ОСОБА_7 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_6 , стягнути 1/2 частку вартості витрат ОСОБА_1 на ремонт 1/2 частини будинку в сумі 58825 гривень 05 копійок;

- з ОСОБА_3 стягнути 1/4 частку вартості витрат ОСОБА_1 на ремонт 1/2 частини будинку в сумі 29412 гривень 75 копійок.

В обґрунтування позову позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 помер, що підтверджуєшся свідоцтвом про смерть від 21 липня 2016 року. На момент його смерті, разом із ним проживала однією сім`єю та вела спільне господарство ОСОБА_1 . Факт проживання разом підтверджується довідкою № 371 від 31 серпня 2016р., яка була видана квартальним комітетом СОН «Дерибасівка», за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до вказаної довідки, ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_10 з 2006 року по день його смерті, за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивачка також стверджує, що вона - ОСОБА_1 за власний рахунок зробила ремонт у будинку, який на праві приватної власності належав померлому - ОСОБА_10 .

Так, 24 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АМВОН-СТРОЙ» був укладений договір № 24/02.2006 про будівництво дачного будинку.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 зазначеного договору, ТОВ «АМВОН-СТРОЙ» здійснює будівництво дачного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно доп.п.3.1.п.3вказаного договору,вартість будівельно-монтажнихробіт,які порученіТОВ «АМВОН-СТРОЙ» для виконання, є твердою, визначається на підставі затвердженого Сторонами кошторису. На момент підписання казаного договору вартість робіт складала 18508,71 доларів США. Загальна сума на момент складання кошторису з урахуванням ПДВ склала 18509 доларів США.

Як стверджує позивачка, згідно Акту звірки взаєморозрахунків від 28 лютого 2007 р. за договором №24/02.2006 від 24 лютого 2006 р. на будівництво дачного будинку, ОСОБА_1 повністю оплатила та прийняла, виконані підрядником роботи з будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 93470,00 грн.

У зв`язку з чим, вона - ОСОБА_1 стверджує, що вона здійснила замовлення та оплату будівництва, разом із будівельними матеріалами, дачного будинку та кухні, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Приймаючи, що вказаний побудований об`єкт не введено в експлуатацію, а до виникнення права власності на таке майно, право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо,які буливикористані впроцесі цьогобудівництва (створення)майна,позивачка вважає,що їйналежить правовласності набудівельні матеріалита обладнання, які були використані в процесі будівництва кухні, площею 17,8 кв.м. та дачного будинку, площею 50 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи, що ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , яка діє від свого імені та від імені неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ОСОБА_9 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_11 не визнають та оспорюють вищенаведене право ОСОБА_1 , що підтверджується обставинами у цивільній справі №520/448/17, позивака вимушена звернутись до суду з цим позовом.

Також, ОСОБА_1 стверджує, що за час спільного життя з ОСОБА_10 , нею 30 серпня 2006 року також було укладено договір з ТОВ «АМВОН-СТРОЙ» про проведення будівельних робіт за №30/08.2006, за умовами якого ТОВ «АМВОН-СТРОЙ» здійснює ремонт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вартість яких є твердою, визначається на підставі затвердженого сторонами кошторису. На момент підписання, як зазначає позивачка, вартість таких робіт склала 4538,16 доларів США, яка в подальшому залишалась незмінною під час підписання кошторису та акту приймання-передачі.

Згідно Акту звірки взаєморозрахунків від 20 жовтня 2006 р. за договором №30/08.2006 від 30 серпня 2006р., на ремонт житлового будинку, ОСОБА_1 повністю сплачено та прийнято виконані Підрядником роботи по ремонту житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 22971,70 грн.

Приймаючи понесені витрати на ремонт вищевказаного будинку, які бажають успадкувати відповідачі, як спадкоємці до майна померлого ОСОБА_10 , позивачка вважає наявними підстави для стягнення з кожного з відповідачів вартість понесених витрат на ремонт частки спірного житлового будинку, пропорційно розміру частці кожного зі спадкоємців у спадковому майні.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 10 травня 2018 року вказану позовну заяву в уточненій редакції прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

Одночасно, вказаною ухвалою судом задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів та витребувано у приватного нотаріуса Одеського міськогонотаріального округуАлексєєвої ОлениВолодимирівни належнимчином завіренукопію спадковоїсправи,заведеної домайна ОСОБА_10 ,померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

08 червня 2018 року на виконання вказаної ухвали суду до суду надійшли від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Алексєєвої Олени Володимирівни витребувані судом докази.

11 червня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_7 , в якому остання просить суд відмовити у задоволенні позову, з посиланням на його необґрунтованість та безпідставність.

В обґрунтування відзиву відповідачка стверджує, що твердження ОСОБА_1 , що вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_10 як чоловік та жінка з 2005р. в будинку за адресою АДРЕСА_1 , не відповідають дійсності, оскільки її ОСОБА_7 стосунки з ОСОБА_10 почалися у квітні 2006р., невдовзі після розірвання шлюбу між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .

Від цих стосунків ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 15 травня 2007 року, видане Першим відділом РАЦС Малиновського районного управління юстиції в Одеській області.

16 листопада 2007 року між нею ОСОБА_7 та ОСОБА_10 був зареєстрований шлюб. При реєстрації шлюбу її дошлюбне прізвище « ОСОБА_12 » було змінено на прізвище чоловіка « ОСОБА_13 ».

ОСОБА_7 зазначає, що ОСОБА_1 дійсно почала проживати у будинку з жовтня 2008р., однак як орендар, оскільки ОСОБА_1 не є родичкою ОСОБА_13 , не проживала та не проживає ні з ким з ОСОБА_13 однією сім`єю та не була у них на утриманні, а відтак відсутні жодні підстави для тверджень про наявність інших підстав проживання у будинку, ніж як орендаря.

Стосовно доводів позивачки про здійснення будівельних робіт з будівництва та ремонту у спірному об`єкту, як на підставу для визнання права власності на будівельні матеріали та стягнення компенсації, ОСОБА_7 вважає безпідставними, з посиланням на те, що власником будинку не надавалось жодної згоди на переобладнання та проведення таких робіт, а відтак у ОСОБА_1 були відсутні жодні підстави для їх проведення.

Крім того, ОСОБА_7 стверджує, що з боку ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження сплати коштів за будівельні матеріали використаних при будівництві та ремонті та доказів оплати робіт, виконаних за договорами підряду, що є підставами позову.

Відтак, відповідачка вважає позовні вимоги позивачки протиправними та безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України та не підтверджені належними доказами.

Одночасно у відзиві на позовну заяву, ОСОБА_7 заявила про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

11 червня 2018 року ОСОБА_7 було надано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендій платі за користування житловим приміщенням в сумі 48000,00 грн., з посиланням на те, що ОСОБА_1 не було виконано обов`язку зі сплати грошових коштів за орендоване спірне вищевказане житлове приміщення.

12 червня 2018 року судом у підготовчому судовому засіданні було ухвалено прийняти вказану зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісною позовною заявою.

Також 12 червня 2018 року до суду надійшло клопотання від відповідача ОСОБА_7 про витребування доказів, яке задоволено ухвалою суду від 12 червня 2018 року та витребувано з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південний» (код ЄДРПОУ 20953647; місцезнаходження: 65059, м. Одеса, вул. Крансова, 6/1) інформацію щодо надходження грошових коштів від громадянки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на рахунок № НОМЕР_2 , який відкритий в АБ «Південний», МФО 328209, який належав ТОВ «АМВОН-СТРОЙ», код ЄДРПОУ 34108821, в рахунок погашення оплати робіт (послуг) за період з 24 лютого 2006 року по 28 лютого 2007 року.

02 липня 2018 року на виконання вищевказаної ухвали суду до суду надійшла відповідь з АБ «Південний».

13 червня 2018 року ОСОБА_7 надано до суду заяву про збільшення розміру зустрічних позовних вимог до 235200,00 грн.

28 серпня 2018 року ОСОБА_1 надано до суду відзив на позовну заяву, в якому остання просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 , з підстав безпідставності та необґрунтованості наявності будь-яких договірних зобов`язань з ОСОБА_1 з оренди спірного житлового будинку.

31 жовтня 2018 року до суду надійшла заява від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про самостійну участь у розгляді справи з підстав набуття повноліття та представництва її інтересів адвокатом Чумаченко С.О., та/або ОСОБА_14 , та/або ОСОБА_15 .

Крім того, 04 вересня 2018 року представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 надав до суду клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, за наслідком розгляду якого 31 жовтня 2018 року Київським районним судом міста Одеси було постановлено ухвалу, якою клопотання, задоволено. Клопотання відповідача ОСОБА_3 про постановлення додаткових питань для проведення судової будівельно-технічної експертизи, задоволено частково. Призначено по цивільній справі №520/4475/18, судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на час якої провадження по справі зупинено.

На вирішення експертів, у відповідності до вказаної ухвали суду, поставлені наступні питання:

1. Який перелік та об`єми фактично виконаних ремонтних робіт було виконано у частині основного будинку АДРЕСА_4 у 2006 році? Яка вартість складає цих ремонтних робіт та будівельних матеріалів, використаних для проведення цих ремонтних робіт?

2. Який перелік будівельних матеріалів та об`єми фактично виконаних будівельних робіт було здійснено по будівництву двоповерхового дачного будинку АДРЕСА_4 у 2006 році? Яка вартість складає цих будівельних робіт та будівельних матеріалів, використаних для проведення цих будівельних робіт?

3. Чи можливо встановити давність проведених ремонтних робіт дачного будинку АДРЕСА_4 ? Якщо так, то надати відповідь чим це підтверджується та на підставі чого встановлено?

4. Яке функціональне призначення приміщень розташованих в дачному будинку АДРЕСА_4 ? Які приміщення розташовані в будинку АДРЕСА_4 належать до нежитлових (допоміжних) та до житлових?

5. Чи відповідає розроблена кошторисна документація вимогам нормативно-правових акті у галузі будівництва (ДБН, СНиП, тощо) ?

6. Чи відповідають фактично виконані будівельні роботи дачного будинку АДРЕСА_4 кошторисній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва?

7. Визначити відповідність обсягів та вартості фактично виконаних будівельних робіт дачного будинку АДРЕСА_4 обсягам та вартості, визначеним кошторисною або первинною звітною документацією.

09 січня 2019 року до суду надійшло клопотання судового експерта №18-5227/5228 від 21 грудня 2018 року про надання додаткових доказів для проведення призначеного ухвалою суду від 31 жовтня 2018 року дослідження, в якому експерт просить суд надати:

- якісну копію технічного паспорту на частку основного будинку АДРЕСА_4 , станом на теперішній час або на дату останньої інвентаризації в повному обсязі;

- правовстановлюючу документацію на частку основного будинку АДРЕСА_4 , дані щодо часток співвласників та щодо фактичного використання;

- якісну копію технічного паспорту на дачний будинок АДРЕСА_4 станом на теперішній час або на дату останньої інвентаризації в повному обсязі;

- правовстановлюючу документацію на дачний будинок АДРЕСА_4 ;

- оціночні акти БТІ з відображенням інвентаризаційної вартості усіх будівель і споруд.

12 березня 2019 року до суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 про витребування доказів, на виконання вказаного клопотання експерта, з метою проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою суду від 31 жовтня 2018 року, в якому представник просить суд витребувати зокрема з Комунального підприємства «Бюро технічної Інвентаризації» Одеської міської ради належним чином завірену копію інвентаризаційної справи стосовно частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вказані обставини, що дане питання розглядається судом у відкритому судовому засіданні за участі сторін по справі, а провадження по справі зупинено, матеріали цивільної справи перебувають в Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на проведенні судової будівельно-технічної експертизи, Київським районним судом міста Одеси було двічі направлені до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України відповідні листи від 12 та 27 березня 2019 року з вимогою про повернення матеріалів цивільної справи №520/4475/18 - до Київського районного суду міста Одеси для розв`язання клопотання експерта та позивача про витребування доказів.

Також, 26 березня 2019 року представник позивача надав до суду уточнене клопотання про витребування доказів, в якому також просить суд витребувати вищевказану документацію.

Станом на 04 квітня 2019 року до суду вищезазначена справа до суду не надходила, у зв`язку з чим, судом 04 квітня 2019 року втретє було направлено до зазначеної експертної установи відповідний лист, з роз`ясненням вимог закону щодо невиконання вимог суду.

18 квітня 2019 року до суду надійшли матеріали цивільної справи №520/4475/18.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 18 квітня 2019 року провадження по справі поновлено та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

03 червня 2019 року у підготовчому судовому засіданні за наслідком розгляду вищевказаних клопотань про витребування доказів Київським районним судом міста Одеси постановлені ухвали, якими:

- клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про витребування доказів в редакції від 12 березня 2019 року за вх. №11322/19, залишено без задоволення;

- клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про витребування доказів в редакції від 26 березня 2019 року за вх. №14485/19-вх, задоволено; витребувано з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради належним чином завірену копію інвентаризаційної справи щодо частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_16 .

14 серпня 2019 року на виконання вказаної ухвали суду, до суду надійшли витребувані судом докази з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 01 жовтня 2019 року матеріали цивільної справи №520/4475/18, скеровано експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2018 року, а саме проведення судової будівельно-технічної експертизи. На час проведення експертизи, провадження по справі зупинено.

17 грудня 2020 року до суду надійшли матеріали цивільної справи №520/4475/18, разом з висновком-експерта судової будівельно-технічної експертизи №18-5227/5228 від 30 жовтня 2020 року, за наслідком проведення експертного дослідження призначеного ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 31 жовтня 2018 року.

За наслідком чого, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 18 грудня 2020 року поновлено провадження у справі та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

22 березня 2021 року представник ОСОБА_7 надав до суду клопотання про закриття провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 , до якого надав додаткові пояснення 14 червня 2021 року за вх. №32009, на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

У підготовчому судовому засіданні 19 квітня 2021 року позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_7 надала до суду останню заяву про збільшення розміру зустрічних позовних вимог, у відповідності до якої заявлено до стягнення з ОСОБА_1 розмір неустойки у розмірі подвійної плати за користування спірним будинком за період з 11 листопада 2016 року по 11 квітня 2021 року, в сумі 1038800,00 гривень.

Також, 19 квітня 2021 року у підготовчому судовому засіданні судом без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено клопотання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_7 та витребувано з канцелярії Київського районного суду міста Одеси матеріали цивільної справи №520/448/17 для огляду судом.

24 травня 2021 року в підготовчому судовому засіданні судом було здійснено огляд матеріалів цивільної справи Київського районного суду міста Одеси №520/448/17.

Київським районним судом міста Одеси 14 червня 2021 року постановлено ухвалу, якою провадження по цивільній справі №520/4475/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на майно та стягнення грошової компенсації закрито. Продовжено розгляд по цивільній справі №520/4475/18 за позовом ОСОБА_7 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_6 , до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,про стягненнязаборгованості, в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 16 червня 2021 року внесено виправлення до ухвали суду від 14 червня 2021 року.

Крім того, 14 червня 2021 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

ОСОБА_1 будучи незгодною з вказаною ухвалою суду, подала до суду апеляційну скаргу, за наслідком чого матеріали цивільної справи №520/4475/18 були скеровані до Одеського апеляційного суду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 26 січня 2022 року ухвали Київського районного суду міста Одеси від 14 червня 2021 року та від 16 червня 2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

15 березня 2022 року матеріали цивільної справи №520/4475/18 надійшли до Київського районного суду міста Одеси та повернуті головуючому по справі по виходу з щорічної основної відпустки 21 квітня 2022 року.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 21 квітня 2022 року продовжено розгляд цивільної справи №520/4475/18 та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.

12 вересня 2022 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу суду, якою зустрічну позовнузаяву ОСОБА_7 яка дієв своїхінтересах тав інтересахнеповнолітнього ОСОБА_6 до ОСОБА_1 ,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета споруна стороніпозивача ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,про стягненнянеустойки,залишено безрозгляду.Розгляд цивільноїсправи запозовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 ,яка дієв своїхінтересах тав інтересахнеповнолітнього ОСОБА_6 ,про визнанняправа власностіта стягненнягрошової компенсації,ухвалено продовжитив порядкупередбаченому ЦПКУкраїни.

ОСОБА_7 будучи не згодна з ухвалою суду від 12 вересня 2022 року подала апеляційну скаргу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 12 вересня 2022 року скасовано, справу скеровано для продовження розгляду.

27 грудня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Київського районного суду міста Одеси.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03січня 2023 року справу розподілено судді Бескровному Я.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 17січня 2023 року задоволено заяву судді про самовідвід.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 січня 2023 року, справу було розподілено судді Куриленко О.М.

Ухвалою від 18 січня 2023 року задоволено заяву судді Куриленко О.М. про самовідвід. Як головуючого в цій справі.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2023 року справу розподілено судді Калініченко Л.В.

24 січня 2023 року матеріали цивільної справи №520/4475/18 передані судді Калініченко Л.В., як раніше визначеному складу суду в цій справі.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 24 січня 2023 року продовжено розгляд цивільної справи №520/4475/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , про визнання права власності та стягнення грошової компенсації, та за зустрічним позовом ОСОБА_7 яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про стягнення неустойки, в порядку загального позовного провадження, та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.

До судового засідання призначеного на 26 червня 2023 року з`явились:

- представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 , який підтримав позов первісного позивача та заперечував проти задоволення зустрічного позову;

- відповідачі за первісним позовом та треті особи за зустрічним позовом: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , представник ОСОБА_4 адвокат Ніц А.С., які заперечували проти задоволення первісного позивача ОСОБА_1 та підтримали зустрічний позов ОСОБА_7 ;

- відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення первісного позивача ОСОБА_1 та підтримали зустрічний позов ОСОБА_7 , наполягали на його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_7 не підлягаючими до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_10 , 1968 року народження, є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , народженої від ОСОБА_17 .

ОСОБА_10 , 1968 року народження, є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народженої від ОСОБА_9 .

ОСОБА_10 , 1968 року народження, є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого від ОСОБА_7 .

ОСОБА_10 , 1968 року народження, та ОСОБА_7 , 1984 року народження, перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 листопада 2007 року; шлюб не розірвано.

ОСОБА_10 , 1968 року народження, та ОСОБА_1 , 1986 року народження, в зареєстрованому шлюбі не перебували.

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 47 років.

Спадкову справу №25/2016 до майна померлого ОСОБА_10 заведено 11 серпня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алексєєвою О.В.

До нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 подано 11 серпня 2016 року дочкою ОСОБА_4 ; 9 серпня 2016 року дружиною ОСОБА_7 та сином ОСОБА_6 ; 13 вересня 2016 року дочкою ОСОБА_3 ; 19 січня 2017 року ОСОБА_1 як спадкоємцем четвертої черги спадкоємців за законом.

Батьки ОСОБА_10 : ОСОБА_16 , 1943 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_18 , 1947 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 24 листопада 2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Селезньовою Г.М. у спадковій справі №5/2013, зареєстрованого в реєстрі за №425, ОСОБА_10 , 1968 року народження, успадкував після смерті батька ОСОБА_16 , 1943 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , частку житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 61,6 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_3 , що належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 11 травня 1979 року Третьою одеською державною нотаріальною конторою за реєстровим №2-2780, зареєстрованого в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації 17 жовтня 1979 року та внесеного в реєстрову книгу №189 під реєстровим №344 стр.№110.

На підставі вказаного свідоцтва в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_10 частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 , загальною площею 61,6 кв.м, зареєстрована на праві приватної спільної часткової власності 24 листопада 2015 року; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 784954951101.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1212 ЦК України). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст1218 ЦК України).

ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповіт не залишив, відтак, спадкування після його смерті підлягало здійсненню за законом.

Так, до складу спадщини ОСОБА_10 ввійшли усі права та обов`язки, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зокрема, право на спадкування: будівельних матеріалів та обладнання, що були використані спадкодавцем при самочинному будівництві літньої кухні та сараю на земельній ділянці по АДРЕСА_6 ; частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 61,6 кв.м.

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду позовом до ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , орган опіки та піклуванняМалиновської районної адміністрації Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Алексєєва О.В., про усунення від права на спадкування, встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом.

У травні 2017 року ОСОБА_7 в своїх інтересах та в інтересах сина ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування Малиновської районної державної адміністрації Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Алексєєва О. В., про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

У жовтні 2017 року ОСОБА_9 , як законний представник неповнолітньої ОСОБА_4 , звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Алексєєва О.В., про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

Вказані позови розглядались в рамках цивільної справи №520/448/17, яка перебувала в провадженні Київського районного суду міста Одеси.

Так, за наслідком розгляду вказаної справи, Київським районним судом м. Одеси 22 травня 2018 року ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_7 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на наступне спадкове майно: 1/4 частину квартири АДРЕСА_8 , загальною площею 66,5 кв. м, у тому числі житловою 39,84 кв. м; 1/8 частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_6 , загальною площею 61,6 кв.м;1/4 частину будівельних матеріалів та обладнання, що були використані при самочинному будівництві літньої кухні та сараю на земельній ділянці по АДРЕСА_6 ; 7/8 частин автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Визнано за ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_10 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_8 , загальною площею 66,5 кв. м, у тому числі житловою 39,84 кв. м.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 в частині визнання автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , об`єктом спільної сумісної власності відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_9 законного представника неповнолітньої ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_10 право власності на наступне майно: 1/4 частину квартири АДРЕСА_8 , загальною площею 66,5 кв. м, у тому числі житловою 39,84 кв. м; 1/8 частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_6 , загальною площею 61,6 кв. м; 1/4 частину будівельних матеріалів та обладнання, що були використані при самочинному будівництві літньої кухні та сараю на земельній ділянці по АДРЕСА_6 ;1/8 частину автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_10 на наступне майно: 1/8 частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_6 , загальною площею 61,6 кв. м; 1/4 частину будівельних матеріалів та обладнання, що були використаніпри самочинному будівництві літньої кухні та сараю на земельній ділянці по АДРЕСА_6 .

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року визнано за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_10 право власності на 1/8 частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_6 , загальною площею 61,6 кв. м; 1/4 частину будівельних матеріалів та обладнання, що були використані при самочинному будівництві літньої кухні та сараю на земельній ділянці по АДРЕСА_6 ; 1/8 частинавтомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_10 на наступне майно: 1/8 частин автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; 1/4 частину квартири АДРЕСА_8 , загальною площею 66,5 кв. м, у тому числі житловою 39,84 кв. м.

Судові рішення суду першої інстанції мотивовано тим,що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами факт проживання зі спадкодавцем ОСОБА_10 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а отже, не довела наявність у неї і суб`єктивного права вимагати усунення від спадкування спадкоємця першої черги за законом дружини померлого ОСОБА_7 , вимог про усунення від спадкування якої іншими спадкоємцями першої черги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заявлено.

Судом першої інстанції встановлено, що з 16 листопада 2007 року ОСОБА_7 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 та до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 шлюб між ними не розірвано; ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син ОСОБА_6 .

Також ОСОБА_1 не надано доказів ухилення ОСОБА_7 від надання допомоги спадкодавцю та не доведено потребу спадкодавця у такий допомозі. Судом надано оцінку медичним документам, які свідчать про те, що ОСОБА_10 з 2013 року отримував медичну допомогу за місцем проживання по АДРЕСА_9 , проте в них відсутня інформація, що ОСОБА_10 за станом здоров`я був у безпорадному стані і потребував постійної сторонньої допомоги. На момент смерті ОСОБА_10 не був особою похилого віку помер у віці 47 років. Відповідно до записів трудової книжки спадкодавця, ОСОБА_10 з 2013 року по день смерті працював на посаді інженера в ТОВ «Група Конквест».

Постановою Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року, додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року по справі №520/448/17, заяву ОСОБА_1 про часткову відмову від касаційної скарги, задоволено. Прийнято відмову ОСОБА_1 від касаційної скарги та закрито касаційне провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_7 в своїх інтересах та в інтересах сина ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування Малиновської районної державної адміністрації Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Алексєєва Олена Володимирівна, в частині вирішення позовних вимог про визнання за ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , права власності на частину спадкового майна: квартири АДРЕСА_8 ; житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_6 ; автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; за зустрічним позовом ОСОБА_9 , як законного представника неповнолітньої ОСОБА_4 , до ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Алексєєва Олена Володимирівна, в частині вирішення позовних вимог про визнання за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , права власності на частину спадкового майна: квартири АДРЕСА_8 ; житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_6 ; автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в частині вирішення позовних вимог про визнання за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , права власності на частину спадкового майна: квартири АДРЕСА_8 ; житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_6 ; автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року, додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року, додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року в оскаржуваній частині, залишено без змін. Поновлено дію рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року, додаткового рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року. Відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про постановлення окремої ухвали.

За наслідком вищевикладеного, судом встановлено, що рішення Київського районного суду міста Одеси від 22 травня 2018 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року, залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року та постановою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року по справі №520/448/17, набрало законної сили 17 лютого 2021 року.

Вище встановлені судом обставини, встановлені зазначеним рішенням суду.

Частинами 5, 6 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Приймаючи вищевикладене, положення ст. 82 ЦПК України, в силу преюдиційності, встановлені обставини рішенням Київського районного суду міста Одеси від 22 травня 2018 року та додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року по справі №520/448/17, судом не ставляться під сумнів та додатковому доказуванню не підлягають.

Також судом встановлено, що в провадженні Приморського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа №522/18342/16-ц за позовом ОСОБА_7 , що діє від свого імені та як законний представник ОСОБА_6 , до ОСОБА_1 , треті особи: Одеська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про виселення, за наслідком розгляду якої Приморським районним судом міста Одеси 01 листопада 2017 року ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_7 , що діє від свого імені та як законний представник ОСОБА_6 , задоволено.

Виселено ОСОБА_1 , яка зареєстрована: АДРЕСА_10 , з будинку АДРЕСА_11 , без надання іншого житлового приміщення.

Вказане рішення суду, залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13 червня 2019 року та постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року.

Крім того, постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року дію рішенняПриморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2017 року та постанови Одеського апеляційного судувід 13 червня 2019 року у справіза позовом ОСОБА_7 , що діє від свого імені та як законний представник ОСОБА_6 , до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про виселення, - поновлено.

Вказаними рішеннями суду встановлено, що відповідач ( ОСОБА_1 ) чинить позивачу перешкоди у користуванні спадковим майном (Будинок АДРЕСА_11 ), що підтверджуєтьсявисновком старшого дільничного офіцера поліції Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській областівід 22 березня 2017 року.

Приймаючи, що рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 листопада 2017 року по справі №522/18342/16-ц набрало законної сили, вище встановлені обставини цим рішенням суду, судом не спростовуються та під сумнів не ставляться.

Щодо вимоги позивачки ОСОБА_1 за первісним позовом, суд зазначає наступне.

Так, з поданих до суду доказів на підтвердження цієї вимоги, судом встановлено, що у відповідності до технічного паспорту на домоволодіння: АДРЕСА_7 , виготовленого КП «БТІ» ОМР станом на 05 вересня 2019 року, вказаний житловий будинок складається у тому числі з будинку літ. «К», загальною площею 46,7 кв.м., дозвільні документи на який не надані. Також у відповідності до характеристики будинку, зазначено, що під літ. «Б» відображена літня кухня, загальною площею 12,6 кв.м.

24 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АМВОН-СТРОЙ», в особі директора Недялкова О.Д. було укладено договір №24/02-2006 про будівництво дачного будинку, за умовами якого підрядник (ТОВ «АМВОН-СТРОЙ») виконує будівництво дачного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , замовником якого вказано ОСОБА_1 . Початок робіт визначеного з квітня 2006 року по грудень 2006 року. Договірна вартість будівельно-монтажних робіт, поручених для виконання підряднику є твердою та визначається на підтвердженні схваленої сторонами договору кошторису. На момент підписання договору, сторонами обумовлено вартість робіт в сумі 93469,00 грн.

У відповідності до укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АМВОН-СТРОЙ» кошторису до договору №24/02-2006 від 24 лютого 2006 року, який не містить дати його складання, сторонами визначено вартість будівельних робіт у розмірі 93469,00 грн., що станом на день складення кошторису у відповідності до курсу НБУ еквівалентно 18509,00 доларів США.

У відповідності до укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АМВОН-СТРОЙ» акту №1 приймання-передачі виконаних робіт за серпень 2006 року, який не містить дати його складення, засвідчено проведення будівельних робіт на суму 37158,00 грн., що згідно курсу НБУ станом на момент укладення акту еквівалентно 7358,00 доларів США.

У відповідності до укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АМВОН-СТРОЙ» акту №2 приймання-передачі виконаних робіт за грудень 2006 року, який не містить дати його складення, засвідчено проведення будівельних робіт на суму 56312,00 грн., що згідно курсу НБУ станом на момент укладення акту еквівалентно 11150,00 доларів США.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків по договору №24/02,2006 від 24 лютого 2006 року на будівництво дачного будинку від 28 лютого 2007 року, складеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АМВОН-СТРОЙ», останніми засвідчено виконання підрядником обов`язків з будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну вартість №93470,00 грн., а замовником виконання обов`язку зі сплати вказаних коштів.

Також, у відповідності до договору №30/08.2006 про проведення будівельно-ремонтних робіт від 30 серпня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АМВОН-СТРОЙ», в особі директора Недялкова О.Д., підрядник (ТОВ «АМВОН-СТРОЙ») виконує ремонті роботи житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , договірна вартість яких є твердою та визначається на підтвердженні схваленої сторонами договору кошторису. На момент підписання договору, сторонами обумовлено вартість робіт в сумі 22971,70 грн.

У відповідності до укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АМВОН-СТРОЙ» кошторису до договору №30/08/2006 від 30 серпня 2006 року, який не містить дати його складання, сторонами визначено вартість ремонтних робіт у розмірі 22971,70 грн., що станом на день складення кошторису у відповідності до курсу НБУ еквівалентно 4538,16 доларів США.

У відповідності до укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АМВОН-СТРОЙ» акту №1 приймання-передачі виконаних робіт за жовтень 2006 року, який не містить дати його складення, засвідчено проведення будівельних робіт на суму 22971,70 грн., що згідно курсу НБУ станом на момент укладення акту еквівалентно 4538,16 доларів США.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків по договору №30/08.2006 від 30 серпня 2006 року на ремонт житлового будинку від 20 жовтня 2006 року, складеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АМВОН-СТРОЙ», останніми засвідчено виконання підрядником обов`язків з ремонту будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну вартість 22971,70 грн., а замовником виконання обов`язку зі сплати вказаних коштів.

Відповідно до висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи від 30 жовтня 2020 року за №18-5227/5228, обсяги та перелік фактично виконаних робіт, які можливо було перевірити при проведені натурного обстеження, відповідають переліку та обсягам робіт, зазначеним в копії Акту №1 приймання-передачі виконаних робіт за жовтень 2006 року.

Перелік робіт, які були виконані на момент обстеження та які можливо було перевірити при проведені натурного огляду наведено в дослідницькій частині по першому питанню.

Обсяг будівельних робіт, що відноситься до прихованих, які є технологічно невід`ємною частиною виконаних будівельних робіт, приймається за документами, що підтверджують факт виконання цих робіт.

Враховуючи, що за результатами проведеного натурного обстеження не вбачається за можливе встановити яким чином за технологією будівельного виробництва проводилися роботи, фактичний об`єм виконаних при цьому прихованих та супутніх робіт, які перевіряються поетапно в процесі їх виконання і не можуть бути перевірені обстеженням, застосування технічних засобів, обладнання, матеріалів тощо, та в наданих на дослідження документах відсутні дані щодо підрядника, достовірно визначити детальним складанням кошторисного розрахунку вартість фактично виконаних робіт з ремонту в 1/2 частині основного будинку АДРЕСА_4 не вбачається можливим.

Обсяги та перелік фактично виконаних робіт, які можливо було перевірити при проведені натурного обстеження, в цілому відповідають переліку та обсягам робіт, зазначеним в копії Акту №1 приймання-передачі виконаних робіт за серпень 2006 року та копії Акту №2 приймання-передачі виконаних робіт за грудень 2006 року.

Перелік робіт, які були виконані на момент обстеження та які можливо було перевірити при проведені натурного огляду наведено в дослідницькій частині по другому та третьому питаннях.

Обсяг будівельних робіт, що відноситься до прихованих, які є технологічно невід`ємною частиною виконаних будівельних робіт, приймається за документами, що підтверджують факт виконання цих робіт.

Враховуючи, що за результатами проведеного натурного обстеження не вбачається за можливе встановити яким чином за технологією будівельного виробництва проводилися роботи, фактичний об`єм виконаних при цьому прихованих та супутніх робіт, які перевіряються поетапно в процесі їх виконання і не можуть бути перевірені обстеженням, застосування технічних засобів, обладнання, матеріалів тощо, та в наданих на дослідження документах відсутні дані щодо підрядника, достовірно визначити детальним складанням кошторисного розрахунку вартість фактично виконаних будівельних робіт з будівництва двоповерхового дачного будинку АДРЕСА_4 не вбачається можливим.

За результатами співставлення даних наведених в копії Акту №2 приймання-передачі виконаних робіт за грудень 2006 року з даними натурного обстеження та розрахунків встановлено, що обсяги наведені в таблиці №3 дослідницької частини не відповідають обсягам зазначеним в Акті. Оскільки правила визначення вартості будівництва, чинні на території України, є обов`язковими тільки для будівництва, яке здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств і установ державної форми власності, то при визначенні вартості зазначених в таблиці №3 будівельних робіт проводиться з урахуванням цін на будівельні матеріали та плати одного робітника згідно копією Акту №2 приймання-передачі виконаних робіт за грудень 2006 року.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободи від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997року № 475/97-ВР (далі - Конвенція) проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтю 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів, одним з яких, зокрема, є визнання права (пункт 1).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як проголошено у статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції, відповідно до статті 1 якого передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення частини першої цієї статті дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а частина друга цієї статті визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом уведення в дію «законів». Більше того, верховенство права як один з фундаментальних принципів демократичного суспільства є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (див. рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах: від 20 травня 2010 року «Україна-Тюмень» проти України» (заява № 22603/02); від 25 червня 1996 «Амюр проти Франції» (Amuur v. France); «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece), № 25701/94, § 79, ECHR 2000-XII; «Малама проти Греції» (Malama v. Greece), № 43622/98, § 43, ECHR 2001-II).

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За вимогами частини першої статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (стаття 190 цього Кодексу).

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Згідно зі статтею 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Набуття права власності на об`єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України.

За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

ЦК України у частині першій статті 376 ЦК України визначає поняття самочинного будівництва. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга зазначеної статті).

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з вимогами статті 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи вищевикладене, суд зазначає, що дійсно є встановленим факт самочинного будівництва житлового будинку під літ. «К» та літньої кухні, що розташовані на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_7 , право власності на частку якого належало ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак у відмінних розмірах, ніж заявлені ОСОБА_1 у позовних вимогах.

Суд зазначає,що ОСОБА_1 на підтвердженнязаявлених вимогпро визнанняправа власностіна будівельніматеріали,обладнання,які буливикористані впроцесі вищевказаногосамовільного будівництважитлового будинку під літ. «К» та літньої кухні, що розташовані на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_7 , що склало спадкову масу до майна померлого ОСОБА_10 , не надано до суду жодних доказів на підтвердження чого саме остання діяла в момент замовлення цього будівництва.

Так, ОСОБА_1 не надано до суду жодних доказів, що на момент замовлення спірного самовільного будівництва, остання діяла зі згоди власника спірного майна, а також ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки, на якій здійснено спірне будівництво.

Стосовно доводів ОСОБА_1 , що вона станом на момент смерті ОСОБА_10 проживала з останнім однією сім`єю та вела спільне господарство суд вважає безпідставними, приймаючи, що зазначене питання було підставою розгляду в рамках цивільної справи №520/448/17, та рішенням Київського районного суду міста Одеси від 22 травня 2018 року зокрема у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту її проживання разом з ОСОБА_10 однією сім`єю, з липня 2006 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовлено.

Крім того, наявність договору на будівництво дачного будинку №24/02.2006 від 24 лютого 2006 року, кошторису та акту приймання-передачі, з детальним найменуванням матеріалів, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АМВОН-СТРОЙ», не підтверджує факт сплати таких робіт саме позивачкою за первісним позовом, оскільки не надано жодних належних доказів на підтвердження проведення відповідної сплати, якими може бути відповідні платіжні доручення, квитанції, виписки з банківських установ по рахункам.

Одночасно судом приймається, що рішенням Київського районного суду міста Одеси від 22 травня 2018 року та додатковим рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року, залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року та постановою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року по справі №520/448/17, яке набрало законної сили 17 лютого 2021 року, визнано за ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на спадкове майно зокрема за кожним по частині будівельних матеріалів та обладнання, що були використані при самочинному будівництві літньої кухні та сараю на земельній ділянці по АДРЕСА_6 .

Вказаним рішенням суду також встановлено, що ОСОБА_10 належало право на будівельні матеріали та обладнання, що знаходяться за адресом: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 , які в подальшому були успадковані його спадкоємцями.

Вказані висновки встановлені рішенням Київського районного суду міста Одеси від 22 травня 2018 року та додатковим рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року, залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року та постановою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року по справі №520/448/17, яке набрало законної сили 17 лютого 2021 року, та не спростовані ОСОБА_1 в цій справі.

У відповідності до положень ч.4-6 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Отже, приймаючи, що позивачка за первісним позовом не є ані користувачем, ані власником земельної ділянки на якій здійснено спірне самовільне будівництво, ані членом сім`ї відповідного власника, приймаючи, що на будівельні матеріали використані під час такого будівництва право власності визнано за відповідачами, суд вважає відсутніми будь-які підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва кухні, площею 17,8 кв.м., та дачного будинку, площею 50 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а вимоги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Також, приймаючи відсутність жодних доказів, що на момент замовлення ремонтних робіт, ОСОБА_1 діяла зі згоди власника спірного майна, а також ОСОБА_1 були сплачені грошові кошти за договором №30/08.2006 від 30 серпня 2006 року, суд вважає вимоги позивачки ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів компенсації вартості коштів витрачених на ремонт частини будинку АДРЕСА_4 , також безпідставними.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_1 неустойки за неповернення власникові частини орендованого спірного житлового будинку за період з 11 листопада 2016 року по 11 квітня 2021 року в сумі 1038800,00 грн. на підставі ст. 785 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 759 ЦК України,за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За змістом положень ч.ч. 1-6ст. 762 ЦК України,за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно ч.ч. 1, 2ст. 763 ЦК України,договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму невстановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Частиною 3 ст. 651 визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 549 ЦК Українивизначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положеньст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Устатті 627 ЦК Українизакріплено принцип свободи договору, у відповідності з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч.1ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим, ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

Статтею 202ЦК Українипередбачено,що правочиномє діяособи,спрямована нанабуття,зміну абоприпинення цивільнихправ таобов`язків. Правочини можутьбути одностороннімита дво-чи багатосторонніми(договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочинуне можесуперечити цьомуКодексу,іншим актамцивільного законодавства,а такожінтересам державиі суспільства,його моральнимзасадам.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Приймаючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачкою ОСОБА_7 в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦК України не надано до суду жодних доказів на підтвердження наявності будь-яких досягнень домовленостей, у тому числі договірних, між ОСОБА_10 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 з передання останній в найм житлового будинку частини будинку АДРЕСА_4 , у тому числі відповідної згоди, як ОСОБА_10 так і його членів сім`ї.

Також судом не приймається наданий позивачем за зустрічним позовом висновок суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_19 про визначення вартості орендної плати за період з 20 липня 2017 року по 20 липня 2018 року частки житлового будинку, площею 61,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_7 , в якості належного доказу, приймаючи, що останній в порушення вимог ч.7 ст. 102 ЦПК України та п.4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08 жовтня 1998 року, не міститься підтвердження експерта про попередження (обізнанність) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

За наслідком викладеного, суд доходить до висновку, що за відсутності належних доказів на підтвердження будь-яких досягнень домовленості з найму спірного житлового будинку, вимоги про стягнення неустойки урозмірі подвійноїплати занайм речіза часпрострочення є безпідставними.

Відповідно достатті 89ЦПК України,судоцінюєдокази засвоїмвнутрішнімпереконанням,щоґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивномутабезпосередньому дослідженнінаявнихусправі доказів. Жоднідокази немаютьдлясуду заздалегідьвстановленоїсили.Судоцінюєналежність,допустимість,достовірністькожногодоказу окремо,атакождостатність івзаємнийзв`язокдоказів уїхсукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно дост.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судове рішеннямає відповідатизавданню цивільногосудочинства,визначеному цимКодексом. При виборіі застосуваннінорми правадо спірнихправовідносин судвраховує висновкищодо застосуваннявідповідних нормправа,викладені впостановах ВерховногоСуду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням вище встановлених обставин, суд вважає позов ОСОБА_1 про визнання права власності на будівельні матеріали та обладнання, стягнення компенсації вартості будівельних матеріалів та обладнання та зустрічний позов ОСОБА_7 про стягнення неустойки за неповернення майна, не підлягаючими до задоволення.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні позовів судом відмовлено, судовий збір понесений позивачами за кожним з позовів до відшкодування не підлягає.

Інші судові витрати, сторонами по справі до відшкодування не заявлені.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 6, 13, 76-84, 89, 141, 263-265, 266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_12 ) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_13 ), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_14 ), ОСОБА_7 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_15 ) про визнання права власності на будівельні матеріали та обладнання, стягнення компенсації вартості будівельних матеріалів та обладнання відмовити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_7 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення неустойки за неповернення майна відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 04.07.2023 року.

Головуючий Калініченко Л. В.