Постанова

від 22.04.2024 по справі 520/4475/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1973/24

Справа № 520/4475/18

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М..В.,

з участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом ОСОБА_1 ,

відповідачі за первісним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_6 , та в частині апеляційної скарги ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 ,

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 червня 2023 року,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 про визнання права власності на будівельні матеріали та обладнання, стягнення компенсації вартості будівельних матеріалів та обладнання та за зустрічним позовом ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , до ОСОБА_1 , за участі третіх особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення неустойки за неповернення майна,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 про визнання права власності на будівельні матеріали та обладнання, в обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , на час смерті останнього разом із ним проживала однією сім`єю та вела спільне господарство ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що нею за власний рахунок зроблено ремонт у будинку, який на праві приватної власності належав померлому ОСОБА_7 .

24 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Амвон-Строй» укладено договір № 24/02.2006 про будівництво дачного будинку. Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 зазначеного договору, ТОВ «Амвон-Строй» здійснює будівництво дачного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість будівельно-монтажних робіт за договором 18508,71 доларів США. Загальна сума на момент складання кошторису з урахуванням ПДВ склала 18509 доларів США.

Позивач зазначає, що нею замовлено та здійснено оплату за вказаним договором. Оскільки побудований об`єкт не введено в експлуатацію, до виникнення права власності на таке майно, право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які використані в процесі цього будівництва (створення) майна, тому позивачка вважає, що має право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва кухні, площею 17,8 кв.м та дачного будинку, площею 50 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, ОСОБА_1 за час спільного проживання з ОСОБА_7 30 серпня 2006 року укладено договір з ТОВ «Амвон-Строй» про проведення будівельних робіт за № 30/08.2006, за умовами якого ТОВ «Амвон-Строй» здійснює ремонт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вартість яких є твердою, визначається на підставі затвердженого сторонами кошторису.

Оскільки спадкоємцями померлого ОСОБА_7 є відповідачі, які бажають успадкувати майно, позивачка вважає наявними підстави для стягнення з з відповідачів вартості понесених витрат на ремонт частки спірного житлового будинку, пропорційно розміру частки кожного зі спадкоємців у спадковому майні.

Позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва кухні, площею 17,8 кв.м, та дачного будинку, площею 50 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути зі спадкоємців ОСОБА_7 , які прийняли у спадщину частку домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , грошову суму у розмірі 4538,16 доларів США, у розмірі пропорційно частці кожного спадкоємця у спадковому майні, а саме: з ОСОБА_3 стягнути 1/4 частку вартості витрат ОСОБА_1 на ремонт 1/2 частини будинку в сумі 29412,75 грн; з ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 стягнути 1/2 частку вартості витрат ОСОБА_1 на ремонт 1/2 частини будинку в сумі 58825,05 грн; з ОСОБА_2 стягнути 1/4 частку вартості витрат ОСОБА_1 на ремонт 1/2 частини будинку в сумі 29412 гривень 75 копійок.

У червні 2018 року від ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за неповернення майна, в обґрунтування якої позивач зазначила, що ОСОБА_1 з кінця 2007 року, орендувала у померлого ОСОБА_7 приміщення у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що у грудні 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладено договір оренди житлового приміщення, за яким ОСОБА_1 сплачувала орендну плату у розмірі 2000 грн на місяць. Після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_1 перестала сплачувати комунальні послуги за вказаним договором. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.11.2017 року постановлено виселити ОСОБА_1 зі спірного нерухомого майна.

Позивач посилається на те, що ОСОБА_1 протиправно проживає у будинку, орендну плату не сплачує, тому існує заборгованість по орендній платі.

Позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованість по орендній платі у розмірі 235200 грн, неустойку у розмірі подвійної плати за користування частиною будинку за період з 11.11.2016 року по 11.08.2018 року у розмірі 411600 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Київський районний суд м. Одеси рішенням від 26 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 про визнання права власності на будівельні матеріали та обладнання, стягнення компенсації вартості будівельних матеріалів та обладнання відмовив. У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , до ОСОБА_1 , за участі третіх особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення неустойки за неповернення майна відмовив.

Суд першої інстанції вважав встановленим факт самочинного будівництва житлового будинку під літ. «К» та літньої кухні, що розташовані на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на частку якого належало ОСОБА_7 , однак у відмінних розмірах, ніж заявлені ОСОБА_1 у позовних вимогах.

На підтвердження заявлених вимог про визнання права власності на будівельні матеріали, обладнання, які були використані в процесі вище вказаного самовільного будівництва житлового будинку під літ. «К» та літньої кухні, що склало спадкову масу до майна померлого ОСОБА_7 позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження чого саме остання діяла в момент замовлення цього будівництва, також того, що остання діяла зі згоди власника спірного майна та не доведено того, що ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки, на якій здійснено спірне будівництво.

Питання проживання позивача за первісним позовом з померлим було предметом розгляду цивільної справи № 520/448/17.

Наявність договору на будівництво дачного будинку № 24/02.2006 від 24 лютого 2006 року, кошторису та акту приймання-передачі, на думку суду першої інстанції не підтверджує факт сплати за такі роботи саме позивачкою за первісним позовом.

Також суд першої інстанції врахував, що рішенням у справі № 520/448/17 встановлено, що ОСОБА_7 належало право на будівельні матеріали та обладнання, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які в подальшому були успадковані його спадкоємцями.

Щодо зустрічних позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позивачем в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦК України не надано до суду жодних доказів на підтвердження наявності будь-яких досягнень домовленостей, у тому числі договірних, між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 з передання останній в найм житлового будинку частини будинку, у тому числі відповідної згоди, як ОСОБА_7 так і його членів сім`ї.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги висновок суб`єкта оціночної діяльності про визначення вартості орендної плати за період з 20 липня 2017 року по 20 липня 2018 року частки житлового будинку, оскільки останній не міститься підтвердження експерта про попередження (обізнаність) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_6 , просить рішення суду в частині незадоволених позовних вимог за первісним позовом скасувати та ухвалити нове рішення, яким вимоги за первісним позовом задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , просить рішення суду в частині незадоволених позовних вимог за зустрічним позовом скасувати та ухвалити нове рішення, яким вимоги за зустрічним позовом задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_6 , зазначає, що показами свідків по справі підтверджується факт згоди ОСОБА_7 , як користувача земельної ділянки на будівництво кухні та будинку площею 50 кв.м.

У справі № 520/448/17 предметом позовних вимог не були будівельні матеріали використані під час будівництва кухні та будинку площею 50 кв.м.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , зазначає, що у судовому засіданні підтверджено факт укладення договору оренди житлового приміщення у 2015 році. Також вважає, що наданий висновок відповідає вимогам ст. 78 ЦПК України та ч. 7 ст. 102 ЦПК України.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.07.2023 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

ОСОБА_4 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 17.08.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 16.08.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник ОСОБА_3 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав 20.11.2023 року, що підтверджується розпискою.

Одеський апеляційнийсуд ухвалоювід 17.11.2023рокуапеляційну скаргу ОСОБА_4 ,якадіє всвоїхінтересах,на рішенняКиївського Приморськогорайонного судум.Одесивід26червня2023року, повернув скаржнику.

Одеський апеляційнийсуд ухвалоювід 17.11.2023рокувідкрив провадження у справі в частині апеляційної скарги ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , роз`яснив ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 20.11.2023 року, що підтверджується розпискою.

ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 08.12.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , відмовити, посилаючись на те, що доказів укладення договору оренди матеріали справи не містять.

ОСОБА_8 копію ухвали про відкриття провадження отримала 20.11.2023 року, що підтверджується розпискою.

ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи по були повідомлені належним чином.

ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 повістки отримали 06.03.2024 року, 07.03.2024 року та 07.03.2024 року відповідно, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

ОСОБА_3 повідомлена у відповідності п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та ч. 5 ст. 128 ЦПК України.

Від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без її участі, просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_6 апеляційну скаргу позивача за первісним позовом підтримав та просив задовольнити, апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом просив залишити без задоволення.

Представники ОСОБА_4 ОСОБА_9 та ОСОБА_3 ОСОБА_10 апеляційну скаргу ОСОБА_4 підтримали та просили задовольнити, у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 просили відмовити.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вважав встановленим факт самочинного будівництва житлового будинку під літ. «К» та літньої кухні, що розташовані на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на частку якого належало ОСОБА_7 , однак у відмінних розмірах, ніж заявлені ОСОБА_1 у позовних вимогах.

На підтвердження заявлених вимог про визнання права власності на будівельні матеріали, обладнання, які були використані в процесі вище вказаного самовільного будівництва житлового будинку під літ. «К» та літньої кухні, що склало спадкову масу до майна померлого ОСОБА_7 позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження чого саме остання діяла в момент замовлення цього будівництва, також того, що остання діяла зі згоди власника спірного майна та не доведено того, що ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки, на якій здійснено спірне будівництво.

Питання проживання позивача за первісним позовом з померлим було предметом розгляду цивільної справи № 520/448/17.

Наявність договору на будівництво дачного будинку № 24/02.2006 від 24 лютого 2006 року, кошторису та акту приймання-передачі, на думку суду першої інстанції не підтверджує факт сплати за такі роботи саме позивачкою за первісним позовом.

Також суд першої інстанції врахував, що рішенням у справі № 520/448/17 встановлено, що ОСОБА_7 належало право на будівельні матеріали та обладнання, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які в подальшому були успадковані його спадкоємцями.

Щодо зустрічних позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позивачем в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦК України не надано до суду жодних доказів на підтвердження наявності будь-яких досягнень домовленостей, у тому числі договірних, між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 з передання останній в найм житлового будинку частини будинку, у тому числі відповідної згоди, як ОСОБА_7 так і його членів сім`ї.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 , 1968 року народження, та ОСОБА_4 , 1984 року народження, перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 листопада 2007 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м. Одеси. До часу смерті ОСОБА_7 шлюб не розірвано.

ОСОБА_7 , 1968 року народження, та ОСОБА_1 , 1986 року народження, в зареєстрованому шлюбі не перебували.

ОСОБА_7 , 1968 року народження, є батьком: ОСОБА_2 (матір`ю якої є ОСОБА_11 ), ОСОБА_3 (матір`ю якої є ОСОБА_12 ), ОСОБА_5 (матір`ю якого є ОСОБА_4 ).

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належало на праві приватної власності майно, а саме: частина житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 61,6 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 24 листопада 2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Селезньовою Г.М. у спадковій справі № 5/2013, зареєстрованого в реєстрі за № 425.

Право власності на вказане майно зареєстровано за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 24.11.2015 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 48279568 від 24.11.2015 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , 1968 року народження, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Після смерті ОСОБА_7 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алексєєвою О.В. 11 серпня 2016 року заведено спадкову справу № 25/2016.

До нотаріуса заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 : звернулись ОСОБА_3 11.08.2016 року; ОСОБА_4 , яка діяла від імені ОСОБА_5 09.09.2016 року; ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

19.01.2017 року з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулась ОСОБА_1 , зазначивши, що вона є спадкоємцем четвертої черги за ст. 1264 ЦК України.

На підтвердження обставин належності їй будівельних матеріалів, обладнання, які були використані при будівництві літньої кухні та сараю надала копію технічного паспорта на домоволодіння: АДРЕСА_3 , виготовленого КП «БТІ» ОМР станом на 05 вересня 2019 року, відповідно до якого житловий будинок складається у тому числі з будинку літ. «К», загальною площею 46,7 кв.м, дозвільні документи на який не надані. Також у відповідності до характеристики будинку, зазначено, що під літ. «Б» відображена літня кухня, загальною площею 12,6 кв.м.

24 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Амвон-Строй», в особі директора ОСОБА_13 укладено договір № 24/02-2006 про будівництво дачного будинку, за умовами якого підрядник виконує будівництво дачного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Вартість будівельно-монтажних робіт, поручених для виконання підряднику є твердою та визначається на підставі схваленого сторонами договору кошторису. На момент підписання договору, сторонами обумовлено вартість робіт в сумі 93469 грн (п. 31 договору), що також підтверджується кошторисом до договору № 24/02-2006 від 24 лютого 2006 року.

За вказаним договором проведено роботи на суму 37158 доларів США, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт № 1 за серпень 2006 року та на суму11150 доларів США, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт за грудень 2006 року № 2.

Сторонами договору підтверджено, що підрядник виконав роботи з будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_3 , а замовник повністю оплатив роботи на загальну суму 93470 грн, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків по договору № 24/02,2006 від 24 лютого 2006 року на будівництво дачного будинку.

30 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Амвон-Строй», в особі директора ОСОБА_13 , укладено договір про проведення будівельно-ремонтних робіт № 30/08.2006 за умовами п. 2.1 якого підрядник виконує ремонт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Вартість робіт за вказаним договором визначена п. 3.1 є твердою та визначається на підтвердженні схваленої сторонами договору кошторису. На момент підписання договору, сторонами обумовлено вартість робіт в сумі 22971,70 грн, що еквівалентно 4538,16 доларів США, що також підтверджується кошторисом до договору № 30/08/2006 від 30 серпня 2006 року,

За вказаним договором проведено роботи на суму 4538,16 доларів США, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт № 1 за жовтень 2006 року.

Сторонами договору підтверджено, що підрядник виконав роботи з ремонту будинку за адресою: АДРЕСА_3 , а замовник повністю оплатив роботи на загальну суму 22971,70 грн.

Статтею 331 ЦК України встановлено загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. З моменту прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації виникає і право власності на цей об`єкт, яке може бути об`єктом спадкування.

Відповідно до частини третьої статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відмовляючи у задоволенні вимог первісного позову, суд першої інстанції правильно врахував обставини, встановлені під час розгляду справи № 520/448/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування, встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги спадкоємців за законом, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкування, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22.05.2018 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26.09.2019 року у справі № 521/8520/19, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування, встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги залишено без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності на наступне спадкове майно: 1/4 частину квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 66,5 кв.м, в тому числі житловою 39,84 кв.м; 1/8 частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 61,6 кв.м; 1/4 частину будівельних матеріалів та обладнання, що були використані при самочинному будівництві літньої кухні та сараю на ділянці за адресою АДРЕСА_1 ; 7/8 частин автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Визнано за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 66,5 кв.м, в тому числі житловою - 39,84 кв.м.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування в частині визнання автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , об`єктом спільної сумісної власності залишено без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_12 законного представника неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 право власності на наступне майно: 1/4 частину квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 66,5 кв.м, в тому числі житловою 39,84 кв.м; 1/8 частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 61,6 кв.м; 1/4 частину будівельних матеріалів та обладнання, що були використані при самочинному будівництві літньої кухні та сараю на ділянці за адресою АДРЕСА_1 ; 1/8 частин автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 на наступне майно: 1/8 частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 61,6 кв.м; 1/4 частину будівельних матеріалів та обладнання, що були використані при самочинному будівництві літньої кухні та сараю на ділянці за адресою АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Київський районний суд м. Одеси додатковим рішенням від 30.05.2018 року, яке залишеного без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26.09.2019 року, визнав за ОСОБА_5 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 право власності на 1/8 частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 61,6 кв.м; 1/4 частину будівельних матеріалів та обладнання, що були використані при самочинному будівництві літньої кухні та сараю на ділянці за адресою АДРЕСА_1 ; 1/8 частин автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Визнав за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 на наступне майно: 1/8 частин автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 . 1/4 частину квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 66,5 кв.м., в тому числі житловою 39,84 кв.м.

ОСОБА_1 , не погодившись з вказаними судовими рішеннями, звернулась до касаційного суду.

З урахуванням заяви ОСОБА_1 про часткову відмову від касаційної скарги, касаційним судом переглядалось рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року, додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року та постанова Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом, усунення від права на спадкування, а також у частині задоволених зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину будівельних матеріалів та обладнання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 17.02.2021 року заяву ОСОБА_1 про часткову відмову від касаційної скарги задовольнив. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року, додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року в оскаржуваній частині залишив без змін.

Судами у справі № 521/8520/19 встановлено, що ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , заповіту не залишив, спадкування після його смерті підлягає здійсненню за законом.

До складу спадщини ОСОБА_7 ввійшли усі права та обов`язки, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зокрема, право на спадкування будівельних матеріалів та обладнання, що були використані спадкодавцем при самочинному будівництві літньої кухні та сараю на земельній ділянці по АДРЕСА_5 .

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначено, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Отже судами у вказаній справі встановлено, що померлому ОСОБА_7 належали будівельні матеріали, обладнання, які були використані при самочинному будівництві літньої кухні та сараю на земельній ділянці по АДРЕСА_5 , вказані обставини, в силу положень ст. 82 ЦПК України, є приюдиційними, тому доведенню не підлягають.

ОСОБА_1 приймала участь у розгляді справи № 521/8520/19, була стороною у справі, не була позбавлена права доводити обставини належності їй на праві власності будівельних матеріалів, обладнання, які були використані при будівництві літньої кухні та сараю та відсутність підстав для включення вказаного майна в спадкову масу після сперті ОСОБА_7 , тому доводи апеляційної скарги про те, що під час розгляду справи № 521/8520/19 обставини належності ОСОБА_1 права власності на будівельні матеріали, обладнання, які були використані при будівництві літньої кухні та сараю не розглядалось колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки питання обсягу спадкового майна померлого ОСОБА_7 було предметом розгляду у справі № 521/8520/19.

Обставинам повернення заяви ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог у справі № 521/8520/19 та не врахування доказів належності будівельних матеріалів їй на праві власності не може надаватись оцінка у цій справі, оскільки предметом перегляду є рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 червня 2023 року, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не беруться апеляційним судом до уваги.

Оскільки ОСОБА_14 , яка не є власником земельної ділянки або домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , а також, враховуючи відсутність підстав для висновку, що остання є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_7 , як особа, яка проживала з останнім однією сім`єю та вела спільне господарство відсутні підстави для визнання за останньою права власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва кухні, площею 17,8 кв.м, та дачного будинку, площею 50 кв.м.

Обставини встановлення факту спільного проживання ОСОБА_14 та ОСОБА_7 були предметом розгляду у справі № 521/8520/19, у задоволенні вказаних вимог ОСОБА_14 відмовлено, з огляду на викладене, посилання на вказані обставини у апеляційній скарзі у цій справі, колегією суддів не враховуються.

Щодо апеляційної скарги позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Позивач за зустрічним позовом просила суд стягнути з ОСОБА_14 заборгованість з орендної плати та неустойку, посилаючись на те, що у 2015 році між ОСОБА_1 та батьком померлого ОСОБА_7 укладено договір оренди, в подальшому вказана домовленість існувала між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частиною першою статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до частини першої статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Згідно з частиною першою статті 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі.

Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини третьої статті 815 ЦК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за житло.

Згідно з частинами першою, третьою статті 820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.

Відповідно до частини першої статті 821 ЦК України договір найму житла укладається на строк, встановлений договором.

Положеннями статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

ОСОБА_4 на підтвердження обставин укладення договору оренди у 2015 році між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, та відповідно є її обов`язком, доказів, а саме договору не надано.

Посилаючись в апеляційній скарзі на встановлення обставин укладення вказаного договору оренди у судовому засіданні та зважаючи на заперечення ОСОБА_1 факту укладення договору оренди, позивач за первісним позовом, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і апеляційному суду не надала копії договору оренди.

Оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено обставин укладення договору оренди, то відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за орендну плату та задоволення похідних вимог про стягнення неустойки.

Враховуючи недоведенняобставин існуваннядоговірних відносинміж ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ,колегією суддівне надаєтьсяоцінка доказамнаданим напідтвердження розмірузаборгованості,а самезвіту провизначення вартостіорендної платиза періодз 20.07.2017року по20.07.2018року частини житловогоприміщення,площею 61,6кв.мза адресою: АДРЕСА_6 .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 правильних висновків суду першої інстанції не спростовують та не є підставою скасування оскаржуваного рішення та задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судоверішеннябез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судоверішенняз додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, щорішеннясуду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішеннясуду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 29 квітня 2024 року.

Головуючий В.А.Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

М.В. Назарова