Ухвала

від 04.07.2023 по справі 591/203/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №591/203/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/363/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - домашній арешт

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 11 травня 2023 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 11 травня 2023 року клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_8 , задоволено частково.

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покладено на нього такі обов`язки: 1) прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокуратури, суду; 2) повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання; 3) не відлучатися без дозволу слідчого за межі Роменського району Сумської області; 4) утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру; 5) здати на зберіганні до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

В іншій частині клопотання відмолено за необґрунтованістю.

Визначено строк дії обов`язків до 02.07.2023 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого, а якщо справа перебуватиме в провадженні суду - на прокурора.

Не погодившись з таким рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу слідчого судді - скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком 60 днів заборонивши йому без дозволу слідчого, залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. з встановленням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України: 1) прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокуратури та суду; 2) не відлучатися без дозволу слідчого за межі Роменського району Сумської області; 3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання; 4) утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В обґрунтування вимог доповненої апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що висновки слідчого судді є безпідставними, винесеними без належного аналізу отриманих у ході судового розгляду доказів та такими, що прямо суперечать положенням КПК України.

ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, скоєного групою осіб, від дій яких спричинено збитки в сумі майже 700 000 грн., що у сукупності із майновим станом останнього утворює ризик перешкоджання ним здійсненню досудового розслідування та судового розгляду в будь-який спосіб з метою уникнення кримінальної відповідальності та тягаря обов`язку відшкодування спричиненої ним разом із спільниками шкоди.

Так, у судовому засіданні прокурор, підтримуючи клопотання слідчого зауважив, що будучи допитаним під час розслідування у якості свідка, ОСОБА_7 відмовився давати будь-які покази, включаючи ті, що його не стосується. Така поведінка не має нічого спільного із способом самозахисту особи, натомість є однією із форм протидії досудовому розслідуванню та більше того, містить ознаки кримінального правопорушення.

Вказане свідчить про потенційний ризик продовжувати підозрюваним свою протиправну поведінку з метою перешкоджання встановленню істини у справі.

Доводи слідчого судді про те, що підозрюваний вимушений працювати у більш ранній час, ніж час закінчення домашнього арешту, про який клопотав слідчий, не може знизити ризики та стати перешкодою у застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Висновки слідчого судді про позитивні характеристики ОСОБА_7 є сумнівними, оскільки видані ОСОБА_13 , яка є матір`ю іншого підозрюваного у цьому провадженні - ОСОБА_14 , а тому остання зацікавлена в уникненні відповідальності її сином.

У судове засідання апеляційної інстанції учасники провадження, будучи належним чином повідомлені про час і дату судового засідання, не з`явились, від захисника та прокурора надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути провадження за відсутності вказаних осіб, що не суперечить положенням ч.4 ст.405 КПК України та відповідає ч. 4 ст. 422-1 КПК України.

Заслухавши доповідь головуючого - судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

На думку колегії суддів при вирішенні питання щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, слідчим суддею вищезазначені вимоги Закону дотримані в повному обсязі.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022200470000385 від 23 серпня 2022 року, в якому ОСОБА_7 03 травня 2023 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

У рамках даного кримінального провадження, до слідчого судді звернувся старший слідчий з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, із забороною без дозволу слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному проваджені, залишати житло у період доби з 22:00 год. до 06:00 год. з встановленням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Своє клопотання слідчий мотивував обґрунтованістю пред`явленої ОСОБА_7 підозри та наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, яким запобігти шляхом застосування до останнього більш м`яких запобіжних заходів, неможливо.

Розглядаючи вказане клопотання старшого слідчого, слідчим суддею було встановлено, що доданими до клопотання доказами доведено, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії тяжких, обізнаний про місце проживання свідків, що у свою чергу свідчить про ризик незаконного впливу на зазначених у клопотанні свідків. Проте, такий ризик є мінімальним, оскільки відсутні дані про факти чи наміри підозрюваного ухилитися від органу досудового розслідування чи впливу свідків, останній має міцні соціальні зв`язки, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та роботи, позитивно характеризується.

Крім того, стороною обвинувачення не доведено наявність ризику продовження вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, за наявності вищезазначених обставин, встановивши обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні інкримінованого злочину, а також існування ризиків, передбачених п. 1, п. 3 ст. 177 КПК України, на які вказував старший слідчий у клопотанні, оцінюючи, при цьому їх ступінь, слідчий суддя дійшов висновку про необґрунтованість доводів слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у визначений час та вважав за доцільне застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням відповідних обов`язків, що забезпечить його належну процесуальну поведінку під час досудового слідства та у суді, з чим також погоджується і колегія суддів та ставити під сумнів правильність таких висновків підстав не вбачає.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора, то колегія суддів звертає увагу на те, що усі обставини, зазначені у ній, були предметом розгляду слідчого судді і їм була надана належна правова оцінка, при цьому, додаткових обставин, які б свідчили про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у вигляді домашнього арешту і що виключно такий запобіжний захід для забезпечення дієвості кримінального провадження є необхідним, прокурором не наведено, як і не доведено те, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з відповідними обов`язками, не забезпечить належну процесуальну поведінку останнього.

Колегія суддів вважає, що один лише факт обґрунтованої підозри та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку встановлення його винуватості, доведеність мінімального ризику переховування від органу досудового розслідування та впливу на свідків, не може виправдати застосування запобіжного заходу, спрямованого на обмеження вільного пересування/перебування підозрюваного, оскільки слідчим та прокурором не доведено виправданість та співмірність запобіжного заходу у виді запропонованого органом досудового розслідування домашнього арешту, який прирівнюється до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.

Відповідно до ст. 178 КПК, врахувавши тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , вагомість наявних доказів вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, відомості про шкоду, завдану вчиненими діями, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, колегія суддів вважає, що саме запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання зможе запобігти встановленим ризикам.

Застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відповідає вимогам, викладеним у рішенні ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» і є дієвим механізмом контролю його поведінки під час здійснення досудового розслідування та відповідає завданням кримінального провадження.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що лише запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може повною мірою забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 , апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені будь-якими доказами і ґрунтуються виключно на припущеннях та, відповідно, не впливають на висновки слідчого судді. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що прокурором не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що останній вчиняв дії спрямовані на перешкоджання встановлення істини у справі, на що наголошує прокурор у поданій апеляційній скарзі.

Крім того, 03 травня 2023 року ОСОБА_7 набув статусу підозрюваного, тому твердження прокурора про відмову останнього надавати покази у якості свідка жодним чином не впливає та не підтверджує існування ризику, передбаченого ст. 177 КПК України.

Характеризуючи дані підозрюваного були встановлені слідчим суддею на підставі аналізу наданих документів, не лише довідки голови фермерського господарства ОСОБА_13 , а також довідки-характеристики старости Яганівського старостинського округу ОСОБА_15 , які за змістом тотожні. Відповідно до даних, підозрюваний характеризується з позитивної сторони, чуйний, турботливий по відношенню до членів сім`ї, ввічливий, впевнений у собі, врівноважений, витриманий, неконфліктний в стосунках з односельчанами, сусідами, родичами.

Як вбачається з наявних у матеріалах судового провадження доказів, ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, працює на посаді тракториста - машиніста с/г виробництва, тому застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не дозволяє останньому повноцінно працювати та за свою працю отримувати засоби для існування своєї родини.

Також, апеляційним судом встановлено, що матеріали судового провадження не містять відомості про те, що з початку кримінального провадження ОСОБА_7 порушував свої процесуальні обов`язки та вчиняв дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстав для його скасування відсутні, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 11 травня 2023 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього відповідних обов`язків, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на цю ухвалу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4