Постанова

від 04.07.2023 по справі 917/1444/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року м. Харків Справа № 917/1444/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

без участі представників сторін,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білогір`я молокопродукт" (вх.№818П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2023, прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Ціленко В.А., повний текст рішення складено 17.01.2023, у справі №917/1444/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари", м. Нововолинськ Волинської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білогір`я молокопродукт", м. Гадяч Полтавської області,

про стягнення 245 922, 14грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білогір`я молокопродукт" про стягнення 195 266, 38грн основного боргу, 3 710, 06грн інфляційних, 9 157, 16грн 30% річних, 15 261, 91грн пені та 22 526, 63грн штрафу відповідно до договору поставки № 57/08-2022 від 05.08.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виконав взяті на себе зобов`язання, як покупець, лише частково, у зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути залишок боргу в сумі 195 266, 38грн та нарахування, що складають додаткову відповідальність, у примусовому порядку.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.01.2023 у справі №917/1444/22 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білогір`я молокопродукт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари" 195 266, 38грн основного боргу, 3 710, 06грн інфляційних витрат, 9 157, 16грн 30% річних, 15 261, 91пені, 22 526, 63грн штрафу та 3 688, 83грн судового збору.

Суд першої інстанції встановив, що заборгованість є доведеною належними доказами.

Місцевий господарський суд також встановив правомірність нарахування на суму боргу 3 710, 06грн інфляційних, 9 157, 16грн 30% річних, 22 526, 63грн штрафу та 15 261, 91грн пені.

Заперечення відповідача судом першої інстанції не були прийняті, з посиланням на те, що вони не відповідають фактичним обставинам та не можуть слугувати для звільнення від відповідальності, а наявні документи на підставі укладеного між сторонами договору давали відповідачу можливість для виконання його умов.

Відповідач із вказаним рішенням суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, згідно з якою просить рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2023 у справі №917/1444/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що для здійснення оплати ТОВ "Торговий дім "Білогір`я молокопродукт" повинно було мати у своєму розпорядженні, окрім товару, всі передбачені договором товаросупровідні документи, складені та оформлені належним чином. Проте, позивачем не надано доказів, які підтверджують, що на момент передачі товару було передано відповідачу всі товаросупровідні документи, складені та оформлені належним чином.

Як зазначає апелянт, надані позивачем видаткові накладні містять дату та час їх складання, та не містять дату їх отримання та підписання відповідачем. Тому, на думку відповідача, неможливо відслідкувати момент виникнення у нього обов`язку з оплати отриманих послуг.

Апелянт вважає, що не дивлячись на складність справи, великий обсяг документів, господарський суд допустив поверхневий розгляд справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білогір`я молокопродукт" на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2023 у справі №917/1444/22 та постановлено здійснити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено позивачу строк до 05.06.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 05.06.2023 для подання заяв і клопотань.

Копії ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження були надіслані сторонам на їх адреси, зазначені в матеріалах справи та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вручені, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відтак, сторони належним чином повідомлені про розгляд скарги в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечень проти розгляду скарги в порядку спрощеного провадження від учасників справи не надходило.

05.06.2023 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6380), зазначає, що оскільки накладні підписані відповідачем, і відповідач не заперечує ні факту отримання товару, ні факту підписання накладних, умова щодо поставки товару виконана позивачем належним чином. Відтак, і минув строк відтермінування оплати, а у відповідача виник обов`язок щодо оплати товару, який на сьогоднішній день не виконано.

Позивач також вважає, що надавши суду засвідчені копії договору та накладних, позивач тим самим надав і докази, які підтверджують, що ним на момент передачі товару було передано відповідачу всі товаросупровідні документи, складені та оформлені належним чином.

З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2023 у справі №917/1444/22 залишити без змін.

Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В силу статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, а також доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до укладеного договору поставки №57/08-2022 від 05.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари" зобов`язалося поставити картонну продукцію, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білогір`я молокопродукт" - прийняти її та оплатити на умовах укладеного договору.

На виконання договору поставки № 57/08-2022 від 05.08.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари" протягом серпня 2022 року було поставлено гофроящиків:

- 555*280*150 П-32К, кількість 4995.00000 на суму 104 175, 72грн (видаткова накладна № РН-0001686 від 15.08.2022);

- 235*195*127 Т-23К, кількість 6285.00000 на суму 38 237, 94грн (видаткова накладна №РН-0001873 від 31.08.2022);

- 555*280*150 П-32К, кількість 6370.00000 на суму 132 852, 72грн (видаткова накладна №РН-0001874 від 31.08.2022).

Зазначене не заперечується покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білогір`я молокопродукт".

Судом першої інстанції встановлено, що із наданих позивачем доказів, у тому числі платіжних доручень № 1955 від 12.08.2022 та № 2078 від 30.08.2022 вбачається, що із загальної вартості поставленого товару на суму 275 266, 38грн, оплачена лише в сумі 80 000, 00грн.

Основна заборгованість склала 195 266, 38грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що пунктом 5.4. договору визначено, що за прострочку терміну оплати товару покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки (прострочення) платежу та 10% штрафу від вартості неоплаченого товару понад 10 календарних днів, що підтверджує правомірність нарахування 22 526, 63грн штрафу та 15 261, 91грн пені.

Судом першої інстанції також встановлено правомірність нарахування на суму боргу 3 710, 06грн інфляційних та 9 157, 16грн 30% річних.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 вказаного Кодексу передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Місцевим господарським судом встановлено та не заперечується апелянтом, що на виконання договору поставки № 57/08-2022 від 05.08.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари" протягом серпня 2022 року було поставлено гофроящиків на загальну суму 275 266, 38грн; поставлений товар оплачений відповідачем частково в сумі 80 000, 00грн.

Апелянт вважає, що для здійснення оплати ТОВ "Торговий дім "Білогір`я молокопродукт" повинно було мати у своєму розпорядженні, окрім товару, всі передбачені договором товаросупровідні документи, складені та оформлені належним чином. Проте, як вказує апелянт, позивачем не надано доказів, які підтверджують, що на момент передачі товару було передано відповідачу всі товаросупровідні документи, складені та оформлені належним чином.

Судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 2.4. договору поставки, всі необхідні документи, що підтверджують якість товару, постачальник зобов`язаний передати покупцю в момент передачі партії товару.

Пунктом 4.2. договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату за товар впродовж 7 (сьомого) календарного дня включно з дня отримання товару покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Термін "впродовж" означає, що покупець оплачує кошти впродовж вказаного терміну, а не в останній день його закінчення.

Таким чином, сторони передбачили у договорі конкретні умови, з настанням яких у покупця виникає обов`язок оплатити вартість товару, а саме, товар має бути отриманий покупцем; з моменту отримання повинен пройти визначений строк.

Відповідно до пункту 3.7. договору поставки, поставка вважається виконаною з моменту передачі товару (партії товару) представнику покупця на складі постачальника.

Згідно з пунктом 3.11 договору, передача товару покупцеві оформлюється шляхом підписання видаткової накладної, товарно-транспортної накладної.

Відтак, оскільки накладні підписані відповідачем, і відповідач не заперечує ні факту отримання товару, ні факту підписання накладних, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими доводи позивача, що умова щодо поставки ним товару виконана належним чином.

Оскільки поставка була виконана і минув строк відтермінування оплати, у відповідача виник обов`язок щодо оплати товару.

Як зазначає апелянт, надані позивачем видаткові накладні містять дату та час їх складання, та не містять дату їх отримання та підписання відповідачем. Тому, на думку відповідача, неможливо відслідкувати момент виникнення у нього обов`язку з оплати отриманих послуг.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 3.12.1 договору поставки, якщо виявлено невідповідність якості, кількості, повноти маркування упаковки товарів вимогам, передбаченим стандартами, технічними умовами, цим договором або даними, зазначеними на маркуванні упаковки, а також у відповідних документах, що засвідчують кількість та якість товарів, або якщо виявлено відсутність усіх або частини супровідних документів, покупець приймає товар зі складенням акту розбіжностей, у якому має бути зазначена кількість перевірених товарів і характер виявлених недоліків. Акт складається в присутності та за участю представника постачальника. Акт, складений без участі представника постачальника, визнається недійсним та не береться до уваги у жодному випадку, якщо на складення такого акту покупцем самостійно постачальник не надав письмової згоди.

Відповідач як покупець не ініціював складення актів розбіжностей, що свідчить про відсутність у нього претензій щодо виконання постачальником своїх зобов`язань. Натомість, відповідач прийняв товар без застережень, підписавши відповідні видаткові накладні.

Пунктом 3.15 договору поставки передбачено, що до підписання накладних на товар, покупець зобов`язаний перевірити дотримання постачальником умов цього договору та заявки покупця щодо кількості, якості, асортименту, ціни товару, цілісності пакування, належного маркування та наявності повного комплекту товаросупровідних документів. Підписання накладних зі сторони покупця свідчить про належне виконання постачальником зобов`язань, виконання яких підлягало перевірці згідно цього пункту.

Таким чином, наявність підписаних накладних з боку відповідача свідчить про належне виконання постачальником зобов`язань щодо надання повного комплекту товаросупровідних документів.

Надані позивачем видаткові накладні складені та оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88; видаткові накладні містять посилання на договір поставки, номери, дати складання, зазначення товару, підписані сторонами у справі, підписи представників сторін скріплені печатками.

Крім того, позивачем надані копії товарно-транспортних накладних щодо поставки товару за видатковими накладними.

Тому доводи апелянта щодо неможливості встановити дату отримання ним товару є безпідставними та надуманими.

В цілому судова колегія розцінює доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, як такі, що спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання за договором поставки з оплати отриманого товару.

Заперечень щодо здійснених позивачем арифметичних нарахувань інфляційних, 30% річних, штрафу та пені апелянтом не висловлено.

А доводи апелянта щодо поверхневого розгляду справи судом першої інстанції є лише бездоказовими та необґрунтованими припущеннями, які матеріалами справи не підтверджуються.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білогір`я молокопродукт" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2023 у справі №917/1444/22 без змін.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білогір`я молокопродукт" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2023 у справі №917/1444/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза