Постанова

від 29.06.2023 по справі 904/2674/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2674/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Чус О.В. (доповідач),

судді Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.,

секретар судового засідання Солодова І.М.

Представники сторін:

від позивача: Риженко М.С., посвідчення №481 від 23.02.2021, самопредставництво;

від відповідача: Харламов Д.В., посвідчення №0983 від 10.01.2010, адвокат;

від третьої особи ТОВ "Готельний комплекс "Динамо": Калініна О.Б., посвідчення №2214 від 16.09.2019, адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Дніпропетровська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 (повне рішення складено 19.01.2023, суддя Бондарєв Е.М.) у справі №904/2674/22

за позовом Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр.Д. Яворницького, 75, ідентифікаційний код 26510514)

до Громадської організації "Дніпропетровська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України" (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Костомарівська, буд. 8, ідентифікаційний код 02942261)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Динамо" (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Костомарівська, буд. 8, ідентифікаційний код 43966773).

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тенісний клуб "Мега" (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Костомарівська, буд. 8а, ідентифікаційний код 44015325).

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Динамо" (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Костомарівська, буд. 8, ідентифікаційний код 44466398)

про припинення права постійного користування земельною ділянкою та скасування де909/ржавного акту

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №7/11-1549 від 19.08.2022 до Громадської організації "Дніпропетровська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України" про припинення права користування та скасувати державну реєстрацію за Громадською організацією "Дніпропетровська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України" на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:06:0183:0004, площею 0,4615 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Костомарівська, 8 (номер запису про право постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 36835997); скасування державного акту на право постійного користування землею серія ДПД №75 від 12.08.1998, що виданий Дніпропетровською міською Радою народних депутатів та зареєстрований в книзі державних актів на право постійного користування землею за номером 000818.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державний акт на право постійного користування землею серія ДПД № 75 від 12.08.1998, який зареєстровано в книзі державних актів на право постійного користування землею за номером 000818 підлягає скасуванню, а право постійного користування - припиненню, на підставі п."є" ст.141 Земельного кодексу України у зв`язку з відчуженням відповідачем речових прав на будівлі та споруди та, відповідно, набуття іншою особою права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 у даній справі позов задоволено повністю. Припинено право користування та скасувати державну реєстрацію за Громадською організацією "Дніпропетровська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України" на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:06:0183:0004, площею 0,4615 га, яка розташована за адресою: м.Дніпро, вул.Костомарівська, 8 (номер запису про право постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 36835997). Скасовано державний акт на право постійного користування землею серія ДПД №75 від 12.08.1998, що виданий Дніпропетровською міською Радою народних депутатів та зареєстрований в книзі державних актів на право постійного користування землею за номером 000818. Стягнуто з Громадської організації "Дніпропетровська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України" на користь Дніпровської міської ради витрат зі сплати судового збору у сумі 4 962,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що Державний акт на право постійного користування землею серія ДПД № 75 від 12.08.1998, який зареєстровано в книзі державних актів на право постійного користування землею за номером 000818, підлягає скасуванню, а право постійного користування - припиненню, на підставі п. "є" ст. 141 Земельного кодексу України у зв`язку з відчуженням відповідачем речових прав на будівлі та споруди та, відповідно, набуття іншою особою права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці.

Громадська організація "Дніпропетровська обласна організація фізкультурно- спортивного товариства "Динамо" України", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, заявник звертає увагу, що він є єдиними користувачем та розпорядником нерухомого майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці.

Скаржник вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо набуття відповідачем права власності на спірне нерухоме майно на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2021 по справі №904/1099/22, оскільки вказане судове рішення скасовано постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2022.

Отже, відповідач не набував жодного права власності на спірне нерухоме майно, а має лише права користування та розпорядження відповідно до акту від 05.12.1988 про приймання-передачі на баланс обласній раді «Дінамо» від УВС Дніпропетровського облвиконкому будівлі учбово-методичного центру професійної підготовки особистого складу УВС, основних засобів та товаро-матеріальних цінностей.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що мало місце відчуження нерухомого майна. Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрація права власності на спірне майно не може бути належними та допустимим доказом в силу положень ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України.

Скаржник вказує, що ініціювання припинення права користування відповідачем земельною ділянкою можливо лише за клопотання саме нового власника, а не органів місцевого самоврядування. Саме позивач приймає рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою і в подальшому зобов`язаний передати її у власність або оренду набувачу права власності на такий об`єкт, якщо набувач виявив своє право.

Заявник апеляційної скарги вважає, що жодні права позивача не були порушені, невизнані або оспорювані, так як саме позивач є тим суб`єктом, який наділений повноваженнями припиняти право постійного користування земельною ділянкою в таких випадках.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

Позивач зазначає, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом. Твердження апелянта стосовно того, що об`єкти нерухомого майна нібито не відчужувались ним, як особою, що зареєструвала право приватної власності на нерухоме майно, у повній мірі спростовується відомостями, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач вважає, що скаржником надано недостовірну інформацію щодо набрання законної сили рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2021 у справі №904/1099/21, оскільки відповідно до положень ч.1,2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Посилання відповідача щодо безпідставності звернення позивача до суду з даним позовом суперечить вимогам чинного законодавства, нормами якого гарантується право кожної фізичної або юридичної особи звернутись за судовим захистом.

У додаткових поясненнях на апеляційну скаргу позивач посилається на правову позицію наведену Верховним Судом у постанові від 30.09.2020 у справі №6/88-Б-05 про те, що оскільки землекористувач згоди на вилучення ділянки не надавав, самостійно не звертався з клопотанням про припинення права користування, а отже суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у сільської ради повноважень для прийняття оскаржуваного рішення, яким припинено право постійного користування ділянкою. Касаційний господарський суд наголосив, що за наявності правових підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою передбачених у ст.141 Земельного кодексу України та за відсутністю на це згоди землекористувача, припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється в судовому порядку

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2023 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/2674/22. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/2674/22.

15.02.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 16.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Дніпропетровська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2022; призначено справу до розгляду на 14.03.2023 на 14 годин 20 хвилин.

14.03.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 27.04.2023 до 11:00 годин.

27.04.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 25.05.2023 до 11-20 годин.

У зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Кощеєва І.М. у відпустці, розгляд справи, призначеної на 25.05.2023 не відбувся.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 31.05.2023 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 29.06.2023 на 11:20 годин.

29.06.2023 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Центрального апеляційного господарського су від 13.07.2022 у справі №904/1099/21 встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.06.1985 № 349 у відповідності з проектно-кошторисною документацією, погодженою з Головним архітектурно- планувальним управлінням та затвердженою Міністерством внутрішніх справ України, виконком Дніпропетровської міської Ради народних депутатів вирішив відвести господарському відділу УВС облвиконкому земельну ділянку площею 0,52 га по вул. Щорса м. Дніпро для будівництва учбово-методичного центра професійної підготовки особистого складу УВС облвиконкому.

Наказом Управління внутрішніх справ виконкому від 30 грудня 1987 року №254 призначено державну приймальну комісію з прийняття закінченого будівництвом учбово-методичного центра професійної підготовки особистого складу УВС облвиконкому по вул. Щорса в м. Дніпропетровську.

Наказом Управління внутрішніх справ виконкому від 30 грудня 1987 року №255 призначено робочу комісію з прийняття закінченого будівництвом учбово-методичного центра професійної підготовки особистого складу УВС облвиконкому по вул. Щорса в м. Дніпропетровську.

Відповідно до Акту державної приймальної комісії про приймання закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації від 1987 року державна приймальна комісія, призначена наказом Управління внутрішніх справ виконкому від 30 грудня 1987 року № 254 прийняла в експлуатацію Учбово-методичний центр УВС за адресою: м Дніпропетровськ, вул. Щорса, 8.

Будівництво здійснювалось СУ-6 треста "Дніпроміськстрой"; проектно-кошторисна документація затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ УРСР від 27.03.1985 №041; замовником будівництва був господарський відділ УВС облвиконкому.

Відповідно до листа Міністерства внутрішніх справ Української РСР № 18/2-902 від 31.10.1988 на виконання рішення МВС УРСР (протокол від 30.09.1985) Міністерство внутрішніх справ Української РСР дозволило передачу учбово-методичного центру професійної підготовки особистого складу УВС Дніпропетровського облвиконкому кошторисною вартістю 1 697,8 тис. руб. на баланс Обласної ради "Динамо".

Згідно Акту приймання-передачі на баланс Обласній раді "Динамо" від УВС Дніпропетровського облвиконкому будівлі учбово-методичного центру професійної підготовки особистого складу УВС основних засобів та товаро-матеріальних цінностей від 05.12.1988 даний учбово-методичний центр професійної підготовки особистого складу УВС облвиконкому було передано на баланс Обласній раді "Динамо".

Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №1318 від 16.07.1998 Дніпропетровській обласній Раді "Динамо" надано у постійне користування земельну ділянку по вул. Щорса, 8 площею 4 615 кв.м. для обслуговування навчально-спортивного комплексу "Динамо" по його фактичному розміщенню.

Право постійного користування оформлено Держаним актом на право постійного користування землею серія ДПД № 75 від 12.08.1998. Акт зареєстровано в книзі держаних актів на право постійного користування землею за номером 000818.

Відповідно до довідки Відділу капітального будівництва Управління МВС України в Дніпропетровській області від 27 травня 2002 року № 31/1-19/ТВ адміністративну будівлю учбово-методичного центра професійної підготовки особистого складу УВС по вул. Щорса, буд.8 в м. Дніпропетровську введено в експлуатацію в 1987 році згідно акту вводу та наказу УВС від 30 грудня 1987 року № 254. Кошторисна вартість 1 697,8 тис. руб. Побудовано за рахунок коштів МВС (аркуш реєстраційної/інвентаризаційної справи № 115).

Відповідно до довідки Дніпропетровської обласної Ради ФСТ "Динамо" України адміністративна будівля учбово-методичного центра професійної підготовки особистого складу УВС по вул. Щорса, 8 в м. Дніпропетровську є державною власністю, яка введена в експлуатацію в 1987 році та передана на баланс Обласної Ради "Динамо".

Листом від 15.04.2002 за № 34 Дніпропетровська обласна Рада ФСТ "Динамо" України звернулося до КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" з проханням підготувати проект рішення виконкому Дніпропетровської міської Ради про оформлення права власності та видачу свідоцтва на навчально-спортивний цент "Динамо", розташований по вул. Щорса, 8 в м. Дніпропетровську, у зв`язку з необхідністю належним оформити правовстановлюючі документи на право державної власності.

Розпорядженням Дніпровського міського голови від 15.03.2010 №131-р "Про присвоєння адреси нежитловій будівлі по вул. Щорса (Кіровський район)" за рекомендаціями головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради від 04.02.2010 вих. № 11/92 було присвоєно нежитловій будівлі по вул. Щорса, 8 нову адресу вул. Щорса, 8А.

Відповідно до Статуту Дніпропетровської обласної Ради "Динамо" від 1993 року, Обласна рада "Динамо" є територіальною структурною одиницею Українського республіканського фізкультурно-спортивного товариства "Динамо".

Дніпропетровська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України зареєстрована на підставі свідоцтва про реєстрацію об`єднання громадян № 61 від 04 лютого 1994 року.

Відповідно до Положення Громадської організації "Дніпропетровська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України" (далі - відповідач) 2016 року та Статуту Дніпропетровської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" 2016 року, Дніпропетровська обласна організація фізкультурно- спортивного товариства "Динамо" України створена на базі Дніпропетровської обласної ради Української республіканської організації Всесоюзного фізкультурно- спортивного товариства "Динамо" та є її правонаступником.

Позивач стверджує, що на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2021 по справі №904/1099/21 Громадська організація "Дніпропетровська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України" набула права приватної власності на наступне нерухоме майно: нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 179,5 м2 в т.ч. І вимощення та ІІ мостіння, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Костомарівська, буд. 8-А; громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами "Навчально-спортивний комплекс "Динамо" літ. А-3 загальною площею 3 842,2 м2, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Костомарівська, буд. 8; громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами Будівля готелю літера "Б-7" загальною площею 3 242,7 м2, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Костомарівська, буд. 8.

В подальшому вказане нерухоме майно було відчужено відповідачем на користь інших осіб.

Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що Дніпровська міська рада вважає припиненим право постійного користування земельною ділянкою відповідача, оскільки нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, відчужене на користь інших осіб.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою ст.92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За приписами ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як встановлено судами, земельна ділянка була надана відповідачу на підставі рішення органу місцевого самоврядування, а Державний акт на право постійного користування землею зареєстровано відповідно до вимог чинного на той час законодавства.

Так, рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №1318 від 16.07.1998 Дніпропетровській обласній Раді "Динамо" надано у постійне користування земельну ділянку по вул. Щорса, 8 площею 615 кв.м. для обслуговування навчально-спортивного комплексу "Динамо" по його фактичному розміщенню.

Право постійного користування оформлено Держаним актом на право постійного користування землею серія ДПД № 75 від 12.08.1998. Акт зареєстровано в книзі держаних актів на право постійного користування землею за номером 000818.

Право постійного землекористування є безстроковим і на відміну від права оренди може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав припинення права користування землею, до яких належать: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (частина 3 статті 142 Земельного кодексу України).

Статтею 143 Земельного кодексу України визначено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже, правові підстави примусового припинення права на земельну ділянку саме у судовому порядку є виключними та розширеному тлумаченню не підлягають.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що доказів добровільної відмови відповідача від права постійного користування земельної ділянки, позивачем не надано, як і не надано доказів на підтвердження інших підстав, визначених у статті 143 Земельного кодексу України, припинення права користування землею.

Визначені позивачем підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою в примусовому порядку знаходяться поза межами підстав, визначених у статті 143 Земельного кодексу України.

Отже, дії органів державної влади та місцевого самоврядування, які спрямовані на позбавлення суб`єкта права постійного користування земельною ділянкою без наявності підстав, визначених у статті 141, 143 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право суб`єкта на користування земельною ділянкою.

Аналогічну правову позицію щодо застосування положень статей 141, 143 Земельного кодексу України викладено Верховним Судом у постановах від 04.05.2018 у справі № 922/3334/16, від 16.01.2019 у справі № 926/1150/17 та від 20.02.2020 у справі №909/108/19.

Частинами 1, 2 статті 149 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Доказів наявності рішення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування щодо вилучення спірної земельної для суспільних та інших потреб позивачем не надано.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господасрького процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено у статті 16 Цивільного кодексу України. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У даному випадку позивачем не визначено, які саме права позивача на землю були порушені відповідачем у розумінні статті 143 Земельного кодексу України, що мало наслідком здійснення їх захисту шляхом примусового припинення права користування відповідача на спірну земельну ділянку в судовому порядку.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).

Положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України передбачають перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Отже, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній. За своїм змістом зазначені статті Земельного та Цивільного кодексів України спрямовані на попередження правової невизначеності у випадку відчуження об`єктів нерухомого майна.

Прийняття рішення про припинення права постійного користування відчужувача майна безпосередньо впливає на підставу перебування такої земельної ділянки у набувача майна, оскільки його право базується саме на юридичному титулі попереднього власника нерухомого майна.

У випадку відчуження нероухомого майна відбувається перехід прав на спірну земельну ділянку до нових власників розташованих на ній будівель, на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача. Після переходу права власності на розташоване на спірній земельній ділянці нерухоме майно до нових власників, саме останнім належить право вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім`я в установленому законом порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про припинення у судовому порядку права постійного користування земельною ділянкою.

Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про припинення права постійного користування земельною ділянкою, колегія суддів вважає, що також не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування державного акта на право постійного користування землею.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи і дав їм неправильну юридичну оцінку, що свідчить про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення господарського суду та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Дніпропетровська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 у справі №904/2674/22 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовну у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову віднести на позивача.

Стягнути з Дніпровської міської ради на користь Громадської організації "Дніпропетровська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7 443,00 грн.

Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.07.2023.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя Е.В. Орєшкіна