ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
03.07.2023Справа № 903/13/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях
до Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙРУС-ГРУП"
про стягнення 9 321,73 грн.,
без виклику учасників справи;
ВСТАНОВИВ:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях звернулося з позовною заявою до Господарського суду Волинської області про стягнення 8 450,18 грн., з яких: 6 627,39 грн. сума основної заборгованості по орендній платі за договором та 1 822,79 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором оренди № 1080 від 25.10.2016 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за оренду нерухомого майна.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.01.2023 відкрито провадження у справі № 903/13/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання).
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.01.2023 справу № 903/13/23 передано до Господарському суду міста Києва за територіальною підсудністю.
20.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи Господарського суду Волинської області від 02.01.2023 у справі № 903/13/23.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023, справу № 903/13/23 передано на розгляд судді Приходько І.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 справу № 903/13/23 прийнято до розгляду.
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 903/13/23 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками про їх вручення.
17.03.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог та зазначено нову ціну позову 9 321,73 грн.
02.05.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог та зазначено нову ціну позову 9 775,67 грн.
Суд зазначає, що згідно зі статтею 163 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Відповідно до частини 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно приписів пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи наведене, суд приймає до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 17.03.2023 та відхиляє збільшення позивача від 02.05.2023 та розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 6 627,39 грн. та пеню у розмірі 2 694,34 грн., що разом складає 9 321,73 грн.
Станом на дату розгляду справи інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру, відзиву відповідача на позов до Господарського суду міста Києва не надходило.
За приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Разом з цим, згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи факт того, що строк, передбачений для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, закінчився, тоді як відповідачем не подано жодної заяви по суті спору, а також не надано клопотання про поновлення процесуальних строків для вчинення відповідних процесуальних дій, справа підлягає розгляду за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (далі - Позивач/Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САЙРУС-ГРУП" (далі - Відповідач/Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1080 від 25.10.2016, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: вагон-будинок модульного типу (літера М-1) загальною площею 12,9 кв.м., (реєстровий номер 39472698.7.ЖРИВБВ015) (далі - Майно), що знаходиться за адресою: 44110, Волинська обл., Ратнівський р-н, Млинівська с/р, автодорога Доманове (на Брест) - Ковель - Чернівці - Тереблече (на Бухарест), 1 км + 113 м та обліковується на балансі Державної фіскальної служби України (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.05.2016, виконаним суб`єктом оціночної діяльності Малащицькою Оксаною Григорівною і становить за незалежною оцінкою 26 498,00 грн. без врахування ПДВ (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до пункту 3.1. Договору орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить 1 157,00 грн. за базовий місяць оренди (червень 2016) без врахування ПДВ.
Згідно пункту 3.2. Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
У пункті 3.6. Договору сторони погодили, що орендна плата перераховується орендарем щомісячно в термін не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним і спрямовується 50 відсотків від суми орендної плати до державного бюджету, та 50 відсотків від суми орендної плати на рахунок балансоутримувача.
Відповідно до пункту 3.7. Договору орендна плата перераховується несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до держбюджету та балансоутримувачу у визначеному пункту 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
25.10.2016 між сторонами було підписано та скріплено печатками Акт приймання-передавання орендованого майна, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове користування майно, яке зазначено у пункті 1.1. Договору.
Листом від 19.11.2021 №54/6/153-2065 Управління Служби безпеки України у Волинській області повідомило регіональне відділення, що відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.04.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ТОВ «САЙРУС-ГРУП» застосовано обмежувальні заходи, у тому числі у вигляді «заборони брати участь у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо, чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах».
З метою ефективного забезпечення процесу приватизації та раціонального використання об`єктів державної власності позивач листом від 19.11.2021 № 11-04-1402 повідомив відповідача про необхідність підписання Договору № 4 про припинення Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1080 від 25.10.2016 та повідомлено відповідача про необхідність звільнення орендованого приміщення та підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.
Листом від 09.12.2021 № 11-04-1473 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогами підписання Договору № 4 про припинення Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1080 від 25.10.2016 та звільнення орендованого приміщення та підписання акта приймання-передач (повернення з оренди) орендованого майна. Також у вищезазначеному листі було зазначено, що станом на 08.12.2021 по вказаному Договору оренди у відповідача існує заборгованість по орендній платі в розмірі 2 453,48 грн. та 17,51 грн. пені.
08.09.2022 між позивачем та відповідачем було підписано Договір № 4 про припинення Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1080 від 25.10.2016, відповідно до якого орендар та орендодавець на підставі пункту 10.7. Договору оренди, дійшли згоди припинити Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1080 від 25.10.2016 з дати підписання акта повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державною власності.
12.09.2022 між сторонами було підписано та скріплено печатками Акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а також припинено Договір оренди з 12.09.2022.
Додатком № 1 до Договору № 4 від 12.09.2022 - анкета про стан майна і розрахунків за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1080 від 25.10.2016 затвердженої орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем станом на 12.09.2022 у відповідача залишилась заборгованість по орендній платі в сумі 5 566,46 грн. та пені в сумі 1 104,18 грн.
Листом № 11-06-499 від 09.08.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість, яка станом на 31.07.2022 становила 6 556,44 грн. орендної плати та 729,40 грн. пені. Проте, всупереч вищезазначеному, заборгованість відповідачем на даний час не погашена.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору не у повному обсязі виконав свої зобов`язання зі сплати орендних платежів, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість по орендній платі у розмірі 6 627,39 грн. за період з січня 2022 року по 12 вересня 2022 року.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Приписами частина1 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з пунктом 3.6. Договору сторони погодили, що орендна плата перераховується орендарем щомісячно в термін не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним і спрямовується 50 відсотків від суми орендної плати до державного бюджету, та 50 відсотків від суми орендної плати на рахунок балансоутримувача.
Відповідно до пункту 5.3. Договору, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.
Таким чином, у відповідача виник обов`язок щодо своєчасної оплати орендної плати, а у позивача, відповідно, виникло право вимоги такої оплати.
Натомість, відповідач свої зобов`язання за договором оренди щодо своєчасної оплати орендної плати належним чином не виконував, зокрема, не сплачувались орендні платежі за договором оренди, внаслідок чого у останнього на день подання позивачем позовної заяви до суду виникла заборгованість з орендної плати в сумі 6 627,39 грн.
Зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙРУС-ГРУП" щодо повної сплати орендної плати, пов`язаних з орендою нерухомого майна нині є невиконаним, що підтверджується збільшенням позовних вимог позивача від 17.03.2023.
За неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань останньому нарахована пеня у розмір 2 694,34 грн.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
В силу частини другої статті 230 Господарського кодексу України суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу, а саме: суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (частина перша статті 231 Господарського кодексу України).
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина четверта статті 231 Господарського кодексу України).
Відповідно до пункту 3.7. Договору орендна плата перераховується несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до держбюджету та балансоутримувачу у визначеному пункту 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Судом встановлено, що позивачем надіслано орендарю лист № 11-06-499 від 09.08.2022 з вимогою сплатити заборгованість, яка станом на 31.07.2022 та з урахуванням збільшення позовних вимог від 17.03.2023 становила 6 627,39 грн. - орендної плати та 2 694,34 грн. - пені. Проте, всупереч вищезазначеному, заборгованість відповідачем на даний час не погашена.
Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Користування майном після припинення договору найму є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, тобто є неправомірним користуванням майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. В такому випадку у наймодавця виникає право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд визнає його арифметично вірним, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 2 694,34 грн.
Отже вимоги позивача визнаються судом повністю обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами статті 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙРУС-ГРУП" про стягнення 9 321,73 грн. підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.
Радою Суддів України затверджено Рішення № 23 від 05.08.2022 "Про затвердження рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану" відповідно до якого, у керівників організацій, установ, підприємств та інших роботодавців має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.
З урахуванням Рішення Ради Суддів України № 23 від 05.08.2022, інтенсивністю повітряних тривог у місті Києві протягом лютого-червня 2023 року та загрозою ракетних ударів, судді та працівники суду змушені припиняти робочий процес та слідкувати у найближче укриття, яке розташоване за адресою: бульвар Тараса Шевченка, станція метро «Університет».
Враховуючи викладене, це значним чином вносить корективи у роботу суду та вищевказане впливає на дотримання строків під час розгляду справ у Господарському суді міста Києва.
Отже, беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на вищезазначені обставини, повний текст судового рішення по справі № 903/13/23 виготовлено 03.07.2023.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙРУС-ГРУП" про стягнення 9 321,73 грн. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙРУС-ГРУП" (02160, місто Київ, проспект Возз`єднання, будинок 19; ідентифікаційний код: 38307584) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79005, місто Львів, вулиця Коперника, будинок 4; ідентифікаційний код: 42899921) 6 627 (шість тисяч шістсот двадцять сім) грн. 39 коп. заборгованості з орендної плати, 2 694 (дві тисячі шістсот дев`яносто чотири) грн. 34 коп. пені та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 03.07.2023.
Суддя І.В. Приходько
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 03.07.2023 |
Оприлюднено | 06.07.2023 |
Номер документу | 111971473 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про державну власність щодо оренди |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Приходько І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні