Рішення

від 03.07.2023 по справі 922/265/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/265/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА", с. Михайлючка, Шепетівський р-н, Хмельницька обл. про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 182 671,38грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Керівник Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова (надалі - Прокурор) звернувся 23.01.2023 до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА" (Відповідача) на користь Харківської міської ради (Позивача) суму безпідставно збережених коштів у розмірі 182 671,38грн, а також судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 922/265/23, розгляд якої здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду направлена учасникам справи та згідно статті 251 ГПК України, встановлено Відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов, а відповідно до частини 2 зазначеної статті, запропоновано Позивачу, в строк 10 днів подати до суду відповідь на відзив з дня його отримання.

Також учасників повідомлено, що додаткові письмові докази, висновки експертів, клопотання, заяви та пояснення можуть бути подані ними до суду у строк до 28.02.2023.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 26.01.2023.

Копію зазначеної ухвали сторони отримали, про що свідчать залучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення (а. с. 65-67).

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи; в розумінні п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, копія ухвали від 26.01.2023 вважається врученою сторонам.

Суд вважає за доцільне зазначити, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, та Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

У відповідності до норм ГПК України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Таким чином, для захист людських життів, не допускаючи загрози а ні життю, а ні здоров`ю, а також для повного та всебічного розгляду справи, враховуючи сам принцип розгляду господарського судочинства, суд звертає увагу щодо надання не тільки доказів та і надання письмових пояснень, обґрунтувань (викладення своїх позицій) саме в письмовій формі.

Враховуючи вищевказане суд зазначає, що Відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю та отримання останнім ухвали суду про відкриття провадження у справі, проте станом на момент винесення рішення, від Відповідача не надійшло, а ні відзиву на позовну заяву, а ні інших доказів, пояснень тощо.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення Відповідача стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень проти позову (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

А також судом повідомлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України).

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами будівля, у якій розміщується Господарський суд Харківської області, зазнала пошкоджень, а приміщення суду зазнали часткових руйнувань. З моменту введення воєнного стану та початку ведення активних бойових дій на території Харківської області суд не може забезпечити безпеку учасників судових проваджень, апарату суду, суддів, а тому вимушений обмежити присутність осіб у приміщенні суду до нормалізації обстановки з безпекою у регіоні та усунення руйнувань, у зв`язку з чим, у господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Суд констатує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Так, від Відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 4270 від 22.02.2023), в якому просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі з посиланням на те, що тільки 08.04.2021 листом б/н звернулось до Харківського міського голови з проханням припинити дію державного акта на право постійного користування землею серії ХР-37-01-001765 від 01.10.1998, а 04.06.2018 зверталось з клопотанням №04/06/18 щодо викупу земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:007:0003, загальною площею 2,3313 га, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 1-Г.

17.10.2018 на підставі рішення № 1245/18 22 сесії Харківської міської ради 7 скликання відповідачу надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

31.03.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки.

14.07.2021 ухвалено рішення № 159/21 6 сесії Харківської міської ради 8 скликання «Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам» щодо продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:007:0003, загальною площею 2,3313 га, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 1-Г Товариству з обмеженою відповідальністю "Майдан-Віла". Ціна продажу склала 7168000,00 грн.

06.09.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу.

Також відповідач вважає твердження позивача щодо втрати чинності 17.10.2018 державного акта № 381 від 01.10.1998 помилковим, тому що фактичне припинення права користування земельною ділянкою ТОВ «Елавус ЛТД» відбулось лише 30.04.2021 (з дати державної реєстрації).

Відповідач посилається на те, що не отримував від позивача акт обстеження від 27.10.2022, а на думку останнього жодним нормативним документом не передбачено складання Департаментом територіального контролю акта обстеження земельної ділянки.

Крім того, як зазначає відповідач, з моменту укладення між ним та ТОВ «Елавус ЛТД» договору купівлі-продажу 29.03.2018, ТОВ "Майдан-Віла" належним чином виконувало свої зобов`язання по оплаті за землю, що підтверджується наданим позивачем листом ГУ ДПС у Харківській області № 5924/5/20-40-04-03-07 від 07.10.2022.

Разом з відзивом на позов відповідач подав клопотання, в якому просить суд провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням та викликом сторін у зв`язку з необхідністю всебічного, повного встановлення всіх обставин справи.

Розглянувши наведене клопотання відповідача, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно із приписів ч. 4 ст. 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

В обґрунтування клопотання відповідач звертає увагу суду на складність справи та безпідставність вимог позивача та повторно посилається на обставини, викладені у відзиві на позов.

Предметом позову у даній справі є стягнення 182617,38 грн безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому відповідно до ч. 5 п. 1 ст. 12 ГПК України та ч. 1 ст. 247 ГПК України дана справа є малозначною справою, яка повинна розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження в силу імперативної норми закону, також зазначена справа не підпадає під виключення, що передбачені ч. 4 ст. 247 ГПК України.

Наведені відповідачем пояснення не є достатніми для наявності підстав для призначення справи до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Разом з тим, відповідач з урахуванням вимог Господарського процесуального кодексу України вправі надати до суду докази в обґрунтування своїх доводів наведених проти позову.

Приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, предмет доказування, категорію і складність спору, суд при відкритті провадження у справі дійшов висновку про визнання даної справи малозначною, що підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням наведеного, суд залишає без задоволення подане відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 250 ГПК України частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

У відповіді на відзив (вх. № 4509 від 24.02.2023) прокурор наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з окремим посиланням на те, що в межах справи № 922/3890/21 вже встановлено судом апеляційної інстанції факт безпідставного користування спірною земельною ділянкою у період з 01.11.2018 по 31.12.2020; з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомості до моменту укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.09.2021 та його подальшої державної реєстрації відповідач належним чином не оформлював речові права щодо земельної ділянки та не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі; у період з 01.01.2021 по 30.06.2021 спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності, а ненадходження коштів є підставою для вжиття заходів правового реагування; розрахунок безпідставно збережених коштів здійснено на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 3016 від 04.08.2021.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Щодо підстав звернення прокурора з даним позовом суд звертає увагу на те, що.

За положеннямист.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і у порядку, що визначені законом.

Згідно зстаттею 1 Закону України«Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановленіКонституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті2 Закону).

Частинами 4, 5ст. 53 ГПК Українивстановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Уразі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до судупрокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно дост. 23 Закону України "Про прокуратуру"представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматись порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

В якості підстави для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави прокурор вказував те, щонедоотримання безпідставно збережених коштів місцевим бюджетом порушує визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Харкова як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскілки, ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

Разом з цим, Харківською міською радою не вживаються заходи захисту прав територіальної громади щодо стягнення з ТОВ «Майдан-Віла» безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати та відповідний позов до останнього з цим же предметом та з цих же підстав до суду не пред`являвся.

Прокуратурою скеровано 13.10.2022 до Харківської міської ради листа № 51-107-1747вих-22 щодо порушень з боку ТОВ «Майдан-Віла» під часкористування спірною земельною ділянкою, на якій знаходяться об`єкти нерухомості.

Згідно інформації Департаменту земельних відносин Харківської міської ради № 2803/0/225-22 від 31.10.2022 надано розрахунки безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 2,3313 га, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 1-Г у період з 01.01.2021 по 30.06.2021, а також акт обстеження від 27.10.2022.

Встановлено, що міською радою не вживались заходи щодо звернення до суду з позовом до ТОВ «МайданВіла» про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування вищевказаною земельною ділянкою.

У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави.

Таким чином, оскільки, вказані інтереси залишилися незахищеними, наведене стало підставою для звернення Немишлянською окружною прокуратурою м. Харкова з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

Про прийняте рішення щодо звернення з відповідним позовом Немишлянською окружною прокуратурою м. Харкова поінформовано листом № 51-107-3344вих/22 від 24.11.2022 Харківську міську раду.

Згідно ст. 13 Конституції України, ст. 373 Цивільного кодексу України, ст. 1 Земельного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 14 Конституції України).

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Незаконне та безоплатне використання землі ослаблює економічні основи органів місцевого самоврядування, що потребує прокурорського реагування у межах наданоїКонституцією Україникомпетенції.

Вивченням місцевою прокуратурою питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних правовідносин, встановлено порушення вимог законодавства під час використання земельних ділянок, розташованих на території Індустріального району м. Харкова.

Із матеріалів справи вбачається, що головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради відповідно дост. 189 Земельного кодексу України, було здійснено обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 1-Г та складено акт від 27.10.2022 (а. с. 26-27), яким встановлено, що ТОВ «Майдан-Віла» використовує для експлуатації та обслуговування вищевказаних нежитлових будівель, земельну ділянку площею 2,3313 га, кадастровий номер - 6310138200:02:007:0003, за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 1-г.

За ТОВ «Майдан-Віла» зареєстровано право власності на об`єкти нерухомості - цілісний майновий комплекс, а саме: на нежитлову будівлю літ. «А-2» площею 1024,1 кв.м.,літ. «A-Б» площею 3925,2 кв.м., літ. «В-1» площею 113,5 кв.м., літ. «Г-1» площею 69,9 кв.м., літ. «Д-1» площею 69,9 кв.м., літ. «Е-1» площею 107,4 кв.м., літ. «Ж- 1» площею 30,1 кв.м., літ. « 3-1» площею 10,2 кв.м., літ. «И-1» площею 698,7 кв.м., літ. «К-2» площею 874,2 кв.м., літ. «Л-1» площею 340,6 кв.м., літ. «М-1» площею 683,2 кв.м., літ. «Н-1» площею 2986,8 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 2,3313 га, кадастровий номер: 6310138200:02:007:0003, за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 1-г.

Відповідно до п. 6 додатку 2 до рішення 22 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд № 1241/18 від 17.10.18, ТОВ фірмі "Елавус ЛТД" припинено право користування земельною ділянкою комунальної власності площею 2,3313 га по вул. Плитковій, 1-г, у м. Харкові за добровільною його відмовою.

Державний акт на право постійного користування землею від 01.10.1998 №381 визнано таким, що втратив чинність.

Земельна ділянка площею 2,3313 га, з кадастровим номером - 6310138200:02:007:0003, що розташована на території Індустріального району м. Харкова за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 1-г є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до п. п. 2.1 п. 2 додатку 2 до рішення 6 сесії Харківської міської ради 8 скликання «Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам» № 159/21 від 14.07.2021 продано ТОВ «Майдан-Віла» зазначену земельну ділянку.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.09.2021, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ «Майдан-Віла», останнє купило земельну ділянку площею 2,3313 га, кадастровий номер: 6310138200:02:007:0003, за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 1-г.

Відповідно до інформації, наданої ГУ ДПС у Харківській області № 5924/5/20-40-04-03-07 від 07.10.2022 встановлено, що відповідач є платником земельного податку, річна сума сплаченого земельного податку протягом 2021 року складає 548014,14 грн. Станом на 14.09.2022 по ТОВ «Майдан-Віла» відсутня заборгованість з податків, зборів та платежів, а також задекларована земельна ділянка на праві постійного користування загальною площею 2,3313 га, з кадастровим номером - 6310138200:02:007:0003.

Відповідач з часу набуття права власності на нерухоме майно (нежитлові будівлі) використовував вказану земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав та, відповідно, не сплачував платежів за її використання, згідно із встановленим законодавчими актами розміром.

Розрахунок безпідставно збережених коштів за використаннявідповідачем земельної ділянки площею 2,3313 га, кадастровий номер 6310138200:02:007:0003, у період з 01.01.2021 по 30.06.2021, з урахуванням сум сплаченого земельного податку, складає 182671,38грн; зазначений розрахунок здійснено на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 3016 від 04.08.2021.

У період з 01.01.2021 по 30.06.2021 не сплачено за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі у сумі 182671,38грн, внаслідок чого останнє зберегло у себе майно - грошові кошти, що стало підставою для звернення до суду з позовом у межах даної справи.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За приписами ст.80 Земельного кодексу Україниунормовано, що суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ст. ст.122,123,124 ЗК України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1ст. 21 Закону України "Про оренду землі"визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другоїстатті 152 ЗК Українивласник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до частин 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати на підставі статей1212,1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування та, за твердженнями прокурора, без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений, у період з 01.01.2021 по 30.06.2021.

Правові підстав користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК Україниреалізується через право постійного користування або право оренди.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт14.1.147 пункту 14.1 ст. 14 ПК України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти14.1.72,14.1.136 пункту 14.1 ст. 14 ПК України у вказаній редакції).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ч.1 ст.93та ст.125 ЗК України).

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1ст. 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗКУкраїни, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

За змістом ст. ст.122124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено ч. 1ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас ЗК Українирегламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до частин 1, 2статті 120 цього Кодексу(у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму(лат.superficies solo ceditзбудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуаціябудь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 від 05.08.2022.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей120,125 ЗК України, ст. 1212 ЦКУкраїнидають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Оскільки відповідач у період з 01.01.2021 по 30.06.2021 не буввласником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки (що також підтверджується самим відповідачем у відзиві на позов та викладеними ним обставинами), а тому не був і суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

04.04.2018 за ТОВ «Майдан-Віла» на підставі договору купівлі-продажу від 29.03.2018 укладеного з ТОВ фірмі «Елавус ЛТД» зареєстровано право власності на об`єкти нерухомості - цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м.Харків, вул. Плиткова, 1-г, що знаходяться на земельній ділянці площею 2,3313 га (кадастровий номер 6310138200:02:007:0003), яка надана державному підприємству «Харківський дослідний цементний завод» у постійне користування відповідно до державного акту на право постійного користування землею № 381 від 01.10.1998.

Як зазначалось, відповідно до п. 6 додатку 2 до рішення 22 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд №1241/18 від 17.10.2018, ТОВ фірмі «Елавус ЛТД» припинено право користування земельною ділянкою комунальної власності площею 2,3313 га по вул. Плитковій, 1-Г, у м. Харкові за добровільною його відмовою.

Державний акт на право постійного користування землею від 01.10.1998 № 381 визнано таким, що втратив чинність.

Земельна ділянка, площею 2,3313 га, з кадастровим номером - 6310138200:02:007:0003, що розташована на території Індустріального району м. Харкова за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 1-Г, сформована, державну реєстрацію якої здійснено 01.11.2017, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Частиною 1статті 127 ЗК України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 додатку до рішення 22 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 17.10.2018 № 1245/18 «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам» надано дозвіл ТОВ «Майдан-Віла» на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 2,3313 га, кадастровий номер: 6310138200:02:007:0003.

Відповідач з метою викупу земельної ділянки неодноразово звертався до Харківської міської ради з проханням припинити право користування за Державним актом, листи від 08.04.2021 та 19.04.2021 зазначені листи та відповідь (лист № 2966/0/553-21 від 07.05.2021 Департаменту територіального контролю) наявні в матеріалах в матеріалах справи.

У період з 01.01.2021 по 30.06.2021 відповідач лише вжив заходи щодо викупу земельної ділянки, однак, діюче законодавство України не передбачає такої підстави для звільнення сплати розміру орендної плати відповідача за користування земельною ділянкою у зазначений період.

14.07.2021 Харківською міською радою прийнято рішення № 159/21 про продаж відповідачу земельної ділянки площею 2,3313 га, кадастровий номер: 6310138200:02:007:0003, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 1-Г.

11.10.2021 за відповідачем оформлено та зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку.

04.04.2018 завідповідачем на підставі договору купівлі-продажувід 29.03.2018 зареєстровано право власності на об`єкти нерухомості.

Розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведено та обґрунтовано, а також підтверджено достатніми та належними доказами. Із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, у спірний період з 01.01.2021 по 30.06.2021 продовжував користуватись земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (актом обстеження земельної ділянки від 27.10.2022 цей факт також підтверджено), за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, несплачуючи коштів за користування нею. Тому відповідач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1ст. 1212 ЦК України.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду дійшов висновку, що одночасно із переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду до покупця (набувача) такого об`єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (за їх наявності). При цьому нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положеньстатті 79-1 ЗК Українине впливає ні на її розмір, ні на обов`язок власника будівлі (у спірних правовідносинах ТОВ «Майдан-Віла») сплачувати за користування цією земельною ділянкою. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Відповідно достатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація є лише офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення прав на нерухоме майно, проте не є підставою виникнення цивільних прав, зокрема набуття, зміни або припинення прав на нерухоме майно. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 687/425/20.

Відповідно до статей11,13 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають на підставі юридичних фактів та здійснюються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства.

Закон пов`язує наявність права на безоплатне набуття у приватну власність земельних ділянок певного виду використання із земель державної та комунальної власності саме з фактом прийняття відповідного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, а не з державною реєстрацією речових прав на відповідне майно. Тобто, державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-318цс15, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі№916/675/15.

ТОВ «Майдан-Віла» з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомості - цілісний майновий комплекс, до моменту укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.09.2021 та подальшої реєстрації договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, належним чином не оформлювало речові права щодо спірної земельної ділянки та не сплачувало за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Наведені обставини також знайшли своє підтвердження в межах справи № 922/3890/21.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ст. 1212 ЦК України).

Частиною 3 вищевказаної статті встановлено, що положенняглави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК Українизастосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 1ст. 1214 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

До випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, які вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку). Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12.10.2021 у справі № 910/17324/19, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, постанові Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19.

У межах даної справи ТОВ «Майдан-Віла» у період з 01.01.2021 по 30.06.2021 зберігало кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшувало вартість власного майна, а Харківська міська рада втрачала належне їй майно (кошти від орендної плати). Таким чином, безоплатне використання землі ослаблює економічні основи територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради. Тобто, в даному випадку відбувся факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Розрахунок заявленої до стягнення суми здійснено згідно з даними, наявними у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 3016 від 04.08.2021.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги невиконання відповідачем умов договору та принципу добросовісності, перевіривши вимоги зазначені у позовній заяві та наявні докази судом встановлено, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 233 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Майдан-Віла» (адреса: 30416, Хмельницька обл., Шепетівський р.-н, с. Михайлючка, вул. Островського, буд. 3, корп. Б; код ЄДРПОУ 33191306) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059243, 6100,, м. Харків, м-н Конституції, 7) безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати у розмірі 182671,38 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Майдан-Віла» (адреса: 30416, Хмельницька обл., Шепетівський р.-н, с. Михайлючка, вул. Островського, буд. 3, корп. Б; код ЄДРПОУ 33191306) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, 61099, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 36-А) судовий збір у розмірі 2740,07 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "03" липня 2023 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін