Постанова

від 12.09.2023 по справі 922/265/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року м. Харків Справа № 922/265/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Білоусова Я.О. , суддя Шутенко І.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА" (вх. №1511Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2023 року у справі №922/265/23, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Жигалкін І.П.), повний текст якого складено 03.07.2023 року

за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харківдо Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА", с. Михайлючка, Шепетівський р-н, Хмельницька обл. про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 182 671,38грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.07.2023року у справі № 922/265/23 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати у розмірі 182671,38 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА" на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2740,07 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2023 року у справі та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Відповідач своєчасно та у повному обсязі виконав зобов`язання передбачені Порядком продажу земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно правових договорів у м. Харкові; 06.09.2021 року був укладений договір купівлі- продажу земельної ділянки між позивачем та відповідачем та право власності на земельну ділянку перейшло до відповідача.

Без наявності реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, припинення прав на земельну ділянку ТОВ "Елавус ЛТД", у Харківської міської ради була відсутня можливість надання вказаної земельної ділянки в оренду іншим підприємствам, що свідчить про відсутність спричинення збитків зі сторони відповідача.

Відповідач підтвердив свій реальний намір викупити земельну ділянку шляхом укладення 06.09.2021 року договору купівлі-продажу земельної ділянки та право власності на неї перейшло до відповідача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2023 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Білоусова Я.О., суддя Шутенко І.А..

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА" на рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2023 року у справі залишено без руху; останнє зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

08.08.2023 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№9269), з доказами надіслання копії апеляційної скарги Харківській міській раді, яку разом з додатками, долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА" на рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2023 року у справі; призначено розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА" на рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2023 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/265/23.

15.08.2023 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/265/23 (вх.№9626).

16.08.2023 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 9673), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на таке: спірна земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації її у Державному земельному кадастрі; постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 року у справі №922/3890/21 позов керівника Немишлянської окружної прокуратури про стягнення з ТОВ "МАЙДАН-ВІЛА" безпідставно збережених коштів за використання вказаною земельною ділянкою за період з 01.11.2018 року по 31.12.2020 року задоволено; вказане рішення набрало законної сили; відповідач правомірно володів лише нежитловою будівлею, яка знаходиться на спірній земельній ділянці; з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нерухомим майном.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради відповідно до ст. 189 ЗК України, було здійснено обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 1-Г та складено акт від 27.10.2022 року, яким встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА" використовує для експлуатації та обслуговування вказаних нежитлових будівель, земельну ділянку площею 2,3313 га, кадастровий номер - 6310138200:02:007:0003, за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 1-г.

За Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА" зареєстровано право власності на об`єкти нерухомості - цілісний майновий комплекс, а саме: на нежитлову будівлю літ. А-2 площею 1024,1 кв.м., літ. A-Б площею 3925,2 кв.м., літ. В-1 площею 113,5 кв.м., літ. Г-1 площею 69,9 кв.м., літ. Д-1 площею 69,9 кв.м., літ. Е-1 площею 107,4 кв.м., літ. Ж- 1 площею 30,1 кв.м., літ. 3-1 площею 10,2 кв.м., літ. И-1 площею 698,7 кв.м., літ. К-2 площею 874,2 кв.м., літ. Л-1 площею 340,6 кв.м., літ. М-1 площею 683,2 кв.м., літ. Н-1 площею 2986,8 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 2,3313 га, кадастровий номер: 6310138200:02:007:0003, за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 1-г.

Відповідно до п. 6 додатку 2 до рішення 22 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд № 1241/18 від 17.10.2018 року, ТОВ фірмі "Елавус ЛТД" припинено право користування земельною ділянкою комунальної власності площею 2,3313 га по вул. Плитковій, 1-г, у м. Харкові за добровільною його відмовою.

Державний акт на право постійного користування землею від 01.10.1998 року №381 визнано таким, що втратив чинність.

Земельна ділянка площею 2,3313 га, з кадастровим номером - 6310138200:02:007:0003, що розташована на території Індустріального району м. Харкова за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 1-г є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до п. п. 2.1 п. 2 додатку 2 до рішення 6 сесії Харківської міської ради 8 скликання Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам № 159/21 від 14.07.2021 продано Товариству з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА" вказану земельну ділянку.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.09.2021 року, укладеного між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА", останнє купило земельну ділянку площею 2,3313 га, кадастровий номер: 6310138200:02:007:0003, за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 1-г.

Відповідно до інформації, наданої ГУ ДПС у Харківській області № 5924/5/20-40-04-03-07 від 07.10.2022 року, відповідач є платником земельного податку, річна сума сплаченого земельного податку протягом 2021 року складає 548014,14 грн. Станом на 14.09.2022 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА" відсутня заборгованість з податків, зборів та платежів, а також задекларована земельна ділянка на праві постійного користування загальною площею 2,3313 га, з кадастровим номером - 6310138200:02:007:0003.

Прокурор посилається на те, що відповідач з часу набуття права власності на нерухоме майно (нежитлові будівлі) використовував вказану земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав та, відповідно, не сплачував платежів за її використання, згідно із встановленим законодавчими актами розміром.

Розрахунок безпідставно збережених коштів за використання відповідачем земельної ділянки площею 2,3313 га, кадастровий номер 6310138200:02:007:0003, у період з 01.01.2021 року по 30.06.2021 року, з урахуванням сум сплаченого земельного податку, складає 182671,38грн.; розрахунок здійснено на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 3016 від 04.08.2021 року.

У період з 01.01.2021 року по 30.06.2021 року не сплачено за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі у сумі 182671,38грн.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення прокурора з позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив стягнути з відповідача на користь Харківської міської ради (позивача) суму безпідставно збережених коштів у розмірі 182 671,38грн.

03.07.2023 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

За положеннями ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і у порядку, що визначені законом.

Згідно з ст. 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону).

Частинами 4, 5 ст. 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У правових висновках, викладених у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 року у справі № 924/1237/17 вказано на те, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 24.05.2022 року у справі № 903/472/21, від 25.08.2020 року у справі № 924/92/19, від 05.07.2022 року у справі № 450/1723/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматись порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18.

В якості підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави прокурор вказував те, що недоотримання безпідставно збережених коштів місцевим бюджетом порушує визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Харкова як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки, ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

Разом з цим, Харківською міською радою не вживаються заходи захисту прав територіальної громади щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА" безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати та відповідний позов до останнього з цим же предметом та з цих же підстав до суду не пред`являвся.

Прокуратурою скеровано 13.10.2022 року до Харківської міської ради листа № 51-107-1747вих-22 щодо порушень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА" під час користування спірною земельною ділянкою, на якій знаходяться об`єкти нерухомості.

Згідно інформації Департаменту земельних відносин Харківської міської ради № 2803/0/225-22 від 31.10.2022 року надано розрахунки безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 2,3313 га, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 1-Г у період з 01.01.2021 року по 30.06.2021 року, а також акт обстеження від 27.10.2022 року.

Встановлено, що міською радою не вживались заходи щодо звернення до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА" про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою.

У правових висновках, викладених у постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що сам факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави.

Про прийняте рішення щодо звернення з відповідним позовом Немишлянською окружною прокуратурою м. Харкова проінформовано листом № 51-107-3344вих/22 від 24.11.2022 року Харківську міську раду.

Згідно ст. 13 Конституції України, ст. 373 ЦК України, ст. 1 ЗК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 14 Конституції України).

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Незаконне та безоплатне використання землі ослаблює економічні основи органів місцевого самоврядування, що потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

Вивченням місцевою прокуратурою питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних правовідносин, встановлено порушення вимог законодавства під час використання земельних ділянок, розташованих на території Індустріального району м. Харкова.

За ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно із ст. ст. 122, 123, 124 ЗК України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до частин 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Предметом позову у справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування та, за твердженнями прокурора, без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений, у період з 01.01.2021 року по 30.06.2021 року.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізуються через право постійного користування або право оренди.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 ст. 14 ПК України у вказаній редакції).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ч.1 ст. 93 та ст. 125 ЗК України).

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

За змістом ст. ст. 122 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Місцевим господарським судом обгрунтовано враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18, де, зокрема, вказано на те, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 від 05.08.2022 року.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 року у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Так, відповідач у період з 01.01.2021 року по 30.06.2021 року не був власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки (що також підтверджується самим відповідачем у відзиві на позов та викладеними ним обставинами), а тому не був і суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

04.04.2018 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА" на підставі договору купівлі-продажу від 29.03.2018 року, укладеного з ТОВ фірмі Елавус ЛТД зареєстровано право власності на об`єкти нерухомості - цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м.Харків, вул. Плиткова, 1-г, що знаходяться на земельній ділянці площею 2,3313 га (кадастровий номер 6310138200:02:007:0003), яка надана державному підприємству Харківський дослідний цементний завод у постійне користування відповідно до державного акту на право постійного користування землею № 381 від 01.10.1998 року.

Вище вказано, що відповідно до п. 6 додатку 2 до рішення 22 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд №1241/18 від 17.10.2018 року, ТОВ фірмі Елавус ЛТД припинено право користування земельною ділянкою комунальної власності площею 2,3313 га по вул. Плитковій, 1-Г, у м. Харкові за добровільною його відмовою.

Державний акт на право постійного користування землею від 01.10.1998 року № 381 визнано таким, що втратив чинність.

Земельна ділянка, площею 2,3313 га, з кадастровим номером - 6310138200:02:007:0003, що розташована на території Індустріального району м. Харкова за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 1-Г, сформована, державну реєстрацію якої здійснено 01.11.2017 року, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Частиною 1 статті 127 ЗК України передбачено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 додатку до рішення 22 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 17.10.2018 року № 1245/18 Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА" на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 2,3313 га, кадастровий номер: 6310138200:02:007:0003.

Відповідач з метою викупу земельної ділянки неодноразово звертався до Харківської міської ради з проханням припинити право користування за Державним актом, листи від 08.04.2021 року та 19.04.2021 року; зазначені листи та відповідь (лист № 2966/0/553-21 від 07.05.2021 року Департаменту територіального контролю) наявні в матеріалах справи.

У період з 01.01.2021 року по 30.06.2021 року відповідач лише вжив заходи щодо викупу земельної ділянки, однак, чинне законодавство України не передбачає такої підстави для звільнення від сплати орендної плати відповідача за користування земельною ділянкою у зазначений період.

14.07.2021 року Харківською міською радою прийнято рішення № 159/21 про продаж відповідачу земельної ділянки площею 2,3313 га, кадастровий номер: 6310138200:02:007:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

11.10.2021 року за відповідачем оформлено та зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку.

04.04.2018 року за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 29.03.2018 зареєстровано право власності на об`єкти нерухомості.

Аргументи апелянта на те, що відповідач своєчасно та у повному обсязі виконав зобов`язання передбачені Порядком продажу земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно правових договорів у м. Харкові; 06.09.2021 року був укладений договір купівлі- продажу земельної ділянки між позивачем та відповідачем та право власності на земельну ділянку перейшло до відповідача; без наявності реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, припинення прав на земельну ділянку ТОВ "Елавус ЛТД" у Харківської міської ради була відсутня можливість надання вказаної земельної ділянки в оренду іншим підприємствам, що на думку апелянта свідчить про відсутність спричинення збитків зі сторони відповідача, а також те, що відповідач підтвердив свій реальний намір викупити земельну ділянку шляхом укладення 06.09.2021 року договору купівлі-продажу земельної ділянки та право власності на неї перейшло до відповідача, не приймаються, з огляду на наступне.

Так, розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведено та обґрунтовано, а також підтверджено достатніми та належними доказами.

Саме з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.

Разом з тим, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, у спірний період з 01.01.2021 року по 30.06.2021 року продовжував користуватись земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (актом обстеження земельної ділянки від 27.10.2022 року цей факт також підтверджено), за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею.

Таким чином, відповідач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Одночасно із переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду до покупця (набувача) такого об`єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (за їх наявності). При цьому нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 ЗК України не впливає ні на її розмір, ні на обов`язок власника будівлі (у спірних правовідносинах Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА") сплачувати за користування цією земельною ділянкою. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 року у справі № 922/2060/20.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація є лише офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення прав на нерухоме майно, проте не є підставою виникнення цивільних прав, зокрема набуття, зміни або припинення прав на нерухоме майно. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.01.2022 року у справі № 687/425/20.

Відповідно до ст. ст. 11, 13 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають на підставі юридичних фактів та здійснюються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства.

Закон пов`язує наявність права на безоплатне набуття у приватну власність земельних ділянок певного виду використання із земель державної та комунальної власності саме з фактом прийняття відповідного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, а не з державною реєстрацією речових прав на відповідне майно. Тобто, державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе. Аналогічна правова позиція викладена у постановах: Верховного Суду України від 24.06.2015 року у справі № 6-318цс15, Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 911/3594/17, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 року у справі № 910/10987/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 925/1121/17 та від 17.04.2019 року у справі № 916/675/15.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА" з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомості - цілісний майновий комплекс, до моменту укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.09.2021 року та подальшої реєстрації договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, належним чином не оформлювало речові права щодо спірної земельної ділянки та не сплачувало за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ст. 1212 ЦК України).

Частиною 3 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

До випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, які вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку). Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12.10.2021 року у справі № 910/17324/19, від 09.11.2021 року у справі № 905/1680/20, Верховного Суду від 14.02.2022 року у справі № 646/4738/19.

За матеріалами справи Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА" у період з 01.01.2021 року по 30.06.2021 року зберігало кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшувало вартість власного майна, а Харківська міська рада втрачала належне їй майно (кошти від орендної плати).

Таким чином, безоплатне використання землі ослаблює економічні основи територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, що свідчить про те, що в даному випадку відбувся факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Розрахунок заявленої до стягнення суми здійснено згідно з даними, наявними у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №3016 від 04.08.2021 року.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙДАН-ВІЛА" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2023 року у справі №922/265/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.А. Шутенко