Постанова

від 30.06.2023 по справі 640/3116/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/3116/22 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Ініціал" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Ініціал" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство "Ініціал" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.01.2020 року №01692615050101, №01702615050101, №07112615050101;

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №0102630-1303-2650 від 28 грудня 2021 року;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №0102630-1303-2650 від 28 грудня 2021 року;

- стягнути на користь ТОВ «Агентство «Ініціал» судові витрати у розмірі 27 421,78 (22 459,78 (ППР) + 4 962,00) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відповідачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Ініціал" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, з належними документами, що посвідчують право представників представляти їх інтереси, в судове засідання не з`явилися.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Ініціал» при визначені по взаємовідносинах із ТОВ «РАМІС» (код 40466331) за травень, червень, липень, серпень, вересень 2017 року, з ТОВ «Айррон Ельянс» (код 40304053) за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, з ТОВ «Мікленд» (код 41625148) за лютий 2018 року та з ТОВ «Хеленн Маркет» (код 40942084) за січень, лютий 2017 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2017,2018 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт перевірки від 18.12.2019 року №218/26-15-05-01-01/31352363 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме:

- п.44.1, п.44.2, ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 487 011,00 грн, в тому числі по періодах: за 2017 рік на суму 444 391,00 грн, за 2018 рік на суму 42 620,00 грн;

- п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року№2755- VІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 578 524,00 грн та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 23 484,00 грн, в тому числі по періодах: за лютий 2018 року в сумі 23 484 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення- рішення від 30 січня 2020 року:

- №01692615050101, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 608 764,00 грн;

- №01702615050101, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 723 155,00 грн;

- №07112615050101 на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 23 484,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх такими, що не відповідають нормам діючого законодавства, 03.03.2022 року позивач, у відповідності до вимог пунктів 55.1, 55.2 статті 55 Податкового кодексу України оскаржив їх до ДПС України.

Рішенням від 24.04.2020 року №14458/6/99-00-08-05-02-06 скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Ініціал" залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

28 грудня 2021 року Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено рішення про опис майна у податкову заставу №0102630-1303-2650 та податкову вимогу №0102630-1303-2650 від 28 грудня 2021 року.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями та в подальшому винесеним рішенням та вимогою, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Згідно з пунктами 44.1 та 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з пунктом 123.1 статті 124 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У взаємозв`язку із зазначеною правовою позицією слід послатися й на інші окремі положення, які регулюють спірні правовідносини.

За змістом пунктів 138.4, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та включає як прямі матеріальні витрати, так і вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв`язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у справах, з подібним предметом спору, зокрема у постанові від 15 серпня 2018 року по справі №803/699/13-а, постанові від 14 серпня 2018 року по справі №818/1104/17, постанові від 21 серпня 2018 року по справі №804/18786/14.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, висновки податкового органу щодо заниження податкових зобов`язань обґрунтовано безпідставністю формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з урахуванням взаємовідносин позивача з ТОВ «Раміс», ТОВ «Айронн Ельянс», ТОВ «Мікленд» та ТОВ «Хеленн Маркет», що не мали реального характеру.

Відповідно до наданих доказів між позивачем та ТОВ «РАМІС» укладено договір підряду від 28.04.2017 року №280417, згідно умов якого виконавець бере на себе зобов`язання власними засобами з власних матеріалів на свій ризик виконати поставку продукції або послуг для замовника - далі продукція або послуга зазначені у видаткових накладних або актах надання послуг, що є невід`ємною частиною даного договору.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем надано копії рахунків на оплату, актів надання послуг, податкових накладних.

Поряд із цим, із змісту вказаної документації неможливо встановити які ж послуги надавались позивачу та в яких обсягах.

Крім того, із змісту умов договору укладеного між позивачем та ТОВ «РАМІС» вбачається, що до обов`язків виконавця віднесено надання замовнику для затвердження оригіналу-макету продукції (п.п.2.3.1 договору).

Поряд із цим, до матеріалів справи не надано ні доказів надання макету для затвердження ні доказів його затвердження.

Також, умовами договору встановлено, що поставка готової продукції здійснюється виконавцем на склад замовника упакована та маркована належним чином на європалетах.

Апелянтом як до суду першої інстанції так і до апеляційної скарги не надано доказів погодження сторонами договору місця поставки продукції та/або послуг, поставки продукції, прийняття та обліку позивачем такої .

Більш того, з матеріалів справи вбачається, що як договір так і інша документація від імені ТОВ «РАМІС» підписана ОСОБА_1 .

Натомість, вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 21 листопада 2018 року в кримінальній справі №760/28214/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України.

Вказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 господарська діяльність від імені ТОВ «РАМІС» не здійснювалась, податкова звітність не подавалась, а жодна первинна документація не підписувалась.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарчої операції відсутнє, відповідно документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, надані позивачем первинні документи стосовно взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «РАМІС» суд не приймає як доказ реальності здійснення фінансово-господарської діяльності із вказаним контрагентом у зв`язку із наявністю вироку суду.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Хеленн Маркет» (виконавець) укладено договір підряду від 01.01.217 року №010117 відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов`язання власними засобами з власних матеріалів на свій ризик виконати поставку продукції або послуг для замовника - далі продукція або послуга зазначені у видаткових накладних або актах надання послуг, що є невід`ємною частиною даного договору.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем надано копії додатків до договору № 01, №02, №03, №04 від 01.01.2017 року, № 05 від 05.01.2017, № 06 від 16.01.2017, № 07, № 08 від 31.01.2017, № 09 від 07.02.2017 та № 10 від 08.02.2017 відповідно до умов яких виконавцем повинні надаватись послуги з поклейки, упаковки, розміщення рекл.обл. та ін.

Однак, згідно аналізу даних ЄРПН, у розрізі номенклатури придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг), ТОВ «Хеленн Маркет» з моменту реєстрації (07.11.2016) не здійснювало жодної іншої діяльності, ніж участь в транзитному проведенні но ланцюгу постачання товарів (послуг) широкого вжитку, не пов`язаних з ведення господарської діяльності за основним видом діяльності, а саме придбання та продаж з мінімальною націнкою товарів: підставка для ванни, вішак потрійний з пересувними гачками, подвійний гачок для халатів, гайка, труба с вставним наконечником, Крап кульовий, оригінальний тонер- картридж, резистор, юридичні послуги та інші товари та послуги, що свідчить про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями.

Також, ТОВ "Агенство "Ініціал"(замовник) укладено договір підряду (надання робіт або послуг) з ТОВ «Мікленд» (виконавець) №010218 від 01.02.2018 року, згідно умов якого виконавець бере на себе зобов`язання власними засобами з власних матеріалів на свій ризик виконати поставку продукції або послуг для замовника, зазначених у видаткових накладних або актах надання послуг, що є невід`ємною частиною даного Договору.

На підтвердження реальності господарських операцій, позивачем надано до суду: рахунки на оплату, акти здачі-Прийняття робіт, банківські виписки, видаткові накладні, податкові накладні, суми ПДВ по яких віднесені до складу податкового кредиту ТОВ «Агенство «Ініціал» за відповідний період.

Згідно аналізу даних ЄРПН, у розрізі номенклатури придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг), ТОВ «Мікленд» з моменту реєстрації (02.10.2017) не здійснювало жодної іншої діяльності, ніж участь в транзитному проведенні по ланцюгу постачання товарів (послуг) широкого вжитку, не пов`язаних з ведення господарської діяльності за основним видом діяльності, а саме придбання та продаж з мінімальною націнкою товарів: підставка для вапни, вішак потрійний з пересувними гачками, подвійний гачок для халатів, кольцо круглого сечения, гайка, груба с вставным наконечником, кран кульовий, оригінальний тонер- картридж, резистор, юридичні послуги та інші товари та послуги, що свідчить про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, надана позивачем документація не підтверджує факту виконання ТОВ «Мікленд» та ТОВ «Хеленн Маркет» своїх зобов`язань за правочинами укладеними з позивачем.

Операція з безоплатного одержання ТМЦ відповідає визначенню доходу, оскільки призводить до збільшення економічних вигод і відображається у складі доходу поточного періоду та враховується при розрахунку фінансового результату до оподаткування в складі інших операційних доходів (рядок 2120 Звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування).

Оскільки ТОВ «Мікленд» та ТОВ «Хеленн Маркет» знаходиться поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Айрон Ельянс», то суд зазначає наступне.

ТОВ "Агенство "Ініціал" (замовник) укладено договір підряду (надання робіт або послуг) з ТОВ «Айрон Ельянс», (виконавець), на підтвердження виконання умов якого до суду надано зокрема: рахунки на оплату, акти здачі-прийняття робіт, банківські виписки, видаткові накладні, податкові накладні, суми ПДВ но яких віднесені до складу податкового кредиту ТОВ "Агенство "Ініціал"» за відповідний період.

З акту перевірки вбачається, що згідно аналізу даних ЄРПН, в розрізі номенклатури придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг), ТОВ «Айрон Ельянс», з моменту реєстрації (29.02.2016 ) не здійснювало жодної іншої діяльності, ніж участь в транзитному проведенні по ланцюгу постачання товарів (послуг) широкого вжитку, не пов`язаних з ведення господарської діяльності за основним видом діяльності, а саме придбання та продаж з мінімальною націнкою товарів: Bebivita фруктове пюре, Bonus шкарпетки дитячі, Gabriella колготи Celia, мило, шампунь, зубна паста, розробка шаблонів електронного листа, технічне обслуговування електричного устаткування та мереж живлення, юридичні послуги та інші товари та послуги, що свідчить про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями.

Перевіркою не підтверджено факт придбання товарів, робіт (послуг) у ТОВ «Айррон Ельянс». Але, відповідно наданих до перевірки документів, були реалізовані контрагентам-покупцям, що свідчить про їх наявність та безоплатне їх отримання від невстановлено фізичної або юридичної особи.

Операція з безоплатного одержання ТМЦ відповідає визначенню доходу, оскільки призводить до збільшення економічних вигод і відображається у складі доходу поточного періоду та враховується при розрахунку фінансового результату до оподаткування в складі інших операційних доходів (рядок 2120 Звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування).

Таким чином, з наведеного вбачається, що особа, яка на момент підписання договору з позивачем виступала від імені товариства повністю заперечує будь-яке відношення до фінансово - господарської діяльності підприємства та стверджує про те, що жодних документів із контрагентами не підписувала.

За наведених вище обстави слід зазначити, що зазначені підприємства-контрагенти зареєстровані на підставних осіб, які не мали наміру та не здійснювали фактичної господарської діяльності (дій) та будь-яких операцій від імені вказаних контрагентів, свої повноваження як керівники вказані особи не реалізовувала, договори та первинні документи не складали та не підписували.

У даному випадку підприємства знаходились поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагентів іншими, не уповноваженими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені підприємств. При цьому, як вбачається із судових рішень, номінальні директори нікого не уповноважували на вчинення дій від імені товариств в частині проведення господарської діяльності, складання первинних та звітних документів, та відсутні відомості щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені товариств.

Виходячи з наведених вище обставин, підприємства-контрагенти створювались та діяли з метою прикриття незаконної діяльності, є фіктивним підприємством.

Відтак, спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеними підприємствами-контрагентами, за відносинами з якими сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Наведене також вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку та, в сукупності, відповідно, свідчить про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод, що, у свою чергу, свідчить про законність та обґрунтованість висновків відповідача та оскаржуваного рішення.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Як вже було зазначено, жоден з контрагентів не надав будь-яких відомостей щодо своєї діяльності, які б могли свідчити про сталу господарську діяльність у такому сегменті ринку як маркетингові послуги, які б могли свідчити про наявність фахівців у цій сфері, що могло б підтверджувати здатність третіх осіб здійснювати діяльність у такому сегменті ринку.

За позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 5 березня 2012 року у справі №21-421а11, від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказаний висновок неодноразово підтримувався також і Верховним Судом, зокрема у постанові від 02 квітня 2019 року по справі №809/189/16, у якій додатково вказано про те, що позивач взяв на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Свідчення осіб, які підписали первинні документи за результатами спірних у цій справі господарських операцій, про відсутність наміру виконувати обов`язки директорів, здійснювати господарську діяльність, дає підстави для сумніву у належності первинних документів, достовірності здійснених підписів посадових осіб, та, як наслідок, правомірності формування Товариством податкового кредиту за такими господарськими операціями.

Суд наголошує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Така правова позиція також наводиться в постановах Верховного суду України від 14.06.2016 у справі №21-1318а/16, від 22.11.2016 у справі №826/11397/14.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 30.01.2020 року №01692615050101, №01702615050101, №07112615050101 є правомірними, а тому в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Ініціал" має бути відмовлено повністю.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Ініціал" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Ініціал" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя В. Ю. КлючковичСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 30.06.2023)