Рішення

від 21.03.2023 по справі 308/5190/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/5190/22

2/308/1125/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до

Органу самоорганізації населення будинковий комітет "Тиса Уж", код ЄДРПОУ 37231221, адреса: м. Ужгород, вул. Можайського, 5/2, та

Ужгородської міської ради Закарпатської області, код 33868924, адреса: 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3,

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Органу самоорганізації населення будинковий комітет "Тиса Уж" та Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом, а тому має право приєднати до свого володіння даним нерухомим майном період, яким володів померлий. Загальний строк відкритого безперервного володіння даним нерухомим майном становить більше 14 років, що згідно з нормами ст. 344 Цивільного кодексу України, є підставою для набуття права власності на це майно за набувальною давністю.

Cімнадцятого січня 2023 року представник ОСН БК «Тиса Уж» подав відзив на позовну заяву, в якій повідомив, що не заперечує проти задоволення позовної заяви, визнає всі факти, на які посилається позивач у своїй заяві.

Дев`ятого лютого 2023 року від представника відповідача Ужгородської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якій остання просила суд відмовити в позові, з огляду на те, що позивач був та є обізнаним про те, хто був користувачем вищевказаної кімнати, а отже у позивача відсутні підстави набуття права власності на майно, згідно з ст. 344 ЦК України. Померлий ОСОБА_3 , ніколи не звертався до виконавчого комітету Ужгородської міської ради з приводу укладення договору найму або передачу у власність шляхом приватизації житла.

П`ятнадцятого лютого 2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач звертає увагу на те, що у період його володіння даною квартирою, згідно з ч. 2 ст. 344 ЦК України, включається також період володіння ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є позивач,

а отже доводи відповідача є безпідставними.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені ним позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Ужгородської міської ради Закарпатської області заперечила щодо задоволення позовної заяви з підстав, наведених нею у відзиві.

Представник відповідача Органу самоорганізації населення будинковий комітет "Тиса Уж" у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

20 квітня 2008 року помічник генерального директора ПО «Тиса» видав ОСОБА_1 ордер на житлову площу в гуртожитку по АДРЕСА_3 , площею 21,2 кв. метра. Ордер дійсний протягом 30 днів. Ордер є підставою для вселення в надану житлову площу.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 січня 2009 року у справі № 2а-1723/08/0770, визнано незаконним та скасовано наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області за № 3/847 від 26.06.1996 в частині включення вартості гуртожитку по АДРЕСА_4 до складу цілісного майнового комплексу машинобудівного заводу «Тиса».

Восьмого липня 2010 року Ужгородська міська рада прийняла рішення за № 1478, яким надала дозвіл на створення органу самоорганізації населення будинкового комітету «Тиса-Уж».

23 вересня 2010 року наказом Регіонального відділення по Закарпатській області Фонду державного майна України за № 00425 повернуто в державну власність гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , без зміни розміру статутного фонду ВАТ «Машинобудівний завод «Тиса». Гуртожиток ВАТ «Машинобудівний завод «Тиса» передано до комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода.

15 жовтня 2010 року Ужгородська міська рада вирішила делегувати будинковим комітетам «Тиса-Уж» повноваження щодо проведення реєстрації, перереєстрації, зняття з реєстрації громадян за місцем проживання та оформлення відповідних документів мешканцями відповідних гуртожитків, які проживають в них станом на 01.10.2010.

Рішенням Ужгородської міської ради від 22 жовтня 2010 року за № 1619 надано згоду на прийняття у комунальну власність гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 .

Восьмого грудня 2011 року виконавчий комітет Ужгородської міської ради затвердив акт приймання-передачі гуртожитку Дочірньому підприємству «Житлово-побутова фірма «ТИС» по АДРЕСА_4 .

Рішенням Ужгородської міської ради № 398 від 30 грудня 2011 року вирішено передати в оперативне управління будинкового комітету «Тиса-Уж» будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 .

18 квітня 2014 року інспекцією ДАБК у Закарпатській області зареєстровано декларацію про готовність об`єкта «Реконструкції гуртожитку під багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_4 » до експлуатації.

28 січня 2014 року орган самоорганізації населення будинкового комітету «Тиса Уж», в особі Голови Правління Майора І.В., і громадянин ОСОБА_1 уклали договір найму житлового приміщення у гуртожитку, а смае кімнати АДРЕСА_5 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 серпня 2014 року за № 308/8899/14-ц, за ОСОБА_1 визнано право користування кімнатою АДРЕСА_5 .

12 січня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «УЖ-ІНВЕНТАРИЗАТОР» виготовлено паспорт на квартиру АДРЕСА_2 .

Восьмого травня 2015 року ОСОБА_3 склав та підписав заповіт, згідно з яким заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , все своє майно, та все те, на що він за законом матиме право. Даний заповіт нотаріально посвідчений.

Восьмого травня 2015 року ОСОБА_3 склав та підписав заяву про те, що він дає свою згоду на постійну реєстрацію та проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі АДРЕСА_5 . Дана заява нотаріально завірена.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 14.08.2015.

Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім`ї від 28.09.2015 за вих № 271, виданою на ім`я ОСОБА_3 , у приміщенні за адресою: АДРЕСА_6 ) проживає також ОСОБА_1 .

Як вбачається з довідки правління будинкового комітету «Тиса Уж» від 09.10.2019, після реконструкції будівлі гуртожитку в будівлю багатоквартирного будинку кімната АДРЕСА_5 , стала квартирою АДРЕСА_7 .

Оцінивши докази, зібрані та досліджені у ході судового розгляду справи у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Позивач просить суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2 , за набувальною давністю, посилаючись на норми ст. 344 ЦК України.

Відповідно до ч ч. 1, 2 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна

давність), якщо інше не встановлено ЦК України. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Як зазначивВерховний Суду своїйпостанові від28квітня 2020року усправі №552/1354/18, володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Окрім цього, Верховний Суд у даній постанові зазначив про те, що сам по собі факт користування квартирою не є підставою для виникнення права власності за набувальною давністю.

Як встановлено судом у ході розгляду справи, багатоквартирний будинок, в якому знаходиться квартира, право власності на яку просить визнати позивач, належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Ужгорода.

Даний будинок переданий в оперативне управління Органу самоорганізації населення будинковий комітет "Тиса Уж", який є одним з відповідачів у справі.

Зазначені обставини відомі позивачу, про що також свідчить укладенення позивачем з даним органом самоорганізації населення договору найму житлового приміщення, право власності на який він просить визнати.

Таким чином, позивач уклав договір найму житлового приміщення, а отже йому було достовірно відомо хто є його власником. Ужгородська міська рада не відмовлялася від права власності на належне громаді міста Ужгород майно, а тому суд констатує, що у даному випадку відсутня така підстава для набуття права власності на майно за набувальною давністю як добросовісність.

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтею 344 ЦК України підстав для набуття права власності за набувальною давністю, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позову, судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 328, 344 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 77, 80, 82, 200, 206, 259, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенніпозову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за результатами розгляду апеляційної скарги.

Повне рішення складене 27.03.2023.

Суддя Н.І. Зарева