Постанова

від 04.07.2023 по справі 822/1109/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року

м. Київ

справа № 822/1109/16

касаційне провадження № К/9901/37888/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.06.2017 (суддя - Лабань Г.В.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 (головуючий суддя - Драчук Т. О., судді - Полотнянко Ю.П., Загороднюк А.Г.) у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" до Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.12.2015 №001882201, №001892201.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що висновки контролюючого органу про реалізацію позивачем готової продукції за цінами, нижчими за суму витрат на її виробництво, завищення витрат в результаті віднесення їх до складу суми витрат, пов`язаної з ремонтом та поліпшенням основних засобів у розмірі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, не відповідають фактичним обставинам.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 13.06.2017 позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення Інспекції від 24.12.2015 №001882201 в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 260346,25 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 208277,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 52069,25 грн. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення Інспекції від 24.12.2015 №001892201. У задоволені решти позовних вимог відмовив.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом зроблені неправомірні висновки щодо реалізації позивачем готової продукції за цінами, нижчими за суму витрат на її виробництво. Також, суд визнав безпідставним твердження контролюючого органу про завищення позивачем витрат на 1167930,00 грн в результаті віднесення їх до складу суми витрат, пов`язаної з ремонтом та поліпшенням основних засобів, у розмірі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 12.10.2017 змінив постанову суду першої інстанції. Абзац 2 резолютивної частини постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.06.2017 виклав в наступній редакції: "Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кам`янець-Подільської об`єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області №001882201 від 24.12.2015 в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 276932,40 грн: за основним платежем - 221546,00 грн, за штрафними санкціями - 55386,40 грн". В решті постанову суду залишив без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції врахував висновки судово-економічної експертизи, згідно якої документально та нормативно не підтверджуються висновки акту перевірки щодо реалізації готової продукції за цінами, нижчими за суму витрат на її виробництво, у лютому на суму 39719,56 грн та серпні 2013 року на суму 48713,05 грн відповідно. Також, документально та нормативно не підтверджується завищення витрат на технічне обслуговування за період з 2012 по 2014 роки, встановлене актом перевірки. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо задоволення вимоги про скасування податкового повідомлення рішення в частині завищення витрат на 1167930,00 грн в результаті віднесення їх до складу суми витрат, пов`язаної з ремонтом та поліпшенням основних засобів у розмірі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, оскільки доказами, які містяться в матеріалах справи, підтверджується правомірність віднесення витрат на ремонт та поліпшення основних засобів до загальновиробничих витрат. Суд апеляційної інстанції також погодився з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, але дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково зазначив суму грошового зобов`язання - 20476,25 грн, з яких 16381 грн - за основним зобов`язанням, 4095,25 грн - за штрафними санкціями, тоді як правильним є 16381,00 грн - це сума витрат, яка знімається по декларації на прибуток підприємства за 2013 рік і нараховується грошове зобов`язання на вказану суму 19% - тобто ставка податку на прибуток у 2013 році, у зв`язку з чим грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств складає 3112,39 грн, 778,10 грн штрафних санкцій.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, Інспекція подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою висновки акта перевірки щодо реалізації позивачем готової продукції за цінами, нижчими за суму витрат на її виробництво та не враховано, що в результаті віднесення їх до складу суми витрат, пов`язаної з ремонтом та поліпшенням основних засобів у розмірі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06.11.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою 03.07.2023 прийняв касаційну скаргу до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 04.07.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток, податку на додану вартість, та податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 26.10.2015 №776/22- 9-22-01/00213807.

Позивач, не погоджуючись з висновками викладеними в акті, подав заперечення, за результатами розгляду яких, відповідачем було прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

За результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачем складено акт від 18.12.2015 №223/22-09-22//00213807 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:

абзацу "г" підпункту 138.8.5 пункту 138.8, абзацу "в" підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.5 пункту 139.1, статті 139 пункту 146.12 статті 146 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 224659,00 грн, у тому числі за II півріччя 2012 в сумі 41731,00 грн, 2013 рік в сумі 104913,00 грн, 2014 рік в сумі 78015,00 грн;

пунктів 198.1, 198.2, 198.3, підпункту "г" пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 20445,00 грн;

підпункту 168.1.2 пункту 168.1, підпунктів 168.4.1, 168.4.4, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме не перераховано до відповідного бюджету податок на доходи фізичних осіб в розмірі 199303,75 грн з сум доходів отриманих фізичними особами за цивільно-правовими угодами.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.12.2015:

№0001882201, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 280822,50 грн, у тому числі: за основним платежем в сумі 224658,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 56164,50 грн;

№0001892201, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 25556,25 грн, у тому числі: за основним платежем в сумі 20445,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5111,25 грн.

За наслідками адміністративного оскарження прийнятих відповідачем рішень, рішенням ДФС України від 25.05.2016 №11437/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.12.2015 №001892201 в частині зменшення позивачу податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Крафт - Електрик", ПП "Докстен", ТОВ "Фаетон-Сервіс" і у відповідній частині штрафні санкції та в зазначеній частині рішення прийняте за розглядом первинної скарги.

Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про реалізацію позивачем готової продукції за цінами, нижчими за суму витрат на її виробництво, завищення витрат в результаті віднесення їх до складу суми витрат, пов`язаної з ремонтом та поліпшенням основних засобів у розмірі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямованим на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку довірену особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземним роботодавцям), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Склад витрат та порядок їх визнання визначаються статтею 138 ПК України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 ПК України).

Відповідно до пунктів 138.6, 138.8 статті 138 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг формуються за правилами. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам.

За дебетом рахунку 26 "Готова продукція" відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за нормативною вартістю.

Собівартість реалізованої готової продукції визначається за методами оцінки вибуття запасів. Аналітичний облік готової продукції ведеться за видами готової продукції.

Рахунок 90 "Собівартість реалізації" призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За дебетом рахунку 90 "Собівартість реалізації" відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати".

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду - 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати".

За кредитом рахунку 79 "Фінансові результати" відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, також належна сума нарахованого податку на прибуток.

На субрахунку 791 "Результат операційної діяльності" визначається прибуток (збиток) від операційної діяльності підприємства. За кредитом субрахунку відображається в порядку закриття рахунків сума доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності (рахунки 70 "Доходи від реалізації", 71 "Іншій операційний дохід"), за дебетом - сума в порядку закриття рахунків обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (90 "Собівартість реалізації", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші | витрати операційної діяльності").

Пунктом 11 Положення ( стандарту ) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за данимb бухгалтерського обліку платника по аналізу рахунку 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" за лютий 2012 року відображено виробничу собівартість готової продукції по дебету 901 та кредиту 261 у сумі 571838,22 грн та 91 рахунку у сумі 253509,50 грн, виробнича собівартість реалізованої продукції складає 571838,22 грн.

При цьому, по рахунку 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" за серпень 2012 відображено виробничу собівартість готової продукції по дебету 901 та кредиту 261 на суму 419382,61 грн та 91 рахунку у сумі 287819,72 грн, виробнича собівартість реалізованої продукції складає 419382,61 грн.

З урахуванням встановлених судами обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що відповідачем неправомірно зроблено висновок щодо реалізації позивачем готової продукції за цінами, нижчими за суму витрат на її виробництво відповідно у лютому на суму 39719,56 грн та серпні 2013 року на суму 48713,05 грн.

Стосовно доводів скаржника про завищення витрат на 1167930,00 грн в результаті віднесення їх до складу суми витрат, пов`язаної з ремонтом та поліпшенням основних засобів у розмірі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судовими інстанціями, актом перевірки установлено розбіжність між фактичною сумою витрат на ремонт та поліпшення основних засобів та відображеною сумою в додатку AM податкової декларації з податку на прибуток підприємства за:

2012 рік у визначенні розміру технічного обслуговування за ІV квартал 2012 в сумі 186842,36 грн, за наростаючим підсумком у 2012 році в сумі 198721,00 грн, в результаті чого собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг у 2012 році, завищено на суму 198721,00 грн;

за 2013 рік у визначенні розміру технічного обслуговування на суму 552175,00 грн, в результаті чого собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг завищено на суму 552175,00 грн;

за 2014 ріку визначенні розміру технічного обслуговування на суму 433415,00 грн, в результаті чого собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих завищено на суму 433415,00 грн.

Підпунктом 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що витрати на утримання і експлуатацію основних засобів включаються до складу загальновиробничих витрат в повній сумі, незалежно від наявності чи відсутності "ремонтного ліміту" у розмірі 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року.

Відповідно до ГОСТ 18322-78 "Система технічного обслуговування і ремонту техніки. Терміни і визначення": техобслуговування - це операція або комплекс операцій щодо підтримки справності або працездатності об`єкта при його використанні за призначенням, простої, зберіганні і транспортуванні; ремонт - комплекс операцій з відновлення справності або працездатності виробів або їх складових частин.

Належність здійснених підприємством витрат саме до витрат на техобслуговування основних засобів підтверджено даними "Звітів про обсяг виконаних робіт з технічного обслуговування основних засобів", які складались компетентним технічним персоналом за результатами кожного місяця, містили повний перелік здійснених заходів з технічного обслуговування основних засобів з посиланням на відповідні замовлення, і саме на підставі цих "Звітів про обсяг виконаних робіт з технічного обслуговування основних засобів" підприємство формувало показники декларацій з податку на прибуток в частині відображення відповідних витрат.

Проведення поточного ремонту передбачає виконання дрібних робіт щодо виправлення або часткової заміни деталей об`єктів основних засобів для підтримання їх у робочому стані. Такий ремонт не збільшує вигоди, які плануються від використання ремонтного об`єкта.

Ураховуючи зазначене, суди дійшли правильного висновку, що витрати на поточний ремонт не включаються до вартості основних засобів, а відносяться до витрат періоду по дебету бухгалтерських рахунків 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності".

Бухгалтерський облік витрат, пов`язаних з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, врегульований пунктами 14, 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та розділом 6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до пункту 31 Методичних рекомендацій, вартість робіт, що приводять до збільшення майбутніх первісно очікуваних економічних вигод, включаються до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є збільшення строку корисного використання об`єкта, підвищення кількості або якості продукції, яка виробляється цим об`єктом.

Прикладами такого поліпшення є: модифікація; модернізація об`єкта основних засобів; заміна окремих частин; запровадження ефективного технологічного процесу; добудова, надбудова будівлі.

Згідно з пунктом 32 Методичних рекомендацій витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Відповідно до пункту 29 Методичних рекомендацій, рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.

Порядок відображення в податковому обліку витрат на поліпшення основних засобів визначено, зокрема, пунктами 146.11, 146.12 статті 146 ПК України.

Так, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних із ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об`єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Сума витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, у тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт та поліпшення були здійснені.

Відповідно до пункту 2 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Пунктом 5 зазначеної статті визначено, що підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов`язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Товариством 28.02.2011 був прийнятий наказ №85 «Про затвердження Положення про технічне обслуговування устаткування, будівель і споруд» (далі - Положення).

Вказане Положення визначає основні засади технічного обслуговування устаткування, споруд та будівель, порядок проведення технічного обслуговування і перелік робіт, які виконуються при технічному обслуговуванні та заміні змінного обладнання у Товаристві.

Пунктом 2.2 вказаного Положення визначено, що технічне обслуговування - це комплекс операцій або операція з підтримки працездатності або справності об`єкта устаткування при використанні за призначенням, чеканні, зберіганні і транспортуванні. Підтримання будівель у справному стані.

Пункт 3 "Технічне обслуговування устаткування, будівель та споруд" даного Положення передбачає, що метою технічного обслуговування устаткування є попередження передчасного його зносу шляхом забезпечення режимів роботи відповідно до паспортних або проектних даних, належного догляду, змащення і регулювання, своєчасне виявлення і л усунення несправностей, розробки і впровадження заходів щодо його вдосконалення.

Технічне обслуговування не є поточним або капітальним ремонтом реконструкцією, модернізацією, технічним переозброєнням чи іншим видом І поліпшення основних фондів.

Перелік робіт, які відносяться до технічного обслуговування устаткування, наведено в додатку №1 до Положення Товариства.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до складу загальновиробничих витрат включаються: витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, , страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).

Пунктом 4 "Витрати на технічне обслуговування устаткування" Положення включають: витрати на проведення робіт по технічному обслуговуванню устаткування, визначених відповідно до пункту 3.5 цього Положення; вартість мастильних, обтиральних матеріалів, емульсії для охолодження, спожитих палива, електроенергії, води, пари, стиснутого повітря й інших видів носіїв енергії для надання руху верстатам, кранам, насосам, підіймачам, пресам та іншому устаткуванню, яке використовується для проведення технічного обслуговування; витрати на оплату праці робітників, які виконують технічне обслуговування, відрахування на соціальні заходи; амортизаційні відрахування, нараховані на об`єкти основних фондів, які використовуються для проведення технічного обслуговування; витрати на утримання цеху контрольно-вимірювальних приладів і автоматики та інших підрозділів, які забезпечують знімання показань вимірювальних приладів і первинне опрацювання цих показань; вартість послуг інших цехів і допоміжних виробництв.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та наведених правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів, що витрати на технічне обслуговування устаткування, утримання та обслуговування будівель, споруд Товариства включаються до складу загальновиробничих витрат, не є витратами на ремонт та поліпшення основних засобів.

У бухгалтерському обліку Товариства роботи по технічному обслуговуванню устаткування та технічному огляду основних засобів відображено по дебету рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" та кредиту 233 "Допоміжне виробництво", що не суперечить вимогам Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій , затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення № 88), первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, первинні документи (накладні, акти приймання-передачі тощо), які відповідають вимогам, які встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням №88, та складені в момент проведення кожної господарської операції або безпосередньо після її завершення, є підставою для включення даних за такими господарськими операціями до податкового обліку платника податку.

Підсумовуючи наведене, суди дійшли правильного висновку, що роботи по технічному обслуговуванню устаткування, утримання та обслуговування будівель та споруд Товариства правомірно віднесені позивачем до складу витрат.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у визначеній судами частині.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку доходу, витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кам`янець-Подільській об`єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.06.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова