Вирок

від 29.06.2023 по справі 443/711/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 443/711/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1187/21 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2023 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 12018140130000036 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 09.11.2021 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Млиниська, Жидачівського району, Львівської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, який є фізичною особою-підприємцем, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченогоу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

встановила:

Прокурор подав апеляційну скаргу на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 09.11.2021 року, яким ОСОБА_7 виправдано, за ч. 1 ст. 367 КК України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

В апеляційний скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.367 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 450 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю у сфері будівництва доріг і автострад на замовлення органів державної та місцевого самоврядування на строк до 2 років. Крім того просить дослідити в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ряд документів, які є в матеріалах справи та зазначені в апеляційній скарзі.

Апелянт вважає, що вирок суду першої інстанції є незаконним у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.

Апелянт покликається, що суд першої інстанції мотивуючи рішення про невинуватість при постановленні виправдувального вироку зазначив, що обвинувачення вказане у обвинувальному акті по ст. 367 КК України повинно бути більш конкретизованим, а саме повинно бути зазначено, які саме обов`язки покладались на певну службову особу, та які із цих обов`язків не виконані чи виконані неналежним чином, а також конкретні нормативні акти порушені обвинуваченим.

Відтак, враховуючи вказане поза увагою суду запишись ті обставини, що у обвинувальному акті чітко зазначено, що між Жидачівським міським виробничим управлінням комунального господарства (замовник) та ФОП « ОСОБА_7 » (підрядник) укладено договір підряду № 22/05/17 від 23.05.2017, відповідно до якого підрядник зобов`язується у 2017 році виконати роботи по капітальному ремонту дороги по вул. Дерев`янка від перехрестя з вул. І.Мазепи до перехрестя з вул. М.Грушевського в м. Жидачів (коригування), з поміж іншого, пунктом 4.1. обумовлено, що за невиконання, або неналежне виконання умов цього Договору винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України. ОСОБА_7 як відповідальний за виконання робіт по вищевказаному об`єкту маючи реальну можливість виконати роботи по вищезгаданому об`єкту відповідно до договору підряду № 22/05/17, неналежно виконав свої службові обов`язки, покладені на нього пунктами 1., 2.1., 3.2., 3.4., 4.1. цього договору, через несумлінне ставлення до них, зокрема, діючи всупереч вимогам п. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 зі змінами», додатку Т до Національного стандарту «Правила визначення вартості будівництва» ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затвердженого наказом Мінрегіону України від 05.07.13 р. № 293 яким встановлено примірну форму акту приймання виконаних будівельних робіт № КБ-2в (далі - ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013), підпункту 6.4.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, ДБН В.2.3-4:2015, не перевірив фактичне використання матеріалів, об`ємів та вартість виконаних робіт по об`єкту. Після чого, склав та завірив печаткою «Фізична особа - підприємець ОСОБА_7 » акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в №1 за червень 2017 від 13.06.2017, № 2 за липень 2017 від 18.07.2017, № 3 за серпень 2017 від 04.08.2017 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень, липень та серпень 2017 року форми КБ-3 із недостовірними даними в частині виконаних робіт та використаних матеріалів по вищевказаному об`єкту, що як наслідок спричинило шкоду на загальну суму 127 891 грн.

Зважаючи на вказане, в обвинувальному акті обвинувачення конкретизовано належним чином із зазначенням як покладених на ОСОБА_7 обов`язків, які ним порушено, так і нормативно-правових актів в порушення яких, останній підписував офіційні документи, що стали підставою перерахування такому грошових коштів, за невиконані ним роботи.

Апелянт зазначає, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» №5 від 26.04.2002 особа визнається службовою у випадку наявності у неї організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків. Згідно абз. 3 та 4 п. 1 цієї постанови з поміж інших, такими вважаються обов`язки зі здійснення керівництва трудовим колективом, ділянкою роботи, тощо, такі функції виконують, зокрема, керівники колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Проаналізувавши чинні нормативно-правові акти та кримінальне законодавство, вбачається, що громадянин - суб`єкт підприємницької діяльності, може бути визнаний службовою особою (посадовою особою) лише тоді, коли у нього реально виникає можливість виконання вказаних вище обов`язків. А це можливо у випадку, коли такий громадянин на умовах трудового договору наймає працівників для сприяння йому у здійсненні підприємницької діяльності. За таких обставин він набуває організаційно- розпорядчих повноважень стосовно найманих працівників (право ставити перед ними певні завдання, визначати розмір заробітної плати, розпорядок робочого дня, застосовувати дисциплінарні стягнення тощо).

Апелянт вказує на те, що стороною обвинувачення наголошувалось суду на тому, що ОСОБА_7 залучав до виконання робіт по об`єкту найманих працівників, більше того судом оглянуто накази про прийняття на роботу ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , в ході допиту ОСОБА_7 такий також підтвердив той факт, що немає відповідної будівельної освіти, відтак до виконання робіт залучав згаданих осіб. Під час виконання вказаних робіт, останній і здійснював керівництво вищезгаданим колективом працівників, ділянкою роботи по здійсненню капітального ремонту ділянки дороги, ставив перед ними завдання, визначав розпорядок робочого дня та розмір заробітної плати.

Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_7 був наділений ознаками службової особи та враховуючи вказане і був службовою особою в розумінні постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» №5 від 26.04.2002.

Однак, судом не враховано вищевказані факти та зазначено що у відповідності до положень ст. 18 КК України - службова особа виключно повинна обіймати посади на підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форми власності.

Апелянт покликається на те що невірним є твердження суду щодо застосування підприємцями праці найманих працівників за своєю суттю є цивільно-правовою угодою, а не виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, оскільки у нашому випадку не було укладено цивільно-правових угод, працівники згідно наказів №1-2017 від 03.04.2017, №2-2017 від 18.04.2017, №5-2017 від 05.05.2017 були прийняті на роботу та згідно трудових договорів, які були укладені між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , в яких останній якраз і визначав їм заробітну плату,розпорядок робочого часу, тривалість щорічної оплачуваної відпустки тощо, що також залишено судом поза увагою

Так, суд першої інстанції вірно зазначив, що громадянин - суб`єкт підприємницької діяльності, може бути визнаний службовою особою (посадовою особою) лише тоді, коли у нього реально виникає можливість виконання вказаних вище обов`язків.

Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції у вироку зазначено, що стороною обвинувачення не надано доказів виконання ОСОБА_7 організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, а саме формулювання обвинувачення по суті зводиться лише до того, що в обвинуваченого як фізичної-особи підприємця були наймані працівники, відтак вказане саме по собі не утворює складу злочину, водночас зазначене не відповідає дійсності, оскільки в обвинувальному акті чітко стверджено, що відповідно до наказів та трудових договорів N 2,3,4 від 05.05.2017 працевлаштовано кількох осіб, більше того на підтвердження даних фактів стороною обвинувачення надано суду накази про прийняття працівників на роботу, що підтверджує той факт що працівники перебували із ОСОБА_7 в трудових відносинах, долучено акти приймання виконаних робіт за червень, липень, серпень 2017 року в яких зазначено суми заробітної плати нарахованої згаданим працівникам, більше того, в ході допиту ОСОБА_7 ствердив, що дійсно наймав працівників для сприяння йому у виконанні робіт по об`єкту, організовував їх робочий час, виплачував заробітну плату, що у свою чергу згідно положень ст. 23 КПК України досліджувалось судом безпосередньо в судовому засіданні.

Також, суд першої інстанції мотивував вирок тим, що вивчаючи положення ст. 367 КК України слід вважати, що відповідальність за цією нормою настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, або якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.

Апелянт зазначає, що представлені суду докази повністю стверджують факт вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, як і те, що останній при виконанні будівельних робіт по об`єкту «Капітальний ремонт дороги по вул. Дерев`янка від перехрестя з вул. І. Мазепи до перехрестя з вул. М.Грушевського в м. Жидачів (коригування)», використовував найманих працівників, які були офіційно працевлаштовані на підставі трудових договорів та наказів про прийняття на роботу, відтак останній був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями та в розумінні роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п. 5 постанови «Про судову практику у справах про хабарництво» №5 від 26.04.2002 визнається службовою особою.

Апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені без системного аналізу показань всіх свідків та письмових доказів, а тому має місце невідповідність висновків суду, викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, що, на переконання сторони обвинувачення стало підставою для подання апеляційної скарги.

У суді першої інстанції встановлено, що згідно пред`явленого органом досудового розслідування обвинувачення, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що 23.05.2017 Жидачівським міським виробничим управлінням комунального господарства (замовник), в особі начальника ОСОБА_13 , що діє на підставі Статуту, та ФОП « ОСОБА_7 » (підрядник), в особі ОСОБА_7 , який діє на підставі свідоцтва, укладено договір підряду №22/05/17 від 23.05.2017, відповідно до якого підрядник зобов`язується у 2017 році виконати роботи по капітальному ремонту дороги по вул. Дерев`янка від перехрестя з вул. І. Мазепи до перехрестя з вул. М. Грушевського у м. Жидачів (коригування), а замовник прийняти цю роботу та оплатити її.

Зокрема, відповідно до положень вищевказаного Договору:

- пунктом 1 Договору підряду визначено, що підрядник зобов`язується у 2017 році виконати роботи по капітальному ремонту дороги по вул. Дерев`янка від перехрестя з вул. I. Мазепи до перехрестя з вул. М. Грушевського у м. Жидачів (коригування), а замовник прийняти цю роботу та оплатити її;

- підрядник зобов`язаний: своїми кадрами і матеріально-технічними засобами виконати всі передбачені в п. 1 цього Договору роботи відповідно до Договірної ціни (твердої) погодженої замовником; інформувати замовника про перебіг виконання робіт; забезпечити замовнику право безперешкодного доступу до робіт для перевірки перебігу та якості робіт, що виконуються;

- пунктом 2.2. Замовник зобов`язаний: створити умови та сприяти підряднику у виконанні ним робіт; здійснювати контроль за перебігом та якістю робіт, що виконуються; прийняти від підрядника за актом виконані роботи;

- пунктом 2.3. Замовник зобов`язаний провести оплату за виконані роботи;

- пунктом 3.1. Вартість робіт становить 1 252 045 грн. без ПДВ. із змінами від 07.12.2017;

- пунктом 3.2. Розрахунки за виконані роботи здійснюються перерахуванням коштів на поточний рахунок підрядника, вказаного у розділі 6 даного Договору;

- пунктом 3.3. До початку робіт Замовник перераховує на поточний рахунок підрядника, аванс на виконання робіт у розмірі 30% вартості Договору згідно постанови КМУ №117 від 23.04.2014;

- пунктом 3.4. Підставою для проведення розрахунків є Акт здачі-приймання виконаних робіт;

- пунктом 3.5. Замовник оплачує підряднику вартість виконаних робіт протягом 5 банківських днів з дати підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт;

- пунктом 4.1. За невиконання, або неналежне виконання умов цього Договору винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України;

- пунктом 5.2. Здача приймання виконаних робіт здійснюється підрядником та замовником за актом протягом 3 днів з моменту повідомлення підрядником замовника про виконання робіт передбачених в п. 1 цього Договору в повному обсязі.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_7 являється фізичною особою-підприємцем з основним видом діяльності: Код КВЕД 42.11 Будівництво доріг і автострад.

Відповідно до наказу №5-2017 та трудових договорів №№ 2, 3, 4 від 05.05.2017, у ФОП ОСОБА_7 працевлаштовані 3 фізичні особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 .

Відтак, орган досудового розслідування вважає, що у зв`язку із здійсненням підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_7 був службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_7 інкримінується, що він, будучи службовою особою наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями як відповідальний за виконання робіт по об`єкту «Капітальний ремонт дороги по вул. Дерев`янка від перехрестя з вул. I. Мазепи до перехрестя з вул. М. Грушевського в м. Жидачеві (коригування)» на замовлення Жидачівського міського виробничого управління комунального господарства, здійснюючи повноваження як фізична особа підприємець, що має реальну можливість виконати роботи по вищезгаданому об`єкту відповідно до договору підряду №22/05/17, неналежно виконав свої службові обов`язки, покладені на нього пунктами 1, 2.1., 3.2., 3.4., 4.1. цього договору, через несумлінне ставлення до них, зокрема, діючи всупереч вимогам п. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 зі змінами), додатку Т до Національного стандарту «Правила визначення вартості будівництва» ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затвердженого наказом Мінрегіону України від 05.07.13 №293, яким встановлено примірну форму акту приймання виконаних будівельних робіт №КБ-2в (далі - ДСТУ Б Д.1.1- 1:2013), підпункту 6.4.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, ДБН В.2.3-4:2015, не перевірив фактичне використання матеріалів, об`ємів та вартість виконаних робіт по об`єкту: «Капітальний ремонт дороги по вул. Дерев`янка від перехрестя з вул. I. Мазепи до перехрестя з вул. М. Грушевського в м. Жидачів (коригування)», в період із 13.06.2017 по 04.08.2017 на території Жидачівського району Львівської області, більш точний час, спосіб та місце досудовим розслідуванням не встановлено, склав та завірив печаткою «Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 » акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в №1 за червень 2017 від 13.06.2017, №2 за липень 2017 від 18.07.2017, №3 за серпень 2017 від 04.08.2017 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень, липень та серпень 2017 року форми КБ-3 із недостовірними даними в частині виконаних робіт та використаних матеріалів по вищевказаному об`єкту, а саме: розбирання асфальтобетонного покриття вручну - 4,3 куб.м, вартістю 235 грн., навантаження сміття вручну на автомобілі- самоскиди - 6,8 т, вартістю 198 грн., навантаження сміття екскаватором 0,4 куб.м - 25,3 т, вартістю 196 грн., улаштування підстиляючого та вирівнюючого шару щебеню - 15 куб.м, вартістю 13 821 грн., улаштування покриття з дрібно розмірних фігурних елементів мощення - 198,4 кв.м, вартістю 41 443 грн., не покладено цементно-піщаної суміші - 6,6 куб.м, вартістю 6 834 грн., не перевезено ґрунту на віддаль до 5-ти км - 71,7 т, вартістю 1 453 грн., завищено в середньому товщину шару покриття асфальтобетону на 0,37 см, вартістю 63 711 грн., на загальну суму 127 891 грн.

На підставі вищезгаданих документів, Жидачівським міським виробничим управлінням комунального господарства, юридична адреса: 81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Кобзарева, 19, у період часу з 23.05.2017 по 04.08.2017, здійснено перерахування грошових коштів з належного йому розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в ГУ ДКСУ у Львівської області, на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в Західному ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», належний ФОП « ОСОБА_7 », який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , чотирма платежами: 375 613,50 грн., 395 648 грн., 422 193,50 грн., 58 560 грн. відповідно, на загальну суму 1 252 015 грн., з яких 127 891 грн. були перераховані в якості оплати за фактично невиконані роботи.

На думку сторони обвинувачення, внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_7 спричинено шкоду інтересам територіальної громади м. Жидачів на загальну суму 127 891 грн., що згідно п. 4 примітки до ст. 364 КК України, є істотною шкодою охоронюваним законом державним інтересам, оскільки у сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 1 ст. 367 КК України як неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до яких завдано істотної шкоди громадським інтересам.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він, будучи службовою особою наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, як відповідальний за виконання робіт по об`єкту «Капітальний ремонт дороги по вул. Дерев`янка від перехрестя з вул. I. Мазепи до перехрестя з вул. М. Грушевського в м. Жидачеві (коригування)» на замовлення Жидачівського міського виробничого управління комунального господарства, здійснюючи повноваження як фізична особа-підприємець, що має реальну можливість виконати роботи по вищезгаданому об`єкту відповідно до договору підряду №22/05/17, неналежно виконав свої службові обов`язки, покладені на нього пунктами 1, 2.1., 3.2., 3.4., 4.1. цього договору, через несумлінне ставлення до них, а саме, не перевірив фактичне використання матеріалів, об`ємів та вартість виконаних робіт по вищевказаному об`єкту, в період із 13.06.2017 по 04.08.2017 на території Жидачівського району Львівської області, більш точний час, спосіб та місце досудовим розслідуванням не встановлено, склав та завірив печаткою «Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 » акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в №1 за червень 2017 від 13.06.2017, №2 за липень 2017 від 18.07.2017, №3 за серпень 2017 від 04.08.2017 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень, липень та серпень 2017 року форми КБ-3 із недостовірними даними в частині виконаних робіт та використаних матеріалів по вищевказаному об`єкту, на підставі яких Жидачівське міське виробниче управління комунального господарства перерахувало грошові кошти на загальну суму 127 891 грн., за фактично невиконані роботи, що спричинило істотну шкоду охоронюваним законом громадським інтересам, оскільки у сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_6 про задоволення апеляційної скарги в повному обсязі, думку захисника - адвоката ОСОБА_8 , підтриману обвинуваченим ОСОБА_7 , про відмову у задоволені апеляційної скарги прокурора та залишенні без змін вирок суду першої інстанції, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Пунктом 1 ч.3 ст.374 КПК України передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення і захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.

На думку апеляційного суду, районний суд не дотримався зазначених вимог закону під час розгляду справи щодо ОСОБА_7 .

Згідно з п.2, 4 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.2 ст. 411 КПК України вирок підлягає скасуванню чи зміні із зазначених в ч.1 ст.411 КПК підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п.п. 3, 4 ч.1 ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, а також якщо висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право щонайменше бути негайно та детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту.

У суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції при розгляді справи та ухвалені вироку по даному кримінальному провадженні було неналежно досліджено матеріали кримінального провадження, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, які є суттєвими для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Кримінальна відповідальність за ч.1 ст. 367 КК України настає за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст.367 КК України є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння істотної шкоди або тяжких наслідків охоронюваних законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.

Доводи сторони обвинувачення викладені в апеляційній скарзі про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на наступне.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожен з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Як зазначено вище об`єктивною ознакою об`єктивної сторони злочинів із матеріальним складом є причинний зв`язок між порушенням особою своїх службових обов`язків чи повноважень з наданням публічних послуг, та наслідками, що настали через ці діяння. Для наявності цього зв`язку необхідно встановити, зокрема, чи передували ці порушення заподіянню істотної шкоди чи тяжких наслідків.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.1 ст. 367 КК України як неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до яких завдано істотної шкоди громадським інтересам.

У суді першої інстанції ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, за ч.1 ст. 367 КК України, не визнав при цьому зазначив, що суть обвинувачення йому зрозуміле. Повідомив, що являється фізичною особою-підприємцем, має трьох працівників, із якими уклав цивільно-правові договори, відповідно до яких вони виконують роботи. Тендер на проведення ремонтних робіт по об`єкту «Капітальний ремонт дороги по вул. Дерев`янка від перехрестя з вул. I. Мазепи до перехрестя з вул. М. Грушевського в м. Жидачеві (коригування)» на замовлення Жидачівського міського виробничого управління комунального господарства він виграв на електронному майданчику публічних закупівель «ProZorro», після чого організував роботу по здійсненню капітального ремонту дороги. Вказані роботи були виконані відповідно до технічної документації. Інженер з технічного нагляду, який здійснював перевірку виконаних робіт, не мав жодних зауважень до таких, акти приймання-передачі були підписані, а кошти перераховані. Крім цього, зазначив, що під час здійснення огляду відремонтованої дороги 04.10.2018, він не писав зауважень до вимірів, а поняті були присутні 5 хвилин, у самому кінці проведення огляду, коли висвердлювали керни.

Обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції було досліджено та оголошено документи, які є в матеріалах кримінального провадження і на досліджені яких наполягав прокурор в апеляційній скарзі та в суді :

- договір підряду №22/05/17 від 23.05.2017 про капітальний ремонт дороги по вул. Дерев`янка від перехрестя з вул. І.Мазепи до перехрестя з вул. М. Грушевського у м. Жидачів (коригування), згідно якого Жидачівське МВУКГ (замовник), в особі начальника ОСОБА_13 , що діє на підставі Статуту, та ФОП « ОСОБА_7 » (підрядник), в особі ОСОБА_7 , який діє на підставі свідоцтва, уклали договір про те, що підрядник зобов`язується у 2017 році виконати роботи по капітальному ремонту дороги по вул. Дерев`янка від перехрестя з вул. І. Мазепи до перехрестя з вул. М. Грушевського у м. Жидачів (коригування), а замовник прийняти цю роботу та оплатити її (а.с.187-188 т.1);

- додаткову угоду №1 від 07.12.2017 до договору підряду №22/05/2017 від 23.05.2017, яка є невід`ємною частиною Договору підряду №22/05/2017 від 23.05.2017, згідно якої у зв`язку із завершенням робіт у повному обсязі було зменшено вартість виконуваних робіт на 30,00 грн. Крім цього, у додатковій угоді вказується, що сторони дійшли згоди та не мають претензій один до одного щодо вартості та обсягів виконуваних робіт (а.с.189 т.1);

- акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 від 13.06.2017 (а.с.1-4 т.2);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт і витрати за червень 2017 від 13.06.2017(а.с.5 т.2);

- акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 р. від 18.07.2017(а.с.6-16 т.2);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2017 р. від 18.07.2017(а.с.13 т.2);

- акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за серпень від 04.08.2017(а.с.14-16 т.2);

- довідка про вартість виконаних робіт та витрати за серпень від 04.08.2017(а.с.17 т.2);

- наказ №1-2017 від 03.04.2017 про прийняття на роботу ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (а.с.18 т.2);

- наказ №2-2017 від 18.04.2017 про прийняття на роботу ОСОБА_11 (а.с.19 т.2);

- наказ №5-2017 від 05.05.2017 про прийняття на роботу ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 (а.с.20 т.2);

- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (а.с.25 т.2);

- висновок експерта №3261 судової будівельно-технічної експертизи за матеріалами кримінального провадження, складений 18.12.2018. Згідно п.1-5 висновку-відповіді на поставлені запитання, проектно-кошторисна документація на будівельні роботи, які проводив ФОП « ОСОБА_7 », яку виготовила проектна організація - ТзОВ «ЗахідПроектГруп» по об`єкту «Капітальний ремонт дороги по вулиці Дерев`янка від перехрестя вул. І. Мазепи до перехрестя вул. М. Грушевського в м. Жидачів Львівської області (коригування)», відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо), чинних на території України в галузі будівництва. Фактично проведені будівельні роботи, які проводив ФОП « ОСОБА_7 » по об`єкту «Капітальний ремонт дороги по вулиці Дерев`янка від перехрестя вул. І. Мазепи до перехрестя вул. М. Грушевського в м. Жидачів Львівської області (коригування)», в основному відповідають проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва. Фактичні обсяги та вартість фактично виконаних будівельних робіт, які проводив ФОП « ОСОБА_7 » по об`єкту «Капітальний ремонт дороги по вулиці Дерев`янка від перехрестя вул. І. Мазепи до перехрестя вул. М. Грушевського в м. Жидачів Львівської області (коригування)» не відповідають у повному об`ємі обсягам та вартості, визначеним проектно-кошторисною та первинною звітною документацією (відомостям, що вказані в актах приймання виконаних робіт) з будівництва (таблиця 1 дослідницької частини висновку). У первинній звітній документації (форми КБ-2а, КБ-3 тощо) щодо будівельних робіт, які проводив ФОП « ОСОБА_7 » по об`єкту «Капітальний ремонт дороги по вулиці Дерев`янка від перехрестя вул. І. Мазепи до перехрестя вул. М. Грушевського в м. Жидачів Львівської області (коригування)» невідповідностей вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва щодо порядку складання і розрахунків не виявлено. Внаслідок виявлених порушень, а саме включення в акти форми №КБ-2в фактично невиконаних робіт, та зауважень протоколів випробувань №1-3 заподіяно матеріальну шкоду по об`єкту «Капітальний ремонт дороги по вулиці Дерев`янка від перехрестя вул. І. Мазепи до перехрестя вул. М. Грушевського в м. Жидачів Львівської області» (а.с.106-111 т.2).

З досліджених вище документі, зокрема наказу №5-2017 від 05.05.2017 про прийняття на роботу ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 колегія суддів вбачає, що підставою для цього є трудові договори укладені від 05.05.2017, як це зазначено в наказі (а.с.20 т.2).

Відповідно у фізичної особи підприємця ОСОБА_7 були у підпорядкуванні працівники із визначеним розміром оплати найнятих для виконання конкретної роботи, зокрема вони рахуються по наказу різноробочими.

В обвинувальному акті обвинувачення конкретизовано належним чином із зазначенням як покладених на ОСОБА_7 обов`язків, які ним порушено так і нормативно-правових актів в порушення яких, останній підписував офіційні документи, що стали підставою перерахування такому грошових коштів, за невиконані ним роботи.

На переконання колегії суддів суд першої інстанції у вироку помилково зазначим, що відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п. 5 постанови «Про судову практику у справах про хабарництво» №5 від 26.04.2002, підприємець-фізична особа, який зареєстрований відповідно до закону і здійснює господарську діяльність, не може визнаватися таким, що виконує постійно, тимчасово або за спеціальним повноваженням обов`язки (організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські) службової особи.

Так, варто наголосити на тому, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» №5 від 26.04.2002 особа визнається службовою у випадку наявності у неї організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків. Згідно абз. 3 та 4 п. 1 цієї постанови з поміж інших, такими вважаються обов`язки зі здійснення керівництва трудовим колективом, ділянкою роботи, тощо, такі функції виконують, зокрема, керівники колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Проаналізувавши чинні нормативно-правові акти та кримінальне законодавство, вбачається, що громадянин - суб`єкт підприємницької діяльності, може бути визнаний службовою особою (посадовою особою) лише тоді, коли у нього реально виникає можливість виконання вказаних вище обов`язків. А це можливо у випадку, коли такий громадянин на умовах трудового договору наймає працівників для сприяння йому у здійсненні підприємницької діяльності. За таких обставин він набуває організаційно- розпорядчих повноважень стосовно найманих працівників (право ставити перед ними певні завдання, визначати розмір заробітної плати, розпорядок робочого дня, застосовувати дисциплінарні стягнення тощо).

Зазначене також викладене в листі Міністерства юстиції України від 03.11.2006 № 22-48-548 «Щодо роз`яснення понять «службова особа» та «посадова особа».

У ході судового слідства стороною обвинувачення наголошувалось суду на тому, що ОСОБА_7 залучав до виконання робіт по об`єкту найманих працівників, більше того судом було оглянуто накази про прийняття на роботу ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , в ході допиту в суді першої інстанції ОСОБА_7 підтвердив той факт, що немає відповідної будівельної освіти, відтак до виконання робіт залучав згаданих осіб. У ході виконання вказаних робіт, останній здійснював керівництво вищезгаданим колективом працівників, ділянкою роботи по виконанню капітального ремонту ділянки дороги, ставив перед ними завдання, визначав розпорядок робочого дня та розмір заробітної плати.

Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_7 був наділений ознаками службової особи та враховуючи вказане і був службовою особою в розумінні постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» №5 від 26.04.2002.

Однак, судом першої інстанції не було враховано зазначені факти та вказано, у відповідності до положень ст. 18 КК України - службова особа виключно повинна обіймати посади на підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форми власності.

Окрім цього, невірним є твердження суду про те, що застосування підприємцями праці найманих працівників за своєю суттю є цивільно-правовою угодою, а не виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, оскільки у даному випадку не було укладено цивільно-правових угод, працівники згідно наказів №1-2017 від 03.04.2017, №2-2017 від 18.04.2017, №5-2017 від 05.05.2017 були прийняті на роботу та згідно трудових договорів які були укладені між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в яких останній якраз і визначав їм заробітну плату, розпорядок робочого часу, тривалість щорічної оплачуваної відпустки тощо, що також залишено судом першої інстанції поза увагою.

Так, суд вірно зазначає, що громадянин - суб`єкт підприємницької діяльності, може бути визнаний службовою особою (посадовою особою) лише тоді, коли у нього реально виникає можливість виконання вказаних вище обов`язків. Наприклад, у випадку, коли такий громадянин на умовах трудового договору наймає працівників для сприяння йому у здійсненні підприємницької діяльності, водночас суд вказану норму трактує необ`єктивно, вказуючи що за таких обставин у ФОП таки виникають організаційно-розпорядчі повноваження, однак вони стосуються лише найманих працівників, що в свою чергу суперечить висновкам суду наведених у вироку раніше про застосування підприємцями праці найманих працівників за своєю суттю є цивільно-правовою угодою, а не виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків.

Поряд з цим, суд першої інстанції у вироку зазначає, що стороною обвинувачення не надано доказів виконання ОСОБА_7 організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, а саме формулювання обвинувачення по суті зводиться лише до того, що в обвинуваченого як фізичної-особи підприємця були наймані працівники, відтак вказане саме по собі не утворює складу злочину, однак таке не відповідає дійсності, оскільки у обвинувальному акті чітко стверджено, що відповідно до наказу №5 та трудових договорів від 05.05.2017 працевлаштовано кількох осіб, більше того на підтвердження даних фактів стороною обвинувачення надано суду накази про прийняття працівників на роботу, що підтверджує той факт що працівники перебували із ОСОБА_7 в трудових відносинах, долучено акти приймання виконаних робіт за червень, липень, серпень 2017 року в яких зазначено суми заробітної плати нарахованої згаданим працівникам, більше того, в ході допиту ОСОБА_7 ствердив, що дійсно наймав працівників для сприяння йому у виконанні робіт по об`єкту, організовував їх робочий час, виплачував заробітну плату, що у свою чергу згідно положень ст. 23 КПК України досліджувалось судом безпосередньо в судовому засіданні.

Також, суд першої інстанції мотивував вирок тим, що вивчаючи положення ст. 367 КК України слід вважати, що відповідальність за цією нормою настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, або якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.

На підтвердження вказаного, суд посилається на постанови ВС у справі №752/18401/15-к від 17.04.2019 та №372/899/18 від 01.10.2020.

Так, основним мотивом вказаних постанов, є невірне формулювання ставлення обвинуваченого до вчиненого діяння, а саме невірно зазначена форма вини та відсутність причино-наслідкового зв`язку між діями обвинуваченого та спричиненою шкодою в першій постанові та аналогічні недоліки в частині відсутності причино-наслідкового зв`язку між діями обвинуваченого та спричиненою шкодою в другій постанові.

Водночас, незрозумілим є проведення аналогії між вказаними випадками та обставинами які мали місце під час розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_7 , оскільки обвинувачення сформульовано у відповідності до вимог законодавства, а саме злочин вчинений по формі вини з необережності, обов`язки що виконані ОСОБА_7 неналежно виходять з умов договору та вищезазначених нормативно-правових актів, які також наведені у обвинувальному акті та причино-наслідковий зв`язок між неналежним виконанням своїх обов`язків та спричиненою шкодою також стверджено у ході досудового розслідування та судового розгляду, договором підряду №22/05/17 від 23.05.2017 «Капітальний ремонт дороги по вул. Дерев`янка від перехрестя з вул. І. Мазепи до перехрестя з вул. М. Грушевського в м. Жидачеві, Львівської області» з календарним графіком на виконання робіт, яким підтверджено факт виконання робіт та обов`язки ОСОБА_7 щодо належного виконання робіт по об`єкту; зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, об`єктним та локальним кошторисами, що підтверджують погоджені сторонами об`єми та вартість робіт; довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актами приймання виконаних будівельних робіт, які підтверджують факти внесення ОСОБА_7 недостовірних даних щодо об`ємів робіт та їх вартості; наказами про прийняття на роботу підпорядкованих працівників, які підтверджують той факт, що працівники виконували роботи не по цивільно- правових угодах, а були прийняті на роботу на підставі трудових договорів та у зв`язку із чим ОСОБА_7 був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями; висновком експерта № 3621 судової будівельно-технічної експертизи від 18.12.2018 що підтверджує невиконання робіт, як наслідок факт неналежного виконання ОСОБА_7 своїх службових обов`язків, як відповідального за виконання робіт; інформацію від ПАТ КБ «Приват Банк» про рух коштів та отримання грошових коштів ОСОБА_7 за виконання вищезгаданих робіт, в тому числі 127 891 грн., що були перераховані в якості оплати за невиконані роботи.

У суді апеляційної інстанції встановлено, що представленими судам першої та апеляційної інстанції доказами повністю стверджується факт вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, як і те, що останній при виконанні будівельних робіт по об`єкту «Капітальний ремонт дороги по вул. Дерев`янка від перехрестя з вул. І. Мазепи до перехрестя з вул. М.Грушевського в м. Жидачів (коригування)», використовував найманих працівників, які були офіційно працевлаштовані на підставі трудових договорів та наказів про прийняття на роботу, відтак останній був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями та в розумінні роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п. 5 постанови «Про судову практику у справах про хабарництво» №5 від 26.04.2002 визнається службовою особою.

З врахуванням зазначеного вище колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неналежно враховані дані зазначені в обвинувальному акті, не в повній мірі проаналізовані обставини вчинення кримінального правопорушення, відтак було порушено вимоги кримінального закону в частині надання оцінки кваліфікації дій обвинуваченого та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону під час здійснення судового розгляду.

У даному випадку судом першої інстанції порушено засаду кримінального провадження, передбачену ст. 22 КПК України, щодо змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

Наведені обставини свідчать, що висновки суду зроблені без системного аналізу показань всіх свідків та письмових доказів, а тому має місце невідповідність висновків суду, викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, що є підставою для скасування вироку суду першої інстанції з постановленням вироку судом апеляційної інстанції.

Частиною 3 ст. 18 КК визначено, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Організаційно-розпорядчі обов`язки - обов`язки зі здійснення керівництва певною галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників.

Адміністративно-господарські обов`язки - це обов`язки з управління або розпорядження майном (наприклад, установлення порядку його зберігання, перероблення, реалізації, забезпечення контролю за цими та подібними операціями).

Тобто під організаційно-розпорядчими обов`язками розуміють дії щодо управління та керівництва діяльністю інших людей, організації їхньої роботи, а під адміністративно-господарськими - управління та розпорядження чужим майном, визначення правової долі цього майна.

Всебічно, повно і неупереджено, дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши докази на предмет їх належності та допустимості, достовірності та взаємозв`язку між собою, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_7 вірно кваліфіковані слідством за ч.1 ст.367 КК України, як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди громадським інтересам.

За вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 367 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років, або обмеження волі строком до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до 3 років.

ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, належить до категорії кримінальних проступків.

Згідно вимог п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули 3 роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі або у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років.

ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення в період червня - серпня 2017 року. Станом на червень 2023 року минуло більше трьох років з дня вчинення кримінального проступку.

У відповідності до чинного законодавства у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до відповідальності особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, а вирок суду першої інстанції підлягає скасуваннючерез невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та закриттю провадження у справі у зв`язку із закінченням, в порядку ст. 49 КК України, строку притягнення особи до кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності.

Керуючись п. 15 ст. 615 ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420. 424 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 09.11.2021 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 виправданого за ч. 1 ст. 367 КК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення - скасувати.

Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, за ч. 1 ст. 367 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження № 12018140130000036 відносно ОСОБА_7 - закрити.

Вирок апеляційного суду набуває законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді:

,