Рішення від 04.07.2023 по справі 527/62/23

Справа № 527/62/23

провадження 2/527/213/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого- судді Свістєльнік Ю.М.,

за участю секретаря Бородіної Д.С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Глобине цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 ,який поданопредставником адвокатомЗавезіоном ЄвгеномЛеонідовичем до ОСОБА_2 провизнання права власності на майно за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

11.01.2023 року представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, який в ході судового розгляду справи уточнив. В обґрунтування заявлених позовних вимог вказала, що позивач ОСОБА_1 у 2008 році переїхав на постійне місце проживання в житловий будинок по АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок позивач придбав без нотаріального оформлення у родичів ОСОБА_3 , який проживав у даному будинку і помер у 2005 році, і які не бажали оформляти свідоцтво про право на спадщину на цей будинок.

Вважає, що позивач вселившись у будинок у 2008 році добросовісно заволодів вказаним домоволодінням, оскільки володіє ним відкрито, а тому набув право власності на нерухоме майно за набувальною давністю на вказане домоволодіння.

Вказаний житловий будинок на балансі Глобинської міської ради не перебуває, відомості про реєстрацію нерухомого майна в КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Кременчуцької міської ради Полтавської області» та в Державному реєстрі речових прав за вказаною адресою відсутні.

Посилаючись на викладене, просив визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 16.01.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 17.05.2023 року задоволено клопотання представника позивача та замінено неналежного відповідача Глобинську міську раду належним відповідачем ОСОБА_4 .

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 20.06.2023 року відмовлено узадоволенні заяви позивача та відповідача про затвердження мирової угоди та продовжено судовий розгляд.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 не з`явилися, представник подав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав та прохав задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовезасідання нез`явилася,подала досуду заяву,в якійпросила проводитирозгляд справиза їївідсутності, проти задоволення позову не заперечувала.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Згідно паспорту серія НОМЕР_1 , виданого Глобинським РВ УМВС України в Полтавській області 14 лютого 1996 року, позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5-6).

З довідки №02-36.12/22 від 16.02.2022 року, виданої виконавчим комітетом Глобинської міської ради Полтавської області, вбачається, що ОСОБА_1 проживаєфактично заадресою: АДРЕСА_1 з травня 2008 року (а.с.8).

Згідно виписки №02-36.12/21від 16.02.2022року вказано,що зпогосподарської книгиІвановоселищенського старостату№2на 2016-2023роки,номер об`єктапо господарськогообліку 0200765,лічиться житловийбудинок,що побудованийу 1952році заадресою:АДРЕСА_1 за померлим ОСОБА_3 (а.с.9).

Згідно інформаціїз Державногореєстру речовихправ,відомості проправа власності,інші речовіправа,іпотеки,обтяження набудинок АДРЕСА_1 - відсутні (а.с.10).

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Кременчуцької міської ради Полтавської області» від 03.03.2022 року № 61/946 за даними архівного обліку станом на 28.12.2012 в КП «КМБТІ» право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.11).

Згідно технічного паспорту від 15 липня 2021 року, він виготовлений на замовлення ОСОБА_1 на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12-15).

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 2 ст.328Цивільного кодексуУкраїни, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.344 Цивільного кодексу України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Зі змісту висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 /, а також у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вбачається, що при вирішенні спорів, пов`язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, правомірність набуття права власності на майно, добросовісності та безтитульності, безперервності володіння ним без правової підстави.

Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави, добросовісність заволодіння майном, факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння як ознаки набувальної давності за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Даний висновок підтверджується у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в цивільній справі № 645/2540/17-ц.

У постанові від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав на те, що за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Згідно п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.

Набувальна давність визначається, як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також, в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим, як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Окрім того, враховуючи положення частини першої та третьоїстатті 1277 ЦК Українислід дійти висновку, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням, у встановленому вказаною статтею порядку.

Судом встановлено, що відповідач у справі ОСОБА_2 є спадкоємицею майна належного померлому ОСОБА_3 (в тому числі і житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 ), оскільки вона звернулася у встановлений законом термін до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_3 (а.с.49-61).

Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач та відповідач були обізнані відносно того, що власником житлового будинку, який є предметом спору та на який позивач просить визнати право власності за набувальною давністю, був померлий ОСОБА_3 , що виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 користується зазначеним будинком напідставіпевного юридичного титулу, а томуне є добросовісним набувачем спірного будинку, оскільки спірне майно має власника, що виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю. Отже, позивач не може вважатися таким, що набув у власність спірне житлове приміщення за набувальною давністю.

Крім того, суд вважає, що відкритість і безперервність користування позивачем майном з 2008 року не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами ст.344 ЦК України.

А тому, звертаючись з даним позовом до суду, який визнала відповідач у справі, позивач фактично намагається узаконити право власності на нерухоме майно за набувальною давністю всупереч встановленому законом порядку оформлення майна.

Крім того, слід зазначити, що в даному випадку право власності на нерухоме майно, яке у порядку спадкування отримала відповідач, може бути переоформлене на позивача на підставі цивільно-правової угоди, оформленої нотаріально, з послідуючою перереєстрацією в органах державної реєстрації речових прав, і таке питання не потребує додаткового врегулювання судовим рішенням.

На підставі викладеного та керуючисьст.344 ЦК України, ст.ст.4, 19, 81, 141, 259, 263 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенніпозову ОСОБА_1 ,який поданопредставником адвокатомЗавезіоном ЄвгеномЛеонідовичем до ОСОБА_2 провизнання права власності на майно за набувальною давністю - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 );

Представник позивача: адвокат Завезіон ЄвгенЛеонідович (місце знаходження: 39000, Полтавська область, Кременчуцький район, м. Глобине, вул. Виноградна, 18);

Відповідач: ОСОБА_2 ( місце проживання: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Іванове Селище).

Суддя Ю. М. Свістєльнік