Ухвала

від 29.06.2023 по справі 501/4799/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3095/23

Справа № 501/4799/21

Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Дришлюка А.І.,

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

за участю: представника відповідача Чорноморської філії ДП «Адміністрація

морських портів України» - Ткаченко Я.В.,

переглянув увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу за апеляційноюскаргою Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11 квітня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа - Профспілка робітників морського транспорту Морського порту Чорноморськ, про скасування наказу, відновлення доступу до роботи та стягнення компенсації суми середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу з урахування податків та обов`язкових платежів,-

В С Т А Н О В И В:

13 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі Чорноморська філія ДП «АМПУ»), третя особа - Профспілка робітників морського транспорту Морського порту Чорноморськ, про скасування наказу, відновлення доступу до роботи та стягнення компенсації суми середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу з урахування податків та обов`язкових платежів.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що позивач працює в Чорноморської філії ДП «АМПУ» помічником капітана - змінним механіком М/Б «СМІЛИЙ» Служби флоту, та від 09.12.2021 наказом №453-О позивача було відсторонено від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19.

Однак цей наказ позивач вважає незаконним та необґрунтованим що порушує його права, тому ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просив суд:

скасувати наказ Чорноморської філії ДП «АМПУ» за №453-О від 09.12.2021 про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати;

відновити доступ ОСОБА_1 до роботи;

зобов`язати Чорноморську філію ДП «АМПУ» провести ОСОБА_1 виплату заробітної плати за час відсторонення від роботи;

стягнути з Чорноморської філії ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 компенсацію суми середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу з урахуванням податків та обов`язкових платежів;

стягнути з відповідача судовий збір на користь держави.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити (т. 1 а.с. 37-46).

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 11 квітня 2022 року позов задоволено частково.

Скасовано наказ Чорноморської філії ДП «АМПУ» за№453-О від 09.12.2021 про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати.

Зобов`язано Чорноморську філію ДП «АМПУ» провести ОСОБА_1 виплату заробітної плати за час відсторонення від роботи.

Стягнуто з Чорноморської філії ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 компенсацію суми середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу з урахуванням податків та обов`язкових платежів.

Стягнуто з ДП морського торгового порту «Чорноморськ» на користь держави судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

В іншійчастині позовнихвимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, Чорноморська філіяДП «АМПУ»звернулась досуду ізапеляційною скаргою,в якійпроситьрішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: 1) висновки суду першої інстанції про невідповідність постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 та Наказу МОЗ України від 04.10.2021 року №2153 положенням Конституції України та законів України не відноситься до повноважень загальних місцевих судів; 2) помилковими є висновки суду про те, що ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» має вичерпний перелік інфекційних хвороб, профілактичні щеплення проти яких є обов`язковими; 3) помилковими є висновки суду про те, що відсторонення від роботи відбувається тільки за поданням уповноваженої особи державної санітарно-епідеміологічної служби; 4) сертифікат про вакцинацію проти Covid-19не є лікарською таємницею.

Згідно із ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони про розгляд справи сповіщались належним чином та завчасно, що підтверджено поштовими повідомленнями про отримання ними судових повісток.

Явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у даному судовому засіданніза відсутності належним чином повідомленого позивача та третьої особи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно ізположеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, між відповідачем та позивачем існують трудові правовідносини, оскільки позивач працює змінним помічником капітана змінного механіка М/Б «СМІЛИЙ».

Відповідно до розпорядження №21-15 від 17.11.2021 доводиться до відома працівників про те що, з 09.12.2021 допуск до роботи буде дозволено лише тим працівникам, які нададуть документ про отримання повного курсу вакцинації від COVID-19.

09 грудня 2021 року начальник АМПУ Чорноморськ видав наказ за №453-О про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, яким з 09.12.2021 позивач відсторонений від роботи на час відсутності щеплення від COVID-19.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи судом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав таінтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільнапроцесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України),

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 Цивільного кодексу України).

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України).

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша-третя статті 95 ЦК України).

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (частина четверта статті 95 ЦК України).

Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

У ЦК України не встановлюється спеціальних вимог щодо довіреності керівника відокремленого підрозділу. Підставою видачі такої довіреності буде виступати акт органу юридичної особи про призначення фізичної особи керівником філії або представництва.Довіреність керівника відокремленого підрозділу має комплексний характер.У частині першій статті 237 ЦК України прямо передбачено, що представник має право або зобов`язаний вчиняти тільки правочини (хоча, наприклад, допускаються винятки відносно, отримання заробітної плати, представництва акціонерів). Всі інші дії не охоплюються цивільним законодавством і регулюються іншими нормами, або взагалі позбавлені такого. До них відносяться й дії щодо процесуального представництва.Від імені юридичних осіб має право виступати керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже поміж керівником і юридичною особою існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Процесуальні повноваження керівника відокремленого підрозділу мають бути вказані у довіреності юридичної особи. З урахуванням цивільно-правового положення філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу, як складової частини юридичної особи, що його створила.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі №760/32455/19 (провадження №61-16459сво20) зроблено висновок: «довіреність керівника відокремленого підрозділу має комплексний характер. Від імені юридичних осіб має право виступати тільки керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже поміж керівником і юридичною особою існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Процесуальні повноваження керівника відокремленого підрозділу мають бути вказані у довіреності юридичної особи. З урахуванням цивільно-правового статусу філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу, як складової частини юридичної особи, що його створила. Філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору».

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи, ОСОБА_1 пред`явив позовдо Чорноморськоїфілії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України». Також встановлено, що у суді першої інстанції інтереси відповідача представляв провідний юрисконсульт юридичного відділу юридичної служби Чорноморської філія державного підприємства «Адміністрація морських портів України», а не керівник цієї філії на підставі виданої державним підприємством «Адміністрація морських портів України» довіреності, коли можливо було б вважати, що у справі приймало участь державне підприємство «Адміністрація морських портів України».

Судом встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач Чорноморська філія ДП «Адміністрація морськихпортів України»(Адміністрація морського порту Чорноморськ) є відокремленим підрозділом (філією) ДП «Адміністрація морських портів України».

Згідно п. 1.1. Положення «Про Чорноморську філію державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрацію морського порту Чорноморськ), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури №404 від 28 травня 2019 року, Чорноморська філія державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (далі - Філія), створена відповідно до законодавства України та статуту державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - Підприємство), яке входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Філія є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи та здійснює від імені Підприємства частину господарської діяльності.

Таким чином,за матеріаламисправи відомостіпро наявністьу Чорноморськійфілії державногопідприємства «Адміністраціяморських портівУкраїни» (Адміністраціяморського портуЧорноморськ)статусу юридичної особи відсутні.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.

Отже, з огляду на вищевказане, розглядаючи справу і вирішуючи спір по суті, судом першої інстанції, залишено поза увагою, що позивачем пред`явлено позов до філії підприємства, яке в силу положень статті 95 ЦК України не є юридичною особою, а отже, не наділене цивільною-процесуальною дієздатністю, у зв`язку з чим не може виступати стороною у цивільному процесі.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №676/5955/18-ц (провадження №61-4912св19).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Згідно норм п. 4 ч. 1 ст. 374 та ч. 1 ст. 377 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно доп.1ч.1ст.255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: - справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів наголошує на тому, що закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

На підставі зазначеного та керуючись ст. ст.12,13,43,49,255,367,368,374, 377, 389,390, ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» задовольнити частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11 квітня 2022 року скасувати.

Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа - Профспілка робітників морського транспорту Морського порту Чорноморськ, про скасування наказу, відновлення доступу до роботи та стягнення компенсації суми середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу з урахування податків та обов`язкових платежів - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений 04 липня 2023 року

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік