Рішення

від 04.07.2023 по справі 922/909/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2023м. ДніпроСправа № 922/909/23

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Гурбі А.В., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЕВЕР АГРО", 63722, Харківська обл., Куп`янський район, с. Кучерівка, вул. Озерна, 67, код ЄДРПОУ 40092170

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМПРОМГРУП", 49000, м.Дніпро, пл.Героїв Майдану, будинок, 1, код ЄДРПОУ 40497752

про стягнення заборгованості в розмірі 2 579 879,00грн.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛЕВЕР АГРО" (позивач) надало до Господарського суду Харківської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМПРОМГРУП" (відповідач), в якій просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМПРОМГРУП" (код ЄДРПОУ 40497752) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЕВЕР АГРО" (код ЄДРПОУ 4009217): суму основного боргу в розмірі 2 067 303,00грн., пеню в сумі 512 577,86грн. та судовий збір в сумі 31009,55 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №232 від 29.12.2021 щодо поставки оплаченого товару.

У якості правової підстави для визначення підсудності справи, позивач посилається на те, що згідно з п. 4.3 договору поставки №232 від 29.12.2021 товар доставляється за місцем поставки. У специфікації №1 від 29.12.2021, що є невід`ємною частиною договору, місце виконання визначено Харківська область, Куп`янський район, с. Кучерівка.

Як зазначено у безкоштовному витягу з сайту МЮУ місцезнаходженням відповідача є: пл. Героїв Майдану, 1, м. Дніпро, Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.03.2023р. вирішено передати справу № 922/909/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЕВЕР АГРО" (Харківська обл., с. Кучерівка) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМПРОМГРУП" (м. Дніпро) про стягнення 2 579 879,00грн. за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2023р. розгляд справи № 922/909/23 передано для розгляду судді Панни С.П.

Ухвалою суду від 14.04.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

12.06.2023р. до суду від позивача надійшла заява про виправлення технічної описки в позовній заяві, а саме, в частині суми пені, з суми 512 576,00грн. на 512 577,86грн.

Ухвалою суду від 12.06.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.07.2023р..

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов. Про місце, день та час судових засідань відповідач повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал рекомендованою поштою за місцезнаходженням відповідача: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пл.Героїв Майдану, будинок 1, зазначеного в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та які були повернуті з відміткою "Укрпошти": "адресат відсутній за вказаною адресою".

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

З врахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач належним чином повідомляв відповідача про хід судової справи.

26.06.2023р. до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.

В судове засідання, 04.07.2023р., ніхто не з`явився, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомлені сторони.

В судовому засіданні, 04.07.2023р., прийнято рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМПРОМГРУП" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛЕВЕР АГРО" (покупець) укладений договір поставки № 232.

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити покупцю і відвантажити за його замовленням товари у кількості, асортименті та в терміни, відповідність якісним нормативам (ГОСТ, ДСТУ, ТУ тощо), що передбачені Специфікацією, що додається до цього договору і є його невід`ємною частиною. Кожна Специфікація узгоджується та підписується сторонами окремо на кожну партію товару.

Загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма специфікаціями відповідно до умов договору на протязі його дії. (п.1.2. договору)

Ціна на товар визначається в специфікації, та не може бути змінена в сторону збільшення. (п.2.1. договору)

У разі зміни ціни постачальник повідомляє про це покупця, не менш ніж за 14 календарних днів, але в кожному разі до передачі покупцем заявки на поставку товару. Таке повідомлення має бути оформлене у вигляді офіційного листа за підписом керівника, та погоджене двома сторонами в електронному вигляді. (п.2.2. договору)

Сума договору дорівнює сумі всіх специфікацій. (п.3.1. договору)

Оплата за договором здійснюється покупцем на умовах зазначених в специфікації (додатку) до цього договору. (п. 3.2. договору)

Розрахунки за цим договором здійснюються в українській гривні. Моментом оплати вважається момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. (п.3.3. договору)

Розрахунки за поставлені товари здійснюються між сторонами шляхом перерахування грошових коштів покупцем на поточний рахунок постачальника (п.3.4. договору)

Перед здійсненням попередньої оплати покупець повинен отримати від постачальника текстове підтвердження ціни (рахунок на передоплату). (п.3.5. договору)

Постачальник зобов`язаний поставити покупцю товар на умовах міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс 2020, зазначених у Специфікації (додатку) до цього договору. (п.4.1. договору)

При передачі товару постачальник одночасно зобов`язаний надати наступні документи: видаткову накладну, сертифікат якості/підтвердження відповідності на товар, товарно-транспортну накладну та інші документи відповідно до чинного законодавства України та умов цього договору. Постачальник зобов`язаний оформити та зареєструвати податкову накладну в єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та строки, згідно законодавства України. У разі відсутності документів, покупець має право не приймати та не платити за товар. (п.4.2. договору).

У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення виконання зобов`язань (п.7.3. договору).

Відповідно до п.8.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це стало наслідком нездоланної сили, що виникли після підписання договору в результаті подій надзвичайного характеру, які сторони не могли ні передбачити, ні запобігти розумними засобами (форс-мажор), а саме: пожежі, повені, землетруси, страйки, війни, видання нормативних актів владних структур, що роблять неможливим виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, і якщо ці обставини безпосередньо призвели до неможливості виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором.

Сторона, що не може виконати свої зобов`язання за договором, повинна негайно, але не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) календарних днів після настання обставин форс-мажору, письмово повідомити про це іншу сторону, те ж саме стосується моменту закінчення дії обставин форс-мажору. Несвоєчасне повідомлення про настання обставин форс-мажору позбавляє відповідну сторону права посилатися надалі на зазначені вище обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання, або неналежне виконання, цілком або частково, взятих на себе зобов`язань за договором. (п.8.2. договору)

Після зазначеного в п.2 повідомлення, сторона, яка зазнала дії обставин форс-мажору, зобов`язана протягом 10 (десяти) календарних днів звернутись до Торгово-промислової палати України за підтвердженням настання таких обставин з наданням іншій стороні документів, які це засвідчують. У випадку послідуючого не підтвердження ТПП України таких обставин протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту повідомлення іншої сторони про настання таких обставин, відповідна сторона не має права посилатись на такі обставини, як на підставу невиконання своїх зобов`язань та буде нести відповідальність за прострочення їх виконання. (п.8.3. договору)

Договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 28 грудня 2022 року, а щодо взаєморозрахунків - до повного їх виконання. Дія договору кожного разу автоматично продовжується на наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення його дії. (п.10.1. договору)

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

У відповідності до вказаних умов, позивачем та відповідачем було підписано Специфікацію № 1 від 29.12.2021р. (додаток № 1) до договору № 232 від 29.12.2021р., в якій сторони узгодили умови поставки товару - добрива рідкі азотні КАС марки КАС32 на суму 1 245 000,00грн. (сума з ПДВ) (а.с.11).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач сплатив в повному обсязі оплату виставлених постачальником рахунків № 1111 від 29.12.2021р. та № 7 від 11.01.2022р. на загальну суму 3 755 025,00грн.

Відповідачем було поставлено позивачу товару на загальну суму 1 687 722,00грн.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків по стану за період з 01.01.2022р. по 23.06.2022р. заборгованість складає 2 067 303,00грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 23/06-1 від 23.06.2022р. з проханням повернути грошові кошти за непоставлений товар в сумі 2 067 303,00грн.

У відповідь на претензію відповідач повідомив про настання обставин форс-мажору, які фактично унеможливили своєчасне виконання зобов`язань за договором поставки № 232 від 29.12.2021р. Також відповідач повідомив, що отримана попередня оплата була своєчасно використана на закупівлю необхідного товару, але постачальник не має можливості доставити товар з закордону до морського порту України, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації та блокуванням державою - агресором українських портів. До претензії відповідач надав копію листа Торгово-промислової плати України від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за Договором поставки № 232 від 29.12.2021р. складає 2 067 303,00грн., яка підлягає до стягненню і підтверджується матеріалами справи.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Щодо нарахування пені в сумі 512 577,86грн. за період з 09.09.2022р. 08.03.2023р., суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.3. договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення виконання зобов`язань.

Судом здійснено перевірку розрахунку заявлених позивачем вимог про стягнення пені в сумі 512 577,86грн. за період з 09.09.2022р. 08.03.2023р., та встановлено вірність її нарахування.

Отже, нарахування пені за вказаний вище період в сумі 512 577,86грн. є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

З приводу обставин, наведених відповідачем у відповіді на претензію позивача від 23.06.2022р. № 23/06-1 та повідомлення про настання обставин форс-мажору, суд зазначає таке.

У розділі 8 договору сторонами були визначені умови щодо форс-мажорних обставин, а саме:

- сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це стало наслідком нездоланної сили, що виникли після підписання договору в результаті подій надзвичайного характеру, які сторони не могли ні передбачити, ні запобігти розумними засобами (форс-мажор), а саме: пожежі, повені, землетруси, страйки, війни, видання нормативних актів владних структур, що роблять неможливим виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, і якщо ці обставини безпосередньо призвели до неможливості виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором. (п.8.1. договору);

- сторона, що не може виконати свої зобов`язання за договором, повинна негайно, але не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) календарних днів після настання обставин форс-мажору, письмово повідомити про це іншу сторону, те ж саме стосується моменту закінчення дії обставин форс-мажору. Несвоєчасне повідомлення про настання обставин форс-мажору позбавляє відповідну сторону права посилатися надалі на зазначені вище обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання, або неналежне виконання, цілком або частково, взятих на себе зобов`язань за договором. (п.8.2. договору);

- після зазначеного в п.2 повідомлення, сторона, яка зазнала дії обставин форс-мажору, зобов`язана протягом 10 (десяти) календарних днів звернутись до Торгово-промислової палати України за підтвердженням настання таких обставин з наданням іншій стороні документів, які це засвідчують. У випадку послідуючого не підтвердження ТПП України таких обставин протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту повідомлення іншої сторони про настання таких обставин, відповідна сторона не має права посилатись на такі обставини, як на підставу невиконання своїх зобов`язань та буде нести відповідальність за прострочення їх виконання. (п.8.3. договору);

- у разі настання обставин форс-мажору строк виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором збільшується пропорційно строку дії таких обставин та їх наслідків, за умови, що настання таких обставин підтверджене ТПП України. (п.8.4. договору);

- у разі, коли дія зазначених обставин триває більш як 30 (тридцять) календарних днів, кожна із сторін має право на розірвання цього договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона письмово повідомить про це іншу сторону не пізніш як за 7 (сім) календарних днів до розірвання. При цьому сторони повинні здійснити взаєморозрахунки (оплатити поставлений до дії обставин товар або повернути передплату) протягом 7 (семи календарних днів). (п.8.5. договору)

Доказів вчинення дій, передбачених вказаними вище умовами договору, відповідач суду не надав.

Слід також відзначити, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору поставки № 232 від 29.12.2021, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором поставки № 232 від 29.12.2021р. в розмірі 2 067 303,00грн. та пені в розмірі 512 577,86грн. за період з 09.09.2022р. по 08.03.2023р.

Щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки, при зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру (2 579 880,86грн.), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 30 958,57грн.

Відповідно до квитанції від 05.03.2023р. позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 31 009,55грн. Отже поверненню підлягає судовий збір в розмірі 50,98грн.

Таким чином, позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").

Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача в розмірі 30 958,57грн.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМПРОМГРУП", 49000, м.Дніпро, пл.Героїв Майдану, будинок, 1, код ЄДРПОУ 40497752 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЕВЕР АГРО", 63722, Харківська обл., Куп`янський район, с. Кучерівка, вул. Озерна, 67, код ЄДРПОУ 40092170 заборгованість за Договором поставки № 232 від 29.12.2021р. в розмірі 2 067 303,00грн., пеню в сумі 512 577,86грн. та судовий збір у розмірі 30 958,57грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.07.2023р.

Суддя С.П. Панна