Ухвала

від 03.07.2023 по справі 910/8738/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.07.2023Справа № 910/8738/23

Суддя Н.Плотницька, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМ" про стягнення судових витрат у справі

за позовомТовариства з обмеженою відповід альністю "ППМ" доТовариства з обмеженою відповід альністю "Дієса" простягнення 7 814 грн 30 коп.Представники сторін: не викликались

Встановив:

02.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМ" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення 7 814 грн 30 коп. заборгованості за договором № 01/12/15 від 01.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 у справі № 910/8738/23, на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, закрито провадження у справі № 910/8738/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення 7 814 грн 30 коп., а також Товариству з обмеженою відповід альністю "ППМ" з Державного бюджету України повернуто судовий збір у розмірі 2 684 грн 00 коп.

В системі "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМ" надійшло, сформоване 26.06.2023, клопотання про стягнення судових витрат.

В системі "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" надійшло, сформоване 27.06.2023, клопотання/заява.

В системі "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМ" надійшло, сформоване 28.06.2023, заперечення на клопотання (заяву).

Розглянувши подане позивачем клопотання про стягнення судових витрат, відповідно до якої позивач просить суд покласти на відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 200 грн 00 коп. суд зазначає, що за приписами статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтями 129, 130 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В свою чергу, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку ти доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Як встановлено судом за результатами розгляду вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1383930 та договору про надання правової допомоги від 17.04.2023 № 04/02, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ППМ" та адвокатом Брагіною Натальою Олексіївною.

Відповідно до пункту 5.1 договору про надання правової допомоги від 17.04.2023 № 04/02 факт надання правової допомоги підтверджується актом наданих послуг.

Проте, позивачем не долучено до матеріалів справи акту наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 17.04.2023 № 04/02 та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зі змісту яких можна встановити узгоджені порядок, обсяги та вартість правової допомоги.

Тобто за умови не надання доказів документального підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, саме зазначення в тексті позовної заяви попереднього розрахунку таких витрат та надання копій ордеру і договору не може бути розцінене судом в якості достатніх доказів, що підтверджують зміст, обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, враховуючи викладене, дослідивши надані представником позивача докази, оскільки позивачем не надано суду акту наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 17.04.2023 № 04/02 та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, які є належними та допустимими доказами факту надання позивачу правничої (правової) допомоги та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 200 грн 00 коп. задоволенню не підлягають з підстав недоведеності.

Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповід альністю "ППМ" в задоволені клопотання про стягнення судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька