Постанова

від 11.09.2023 по справі 910/8738/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2023 р. м. Київ Справа№ 910/8738/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Козир Т.П.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 11.09.2023:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМ"

на ухвалу Господарського суду м. Києва

про відмову ухвалити додаткове рішення

від 03.07.2023

у справ № 910/8738/23 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповід альністю "ППМ"

до Товариства з обмеженою відповід альністю "Дієса"

про 7 814 грн 30 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рух справи

02.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМ" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення 7 814 грн 30 коп. заборгованості за договором № 01/12/15 від 01.12.2015.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору договором № 01/12/15 від 01.12.2015 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманого товару, у зв`язку із чим в останнього виникала заборгованість у розмірі 7 814 грн 30 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 у справі № 910/8738/23, на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, закрито провадження у справі № 910/8738/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення 7 814 грн 30 коп., а також Товариству з обмеженою відповідальністю "ППМ" з Державного бюджету України повернуто судовий збір у розмірі 2 684 грн 00 коп.

Короткий зміст клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМ"

26.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ППМ» до суду першої інстанції надійшло клопотання про стягнення судових витрат, відповідно до якої позивач просить суд покласти на відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 200 грн. 00 коп.

До клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМ" про стягнення судових витрат у справі № 910/8738/23 було долучено:

- копію ордеру 1383930 від 24.04.2023;

- копію платіжної інструкції 3859 від 17.04.2023;

- докази відправлення клопотання іншим учасникам справи;

- копія договору про надання правової допомоги 04-02 від 17.04.2023.

Крім того, позивач зазначив, що для надання правничої допомоги адвокатом було здійснено наступні роботи:

- підготовка та направлення адвокатського запиту;

- підготовка проекту листа відповідачу від імені позивача про надання звіту;

- підготовка документів справи до звернення до суду (позовна заяв, клопотання)

Короткий зміст заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ППМ» про стягнення судових витрат

Відповідач у письмових запереченнях на подане клопотання, вказував на те, що:

- у своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що предмет позову був відсутній ще на момент подачі позовної заяви, оскільки вимоги позивача зазначені у позовній заяві є безпідставними;

- адвокатом позивача не надано розрахунку витрат у співвідношенні з наданими позивачу послугами, не надано жодного акту, що підтверджує надання послуг позивачеві, а зазначені у клопотанні перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю «ППМ» на заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ППМ» про стягнення судових витрат

28.06.2023 до суду першої інстанції надійшло заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «ППМ» на заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ППМ» про стягнення судових витрат.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ППМ» у запереченні вказував на те, що з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, витрати на правову допомогу у розмірі 5200 грн. є реальними та підтвердженими матеріалами справи.

Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, позивач вказує, що зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.07.2023 у справі № 910/8738/23 відмовлено Товариству з обмеженою відповід альністю "ППМ" в задоволені клопотання про стягнення судових витрат.

Ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви мотивована тим, що:

- позивачем не долучено до матеріалів справи акту наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 17.04.2023 № 04/02 та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зі змісту яких можна встановити узгоджені порядок, обсяги та вартість правової допомоги;

- за умови не надання доказів документального підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, саме зазначення в тексті позовної заяви попереднього розрахунку таких витрат та надання копій ордеру і договору не може бути розцінене судом в якості достатніх доказів, що підтверджують зміст, обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивач - Товариство з обмеженою відповід альністю "ППМ" (12.07.2023 згідно відмітки канцелярії суду на апеляційній скарзі, яка подана систему «Електронний суд») звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.07.2023 у справі № 910/8738/23 та ухвалити нове додаткове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ППМ» витрат на правничу допомогу у розмірі 5 200 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції не правильно застосовано норми права, а саме:

- ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, в частині розподілу між сторонами витрат на правничу допомогу адвокату;

- ч. 8 ст. Господарського процесуального кодексу України, в частині неповного з`ясування розміру судових витрат.

Скаржник зазначив, що на думку суду, клопотання про стягнення судових витрат не підлягає задоволенню у зв`язку з відсутністю акту наданих послуг та відстуності детального опису (надання послуг), та вказав, що вважає висновку суду першої інстанції, як такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та матеріалам справи.

Крім того, скаржник вказував, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесених ним витрат у суді першої інстанції, а саме представником позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява з додатками, заява про судові витрати з додатками, адвокатський запит.

Також, в заяві про стягнення витрат чітко був наданий опис наданих послуг позивачеві.

Скаржник не погоджується з висновком суду про те, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано лише копії ордеру та договору про надання правової допомоги, оскільки на підтвердження факту понесених витрат на правничу допомогу була надана платіжна інструкція № 3859 від 17.04.2023 на оплату послуг в розмірі 5200 грн.

Крім того, скаржник зазначив, що акт приймання-передачі наданих послуг за договором №04/02 від 17.04.2023 був підписаний між адвокатом та Товариством з обмеженою відповідальністю №ППМ» 30.06.2023 після направлення відповідного клопотання.

Короткий зміст відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса» на апеляційну скаргу

11.08.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Так, відповідач посилався на наступні доводи:

- з урахуванням вимог ст. 530, 538, 212 Цивільного кодексу України поданий позов є передчасним, та не підлягає задоволенню у зв`язку з відсутнісю реалізації поставленого товару на момент пред`явлення позивачем позовної заяви. Враховуючий, що пред`явлений позов не підлягав задоволенню у зв`язу з фактично відсутнім предметом, то витрати на правничу допомогу також не підлягають задоволенню;

- адвокатом позивача жодним чином не надано ані детального ані загального розрахунку витрат у співвідношенні з наданими позивачу послугами, не надано жодного акту, що підтверджує надання послуг позивачеві, а зазначені у клопотанні перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт ( наданих послуг), виконаних адвокатом/, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу;

- також, разом з апеляційною скаргою позивачем було подано акт приймання передачі наданих послуг від 30.06.2023, який не був поданий позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМ" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.07.2023 у справі № 910/8738/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Чорногуз М.Г. Гончаров С.А.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 13.07.2023 суддю Північного апеляційного господарського суду Чорногуза М.Г., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, звільнено у відставку і вирішити питання стосовно вищевказаної апеляційної скарги у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 18.07.2023, справу № 910/8738/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМ" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.07.2023 у справі № 910/8738/23, до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А., Козир Т.П. Витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/8738/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМ" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.07.2023 у справі № 910/8738/23.

02.08.2023 на виконання ухвали з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/8738/23.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно Конституції України реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло. Підстав для повернення апеляційної скарги або залишення без руху апеляційної скарги - не встановлено.

У відповідності до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п. 19 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову ухвалити додаткове рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8738/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМ" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.07.2023. Судове засідання призначено на 11.09.2023 року о 15 год. 10 хв.

11.08.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційне скаргу, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

11.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника скаржника.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 11.09.2023 учасники справи своїх представників до суду не направили, про час і дату судового засідання повідомленні належним чином засобами електронного зв`язку і ухвали суду направлялись учасникам справи поштовим відправленням. Крім того, від скаржника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка позивача та відповідача, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ППМ» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення 7 814 грн 30 коп. заборгованості за договором № 01/12/15 від 01.12.2015.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору договором № 01/12/15 від 01.12.2015 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманого товару, у зв`язку із чим в останнього виникала заборгованість у розмірі 7 814 грн 30 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 у справі № 910/8738/23, на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, закрито провадження у справі № 910/8738/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення 7 814 грн 30 коп., а також Товариству з обмеженою відповідальністю "ППМ" з Державного бюджету України повернуто судовий збір у розмірі 2 684 грн 00 коп.

26.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ППМ» до суду першої інстанції надійшло клопотання про стягнення судових витрат, відповідно до якої позивач просить суд покласти на відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 200 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.07.2023 у справі № 910/8738/23 відмовлено Товариству з обмеженою відповід альністю "ППМ" в задоволені клопотання про стягнення судових витрат.

Як встановлено судом першої інстанції, за результатами розгляду вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1383930 та договору про надання правової допомоги від 17.04.2023 № 04/02, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ППМ" та адвокатом Брагіною Натальою Олексіївною.

Відповідно до пункту 5.1 договору про надання правової допомоги від 17.04.2023 № 04/02 факт надання правової допомоги підтверджується актом наданих послуг.

Проте, позивачем не долучено до матеріалів справи акту наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 17.04.2023 № 04/02 та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зі змісту яких можна встановити узгоджені порядок, обсяги та вартість правової допомоги.

Тобто, за умови не надання доказів документального підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, саме зазначення в тексті позовної заяви попереднього розрахунку таких витрат та надання копій ордеру і договору не може бути розцінене судом в якості достатніх доказів, що підтверджують зміст, обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, враховуючи викладене, дослідивши надані представником позивача докази, оскільки позивачем не надано суду акту наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 17.04.2023 № 04/02 та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, які є належними та допустимими доказами факту надання позивачу правничої (правової) допомоги та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 200 грн 00 коп. задоволенню не підлягають з підстав недоведеності.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Пунктом частиною 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

За загальним правилом відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В свою чергу, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку ти доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Як встановлено судом першої інстанції, за результатами розгляду вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1383930 та договору про надання правової допомоги від 17.04.2023 № 04/02, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ППМ" та адвокатом Брагіною Натальою Олексіївною.

Відповідно до пункту 5.1 договору про надання правової допомоги від 17.04.2023 № 04/02 факт надання правової допомоги підтверджується актом наданих послуг.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем не долучено до матеріалів справи акту наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 17.04.2023 № 04/02 та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зі змісту яких можна встановити узгоджені порядок, обсяги та вартість правової допомоги.

Крім того, скаржник в апеляційній скарзі вказує, що в заяві про стягнення витрат чітко був наданий опис послуг, а саме зазначено в тексті клопотання про стягнення судових витрат.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що за умови надання доказів документального підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, саме зазначення в тексті клопотаня попереднього розрахунку таких витрат та надання копій ордеру і договору не може бути розцінене судом в якості достатніх доказів, що підтверджують зміст, обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Оскільки позивачем не надано суду акту наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 17.04.2023 № 04/02 та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, які є належними та допустимими доказами факту надання позивачу правничої (правової) допомоги та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції підтримує висновки суду першої існтанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 200 грн 00 коп. задоволенню не підлягають з підстав недоведеності.

Також, скаржником до апеляційної скарги було долучено акт приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2023, в приводу якого скаржником було зазначено, що даний акт був підписаний між адвокатом та Товариством з обмеженою відповідальністю «ППМ» 30.06.2023 після направлення відповідного клопотання про стягнення судових витрат.

Приписами ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши апеляційну скаргу дійшов висновку, що оскільки акт прийняття-передачі наданих послуг від 30.06.2023 не був поданий позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції, а подано скаржником вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тому даний доказ не приймається судом апеляційної інстанції з огляду на приписи ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Усі інші доводи, міркування, заяви та обгрунтування учасників справи судом враховані, проте, є такими, що не впливають на висновки суду, викладені у даній постанові.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки суду ґрунтуються на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення , за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 244, 255, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМ" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.07.2023 у справі № 910/8738/23 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.07.2023 у справі № 910/8738/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/8738/23 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту постанови: 20.11.2023.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Т.П. Козир

С.А. Гончаров