Рішення

від 04.07.2023 по справі 910/8417/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.07.2023Справа № 910/8417/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбудкомплект", м.Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ", м. Київ

про стягнення 198 082,72 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профбудкомплект" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" про стягнення заборгованості в розмірі 198 082,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором поставки, який було укладено сторонами у спрощений спосіб, в частині в повному обсязі оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що оплата за поставлений товар не була здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ", з огляду на військову агресію російської федерації та введення воєнного стану в України через які відповідач був змушений тимчасово припинити свою господарську діяльність. На думку відповідача, означені обставини вказують на відсутність підстав для господарсько-правової відповідальності покупця товару.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Профбудкомплект" було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" прийнято товар згідно видаткових накладних №750 від 09.02.2022 на суму 38413,44 грн, №748 від 09.02.2022 на суму 14727,18 грн, №898 від 16.02.2022 на суму 3936,83 грн, №900 від 16.02.2022 на суму 3635,30 грн, №985 від 21.02.2022 на суму 44245,44 грн, №1018 від 22.02.2022 на суму 13911,82 грн, №1404 від 06.06.2022 на суму 15972,86 грн, №1400 від 06.06.2022 на суму 1912,08 грн, №1435 від 09.06.2022 на суму 39857,88 грн, №1436 від 09.06.2022 на суму 2423,40 грн та №1443 від 10.06.2022 на суму 19346,50 грн. Всі видаткові накладні підписані представниками обох контрагентів та скріплені печатками господарських товариств без жодних зауважень та заперечень.

Проте, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем товар, поставлений позивачем у лютому-червні 2022 в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" утворилась заборгованість в розмірі 198 082,72 грн, що і стало підставою для звернення до суду розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що оплата за поставлений товар не була здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ", з огляду на військову агресію російської федерації та введення воєнного стану в України через які відповідач був змушений тимчасово припинити свою господарську діяльність. На думку відповідача, означені обставини вказують на відсутність підстав для господарсько-правової відповідальності покупця товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 Цивільного кодексу України ).

При цьому, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, за приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України , є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Статтею 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що укладення договору у спрощений спосіб, може мати місце за умови, зокрема поставлення товару та його прийняття контрагентом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю "Профбудкомплект" було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" прийнято товар згідно видаткових накладних №750 від 09.02.2022 на суму 38413,44 грн, №748 від 09.02.2022 на суму 14727,18 грн, №898 від 16.02.2022 на суму 3936,83 грн, №900 від 16.02.2022 на суму 3635,30 грн, №985 від 21.02.2022 на суму 44245,44 грн, №1018 від 22.02.2022 на суму 13911,82 грн, №1404 від 06.06.2022 на суму 15972,86 грн, №1400 від 06.06.2022 на суму 1912,08 грн, №1435 від 09.06.2022 на суму 39857,88 грн, №1436 від 09.06.2022 на суму 2423,40 грн та №1443 від 10.06.2022 на суму 19346,50 грн. Всі видаткові накладні підписані представниками обох контрагентів та скріплені печатками господарських товариств без жодних зауважень та заперечень.

11.05.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Профбудкомплект" було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" претензію №05/05 від 05.05.2023.

Однак, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" вимоги постачальника товару задоволено не було, товар в повному обсязі не сплачено.

Отже, виходячи з встановлення судом обставин поставки позивачем відповідачу товару згідно вказаних вище видаткових накладних, з огляду на приписи ст.ст.530, 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" виник обов`язок з оплати товару на суму 198 082,72 грн, строк виконання якого настав.

Щодо посилань відповідача на те, що оплата за поставлений товар не була здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ", з огляду на військову агресію російської федерації та введення воєнного стану в України, через які відповідач був змушений тимчасово припинити свою господарську діяльність, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, згідно чинного законодавства, можливе звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

У даному випадку предметом спору у справі є саме стягнення заборгованості за поставлений товар, а не штрафних санкцій за порушення зобов`язання з оплати, а отже, посилання на військову агресію російської федерації та введення воєнного стану в України і як наслідок вимушене зупинення господарської діяльності відповідача і погіршення фінансового стану товариства, не звільняє останнього від обов`язку оплатити отриманий від позивача товар, а отже, не спростовує обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбудкомплект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" про стягнення заборгованості в розмірі 198 082,72 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбудкомплект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" про стягнення заборгованості в розмірі 198 082,72 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" (03035, м.Київ, вул. Петрозаводська будинок 2 Літера А, ЄДРПОУ 38825398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбудкомплект" (69006, м.Запоріжжя, вул.Портова, буд.2, ЄДРПОУ 39139409) основний борг в сумі 198 082,72 грн та судовий збір в сумі 2971,24 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено та підписано 04.07.2023.

Суддя В.В. Князьков