Постанова

від 07.12.2023 по справі 910/8417/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2023 р. Справа№ 910/8417/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Євсікова О.О.

Владимиренко С.В.

розглянувши у письмовому проваджені матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023

у справі № 910/8417/23 (суддя - Князьков В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбудкомплект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ"

про стягнення 198 082,72 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профбудкомплект" (далі - позивач, ТОВ "Профбудкомплект") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" (далі - відповідач, ТОВ "Геос-УКБ", скаржник) про стягнення заборгованості в розмірі 198 082,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором поставки, який було укладено сторонами у спрощений спосіб, в частині в повному обсязі оплати поставленого товару.

Короткий зміст оскаржуваних рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/8417/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбудкомплект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" про стягнення заборгованості в розмірі 198 082,72 грн - задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбудкомплект" основний борг в сумі 198 082,72 грн. та судовий збір в сумі 2 971,24 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що у даному випадку предметом спору у справі є саме стягнення заборгованості за поставлений товар, а не штрафних санкцій за порушення зобов`язання з оплати, а отже, посилання на військову агресію російської федерації та введення воєнного стану в України і як наслідок вимушене зупинення господарської діяльності відповідача і погіршення фінансового стану товариства, не звільняє останнього від обов`язку оплатити отриманий від позивача товар, а отже, не спростовує обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбудкомплект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" про стягнення заборгованості в розмірі 198 082,72 грн.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до провадження. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/8417/23. Винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, а також рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому на думку відповідача, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що докази, надані позивачем, на підтвердження свої позовних вимог - не підписані з боку відповідача, містять підпис невстановленої неповноважної особи, а не повноважної особи ТОВ «Геос-УКБ».

Також апеляційна скарга містить посилання введення на території України дії воєнного стану. Зокрема скаржник зазначає, що головний офіс скаржника був вимушений тимчасово припинити господарську діяльність.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

26.07.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що всі видаткові накладні підписані представниками обох контрагентів та скріплені печатками господарських товариств без жодних зауважень та заперечень.

Також позивач зазначає, що предметом спору є саме стягнення заборгованості за поставлений товар, а не штрафних санкцій за порушення зобов`язань з оплати, а тому, посилання на військову агресію російської федерації та введення воєнного стану в Україні і як наслідок вимушене зупинення господарської діяльності відповідача і погіршення фінансового стану товариства, не звільняє останнього від обов`язку оплатити отриманий від позивача товар.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/8417/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченкоа Б.О., суддів: Владимиренко С.В., Євсікова О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/8417/23. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, за доводами позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю "Профбудкомплект" було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" прийнято товар згідно видаткових накладних №750 від 09.02.2022 на суму 38 413,44 грн, №748 від 09.02.2022 на суму 14 727,18 грн, №898 від 16.02.2022 на суму 3 936,83 грн, №900 від 16.02.2022 на суму 3 635,30 грн, №985 від 21.02.2022 на суму 44 245,44 грн, №1018 від 22.02.2022 на суму 13 911,82 грн, №1404 від 06.06.2022 на суму 15 972,86 грн, №1400 від 06.06.2022 на суму 1 912,08 грн, №1435 від 09.06.2022 на суму 39 857,88 грн, №1436 від 09.06.2022 на суму 2 423,40 грн та №1443 від 10.06.2022 на суму 19 346,50 грн. Всі видаткові накладні підписані представниками обох контрагентів та скріплені печатками господарських товариств без жодних зауважень та заперечень.

Проте, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем товар, поставлений позивачем у лютому-червні 2022 в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" утворилась заборгованість в розмірі 198 082,72 грн, що і стало підставою для звернення до суду розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що оплата за поставлений товар не була здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ", з огляду на військову агресію російської федерації та введення воєнного стану в України через які відповідач був змушений тимчасово припинити свою господарську діяльність. На думку відповідача, означені обставини вказують на відсутність підстав для господарсько-правової відповідальності покупця товару.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 Цивільного кодексу України ).

При цьому, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, за приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України , є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Статтею 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що укладення договору у спрощений спосіб, може мати місце за умови, зокрема поставлення товару та його прийняття контрагентом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Товариством з обмеженою відповідальністю "Профбудкомплект" було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" прийнято товар згідно видаткових накладних №750 від 09.02.2022 на суму 38 413,44 грн, №748 від 09.02.2022 на суму 14 727,18 грн, №898 від 16.02.2022 на суму 3936,83 грн, №900 від 16.02.2022 на суму 3 635,30 грн, №985 від 21.02.2022 на суму 44 245,44 грн, №1018 від 22.02.2022 на суму 13 911,82 грн, №1404 від 06.06.2022 на суму 15 972,86 грн, №1400 від 06.06.2022 на суму 1 912,08 грн, №1435 від 09.06.2022 на суму 39 857,88 грн, №1436 від 09.06.2022 на суму 2 423,40 грн та №1443 від 10.06.2022 на суму 19 346,50 грн. Всі видаткові накладні підписані представниками обох контрагентів та скріплені печатками господарських товариств без жодних зауважень та заперечень.

Твердження скаржника стосовно того, що вищевказані видаткові накладі не підписувались уповноваженою особою відповідача колегією суддів оцінюються критично, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідач зазначаючи, що вищевказані видаткові накладі не підписувались уповноваженою особою відповідача, не спростовує того, що саме відбиток печатки відповідача знаходяться на даних видаткових накладних.

11.05.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Профбудкомплект" було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" претензію №05/05 від 05.05.2023.

Однак, за твердженнями позивача, які з боку скаржника не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" вимоги постачальника товару задоволено не було, товар в повному обсязі не сплачено.

Виходячи з вище встановлених обставин поставки позивачем відповідачу товару згідно вказаних вище видаткових накладних, з огляду на приписи ст.ст.530, 692 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" виник обов`язок з оплати товару на суму 198 082,72 грн, строк виконання якого настав.

Щодо посилань скаржника на те, що оплата за поставлений товар не була здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ", з огляду на військову агресію російської федерації та введення воєнного стану в України, через які скаржник був змушений тимчасово припинити свою господарську діяльність, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, згідно чинного законодавства, можливе звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Водночас, як вірно вказано судом першої інстанції та позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, у даному випадку предметом спору у справі є саме стягнення заборгованості за поставлений товар, а не штрафних санкцій за порушення зобов`язання з оплати, а отже, посилання на військову агресію російської федерації та введення воєнного стану в України і як наслідок вимушене зупинення господарської діяльності відповідача і погіршення фінансового стану товариства, не звільняє останнього від обов`язку оплатити отриманий від позивача товар, а отже, не спростовує обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбудкомплект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" про стягнення заборгованості в розмірі 198 082,72 грн.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/8417/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/8417/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/8417/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ".

4. Матеріали справи № 910/8417/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.О. Євсіков

С.В. Владимиренко