Рішення

від 28.06.2023 по справі 922/1444/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.06.2023м. ХарківСправа № 922/1444/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тютюнова компанія Слобожанщини" (33018, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вулиця Стельмаха Володимира, будинок 60, код ЄДРПОУ 43242503) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "РМК" (61172, Харківська обл., місто Харків, вулиця Роганська, будинок 151, код ЄДРПОУ 41870021) про стягнення 368 241,03 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Тютюнова компанія Слобожанщини" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Торгівельна мережа "РМК" про стягнення заборгованості за договором поставки №ТКС20/10/339 від 20 жовтня 2020 року сумуосновного боргу у розмірі 262921,72 грн; суму 3% річних у розмірі 15094,63 грн; сума інфляційних збитків у розмірі 90224,68 грн; суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн; суму судового збору у розмірі 5523,62 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1444/23. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 08.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на28 червня 2023 року.

Представник позивача про судове засідання, яке призначено на 28.06.2023 був повідомлений належним чином.

Представник відповідача про судове засідання, яке призначено на 28.06.2023 був повідомлений належним чином, ухвалою суду від 08.06.23р., яку відповідач отримав 13.06.23р.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції (ухвали суду про відкриття провадження у справі) за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем, яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61172, м. Харків, вул. Роганська, 151, код ЄДРПОУ 41870021. Копія вищевказаної ухвали була отримана відповідачем 25.04.23.

Необхідно зазначити, що існує правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Зважаючи на вищевикладене, відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи в господарському суді.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі згідно ч.1 ст. 178 ГПК України, а, відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Отже, суд дійшов висновку про вчинення всіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Між ТОВ "ТЮТЮНОВА КОМПАНІЯ СЛОБОЖАНЩИНИ" - позивач та ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА МЕРЕЖА "РМК" - відповідач укладено договір поставки № ТКС20/10/339 від 20 жовтня 2020р (надалі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. ст.1 договору: "В порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставляти покупцю тютюнові вироби (далі за текстом: товар) відповідно до замовлень покупця на поставку товару, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати такий товар. Придбаний покупцем за цим договором товар буде в подальшому реалізовуватися через об`єкти торгівлі покупця в межах території України".

Пункт 2.6 ст. 2 договору визначає, що "підписанням цього договору покупець підтверджує наявність у особи, яка здійснює фактичне приймання товару, всіх необхідних повноважень, пов`язаних з передачею - прийманням товару покупцю (за кількістю, якістю, наявності та належного оформлення товаросупровідної документації тощо), в т.ч. права підпису будь-яких актів та інших документів, пов`язаних з передачею-прийманням товару покупцеві, а також права отримання від постачальника будь - яких повідомлень та/або інших документів, що стосуються цього договору та/або його виконання. Покупець зобов`язаний надати довіреність на особу яка здійснює фактичне приймання товару, інакше постачальник має право відмовитись передавати товар покупцю та вимагати відшкодування штрафних санкцій та витрат у розмірі, встановленому п. 8.7. цього договору."

Свої зобов`язання, щодо постачання товару позивач, ТОВ "ТЮТЮНОВА КОМПАНІЯ СЛОБОЖАНЩИНИ" виконав в повному обсязі, що підтверджується наступними видатковими накладними:

Номер та дата Сума, грн

Видаткова накладна №341-00015485 від 05.04.2021 = 25 875,51

Видаткова накладна №341-00015868 від 06.04.2021 = 23 423,01

Видаткова накладна №341-00016021 від 06.04.2021 = 27 535,13

Видаткова накладна №341-00016040 від 06.04.2021 = 30 633,54

Видаткова накладна №341-00016176 від 06.04.2021 = 4 480,41

Видаткова накладна №341-00016395 від 07.04.2021 = 57 555

Видаткова накладна №341-00023963 від 23.04.2021 = 7 812,98

Видаткова накладна №341-00025406 від 27.04.2021 = 20 341,81

Видаткова накладна №341-00025512 від 27.04.2021 = 4 938,22

Видаткова накладна №341-00025570 від 27.04.2021 = 14 586,96

Видаткова накладна №341-00025926 від 28.04.2021 = 14 705,81

Видаткова накладна №341-00031510 від 11.05.2021 = 8 538,98

Видаткова накладна №341-00031518 від 11.05.2021 = 10 806,77

Видаткова накладна №341-00031994 від 12.05.2021 = 1 665,55

Видаткова накладна №341-00031995 від 12.05.2021 = 25 508,74

Видаткова накладна №341-00032260 від 13.05.2021 = 23 026,3

Видаткова накладна №341-00032930 від 14.05.2021 = 19 068,06

Протягом квітня 2021 року по травень 2021 року включно позивач поставив товар Відповідачу на загальну суму 362921 ( триста шістдесят дві тисячі дев`ятсот двадцять одна) гривень 72 коп.

Відповідач 07 червня 2021 р. перерахував позивачеві 100000,00 гривень (копія платіжного доручення №BY-BTKCO014513 від 07.06.2021 додається), частково сплативши заборгованість за поставлений товар.

Відповідачем повністю була погашена заборгованість за поставлений товар згідно видаткової накладної №341-00015485 від 05.04.2021р. на суму 25875,51 грн., видаткової накладної №341-00015868 від 06.04.2021 на суму 23423,01 грн., видаткової накладної №341-00016021 від 06.04.2021 на суму 27535,13 грн. та частково заборгованість за видатковою накладною №341-00016040 від 06.04.2021 на суму 306333,54 грн., залишок заборгованості за видатковою накладною №341- 00016040 від 06.04.2021 становить 7467,19 грн., таким чином заборгованість за поставлений товар відповідача перед позивачем складає 262921 (двісті шістдесят дві тисячі дев`ятсот двадцять одна) гривня 72 коп.

Договором передбачено, що покупець оплачує товар, що поставляється за цим договором протягом 7 (семи) календарних днів з моменту виконання постачальником зобов`язань з поставки такого товару. У разі, якщо останній день строку на оплату товару припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку здійснення оплати вважається перший наступний за ним банківський день ( п.6.3 ст.6 договору).

Відповідачем, ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА МЕРЕЖА "РМК", не виконані договірні зобов`язання в частині своєчасності та повноти оплати за поставлений товар.

З метою досудового врегулювання спору 22 лютого 2022 року позивачем направлена на юридичну адресу відповідача: м. Харків, вул. Роганська, 151, лист - вимогу від 20.02.23р. №20 з актом звіряння взаєморозрахунків за період з 01.04.2021р. по 08.03.2023 р. між ТОВ "ТЮТЮНОВА КОМПАНІЯ СЛОБОЖАНЩИНИ" та ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА МЕРЕЖА "РМК", доставка кур`єром АТ "Укрпошта" (копія разом з поштовою квитанцією додаються). Відповідач не отримує її, хоча як офіс так і виробничі потужності знаходяться за вказаною юридичною адресою. Юридична адреса відповідачем не змінена, що підтверджується витягом з ЄДР (копія додається).

13 березня 2023 року позивач направив лист - вимогу № 20 від 20.02.2023р. з актом звіряння взаєморозрахунків за період з 01.04.2021р. по 08.03.2023 р. між ТОВ "ТЮТЮНОВА КОМПАНІЯ СЛОБОЖАНЩИНИ" та ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА МЕРЕЖА "РМК" за допомогою електронного сервісу е-роst. (копію додано до матеріалів справи).

Як вказує позивач в позовній заяві, представник позивача 22 березня 2023 року особисто здійснив доставку листа - вимоги від 21.03.2023р. з актом звірення взаєморозрахунків за період з 01.04.2021р. по 08.03.2023 р. між ТОВ "ТЮТЮНОВА КОМПАНІЯ СЛОБОЖАНЩИНИ" та ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА МЕРЕЖА "РМК" на юридичну адресу відповідача, вручивши її представнику відповідача (копію додано до матеріалів справи). На сьогодні відповідач не здійснив жодної дії з метою погашення заборгованості, жодної відповіді від відповідача на юридичну адресу позивача не надходило, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані позивачем та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Стаття 712 ЦКУ регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не сплатив заборгованість за договором поставки №ТКС20/10/339 від 20 жовтня 2020 в розмірі 262921,72 грн, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 262921,72 грн заборгованості законні, правомірні та обґрунтовані, не спростовані відповідачем, тому такі, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми нарахованих 3% річних в розмірі 15094,63 грн та суму інфляційних збитків у розмірі 90224,68 грн, суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, договором передбачено, що покупець оплачує товар, що поставляється за цим договором протягом 7 (семи) календарних днів з моменту виконання постачальником зобов`язань з поставки такого товару. У разі, якщо останній день строку на оплату товару припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку здійснення оплати вважається перший наступний за ним банківський день ( п.6.3 ст.6 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Так, суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є невірним та здійснений без урахування положень ст. 251, 253 ЦК України, а тому підлягає частковому задоволенню в сумі 11653,06 грн. В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних, - слід відмовити.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 90224,68 грн суми інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є невірним та здійснений без урахування положень ст. 251, 253 ЦК України, а тому підлягає частковому задоволенню в сумі 73880,99 грн. В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних втрат, - слід відмовити.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України.

Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, тому судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 546, 548, 549, 551, 610-612, 625, 629, 631, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 224, 225, 233 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, ч.9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "РМК" (61172, Харківська обл., місто Харків, вулиця Роганська, будинок 151, код ЄДРПОУ 41870021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тютюнова компанія Слобожанщини" (33018, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вулиця Стельмаха Володимира, будинок 60, код ЄДРПОУ 43242503) суму основного боргу за договором поставки №ТКС20/10/339 від 20 жовтня 2020 в розмірі 262921,72 грн; суму 3% річних у розмірі 11653,06 грн; суму інфляційних збитків у розмірі 73880,99 грн; суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн; суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 5226,84 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Засідання для розгляду заяви про розподіл витрат позивача на правову допомогу призначити на 06.07.2023 об 11:00 год.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Харківської області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 8-й під`їзд, зал №113, 1 пов.).

ПОЗИВАЧУ надати до суду:

- звіт витраченого часу адвоката до договору про надання правової допомоги, в порядку розділу 4 договору; додаткову угоду до договору про надання правової допомоги, в порядку розділу 4 договору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "05" липня 2023 р.

СуддяЛ.В. Шарко