Ухвала

від 03.07.2023 по справі 638/12098/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 липня 2023 року

місто Київ

справа № 638/12098/21

провадження № 61-9658ск23

Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Харківського апеляційного суду від 24 травня 2023 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «ПРЕСТИЖ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання паркінгу,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «ПРЕСТИЖ»

(далі - ТОВ «ПЕОЖБ «ПРЕСТИЖ») у серпні 2021 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за отримані відповідачем експлуатаційні послуги, відшкодування витрат за отримані комунальні послуги та послуги з охорони паркувального місця № 21, площею 15, 20 кв. м, розташованого у підземному паркінгу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 07 лютого 2020 року до 30 червня 2021 року у розмірі 9 877, 04 грн,

3 % річних - 195, 69 грн, інфляційні втрати - 590, 89 грн.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 09 лютого 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова відмовив у задоволенні позову ТОВ «ПЕОЖБ «ПРЕСТИЖ».

Додатковим рішенням від 23 березня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова частково задовольнив заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

Суд стягнув із ТОВ «ПЕОЖБ «ПРЕСТИЖ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн.

Постановою від 24 травня 2023 року Харківський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ТОВ «ПЕОЖБ «ПРЕСТИЖ», скасував рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2023 року, ухвалив нове рішення, яким задовольнив позов ТОВ «ПЕОЖБ «ПРЕСТИЖ».

Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ПЕОЖБ «ПРЕСТИЖ»

суму в 9 877, 04 грн за надані послуги з утримання паркінгу, 3 % річних від простроченої суми за період з 07 лютого 2020 року до 30 червня 2021 року в розмірі 195, 69 грн та інфляційні втрати за період з 07 лютого 2020 року до 30 червня 2021 року - 590, 89 грн.

Скасував додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 березня 2023 року, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення відшкодування витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Здійснив розподіл судових витрат.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Бізяєв Є. Ю. 29 червня 2023 року із застосуванням системи «Електронний суд» направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2023 року та додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 березня 2023 року.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Щодо оцінки судового рішення, яке оскаржується учасником справи, до категорії тих, що підлягають касаційному оскарженню

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Касаційному оскарженню не підлягають судові рішення у малозначних справах (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України).

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня 2023 року - 2 684, 00 грн.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення заборгованості.

Ціна позову у справі складає 10 663, 62 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684, 00 грн х 100 = 268 400, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 10 663, 62 грн, судові рішення, ухвалені у ній, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки ухвалені у малозначній справі.

Щодо наявності винятків для допуску до касаційного оскарження судового рішення у малозначній справі

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначив, що справа № 638/12098/21 має виняткове значення для нього, оскільки він є батьком трьох дітей, а оскаржуваним рішенням на нього покладено значне фінансове навантаження. Також заявник стверджував, що позов ТОВ «ПЕОЖБ «ПРЕСТИЖ» доводить, що позивач на власний розсуд вирішує, за які послуги буде здійснюватися оплата, що може призводити до зловживань з його сторони.

Наведені доводи заявника про виняткове значення справи для нього є безпідставними, належно не обґрунтовані та не доведені, а тому Верховним Судом відхиляються.

Непогодження заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, без доведеності існування інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані, Судом під час вивчення касаційної скарги такі винятки не встановлені.

При цьому Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, за результатами чого не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у тому числі касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, § 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції» (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), § 32, № 29182/03, від 02 листопада 2006 року; «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. CROATIA), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та «Йовановіч проти Сербії»

(Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08).

Саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі «Добріч проти Сербії», § 54).

ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року, № 26293/18 у справі «Азюковська проти України», у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Отже, за прецедентною практикою ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалене у малозначній справі, а отже, не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «ПРЕСТИЖ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання паркінгу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак