Ухвала

від 04.07.2023 по справі 487/3870/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/3870/23

Провадження № 2/487/1767/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2023 Суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Афоніна С.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суджу з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи - служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, комунального закладу «Комунальний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради про позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та встановлення способу стягнення аліментів.

Одночасно із пред`явленням позову, позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просив про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів за рішенням суду

На обґрунтування заяви зазначав, що він перебував у шлюбі з відповідачем, який розірвано рішенням суду, в шлюбі у них народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.09.2015 у справі №487/4579/15-ц, яке змінено рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 26.11.2015, з нього на користь відповідача стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частки від всіх доходів. Після розірвання шлюбу дитина проживала разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Сплату аліментів він здійснює на особовий рахунок відповідача, заборгованості немає. Дитина не отримувала з боку відповідача належного виховання та піддавався постійному насильству з боку матері та вітчима. 25.05.2023 ОСОБА_4 знову піддався побиттю з боку відповідача та вітчима, в той же день відповідач написала заяву про передачу дитини батьку ОСОБА_1 та погодилась на позбавлення її батьківських прав. З 30.05.2023 ОСОБА_3 перебуває на утриманні комунального закладу «Комунальний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради, категорично відмовляється повертатися до матері. Проте, відповідач продовжує отримувати аліменти від позивача, незважаючи, що дитина з нею фактично не проживає, не використовуючи їх за призначенням в інтересах дитини. За таких обставин подальше отримання відповідачем аліментів є неприпустимим та не відповідає інтересам дитини.

Вивчивши заяву та додані до неї документи, приходжу до наступних висновків.

Згідно з ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа.

Отже, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа застосовується судами, як захід забезпечення позову, при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, або коли порушено питання про перегляд рішення на підставі якого виданий цей виконавчий документ.

Відповідно до положень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Забезпечення позову у даній справі шляхом зупинення виконавчого провадження суперечить змісту заходів забезпечення позову та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Отже, в даному випадку засіб забезпечення позову не передбачений законом, оскільки предметом розгляду основної справи не являєтьсяоскарження рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, та не оскаржується сам виконавчий документ.

Крім того, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, яке допускається на протязі всього терміну розгляду справи, є обґрунтована наявність такої необхідності. Суд, виходячи з конкретних доказів, повинен встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, під час вирішення клопотань про забезпечення позову суд лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Також суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Крім того, позивачем не наведено аргументів, що невжиття саме таких заходів, про які просить позивач, може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду про позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та встановлення способу стягнення аліментів у майбутньому.

При цьому слід зауважити, що згідно довідки від 19.06.2023 №42821 Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в ході моніторингу автоматизованої системи виконавчого провадження, встановлено, що виконавчі документи де боржником визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 д відділу станом на 19.03.2023 не надходили та на виконанні не перебувають. Доказів сплати позивачем аліментів на особовий рахунок відповідач також не надано.

На підставі викладеного, приходжу до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149 -153, 258, 260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиттязаходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.М. Афоніна